Балі – одне з найпопулярніших місць для зимівлі. Океан, вулкани, чудова природа й екзотичні фрукти... Але є ще одна причина, про яку мало хто знає – унікальне арт-село Камасан, що дало початок однойменному балійському живопису. Про нього ми і розкажемо сьогодні на сторінках OUTLOOK.
Балі – причина втекти від похмурої європейської зими з дощами й снігопадами кілька місяців поспіль у теплі обійми сонячного індонезійського острова більш ніж достатньо. А Камасан розташований у східній частині Балі і має велике культурне значення для жителів острова і регіону загалом. Саме тут у XVI столітті зародився однойменний стиль живопису. Він прийшов на Балі з острова Ява багато століть тому разом з великою династією Маджапахіт.Фото pinterest.com
За легендою балійський король Waturenggong, почувши про неземну красу явської принцеси Blambangan, вирішив одружитися з нею. Принцеса ж не квапилася приймати пропозицію, поки не побачить нареченого бодай на портреті. Вона послала до короля художника, щоб той зобразив майбутнього чоловіка на малюнку. Але батько принцеси був проти навіть можливості такого союзу, тому наказав художникові намалювати Waturenggong некрасивим, і принцеса, побачивши портрет, відмовилася виходити заміж. Waturenggong розсердився і вирішив завоювати не лише серце красуні, а й усе королівство. А коли король домігся своєї мети, воїни повернулися додому, прихопивши із собою з-поміж інших трофеїв ящик із ляльками для театру тіней. Вони ж і дали початок знаменитому сьогодні стилю Камасан. Розпочався «золотий вік» не тільки для острова Балі, але й для його живопису.Фото bali-indonesia.com
На картинах часто зображували сюжети стародавніх індуїстських епосів у стилі «тіньових маріонеток» wayang. Художники створювали свої шедеври тільки на бавовняній тканині, ґрунтуючи її спеціальним розчином із рисового борошна, а пензлі і своєрідні олівці робили з бамбука. Узагалі всі інструменти для малювання балійці робили із доволі специфічних матеріалів. Наприклад, жовту фарбу виготовляли з місцевої глини, що нагадує охру, білу – з кісток тварин, червону зкитайської кіноварі (ртутний мінерал червоного забарвлення), голубу – з балійського індиго, а чорну – із сажі, секрет отримання якої не розкрито й дотепер. Саме використання цих незвичних матеріалів і зробило балійський живопис унікальним. Але найбільш цікаве й загадкове те, що художники, які малюють у стилі Камасан, не відступають від цих стародавніх рецептур і досі. Ці фарби надзвичайно стійкі – вони не тьмяніють з віками, і є великий шанс, що до нащадків дійдуть майже у первозданному вигляді.Фото dissertationreviews.org
Сьогодні картини у стилі Камасан можна зустріти майже у всіх куточках острова, але тільки в селі Камасан художники, не відступаючи ні йоту, шанують стародавні традиції і продовжують створювати картини за тими ж технологіями, що і сотні років тому. У Камасані збереглося кілька галерей і сімейних художніх майстерень, де знання і уміння передають із покоління у покоління протягом багатьох століть. Тут можна не тільки подивитися, як створюють шедеври і реставрують давні картини, але й самому навчитися цій старовинній техніці. У багатьох майстернях проводять майстер-класи для туристів, на яких розповідають про головні принципи живопису: у якому порядку прийнято малювати епізоди епосів, як правильно наносити фарбу тощо..Фото worthpoint.com
Також у Камасані працює школа класичного балійського живопису, заснована знаменитим художником у третьому поколінні Ніоманом Мандрою. Він помер зовсім недавно у віці 72 років. Усе життя Мандра працював над збереженням техніки Камасан і досяг неабиякого успіху, про що свідчать популярність його школи і потужне співтовариство художників в арт-селі.Фото bali-indonesia.com
У краєзнавчий музей якої країни не зайди, неодмінно помітиш схожі археологічні знахідки – уламки глиняних виробів. Гончарне ремесло, що народилося кілька тисячоліть тому, однак існує й сьогодні, по праву може вважатися одним із найбільш довговічних.
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Те, що більшість людей знає про фламенко – зовсім не любов і не пестощі, це далеко не розвага і не розгул веселощів. Вогненно-експресивне фламенко – відображення страждань і болю людини всередині цілого народу, вічно гнаного і позбавленого даху над головою. А сам танець, який став всесвітнім символом Іспанії – не тільки її національне надбання...
Про те, щоб зробити татуювання, нехай і не справжнє, а всього лиш тимчасове, замислювався кожен другий. Абсолютно безболісне нанесення малюнків, які можна змінити через кілька тижнів, пропонує мистецтво мехенді – розпис хною.
Мало хто з нас, заварюючи собі улюблену кружечку чаю, замислюється, а звідки до нашої кухні дістався саме цей напій? Звісно, стереотипно ми знаємо, що, мабуть, із Індії чи Китаю, але насправді – не факт. У світі близько 30-ти країн серйозно займаються саме чаєм, і всередині цього співтовариства вимальовується дуже чітка ієрархія, котру очолює так звана «Велика чайна сімка».
Однією з найбільших насолод, окрім одвічного споглядання за вогнем, що горить, стрімкою водою і людиною, яка працює, є спостереження за життям і поведінкою тварин. І на цей момент усі ваші мрії зводяться до елементарного – доторкнутись до когось м’якого і зрозуміти мову, переклад якої не знайти в жодному зі словників.
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в OUTLOOK.
В Національній філармонії України триває проект «Магія живої музики», в рамках якого за підтримки посольства Угорщини в Україні відбувся концерт «КвінтоФест. Камерні акценти осені» та пройде щорічний концерт-присвята Ференцу Лісту.
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
У Києві в Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка з‘явився свій Боробудур. Посольство Індонезії з нагоди 74 - річниці незалежності своєї держави і 28 - ї річниці незалежності України зробили символічний подарунок столиці.
У ті часи, коли перським воїнам не було рівних, а їхній силі підкорилися Римська імперія та Аравійський півострів, з-під пальців майстринь народу-переможця вийшов перший шедевр. «Весняний килим» став найдорожчим в історії людства. Він символізував владу і міць персів, а його краса оповідала про божественне походження царя Хосрова І.
Непростий духовний світ людей ХХ століття став вдячною темою для багатьох кінематографістів, але особливе місце в її розробці належить Антоніоні. Режисер здобув світову славу фільмами, що зобразили внутрішній світ сучасника, його самотність, некомунікабельність (слово, що стало ключовим для творчості майстра).
Франсуаза Барб-Галль вчить, як розмовляти з дітьми про мистецтво. Вона у своїх книгах наводить приклади, навчає бачити те, що не бачать інші. Помічати деталі і забувати про ярлики. Але варто визнати, що серед дорослих вкрай мало людей, котрі можуть похизуватися знаннями у цій сфері.
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Жителі великих міст чи не щодня користуються метрополітеном. На жаль, у стрімкому ритмі сучасного життя мало хто може дозволити собі насолоджуватись дизайном підземок. OUTLOOK не навчився зупиняти час, однак ми змогли підібрати для вас п'ятнадцять найдивовижніших станцій з усього світу.
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті.
«Халабуди» на деревах, землянки, схованки – що ми тільки не будували в дитинстві. На жаль, коли дорослішаєш, фантазія втрачається, і більшість із нас тепер живе в незручних сірих «коробках». Однак є люди, які самостійно створили житло своєї мрії.
Не так давно ми вже писали про незвичайні лавочки, які можна побачити на вулицях різних міст. В один матеріал не вдалося «вмістити» всі об’єкти, які нам сподобалися, тому сьогодні – друга частина огляду. Почнемо із французького дизайнера Пабло Рейносо. Уже кілька років він подорожує країнами і залишає за собою «сліди». Ми вибрали дві найцікавіші його роботи.
Колонна зала КМДА 11 червня приймала гостей Посольства Аргентинської Республіки в Україні з нагоди національного свята. Надзвичайні та Повноважні Посли, представники уряду та державних органів, партнери посольства, бізнес спільнота та ЗМІ вишикувалися у довгу чергу, аби привітати очільницю іноземної дипломатичної установи та висловити свої вітання дружній Аргентині.
Фото pinterest.com
Фото bali-indonesia.com
Фото dissertationreviews.org
Фото worthpoint.com
Фото bali-indonesia.com
