Балі – одне з найпопулярніших місць для зимівлі. Океан, вулкани, чудова природа й екзотичні фрукти... Але є ще одна причина, про яку мало хто знає – унікальне арт-село Камасан, що дало початок однойменному балійському живопису. Про нього ми і розкажемо сьогодні на сторінках OUTLOOK.
Балі – причина втекти від похмурої європейської зими з дощами й снігопадами кілька місяців поспіль у теплі обійми сонячного індонезійського острова більш ніж достатньо. А Камасан розташований у східній частині Балі і має велике культурне значення для жителів острова і регіону загалом. Саме тут у XVI столітті зародився однойменний стиль живопису. Він прийшов на Балі з острова Ява багато століть тому разом з великою династією Маджапахіт.Фото pinterest.com
За легендою балійський король Waturenggong, почувши про неземну красу явської принцеси Blambangan, вирішив одружитися з нею. Принцеса ж не квапилася приймати пропозицію, поки не побачить нареченого бодай на портреті. Вона послала до короля художника, щоб той зобразив майбутнього чоловіка на малюнку. Але батько принцеси був проти навіть можливості такого союзу, тому наказав художникові намалювати Waturenggong некрасивим, і принцеса, побачивши портрет, відмовилася виходити заміж. Waturenggong розсердився і вирішив завоювати не лише серце красуні, а й усе королівство. А коли король домігся своєї мети, воїни повернулися додому, прихопивши із собою з-поміж інших трофеїв ящик із ляльками для театру тіней. Вони ж і дали початок знаменитому сьогодні стилю Камасан. Розпочався «золотий вік» не тільки для острова Балі, але й для його живопису.Фото bali-indonesia.com
На картинах часто зображували сюжети стародавніх індуїстських епосів у стилі «тіньових маріонеток» wayang. Художники створювали свої шедеври тільки на бавовняній тканині, ґрунтуючи її спеціальним розчином із рисового борошна, а пензлі і своєрідні олівці робили з бамбука. Узагалі всі інструменти для малювання балійці робили із доволі специфічних матеріалів. Наприклад, жовту фарбу виготовляли з місцевої глини, що нагадує охру, білу – з кісток тварин, червону зкитайської кіноварі (ртутний мінерал червоного забарвлення), голубу – з балійського індиго, а чорну – із сажі, секрет отримання якої не розкрито й дотепер. Саме використання цих незвичних матеріалів і зробило балійський живопис унікальним. Але найбільш цікаве й загадкове те, що художники, які малюють у стилі Камасан, не відступають від цих стародавніх рецептур і досі. Ці фарби надзвичайно стійкі – вони не тьмяніють з віками, і є великий шанс, що до нащадків дійдуть майже у первозданному вигляді.Фото dissertationreviews.org
Сьогодні картини у стилі Камасан можна зустріти майже у всіх куточках острова, але тільки в селі Камасан художники, не відступаючи ні йоту, шанують стародавні традиції і продовжують створювати картини за тими ж технологіями, що і сотні років тому. У Камасані збереглося кілька галерей і сімейних художніх майстерень, де знання і уміння передають із покоління у покоління протягом багатьох століть. Тут можна не тільки подивитися, як створюють шедеври і реставрують давні картини, але й самому навчитися цій старовинній техніці. У багатьох майстернях проводять майстер-класи для туристів, на яких розповідають про головні принципи живопису: у якому порядку прийнято малювати епізоди епосів, як правильно наносити фарбу тощо..Фото worthpoint.com
Також у Камасані працює школа класичного балійського живопису, заснована знаменитим художником у третьому поколінні Ніоманом Мандрою. Він помер зовсім недавно у віці 72 років. Усе життя Мандра працював над збереженням техніки Камасан і досяг неабиякого успіху, про що свідчать популярність його школи і потужне співтовариство художників в арт-селі.Фото bali-indonesia.com
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
«У наших жилах тече бурштин», – жартують балтійці. Вони вірять, що сонячний камінь – це сльози їхньої богині Юрате. За легендою, вона мала необачність покохати простого рибалку Кастітіса, який щодня приходив закидати сіті в Балтійське море.
Квіти і дерева, тварини і птахи, дракони і герої казок – словом, все, що тільки спаде на думку, може тут перетворитися на об’єкт… їстівного мистецтва. Дивовижною технікою малювання гарячим цукром володіють китайські майстри із провінції Сичуань. Картини, виконані практично карамеллю, не можуть бути ні "відредаговані", ні перемальовані наново.
Є музика, від якої хочеться жити. Навіть якщо при її звучанні по щоках течуть сльози. Музичний жанр мугам розмовляє зі слухачем на зрозумілій йому мові. Кожен з нас переживав нещасну любов або крах ідеалів. Ці теми стали джерелом натхнення для музикантів азербайджанського напрямку мугам. Про цей унікальний стиль OUTLOOK розповість в матеріалі.
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі.
Складання маршрутів для сучасних туристів вже давно виходять за межі класичного розуміння поїздок за кордон. Мандрівники сьогодні є настільки вибагливими, що стандартний набір — історичні місця та крамниці з сувенірами скоро турагенціям пропонувати буде нікому, адже попит зростає не на традиційні екскурсії, а на отримання емоцій.
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
OUTLOOK продовжує досліджувати цікаві куточки нашої планети. Зовсім нещодавно наші фотографи Нікіта Панісов та Анна Кравченко повернулися з дивовижного міста Убуд, розташованого в Індонезії. Це місце, вважається культурною столицею держави, вражає багатьма цікавинками, але найбільше - своєю вулицею майстрів...
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Посольством Республіки Індонезія в Україні та проєктом OUTLOOK 23 грудня 2019 року в творчому просторі "Арт Причал" в рамках фестивалю культур народів світу OUTLOOK WORLD CULTURE FESTIVAL реалізовано спецпроєкт FEEL Indonesia.
Японці дуже творчий народ, особливо якщо це стосується рису. А якщо в них є ще трохи вільного часу і великі просторі поля, тоді доволі буденний процес вирощування агрокультури перетворюється на мистецтво…
Індонезія – величезна країна, четверта за кількістю населення на планеті і 12-та за площею території. А її пречудова Джакарта – одна з найдавніших і найцікавіших світових столиць. Та величною і незалежною вона була далеко не завжди…
У краєзнавчий музей якої країни не зайди, неодмінно помітиш схожі археологічні знахідки – уламки глиняних виробів. Гончарне ремесло, що народилося кілька тисячоліть тому, однак існує й сьогодні, по праву може вважатися одним із найбільш довговічних.
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Те, що більшість людей знає про фламенко – зовсім не любов і не пестощі, це далеко не розвага і не розгул веселощів. Вогненно-експресивне фламенко – відображення страждань і болю людини всередині цілого народу, вічно гнаного і позбавленого даху над головою. А сам танець, який став всесвітнім символом Іспанії – не тільки її національне надбання...
Про те, щоб зробити татуювання, нехай і не справжнє, а всього лиш тимчасове, замислювався кожен другий. Абсолютно безболісне нанесення малюнків, які можна змінити через кілька тижнів, пропонує мистецтво мехенді – розпис хною.
Мало хто з нас, заварюючи собі улюблену кружечку чаю, замислюється, а звідки до нашої кухні дістався саме цей напій? Звісно, стереотипно ми знаємо, що, мабуть, із Індії чи Китаю, але насправді – не факт. У світі близько 30-ти країн серйозно займаються саме чаєм, і всередині цього співтовариства вимальовується дуже чітка ієрархія, котру очолює так звана «Велика чайна сімка».
Однією з найбільших насолод, окрім одвічного споглядання за вогнем, що горить, стрімкою водою і людиною, яка працює, є спостереження за життям і поведінкою тварин. І на цей момент усі ваші мрії зводяться до елементарного – доторкнутись до когось м’якого і зрозуміти мову, переклад якої не знайти в жодному зі словників.
Фото pinterest.com
Фото bali-indonesia.com
Фото dissertationreviews.org
Фото worthpoint.com
Фото bali-indonesia.com
