RU  UK  EN
Статьи  >  Насолодись  >  Зліпи собі хобі. Історія гончарства

Зліпи собі хобі. Історія гончарства

У краєзнавчий музей якої країни не зайди, неодмінно помітиш схожі археологічні знахідки – уламки глиняних виробів. Гончарне ремесло, що народилося кілька тисячоліть тому, однак існує й сьогодні, по праву може вважатися одним із найбільш довговічних.

Унікальність глини помітили наші далекі предки, які жили в печерах, одягалися в шкури і добували вогонь за допомогою каменів. Безформні судини для зберігання води і їжі, звісно, мало нагадували акуратні пропорційні ємності, та й правильному випалу не піддавалися, проте захоплені тим, як суміш в руках перетворюється на щось значиме, стародавні люди почали приписувати їй всілякі магічні властивості. Як результат, пізніше міфологія і навіть святі писання деяких народів поповнилися переказами про створення першої людини саме з цього матеріалу. Так, наприклад, шумерські легенди свідчать, що нашому прототипу дав життя такий собі бог Еа, який попередньо вбив свого «колегу» Кінгу. Змішавши кров жертви з глиною, він отримав диво-суміш, з якої й були виліплені наші пращури.

В одному з давньокитайських міфів, на щастя, обійшлося без криміналу: богиня Нюйва, котра створила все на землі, теж вирішила для «виготовлення» людей використовувати глину, але без «домішок». До того ж особин, які згодом стали представниками благородних сімей (правителями, багатіями), вона ліпила власноруч, продумуючи кожну деталь. А ось «виробництво» нижчих верств суспільства було не таким серйозним: мотузка занурювалась у суміш, і налиплі грудочки просто розплескувались по землі...introduction-to-pottery-for-04092317.jpgФото virginexperiencedays.co.uk

До речі, про мотузку як елемент гончарної справи у міфі йдеться не випадково. Щоб хоч якось поліпшити форму виробів, стародавні майстри використовували саме її. Втім, значних результатів це не приносило, а переломний момент настав, тільки коли в робочому арсеналі умільців з’явився спеціальний гончарний круг. Точно визначити дату народження і країну-виробника пристрою, який відкрив новий етап в історії цієї справи, дослідникам донині не вдалося, але перші згадки про нього можна зустріти ще в Старому Завіті. Винахід значно спростив процес виготовлення глиняних виробів, а його поширення у різних частинах світу додало їм певного колориту. Так, історія «загальнонародної» гончарної справи в кожній країні почала набувати своїх особливостей. Наприклад, у Китаї про високий рівень розвитку цього ремесла свідчать винайдені там фарфор і кераміка. У Стародавній Греції мало не на кожній настінній фресці відображена робота майстрів над різними глиняними посудинами. Грецькі вази, часто декоровані чорною глазур’ю, вважалися незамінним атрибутом розкоші.

Читайте також: Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор

У майстернях на слов’янських землях віддавали перевагу природному кольору матеріалу, доповнюючи виліплені глечики, макітри та інші вироби видавленими геометричними чи квітковими орнаментами. Саме широке розмаїття останніх представлено в тематичному музеї, який знаходиться в українському містечку Опішня Полтавської області.P1012114.JPGФото opishniaturist.blogspot.com

А ось на африканській території експонувати колекції ще зарано, адже мешканці деяких тропічних її регіонів досі майструють вироби методом накладання глини на вже готовий посуд. Не чоловіча це справа – горщики ліпити, вважають жителі Беніну, Зімбабве, Малаві та сусідніх держав, доручаючи цю роботу виключно жінкам. Саморобний прилавок із сувенірами, що більше нагадують археологічні знахідки, аніж сучасні вироби, є мало не в кожному селі.

Про ремесло тисячолітньої давності пам’ятають і зараз. Щоправда, дедалі частіше глиняні речі застосовують не в ролі кухонної атрибутики, а як елемент декору чи сувенірної продукції. Кажуть також, що робота з цим природним матеріалом допомагає позбутися негативної енергії і чудово знімає нервове напруження. Тож, створюючи гарні вироби, можна одночасно і стабілізувати психічний стан. Хто знає, можливо, таким методом зі стресами боровся і гончар з Великобританії Марк Бейліс, який встановив гіннесівський рекорд, вручну виліпивши за годину 150 горщиків.

Головне фото pomorskie-prestige.eu

Вам это будет интересно:
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники.
"Танцюючі фарби" чи турецьке малювання на воді - ебру
Вода – стихія примхлива і хистка. Будь-яке порушення її спокою змушує водний глянець змінюватися. Важко уявити собі, що воду можна використовувати як полотно, створюючи неповторні малюнки різнокольоровими фарбами: одна рідина лягає на поверхню іншої, народжуючи смислові сюжети…
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Мистецтво тату: заворожлива магія натільних малюнків
Історія цього мистецтва налічує близько 6 тисяч років. Примітно, що своїм народженням модне нині ремесло завдячує випадку… Одного дня хтось із первісних людей помітив, що після того, як на місце опіків і порізів потрапляє будь-який натуральний барвник, на шкірі з’являються дуже стійкі малюнки.
Зроблено у Швеції: далекарлійська конячка
Відтоді, як крилаті коні валькірій назавжди поскакали до Вальхалли, на сторожі традицій вікінгів стоїть далекарлійська конячка – розписна народна іграшка, вперше згадана в літописі XVII століття. Далекарлійський коник є талісманом нетуристичної Швеції, рятуючи від забуття старовинні перекази і вірування.
Брегенц. До театру у смокінгу і на катамарані
Спеціально для тих, хто вважає театр і оперну музику пережитками минулого, ми розповімо про дивовижний австрійський театр, де традиційне мистецтво поєднується з технічними та інженерними новинками, а ще з неперевершеним краєвидом Альп.
Мурали: новий підхід до старого мистецтва
Сучасні міста вже неможливо уявити без муралів – масштабного за своїм розміром живопису, що прикрашає будівлі. Ми не лише зібрали у своїй колекції найбільш яскраві роботи з усіх куточків планети, але й намагалися дізнатися якомога більше про сам цей напрямок мистецтва.
Кінцугі. Японське мистецтво реставрації
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в OUTLOOK.
Фламенко: Коли плаче гітара та стукотять підбори
Те, що більшість людей знає про фламенко – зовсім не любов і не пестощі, це далеко не розвага і не розгул веселощів. Вогненно-експресивне фламенко – відображення страждань і болю людини всередині цілого народу, вічно гнаного і позбавленого даху над головою. А сам танець, який став всесвітнім символом Іспанії – не тільки її національне надбання...
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Бельгійське мереживо: Вальс тисячі ниток
Дивлячись на фламандські мережива, важко позбутися думки, що дивовижні квіти, спритно вплетені у вінок візерунка, народжені розсипом іскор, що зірвалися з чарівної палички. На зворотному боці краси лишаються труди і дні неприкаяних дівчат, викрадені у життя лабіринтом ажурних петель.
Заклиначі: Як змусити змію танцювати
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі.
Золото Балтики: у їхніх жилах тече бурштин
«У наших жилах тече бурштин», – жартують балтійці. Вони вірять, що сонячний камінь – це сльози їхньої богині Юрате. За легендою, вона мала необачність покохати простого рибалку Кастітіса, який щодня приходив закидати сіті в Балтійське море.
Дудук: Музика, що пробуджує кохання
Цій музиці півтори тисячі років. Ніжні, обволікаючі мелодії, зіграні на флейті дудук, називають «голосом вічності». У Вірменії, де люди шанують народні мотиви, вірять, що в дудук вселилася душа абрикосового дерева – і змусила дерево зазвучати. Вони вписуються протяжним і пронизливим звучанням, що пробуджують легку ностальгію.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті.
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
БагатоМЕТРОва краса
Жителі великих міст чи не щодня користуються метрополітеном. На жаль, у стрімкому ритмі сучасного життя мало хто може дозволити собі насолоджуватись дизайном підземок. OUTLOOK не навчився зупиняти час, однак ми змогли підібрати для вас п'ятнадцять найдивовижніших станцій з усього світу.
Закрыть
Outlook facebook page