RU  UK  EN
Статьи  >  Насолодись  >  Ілюзії Сикстинської капели

Ілюзії Сикстинської капели

Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники.

Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.

Сикстинська капела, за початковим проектом папи Юлія ІІ, являла собою не дуже вигадливу композицію: центральна фігура Ісуса в оточенні дванадцяти апостолів, поміщених у трикутники по краях стелі. Мікеланджело Буонаротті, якому доручили зобразити щось настільки «бідне» в його розумінні, був від завдання, м’яко кажучи, не в захваті, і сперечатися з упертим генієм було часом не під силу навіть понтифікам... Тож через одну вічність, проведену за тривалими вмовляннями, папа все-таки дав добро на розширення іконографії за розсудом самого Мікеланджело. Таким чином проект майбутньої капели поповнився старозавітними історіями, а місця апостолів зайняли пророки і пророчиці.

Читайте також: Прийшов, побачив, збудував. Шедеври Джованні Лоренцо Берніні

thumb_147314_cover_header.jpegФото pinterest.com

Втім, на цьому складнощі тільки починалися. На відміну від Юлія II, стихія виявилася менш поступливою дамою – навіть геніальним фрескам важко було встояти проти вогкості, що сірою плямою розповзалася по штукатурці. Помічникам Мікеланджело весь час доводилося усувати цю проблему. Без їх підмоги запальний художник напевно кинув би свою роботу після чергового конфлікту з папою. Стосунки між цими двома, що не кажи, і драматичні, і анекдотичні водночас. Затримки оплати, постійні скорочення термінів здачі проекту (вічна проблема, чи не так?) і нестримані характери папи та Буонаротті перетворили процес планування і створення Сикстинської капели на фарсову трагікомедію, з незмінним утиском амбіцій обох сторін.Sistine-Chapel-Vatican-5.jpgФото vaticantips.com

Те, що майстер проводив у роботі на своїх «летючих» риштуваннях, лежачи із закинутою головою, і день, і ніч, – факт загальновідомий. Та мало хто знає, що через ревну фанатичність натури Мікеланджело також категорично забороняв будь-кому заходити до будівлі у свою відсутність. Тривожні сумніви з приводу непрошених візитерів постійно не давали йому спокою, і одного разу він навіть вирішив їх підстерегти. За законами жанру, найгірші підозри справдилися – в капелі був хтось сторонній. Майстер, розлючений тим, що його заборону на вхід проігноровано, заходився жбурляти дошками і всім, що мало хоч мінімальні здібності до польоту. Оскаженілого Буонаротті не спинило навіть те, що підкупити охоронця і помилуватися незакінченим замовленням вирішив сам понтифік, який поспіхом ретирувався з «місця злочину». Саме ці обміни дошками і люб’язностями згодом позначилися на остаточному варіанті капели. Мікеланджело заборонив покривати її стелю золотом, пояснивши це вигаданою складністю повторної установки риштувань. Втім, і без дорогоцінних металів у витонченості й розкішності Сикстинській капелі не відмовиш. А все завдяки так званій ілюзіоністській архітектурі – своєрідній сітці з ребер, щитів, зображень ангелів і оголених фігур. Часто зустрічаються також малюнки черепашок (символу Діви Марії) і жолудів з дубовим листям – знака папської родини делла Ровере.Arazzi-Sistina-7.jpg
Фото apollo-magazine.com

Читайте також: Кожен рано чи пізно приходить до Риму

На жаль, навіть всупереч старанням реставраторів та оберігачів, теперішній образ капели передає її велич лише частково. Під час реставрації 80-х років фрески хоч і набули більш свіжого вигляду, та через відмінності в техніках живопису була втрачена особлива риса зображень – погляди, що говорять. Так, багато фігур, які вийшли з-під пензля Мікеланджело, назавжди закрили очі для відвідувачів.Jesse_spandrel_beforeandafter.jpgФото wikiwand.com

А от охочі подивитися на роботи Буонаротті заплющувати очі на них не збираються. Інтерес підігріває ще й той факт, що фотозйомка капели заборонена. Звісно, найбільш відчайдушні й безстрашні цінителі прекрасного примудряються-таки крадькома закарбувати розпис, але й на них зазвичай чекає розчарування. Ходять чутки, що хороші знімки в капелі не вдається зробити навіть маститим фотографам з потрібною технікою і достатнім освітленням. Одразу й не скажеш, скільки в цій містиці істини, а скільки практичності та кмітливості місцевих екскурсоводів, однак дуже схоже, що майстру Мікеланджело насправді вдалося створити дещо в буквальному сенсі «невідтворне» – ні на екранах, ні на плівці.

Головне фото freepik.com

Вам это будет интересно:
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Ми там були: Прага
Де віднайти найвужчий у Чехії готель «Clementin» завширшки всього близько 3 метрів, як вибрати між Pilsner Urquel, Krušovice і Gambrinus, коли годувати золотих коропів і чому 91-ий трамвай не такий як усі? Про це і не тільки дізналася Ельвіра Матросова. І, попри те, що це місто стоїть на Влтаві (дослівно wilth-ahwa – дика вода), воно аристократичне, стримане, спокійне, хоча і далеке від пуританства.
Вручення вірчих грамот Президенту України новопризначеними главами місій
1 жовтня Президент України Володимир Зеленський прийняв вірчі грамоти в Апостольського нунція, послів Держави Ізраїль та Латвійської Республіки.
"Танцюючі фарби" чи турецьке малювання на воді - ебру
Вода – стихія примхлива і хистка. Будь-яке порушення її спокою змушує водний глянець змінюватися. Важко уявити собі, що воду можна використовувати як полотно, створюючи неповторні малюнки різнокольоровими фарбами: одна рідина лягає на поверхню іншої, народжуючи смислові сюжети…
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Мистецтво тату: заворожлива магія натільних малюнків
Історія цього мистецтва налічує близько 6 тисяч років. Примітно, що своїм народженням модне нині ремесло завдячує випадку… Одного дня хтось із первісних людей помітив, що після того, як на місце опіків і порізів потрапляє будь-який натуральний барвник, на шкірі з’являються дуже стійкі малюнки.
Зроблено у Швеції: далекарлійська конячка
Відтоді, як крилаті коні валькірій назавжди поскакали до Вальхалли, на сторожі традицій вікінгів стоїть далекарлійська конячка – розписна народна іграшка, вперше згадана в літописі XVII століття. Далекарлійський коник є талісманом нетуристичної Швеції, рятуючи від забуття старовинні перекази і вірування.
Вище за всіх! Оглядові майданчики світу
Природа подарувала світові чимало вершин, котрі щохвилини дарують відвідувачам безкрає почуття свободи. Міста зводять хмарочоси, хизуючись одне перед одним і, не вдовольнивши амбіції, будують оглядові майданчики на рівні висоти пташиного польоту. Пурхаючи від континенту до континенту, затамувавши подих, милуємося оглядами нашої планети.
ВІДЕО: Підкорити природу. Найвражаючі віадуки світу
Нерідко природа посилає людям випробування. Час від часу стихію доводиться приборкувати і підкорювати. Зі спорудженням мостів водні перепони перестали бути для людства проблемою. Та що ж робити, коли населений пункт розділений яром або ущелиною? Не скрізь же прокладеш заповітний місток з опорами.
Брегенц. До театру у смокінгу і на катамарані
Спеціально для тих, хто вважає театр і оперну музику пережитками минулого, ми розповімо про дивовижний австрійський театр, де традиційне мистецтво поєднується з технічними та інженерними новинками, а ще з неперевершеним краєвидом Альп.
Мурали: новий підхід до старого мистецтва
Сучасні міста вже неможливо уявити без муралів – масштабного за своїм розміром живопису, що прикрашає будівлі. Ми не лише зібрали у своїй колекції найбільш яскраві роботи з усіх куточків планети, але й намагалися дізнатися якомога більше про сам цей напрямок мистецтва.
Не вежею єдиною. ТОП кращих творінь Густава Ейфеля
Кажуть, Гі де Мопассан ненавидів Ейфелеву вежу. Знаменитий письменник вважав, що вона спотворює Париж і не приносить місту ніякої користі. Проте його частенько можна було зустріти в затишному кафе на вершині конструкції. У таких випадках автор «Любого друга» говорив, що «тільки тут клята вежа не трапляється йому на очі...»
Канадські хмарочоси: не тільки вгору, але і вниз
Навряд чи знайдеться така людина, котра б не скасувала свою зустріч чи прогулянку, побачивши не найкращу погоду за вікном, оскільки вдягатися, утеплятися, чекати на холоді транспорт – це цілий атракціон, і взагалі краще закутатися у плед і почитати книжку.
Кінцугі. Японське мистецтво реставрації
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в OUTLOOK.
Кожен рано чи пізно приходить до Риму
Хто добре бачив Італію, а особливо Рим, той більше ніколи не буде зовсім нещасним, – казав Гете. Повністю згоден з цією думкою наш читач і фотограф Роман Матков. Своїми враженнями від міста він сьогодні ділиться.
Фламенко: Коли плаче гітара та стукотять підбори
Те, що більшість людей знає про фламенко – зовсім не любов і не пестощі, це далеко не розвага і не розгул веселощів. Вогненно-експресивне фламенко – відображення страждань і болю людини всередині цілого народу, вічно гнаного і позбавленого даху над головою. А сам танець, який став всесвітнім символом Іспанії – не тільки її національне надбання...
Монсеррат: у гості до янголів
Якщо зазирнути в записники мандрівників, котрі готуються вирушити до Іспанії, то після популярної Барселони другою позицією в списку неодмінно буде Монсеррат. Монастирська гора є обов’язковою для візиту і у місцевих мешканців, вони вважають за потрібне бодай раз на рік відвідати релігійне серце Каталонії.
Великий шовковий шлях по-таджицьки
Зачувши словосполучення «великий шовковий шлях», одразу уявляєш собі відважних мандрівників і нескінченні каравани, повні коштовностей і дивовижних товарів, що перетинають країни та континенти. Сьогодні ми розповімо про таджицькі міста, котрі слугували у давнину найважливішими перевалочними пунктами цієї торговельної артерії.
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
Закрыть
Outlook facebook page