Найкрасивіші костьоли світу: Чарівність і божественна сила
Ми не будемо говорити про грандіозні всесвітньовідомі храми, впізнавані навіть для недосвідчених мандрівників – про Міланський собор, котрий став одним із символів Італії, чи Церкву Святого сімейства за проектом Ґауді – символ прекрасної Барселони.
Собор Лас-Лахас: мережива, що приховують чудеса
Само по собі розташування собору вражає своєю красою і мальовничістю. Але ще більш дивовижно те, що архітектура деталізованої і продуманої, ніби мереживної будівлі ні в чому не поступається природі, а скоріше доповнює її й органічно вплітається в загальну картину, посилюючи її натуральну красу. Але на цьому красоти Лас-Лахаса не закінчуються, переходячи в духовну площину: тут творяться справжні дива зцілення. Невже цим усім керує сам Бог?
Неоготичний костьол – це базиліка, збудована на мосту в каньйоні ріки Гуаітари. І навіть в цьому є символічне значення. Справа в тому, що Лас-Лахас розташований практично на кордоні Колумбії (в 7 км від колумбійського міста Іпіалес) і Еквадору – і це послужило запорукою встановлення миру між сусідніми народами.
Фото twitter.com
З появою храму саме на цьому місці пов’язана дивовижна історія. Раніше, за легендою, тут була печера, за котрою тягнувся флер страшних містичних випадків, відтак місцеві обходили її десятою дорогою. Але 1754 року тут сталося диво. Бідній індіанській жінці Марії Муесес явилася Богородиця у вигляді лику на стіні печери. Коли це наскельне зображення, що з’явилося аж ніяк не від руки людської, побачила її глухоніма дочка Роза, вона зцілилася. А коли дівчинка захворіла і померла, страждаюча мати знову прийшла до лику – і Мадонна воскресила її. Такий випадок ніяк не можна було приховати. Так сюди стали стікатися паломники з двох ворогуючих країн з бажанням просити допомоги в ікони, яка зцілює. Це зображення збереглося і до наших часів, тільки тепер воно приховане стінами красивого храму.
Спочатку в каньйоні збудували маленьку каплицю, потім один за одним два храми. Але і вони не могли вмістити всіх бажаючих помолитися Богородиці. Так 1916 року завдяки величезним пожертвам прихожан почалося будівництво великого храму. Зовні він нагадує замок-фортецю і об’єднує сторони глибокої ущелини. Та найважливіше те, що ікона на камені досі має чудодійну силу. Доказ тому – величезна кількість табличок з подяками від зцілених паломників. Наскельній Мадонні під силу позбавлення від численних лих – це не тільки хвороби, але, приміром, і наркозалежність та схильність до подружньої зради і багато іншого.
Собор Богоматері в сльозах: космічна простота
Собор Богоматері в сльозах чи Церкву Мадонни деле Лакріме, що розташувався у прекрасному курортному містечку Сіракузи в Італії, було зведено не заплановано, а волею дива. Колись на місті костьолу був будиночок звичайної сім’ї, котра молилася гіпсовій статуї Мадонни. Якось 1953 року вона почала сльозоточити. У католицизмі це вважається одним із чудес і вищих божественних знаків. Розповіді про диво швидко поширилися по околицях і стали приваблювати у дім юрби прочан з усього світу. Так що побудувати тут справжнє святилище для релігійних людей стало для місцевих не лише необхідністю, але й обов’язком перед Всевишнім.
Фото voyagetips.com
Собор Богоматері в сльозах цікавий не лише своїм чудесним походженням, він вельми своєрідний в архітектурному плані. Найвища будівля, котру видно з будь-якої точки Сіракуз (74 м), має форму шатра або ж конуса. Хоч місцеві жартівливо прозвали його гігантською соковижималкою, все ж воно достатньо піднесене у прямому і переносному розумінні цього слова. У його убранні нема благородних металів і химерності в оздобленні, традиційних для храмів: Церкву Мадонни деле Лакріме зведено з білого бетону, і тільки на її вершині розташована 20-метрова статуя Богородиці з бронзи. А от сама Мадонна, котра заплакала справжніми людськими сльозами, міститься над вівтарем всередині храму. Загалом же така концепція конструкції символізує піднесення людини до Бога.
Свого часу цей проект вважали спірним, тому його будівництву не сприяли, скоріше навпаки. Відтак на будівництво костьолу знадобилося майже 30 років. Уперше двері храму відчинилися для паломників 1994 року. І всередині він такий же незвичайний, як і ззовні. Це правильна кругла будівля, її конус вінчає величезний округлий виріз, від якого розходяться балки-промені – все це візуально нагадує сонце. Загалом тут панує атмосфера комічності і відриву від землі, але все просто й без декору.
Ще одна особливість Собору Богоматері в сльозах – при ньому діють три експозиції: Музей сльозотечі, Музей підношень (сюди паломники несли підношення Мадонні в сльозах – і це були різні дамські штучки: весільні сукні, ювелірні вироби із срібла та інші прикраси), а також Музей святкового вбрання священиків.
Собор Пресвятої Діви Марії Апаресидської: новаторство нашого часу
Цей кафедральний католицький собор у місті Бразилія (столиця Бразилії) – втілення вишуканості, повітряної легкості і витонченої простоти. Його звели 1970 року.
Фото about-planet.ru
Неймовірна будівля заввишки 40 метрів – яскравий приклад модернізму в архітектурі. Складається костьол із 16 гіперболоїдних колон зігнутої форми, поєднаних вітражами. Загалом конструкція втілює руки, зведені до неба. Внутрішній простір залитий світлом – це створює відчуття особливої натхненності і легкості, можливо, навіть посилюючи духовне просвітлення від відвідин храму. Але потрапити в головне приміщення Собору Пресвятої Діви Марії Апаресидської ви зможете, тільки якщо пройдете через довгий темний коридор – це значно підсилює ефект «просвітлення».
Фото pinterest.com
Автор дивовижного проекту – Оскар Німейєр. 1988 року його роботу було відзначено Прітцкерівською премією за інноваційний характер ідей.
Головне фото thousandwonders.net
