Мистецтво топіарію
ЯК ЦЕ БУЛО
Створювати чарівні сади, вистригаючи птахів, тварин, казкових персонажів, та й просто надавати рослинам правильної геометричної форми люди почали давно. Експерти припускають, що першими рослинними скульптурами були Висячі сади Семіраміди. А от масове захоплення фігурно підстриженими газонами виникло у Стародавньому Римі: за часів Юлія Цезаря вічнозелені кущі стали нагадувати кораблі, палаци, тварин, птахів, людей і навіть цілі храми.
Нова хвиля «зеленого мистецтва от кутюр» накотилась на Західну Європу за доби Відродження. Фантазійні пейзажі виникали вздовж прогулянкових доріжок, алей, огорож. Із кущів створювали заплутані лабіринти, літні театри, зелені кімнати, клумби, квітники. Кожен вельможа намагався виділитися і прикрасити свій сад чимось незвичайним. Досягнувши найвищої точки примхливості, захоплення зійшло нанівець. І тільки завдяки американцям, котрі не так давно стали формувати фігури з рослин за допомогою металевих і пластмасових каркасів, топіарні сади знову здобули популярність. За допомогою штучного скелета можна створювати фігури нічим не обмежені, хіба що людською фантазією. Нинішні топіарії різнобарвні, функціональні і мобільні, а їхні розміри - від настільних до величезних композицій, які прикрашають заміські будинки і парки.
Фото touringplans.com
ЗРОБИ САМ
Створити топіарій зовсім не просто. Необхідні спеціальні знання, гарна уява і терпіння. Часто, говорячи про паркову скульптуру, садівники використовують слово «виховати» рослину. Адже рік за роком необхідно підгодовувати, стригти її, нібито привчаючи розвиватися у потрібному напрямку. А щоб побачити у майбутньому на газоні симпатичного ведмедика, вухастого слоника чи черепаху, що загоряє під пекучим сонцем, необхідно 6-7 років.
Ті ж, хто має час і уяву, приступаючи до роботи, одразу визначають місце для свого майбутнього шедевра, промальовують на папері його майбутню конструкцію, добирають необхідні рослини. До останніх теж існують вимоги – витривалість, повільний ріст, постійні пагони. Для створення топіарію підходять верба, груша, яблуня, липа, клен, ялина, ялівець, туя, смородина, перстач, барбарис, глід, пухироплідник. Потім рослину висаджують у ґрунт, удобрюють і через пару сезонів формують основу майбутнього шедевра , а лише через 5 – 6 років вистригають силует.
Фото laughingplace.com
НЕЗВИЧНО
Такий вид паркового мистецтва має чимало прихильників, а от тих, хто готовий захоплюватися топіаріями – мільйони. Однак не багатьом майстрам вдається здивувати відвідувачів і здобути світову славу.
Виростити траву не вздовж дороги, а посередині вирішив француз Жуель Вілладарі. Для своєї творчості він обрав невеличке село Жаужак на півдні Франції. Вирішив – зробив. Тепер місцеві жителі і гості можуть прокрокувати через все село, ступаючи винятково по траві. Довжина незвичного маршруту – понад 400 метрів. Удобрена торфом, трава росте у межах каркаса і не втрачає своєї привабливості навіть після щоденного прочухана підошвами. Зелений коридор проходить і сходами, повертає за кути, прорізає стіни і навіть дерева і у підсумку виводить мандрівника за поселення, на природу.
Не пошкодував місця на своєму полі для оригінального топіарію Вільям Гільберт із Сомерсета. Серед пшениці він сформував величезні вуса 36,5 на 12 метрів. І якщо на вирощування трави до 1 метра у нього пішло близько року, то на те, щоб вистригти газонокосаркою символ мужності, він витратив три дні. Розглядати витвір найкраще, пролітаючи над фермою Вільяма.
Серед тих, хто хоче поглянути на незвичайний топіарій, велику популярність має… цвинтар у місті Тулькан, що на півночі Еквадора. Однак приваблює він не своїми вічними мешканцями, а великою кількістю незвичайних садових скульптур. Весь простір некрополя щільно заповнений ретельно підстриженими кипарисами. Найбільше серед них арабських і доколумбових тотемів, постатей реальних і міфічних тварин.
Фото culturess.com
Обожнюють туристи і кукурудзяні лабіринти в Йоркширі, щороку приїжджаючи туди в літньо-осінній період. Щоб утримувати постійний інтерес до своїх творінь, власник топіарію щороку вистригає все нові маршрути. Загальна їхня площа дорівнює 15 стадіонам Уемблі, а висота сягає трьох метрів. Останню характеристику особливо цінують шукачі пригод, оскільки, за їхніми словами, в такій ізоляції особливо загострюються почуття. Для створення своїх шляхів фермер щороку висаджує півтора мільйона рослин, середня ж довжина однієї стежки становить 10 кілометрів. А для того, щоб блукати серед кукурудзи було ще цікавіше, власник пропонує своїм гостям відшукати серед його полів скарб. А от для любителів ексцентричного тут раз на рік в одну з ночей дозволяють побродити лабіринтом голяка.
ВІЧНА КЛАСИКА
Один із найдавніших, але все ще відкритих для відвідувачів – столітній сад-топіарій Ледью, що в штаті Меріленд, США, розташований на досить великій площі і розбитий на 15 зон: Східну, Трояндову, Ягідну, Вікторіанську та інші. Зелені фігури вражають точністю виконання і особливо дрібними деталями. Тут є і гонитви за тваринами, і процес чаювання, і немало фантазійних творінь. (фото обов’язкове)
У двохсотлітніх садах Лонгвуд, у штаті Пенсильванія, багато фігур, що часом вражають своєю простотою і чарівністю форм одночасно. Гордістю колекції вважають різдвяних оленів, біля котрих завжди юрмляться дітлахи.
Незвичайний парк в американському штаті Огайо відомий тим, що відтворює знамениту картину французького живописця постімпресіоніста Жорж-П’єра Сьора “Недільний день на острові Гранд-Жатт». Облаштував цей парк американський скульптор Джеймс Т. Мейсон. Усього на зелений шедевр він витратив чотири роки і, як кожна творча людина, вирішив внести свої елементи в картину автора. Наприклад, чоловік, що курить трубку у парку, дивиться на квітник, якого на полотні немає. Нема у парку і Сени, однак є невелике озеро. Загалом Мейсон, відтворюючи картину, виростив 54 постаті людей, вісім човнів, трьох собак, одну кішку й одну мавпу.
Серед знаменитих європейських садів-топіаріїв – Драммонд Парк, Шотландія. У 15-му столітті на його місці ріс фруктовий сад, утім, з часом він перетворився на зону відпочинку знаті. Парк примітний тим, що розташований на схилах, а тому поглянути на всю зелену пишноту у вікторіанському стилі можна з висоти 18 метрів. Особливо велелюдно тут восени, коли дерева саду кутаються у багряне листя. Ще один з найстаріших садів розкинувся в садибі Левенс Холл, Великобританія. Висадили його в 17-му столітті, відтоді практично не перебудовували. І хоча за цей час змінилося десять садівників, всі вони старалися не вносити нічого нового, підтримуючи початкову ідею. Тут дуже багато геометрії. А також ростуть шахові фігури, марокканські кухлі, на галявинах відпочивають диковинні звірята, а по кутках розставлені королі і королеви.
Однак справжнім скарбом топіарного мистецтва прийнято вважати терасовий сад Шато де Вілландрі, Франція. Підкорена такою розкішшю, під свій захист його взяла ЮНЕСКО.
Фото dreamstime.com
Головне фото Монтарельський ботанічний сад, Канада touringplans.com
