RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Зроблено у Швеції: далекарлійська конячка

Зроблено у Швеції: далекарлійська конячка

Відтоді, як крилаті коні валькірій назавжди поскакали до Вальхалли, на сторожі традицій вікінгів стоїть далекарлійська конячка – розписна народна іграшка, вперше згадана в літописі XVII століття. Далекарлійський коник є талісманом нетуристичної Швеції, рятуючи від забуття старовинні перекази і вірування.

У скандинавській міфології кінь тісно пов'язаний з божествами солярного пантеону: в дні сонцестояння свейські й саамські племена приносили в жертву коней білої, рудої та солової масті, просячи у сонячних богів щедрого врожаю і не надто голодної зими. Пізніше з'ясували, що світило не згасне, якщо замість викоханого коня спалити його символічне зображення.

Згодом вирізання коників з дерева втратило сакральний сенс і перетворилося на забаву простого люду. Виконавши добовий план по столах і стільцях, сільські умільці вирізали для дітей іграшкових коників з обрізків деревини, тим самим виражаючи запізнілу подяку селянському коневі-трудівнику. У побуті, одначе, з худобою не церемонилися: ану ж як розлінується!Czerwony konik z Dalarna symbol Szwecji (2).JPG
Фото thedailywonders.com

Церква не схвалювала практик, які нагадували про язичницьке минуле. Перша згадка про улюблену шведську іграшку – це гнівна промова єпископа Рудбекіу, спрямована проти «бісівського знаряддя». Промисел процвітав тільки у віддаленій північній провінції Даларні, яка раніше називалася Далекарлією: глухі приполярні села, загублені серед лісів, жили за своїми законами, щасливо уникаючи нагляду світської влади і духовенства.

Спочатку конячок не розписували і навіть не фарбували, та чого не зробиш, аби привабити покупців: торговці з південних областей обмінювали продовольство та одяг на іграшкових коників. У XIX столітті дерев’яні забавки стали прикрашати рослинним орнаментом курбітс, який широко використовували в церковному розписі. За біблійною легендою, пророк Йона рятувався від нечестивих жителів Ніневії під рициновим кущем, який виріс за Божим велінням усього за одну ніч.Фото livemaster.ru

За останні двісті років кустарне виробництво далекарлійських коників практично не зазнало змін. Більшість сувенірів виготовляють удома сімейним підрядом: чоловік вирізає, обточує і шліфує заготовки, а дружина покриває їх декоративним розписом. Найбільшим виробником шведської фольклорної іграшки вважається художня майстерня Grannas A Olssonshandicraft у селищі Нуснес в передмісті Мури: щороку з верстатів сходить близько сотні тисяч коників.

Автоматизація торкнулася тільки найгрубішої ланки виробничого процесу. Верстати застосовують лише для випилювання болванок з брусів північної тополі, а точне доведення, полірування та шліфування проводять винятково вручну. Потім на фігурку наносять фонову ґрунтовку і захисний лак, після чого їй дають просохнути і через два-три дні віддають для розпису художникам. Орнаменти жодного разу не повторюються, бо використання трафаретів і кліше технологією не передбачено. За бажання турист може власноруч розписати одну із заготовок і стати власником ексклюзивного сувеніра.Фото wikimedia.org

У знавців також на слуху ремісничі центри муніципалітетів Шеберг, Фернес і Норра-Ліндберг. Зразки різних стилів розпису представлено в Музеї далекарлійського коника в Дала-Йорні, заснованому за ініціативою Томаса і Марго Хольст, причому глава сім'ї прославився як вправний майстер, вирізавши найменшого коника в світі. До слова, найбільший дерев'яний кінь заввишки 13 метрів теж стоїть у Даларні, вітаючи туристів на в'їзді до Осбі.

Читайте також: Цукровий живопис Китаю: мистецтво з ложки

Походження іграшок легко відстежується за характером малюнка. Канонічним вважається розпис у стилі селища Нуснес: кінь-вогонь помаранчево-червоного кольору в ошатній попоні з великими біло-блакитними квітами та ажурними листками смарагдового відтінку завзято трусить тонко промальованою гривою, збираючись пуститися навскоки з вітром наввипередки. У Лександі перевагу віддають золотисто-жовтому тлу, для Мора-Нурет притаманний колір індиго, а в Норрберку різьблених конячок прийнято декорувати гірляндами чорно-бордових квітів. У сувенірних крамницях саамського містечка Сватнеса трапляються коники вороної масті, оздоблені біло-блакитними і синьо-жовтими візерунками, котрі символізують дружбу Фінляндії та Швеції. На початку позаминулого століття вельми популярними були авторські роботи Лейфа Чільстрема, тоновані охрою. Наслідуючи свого кумира Карла Ларссона, різьбяр черпав натхнення в інтер'єрах вілли живописця.IMG_5028_1584376340.jpg
Фото hemslojd.com

Сучасні дизайнери активно експериментують з орнаментом і колірним виконанням народної іграшки. Ремісничий майстер Бертіль Валлі злегка оновив традиційний дизайн коника із Седерберка, пустивши хоровод сніжинок по жовтому тулубі. Аніта Арвідсон-Оверблум з Авести розробила дві моделі з білим ґрунтом – Ваттнесхест з червоним геометричним візерунком і Бронібекс із синьою гривкою і ляльковим сідлом. Мауд Ап та Агнетта Павінен прикрашають своїх зелених коників малюнками з ягід, а художниця Карін Андерссон з Бьюроса, навпаки, повертається до витоків, залишаючи свої вироби незабарвленими заради збереження текстури дерева. Багато шведів захоплено колекціонують далекарлійських конячок, впускаючи казку в повсякденне життя.

Головне фото visitsweden.com

Вам это будет интересно:
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Бельгійське мереживо: Вальс тисячі ниток
Дивлячись на фламандські мережива, важко позбутися думки, що дивовижні квіти, спритно вплетені у вінок візерунка, народжені розсипом іскор, що зірвалися з чарівної палички. На зворотному боці краси лишаються труди і дні неприкаяних дівчат, викрадені у життя лабіринтом ажурних петель.
Якщо у тебе 10 доларів і ти у Стокгольмі
Стокгольм – одне з найдорожчих міст у світі. Та більшість місцевих такий статус столиці цілком влаштовує, і це зовсім не дивно, адже середня зарплата у місті сягає 2800$… Так що, на перший погляд, спробувати добряче розважитися тут, маючи в кишені всього 10$ – справа складна. Але далеко не безнадійна, якщо увімкнути фантазію і кмітливість.
Заклиначі: Як змусити змію танцювати
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі.
Новини іноземних дипустанов в Україні
Протягом березня акредитовані в Україні посольства брали активну участь у культурному та соціальному житті, адаптованому під сучасні реалії. Тож пропонуємо вашій увазі їх добірку.
Золото Балтики: у їхніх жилах тече бурштин
«У наших жилах тече бурштин», – жартують балтійці. Вони вірять, що сонячний камінь – це сльози їхньої богині Юрате. За легендою, вона мала необачність покохати простого рибалку Кастітіса, який щодня приходив закидати сіті в Балтійське море.
Дудук: Музика, що пробуджує кохання
Цій музиці півтори тисячі років. Ніжні, обволікаючі мелодії, зіграні на флейті дудук, називають «голосом вічності». У Вірменії, де люди шанують народні мотиви, вірять, що в дудук вселилася душа абрикосового дерева – і змусила дерево зазвучати. Вони вписуються протяжним і пронизливим звучанням, що пробуджують легку ностальгію.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті.
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
БагатоМЕТРОва краса
Жителі великих міст чи не щодня користуються метрополітеном. На жаль, у стрімкому ритмі сучасного життя мало хто може дозволити собі насолоджуватись дизайном підземок. OUTLOOK не навчився зупиняти час, однак ми змогли підібрати для вас п'ятнадцять найдивовижніших станцій з усього світу.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Дім, який побудував…
«Халабуди» на деревах, землянки, схованки – що ми тільки не будували в дитинстві. На жаль, коли дорослішаєш, фантазія втрачається, і більшість із нас тепер живе в незручних сірих «коробках». Однак є люди, які самостійно створили житло своєї мрії.
Зліпи собі хобі. Історія гончарства
У краєзнавчий музей якої країни не зайди, неодмінно помітиш схожі археологічні знахідки – уламки глиняних виробів. Гончарне ремесло, що народилося кілька тисячоліть тому, однак існує й сьогодні, по праву може вважатися одним із найбільш довговічних.
Полотно з рису. Мистецтво Тамбо
Японці дуже творчий народ, особливо якщо це стосується рису. А якщо в них є ще трохи вільного часу і великі просторі поля, тоді доволі буденний процес вирощування агрокультури перетворюється на мистецтво…
Стріт-арт: від французьких революціонерів до Бенксі
Слово «арт» сьогодні використовують на кожнім кроці. Та, на жаль, звичайна їдальня з брудними столами і мухами не стає від цього приємним закладом харчування з креативним дизайном. І все ж, коли мова заходить про справжнє мистецтво, речі треба називати своїми іменами. Тому ми занурюємося в кам'яні джунглі мегаполісів, щоб насолодитися одним з напрямів street-art – стенсілами.
Дивовижна Лапландія: країна чудес за полярним колом
Що ближче зимові свята, то голосніше всенародний плач за втраченими чарами новорічної ночі. Дощі, тумани і банальна втома стали на заваді рухові радості у місто, і казка відступила на північ, в далеку Лапландію. Тремтлива заграва полярного сяйва вкриває плоттю стародавні сказання і здуває з листівок золочений пил...
Снігова королева позаздрила б. Кращі льодові готелі світу
Замість підлоги з підігрівом – ковзанка. Як альтернатива махровому халату – шапка-вушанка і пуховик. Відпочити у стилі «Північний полюс» пропонують еко-готелі та кафе в Канаді, Румунії і навіть спекотному Дубаї...Єкзотичними можуть бути готелі не тільки біля окену та тропічних пальм.
Скляний handmade
Ексклюзивні скляні вази та ялинкові іграшки, наявні всього в одному-двох екземплярах, окрім високої ціни, найчастіше об’єднує ще й унікальна технологія виготовлення, якою володіють представники рідкісної професії – склодуви. Історія цього ремесла триває вже протягом кількох тисячоліть, а деякі старі таємниці handmade-виробництва досі зберігаються під грифом секретності.
Закрыть
Outlook facebook page