RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Кордони не перешкода: найбільш відомі анклави світу

Кордони не перешкода: найбільш відомі анклави світу

Сьогодні OUTLOOK подорожує по найцікавішим з точки зору географії та адміністративного управління містам і країнам, які є анклавами, повністю розташовуючись на територіях інших держав.

Перш ніж почати нашу захоплюючу поїздку, важливо розібратися в термінології, оскільки самі поняття «анклав» і «ексклав» часто плутають. На ділі це одне і те ж: просто для тієї країни, чия територія розташована ще і в межах кордонів іншої держави, ця територія називається ексклав, а для тієї країни, всередині якої є частина, яка перебуває під чужим контролем, вона відповідно - анклав.MALTA06.jpgФото blоgspot.com

Візьмемо як приклад наші перші пункти прибуття – старовинні іспанські міста Сеута і Мелілья, котрі для Мадрида є ексклавом, а для Марокко, на чиїй території вони містяться, анклавом. Загалом у цих двох прибережних містах живуть близько 150 тисяч людей, серед яких лише половина – іспанці. Марокканці, алжирці і жителі інших африканських держав вважають їх «воротами в Європу», тому для боротьби з нелегальною міграцією на окраїнах були побудовані стіни в найкращих середньовічних традиціях. Іспанія захопила ці території ще в XVIстолітті, відбивши у португальців Північну Африку. Окрім Сеути і Мелільї, офіційний Мадрид володіє ще кількома дрібними фортецями у Марокко. У туристів з усього світу є бажання оглянути тутешні пам’ятки, котрими особливо багата лялькова Мелілья, що немов зійшла з фантазії великого Ґауді; її, до речі, через архітектуру і називають «маленькою Барселоною». Політологи вважають, що вже в цьому столітті Іспанія, імовірно, втратить всі ці володіння, оскільки утримувати їх під своїм контролем стає і логістично, й економічно дедалі складніше і складніше. Тому, поки є така можливість, не можна втрачати шанс і варто поїхати туди, щоб на власні очі побачити, як Європа у прямому сенсі перетікає в Африку.san marino.jpgФото nice-casinos.com

Лишаємося на Чорному континенті, але переміщуємося на самий його південь, на територію ПАР, у самому центрі якої розташована ціла держава-анклав Лесото з населенням у два мільйони людей. Через важкодоступний рельєф, гори, висоту понад 1400 метрів над рівнем моря ці землі стали надійним і неприступним для завойовників домом для багатьох африканських племен, що ховалися і від внутрішньоконтинентальних розбірок, і від колоніальної політики європейських держав. Сьогодні Лесото живе у мирі і злагоді з усіма, особливо з ПАР, що визнає її незалежність. Понад 70% жителів – християни, що досконало володіють англійською, і, незважаючи на фізичну віддаленість, відкриті світові. Економіка держави повністю інтегрована у південноафриканську, а через неї у світову, тому тутешні села і міста можуть похизуватися досить високим як для Африки рівнем життя. Мандрівники люблять ці землі на неймовірні пейзажі і можливість побачити африканський сніг, що є тут доволі частим явищем, оскільки середня температура коливається від 0 до +30 градусів.Фото frеsher.ru

Мальовнича Італія славиться не тільки більш різноманітною температурою, але й тим фактом, що на її території розташовані одразу кілька держав-анклавів. І якщо Сан-Марино і Ватикан відомі своїм статусом і туристичним потенціалом, то крихітний монархічний Мальтійський орден – справжня терра інкоґніта. Це найстаріший у світі рицарський орден, до якого, згідно з офіційними даними, входять близько 13 тисяч людей з усієї планети, володіє Мальтійським палацом у самому центрі Рима, на вулиці Кондотті. Територія палацу – не просто резиденція Магістра, але й суверенний об’єкт з охороною, власною валютою, поштовими марками та іншими атрибутами незалежної держави. Його статус анклаву для римлян підтримується із середини XIXстоліття, і на нього все ще ніхто не посягає, оскільки рицарі навіть у наш час – хлопці відважні, і серед них, за чутками, дуже багато впливових людей Європи. Життя за стінами палацу для пересічних громадян сповнена таємниць і невідомості, адже потрапити на більшість його внутрішніх територій мають змогу тільки обрані. Сам орден має свого представника в ООН і підтримує дипломатичні відносини з більш ніж сотнею держав. Він заробляє продажем сувенірів і доходів від свого бізнесу у багатьох країнах, зокрема, у Швейцарії, куди ми якраз і перебираємося –у містечко Кампіоне-д'Італія.

Дивіться також: Departure: Валлетта

Вельми гостинні у себе на Батьківщині італійці теж заснували власний ексклав на території іншої держави. Розташовані у 50 кілометрах від Мілана комуна й однойменне місто Кампіоне не мають прямого сполучення з «основною Італією», але входять до складу регіону Ломбардія. Ці землі здавна славилися своїм демократичним укладом: коли в XIXстолітті територіальні спори вирішувались війнами, місцеве населення мирно з’ясовувало, у складі якої країни, Швейцарії чи Італії, воно бачить своє майбутнє. Саме завдяки цьому волевиявленню і трапився такий географічний та адміністративний казус. При цьому місту це анітрохи не заважає: тут вільно ходять і євро, і франк, а діти у школах вивчають відразу дві мови. Завдяки особливій економічній зоні в Кампіоне вже сто років працює казино, що надає роботу приблизно 20% місцевого населення. Туристична сфера завдяки озеру Лугано, красивим віллам і заплутаному оподаткуванню, що дає змогу «відмивати» тіньові доходи, теж процвітає.Фото squarеspace.com

В іншій частині Швейцарії, на самій півночі, неподалік від німецького кордону, міститься ще один анклав – містечко Бюзинген-на-Верхньому-Рейні, що входить до складу Німеччини. Ще 50 років тому місцеві жителі виявили бажання повноцінно, а не лише територіально приєднатися до Швейцарії, однак швейцарці і дотепер не можуть виділити німцям землі для рівноцінного обміну. Євровалюту тут практично не зустріти: містяни працюють на швейцарських підприємствах, тому зарплату вони отримують у франках. Цікаво у Бюзингені працює поліція: вона тут і швейцарська, і німецька, внаслідок чого час від часу трапляються різноманітні накладки; добре, що загалом злочинність дуже низька. Приблизно так само, в конкуруючому стилі, працюють і телекомунікаційні компанії – і пошта, і телебачення, і ремонтні служби представлені як німецькими, так і швейцарськими компаніями, і жителі мають змогу вибирати. Цікавіша ситуація у футболі: тутешня команда «Бюзинген» – єдина німецька, що грає в чемпіонаті Швейцарії.

Дивіться також: Коста-Рика. Латиноамериканська Швейцарія

Ще один цікавий приклад із Європи – дев’ятитисячне містечко Барле, розділене між Бельгією і Нідерландами. Його бельгійська частина – 22 мікроанклави, розташовані на нідерландській території. Кордон між державами тут проходить прямо по будинках жителів – кухня може бути у Бельгії, спальня в Нідерландах, тому країни домовились між собою визначати приналежність до якоїсь із держав за вхідними дверима будинку. Така складна ситуація тримається вже понад 500 років з часів, коли фламандські феодали торгували землею, не думаючи про майбутнє. Уже в наші дні, коли ні бельгійці, ні нідерландці не можуть похвалитися величезними територіями, і їм важливий кожен метр своєї землі, вирішили розділити все з точністю до сантиметра. Тому сьогодні тут всього по два: і поліції, і пошти, і муніципалітетів, і соборів, і тільки за прапорцем на будівлі можна зрозуміти, чи не помилився ти… країною.20140817_Baarle-Nassau_001.jpgФото pahas-travel.blogspot.comstreet-1823602_1280.jpgФото discoveringbelgium.com

На жаль, дуже часто анклави стають предметом серйозних територіальних спорів і війн, тому закінчити наш матеріал хотілося б блискучим і розумним прикладом взаєморозуміння між країнами, котрий продемонстрували Індія і Бангладеш. 2015 року вони врегулювали більш ніж 40-річний конфлікт, внаслідок якого близько 50 тисяч людей, що проживали у важкодоступних районах з незрозумілим статусом, не мали жодного громадянства. Країни вирішили обмінятися анклавами на територіях одна одної поблизу кордону між ними, а, щоб місцевим було комфортно, у них з’явилася можливість самим обирати собі громадянство. Результатом цього рішення стала нормалізація відносин між країнами і позитивні зміни в житті простих людей.

Головне фото newjetsetters.com

Вам це буде цікаво:
Пальма-де-Майорка: столиця райських островів
Наше сьогоднішнє місто – столиця цілих чотирьох островів: Майорки, Менорки, Ібіци і Форментери. Разом вони утворюють Балеарський архіпелаг, котрий є автономним співтовариством і провінцією Іспанії. Пальма-де-Майорка – це серце Балеарських островів, котре б’ється абсолютно в різних ритмах – то задихаючись на вибухових пляжних вечірках, то розмірено постукуючи в такт середземноморським хвилям.
Головне – не загубитися: Найцікавіші ринки Стамбула
Жодне східне місто неможливо собі уявити без великої кількості торгових точок – «купи-продай» у місцевих жителів будь-якого віку і статусу в крові. Навіть той факт, що Стамбул – це наполовину Європа, ніскільки не скасовує «східність» мегаполіса. Щоб ви напевно знали, куди і за чим іти, Outloook, повернувшись зі стамбульських ринків, розповідає про найбільш вражаючі з них.
Алфама: Мавританський спадок Лісабона
Сьогодні ми пропонуємо вирушити з нами на прогулянку найстарішим районом Лісабона, котрий ми найчастіше бачимо в кіно і творах масової культури, коли йдеться про португальську столицю.
Пляжі й античність – римське передмістя Остія
Стародавній, сповнений красот і пам’яток Рим щороку приваблює понад 30 мільйонів туристів. Побачити на власні очі Колізей, сунути руку у Вуста істини і кинути монетку у фонтан Треві – мрія будь-якого мандрівника. Але мало кому відомо, що лише в 30 кілометрах від столиці є не менш приваблива і поки що не окупована туристами Остія...
Між небом і... водою: топ-5 найменших населених островів світу
Кожному з нас іноді хочеться втекти від міської суєти і залягти на дно десь далеко від усіх і всього. І краще нехай це буде там, де можна послухати шепіт хвиль, насолодитися легким бризом і назавжди подружитися з неймовірно гучною тишею, яка заглушає всі тривожні думки ...
Подорож до Колумбії. Інша Картахена…
У світі є дві Картахени. І в обох жителі розмовляють іспанською, люблять кориду, а вечорами рушають на пляж цмулити мохіто й дихати солоним вітром. Але тільки в одній з них у млосну міську прогулянку можуть увірватися ритми запальної сальси, розсипи смарагдів і перлів, а дорогу можуть перейти ефектні палкі красуні. І це Колумбія!
Менорний настрій
Жителі цього острова до божевілля відбілюють свої будинки, з любов’ю ставляться до кожної рослини і можуть годинами спостерігати за перелітними птахами. Смарагдові долини тут змінюють пустельні пейзажі, а прямовисні скелі межують з лазуровими і рубіновими пляжами. Менорка – як найдорожчий камінь в намисті Балеарських островів.
Ісландія очима Софії Андрущенко
Ісландія – країна «льоду і полум’я», «тисячі рік і озер», незліченних водоспадів і гейзерів. Тут, як у казці, щоразу хочеться ущипнути себе і перевірити, чи ти спиш, чи все це існує насправді…
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Історія однієї вулиці: Шпігельгассе
Шпігельгассе, що у перекладі з німецької означає «Дзеркальна вулиця» чи «Дзеркальний провулок» – це зовсім не найбільша і не найголовніша вулиця в Цюриху. Навіть зовсім навпаки – вона феноменально коротка і вузька, але розташована в затишних куточках міста так, що навіть рідкісний турист зможе її відшукати.
Тварини у місті – коли люди з природою в злагоді
Багатьох містян іноді дратують кішки, собаки і навіть голуби на вулицях. А спроби зоозахисників вберегти їх від нападок людей і голоду часто малоефективні. Але у світі прекрасні міста, в яких люди відмінно уживаються з оленями, павичами і великою рогатою худобою…
Альберобелло: у світі труллів, вина і чарувань
Стареньке селище, котре колись було розташоване на території сучасного Альберобелло, було знищене і зведене заново не менш ніж сотню разів. І йдеться не про завоювання і нальоти войовничих чужинців. Ні, його свідомо руйнували самі мешканці. Як гадаєте, навіщо?
Посол ПАР Андре Йоханнес Гроеневальд ініціював проведення благодійного заходу для дітей
Посольство Південно-Африканської Республіки на чолі з новопризначеним Надзвичайним і Повноважним Послом Андре Йоханнесом Гроеневальдом провели благодійну акцію в «Спеціалізованому обласному будинку дитини м. Боярка».
Спа: Голосна слава тихого бельгійського містечка
Тут у різний час бували Віктор Гюго, Александр Дюма, Декарт, Петро І… і зараз кожен легко може стати в ряд із цими видатними особистостями, просто відвідавши затишне містечко Спа, котре з XVIII століття лишається найпопулярнішим у найвищих колах оздоровчим курортом Європи і родоначальником всіх спа-салонів світу.
Departure: Волендам
П’янка свобода, шедеври у музеях, фантастична архітектура, над якою трудились і людина, і природа – все це, звичайно, про нідерландську столицю Амстердам, таку відому і незвідану водночас. І все б добре, але самих Нідерландів у цьому, либонь, найбільш космополітичному і толерантному місті Європи практично немає, так що саме на її пошуки ми і рушимо в околиці столиці, а точніше – в село Волендам.
Оплачуємо проїзд і дивимося у вікно: найбільш незвичні трамвайні маршрути світу
Всупереч багатьом песимістичним прогнозам урбаністів XX століття, трамвай як вид громадського транспорту зміг не лише вистояти у боротьбі з метро та іншими засобами пересування, але й здобув друге дихання вже в наш час. Початок XXI століття з його неймовірними технологіями увійде в історія як епоха «трамвайного ренесансу».
Найяскравіші міста Хорватії: Так відпочивають аристократи
Хорватію називають перлиною Адріатичного узбережжя. Ця країна розташована на півдні Центральної Європи і віднедавна стала членом Євросоюзу. Зараз її красоти часто відвідують – щороку тут бувають понад 10 мільйонів туристів. А це більш ніж населення самої країни. Що ж так приваблює сюди мандрівників?
Гадамес: Квітучий оазис найвідомішої пустелі
П’ятдесятиградусна Сахара – одне з найвідоміших місць на планеті, більша частина якого абсолютно не придатна для життя. Утім, сьогодні ми вирушимо саме в її піски, щоб побачити неймовірне місто Гадамес, чиї жителі тисячоліттями виживають серед тутешньої спеки і надають усім, хто цього потребує, такий необхідний притулок.
Пуерто-Ріко: заплив зі світлячками
Коли Христофор Колумб вперше висадився на Пуерто-Ріко 19 листопада 1493 під час своєї другої подорожі до берегів Америки, на острові не було нікого, крім жменьки індіанців, які називали себе таіно. Тепер же туди злітаються туристи практично з усього світла, просто щоб побачити ... бухту Москито!
Крилаті символи народів
У кожної держави є свої офіційні символи: прапор, герб і гімн. Але, крім традиційних «розпізнавальних знаків», є і народні – приміром, улюблений птах. Саме про них далі в OUTLOOK. Щоб «задокументувати» народну любов, 1960 року в Токіо на міжнародній конференції із захисту пернатих було введено поняття «національний птах».
Закрити
Outlook facebook page