RU  UK  EN
Статьи  >  Відвідай  >  Гватемала: привіт від духів майя

Гватемала: привіт від духів майя

Країна, де у древніх містах туристів більше, ніж у сучасних. Містична Центральноамериканська місцевість, відома як батьківщина цивілізації майя – Гватемала. Прогуляємося по одному з її стародавніх поселень, загубленому в непрохідних джунглях – Тікалі. Якщо уважно прислухатись, тут можна почути голос духів...

Вершники на чолі з гватемальським полковником Модесто Мендесом пробиралися крізь зарості, болота, попри спрагу, з єдиною метою – знайти старе місто, про яке керівникові експедиції розповіли індіанці. Майже втративши надію, віру в успіх і втомившись від тривалої подорожі, Модесто хотів було згорнути всі пошуки і повернути назад, аж раптом перед ним постала величезна піраміда зі сходами, які здіймаються в небеса. Потім з'явилася друга – трохи менша, далі третя, четверта... Так 1848 року було виявлено Тікаль.

Назву знахідці дав сам полковник. Перекладається вона як «місце, де можна почути шепіт». За індіанським переказом, астральні тіла померлих майя можуть повертатися з потойбічного світу, щоб погостювати на землі живих і розповісти лише обраним щось таємниче. Навідують переважно руїни храмів, площі та стародавні палаци.

Виплила з туману цивілізація майя декілька тисячоліть тому, і її місцевим головним центром став саме Тікаль. За тодішніми мірками це був справжній густонаселений мегаполіс з усією належною інфраструктурою з пірамідами, жертовними вівтарями, в'язницею і навіть стадіонами для гри в м'яча, що мала ритуальний характер. Стіни будівель оздоблені малюнками, які, немов історичний комікс, оповідають про різні періоди і головні міські події.tikal-guatemala-shutterstock_1123389143-1024x683.jpgФото roadaffair.com

Нині лише деякі «квартали» поселення вивільнили з непрохідних джунглів і виставили на огляд туристів. Утім, крім витріщак відвідувачів, можна іноді зустріти і практичних індіанців з ближніх сучасних міст. Останні, оцінивши силу стародавнього місця, досі проводять тут свої фруктово-овочеві жертвопринесення.

Читайте також: Під захистом ЮНЕСКО: тут захоплює подих

«За життя» вівтарі з кам'яних плит були залиті справжнісінькою кров’ю, адже на них богам приносили людські жертви... Робили це двічі на рік з особливою жорстокістю. Того, кого призначали як дар богам, підводили до жерця, який спеціальним ритуальним ножем вирізав тремтяче серце бідолахи.Guatemala-2019-107_new.jpgФото timetravelturtle.com

Вибирали жертву за допомогою гри в каучуковий м'яч на тих самих стадіонах. Претендентами на неї були зазвичай ув'язнені місцевої тюрми. Кілька примусових «добровольців» перед усіма жителями міста розігрували ритуальний матч, правила якого до нас не дійшли (крім інформації про подальше майбутнє, а точніше, кінець того, хто програвав).

Найчастіше такі «кардіо-подарунки» підносили господарям-богам нижчого світу. Будучи у страху перед їхньою могутньою силою, індіанці не шкодували сил на спорудження їм величезних храмових комплексів на знак пошани і з натяком не приходити у світ живих. Добрі «всевишні» жили, як і в більшості культур, на небі, у вищому світі. Спускатися в середній, земний, вони могли, тільки «встрибнувши» в тіло вождя або шамана.Guatemala-2019-83_new.jpgФото timetravelturtle.com

Самих вождів як посланців вищих, шанували, зводячи на їхню честь набагато величніші поховання. Як і єгипетських фараонів, на них чекали збудовані ще за життя піраміди й усипальниці, які здіймалися в небо – символ зв'язку правителя з божественним началом. Дорогоцінних саркофагів, перснів та інших коштовних прикрас, вартість яких нині обраховують цифрами зі значною кількістю нулів (до речі, число «нуль» першими стали застосовувати саме майя), як у єгипетських вельмож, знайдено не було. Тіла померлих правителів обкладали ягуаровими шкурами, нефритом, обсидіаном та цінними в цих краях морськими мушлями, які вважалися неабиякою розкішшю.

Безлюдний Тікаль, попри зникнення його корінних жителів понад тисячу років тому, продовжує зберігати дух загадкової цивілізації. Здається, могутній вождь, прикрашений пір'ям, пірсингом та амулетами, ось-ось велично випливе з якоїсь споруди і, глянувши скоса ( що вважалося тоді гарним і досягалося наполегливими тренуваннями), нашепче всі таємниці майя...

Головне фото insidehook.com

Вам это будет интересно:
Історія однієї вулиці: Проспект Багдад у Стамбулі.
Якщо весь величний Стамбул – це серце регіональної торгівлі, то одна з його розкішних вулиць – проспект Багдад – безумовно, головна артерія. Опинившись там, навіть заперечуючи шопінг усією душею, вельми складно встояти і не піддатися бажанням усе ж вирушити по крамницях і ринках. Хоча, і крім цього, тут також є що робити.
ВІДЕО: Старенька Братислава
Не поділитися з нашими улюбленими читачами враженнями після відвідин Братислави OUTLOOK не може. Площа Братислави всього 368 квадратиних кілометри (для порівняння: Київ - 839 кілометрів квадратних), а до 1936 року між Віднем та Братиславою курсував трамвай, який сполучав два неймовірно чудових міста. Детальніше - дивіться у відео.
Транспорт світу: Вертикальний Лісабон
Лісабон – це не тільки одне з найгарніших і старовинних міст Європи, але й не надто легкий для життя і будівництва простір, якщо говорити про рельєф місцевості. Португальський мегаполіс розкинувся на семи густозаселених пагорбах. Саме тому його візитівкою вважаються три фунікулери та ліфт...
Гадамес: Квітучий оазис найвідомішої пустелі
П’ятдесятиградусна Сахара – одне з найвідоміших місць на планеті, більша частина якого абсолютно не придатна для життя. Утім, сьогодні ми вирушимо саме в її піски, щоб побачити неймовірне місто Гадамес, чиї жителі тисячоліттями виживають серед тутешньої спеки і надають усім, хто цього потребує, такий необхідний притулок.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?»
Бельгія очима Марини Орлової: Як живуть бельгійці
Марина Орлова – проектний менеджер у культурно-громадській організації. На одному з міжнародних проектів вона зустріла своє кохання – Віма, хлопця з Бельгії. Поїхати в його країну їй вдалося тільки тоді, коли Україна отримала безвіз і саме про те, як живуть бельгійці, що вони їдять на сніданок і як у них заведено відпочивати, Марина розповіла OUTLOOK.
Departure: Мальдіви
Подивитися на визначні пам’ятки країни, а не готелів, і наблизитися до життя мальдівців, а не сусідів по номеру, пропонує одна з найменших столиць – Мале. Перша асоціація, яка виникає при згадці Мальдів, – це щось блакитно-пасторальне. Морська гладь і невтомне сліпуче сонце, від якого хочеться закопатися в теплий розніжений пісок...
Нормандія очима Корнія Грицюка: батьківщина парасольок і субмарин.
Корній Грицюк продовжує ділитися враженнями від французької Нормандії. У попередньому матеріалі він розповідав про свій вояж до Довіля. Тепер на черзі Шербург, або Шербур-Октевіль. Подвійна назва міста з'явилася на початку 2000-х, коли Шербург злився з Октевілем.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 3. "Дух самурая"
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Країна, що вміє подобатися: Вірменія. Частина 2
Олена Расенко побувала у Вірменії і тепер готова поділитися з читачами самобутністю цієї чарівної країни, в якій дійсно хочеться залишитися.
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану...
Індійське село Кодхіні: таємниця близнюків, котру ніхто не розгадав
У світі є незвичайне місце, де народжується найбільше близнюків. Хоча на перший погляд це схоже на містичний збіг, статистика змушує вірити в чудеса. Індійський штат Керала може похвалитися селом, де відбуваються незвичайні речі. Кодхіні – те саме місце, де близнюків більше, ніж у будь-якій іншій точці світу. І цьому немає майже жодних пояснень.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 2 “Рибний день”
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Британська глибинка: У пошуках таємниць Альбіону
Зелені схили, порослі вересовими кущами, безлюдні приміські дороги, вузькі вулички з маленькими котеджами і садами, що п’янять своїми пахощами, – здається, що британські сільця не підкоряються плинові часу. Немов завмерлі картини героїчного фентезі, всі вони мають свою історію і готові розповісти про великі битви, хоробрих воїнів і легендарні артефакти.
Країна, що вміє подобатися: Вірменія
Олена Расенко побувала у Вірменії і тепер готова поділитися з читачами самобутністю цієї чарівної країни, в якій дійсно хочеться залишитися.
Історія однієї вулиці: Шпігельгассе
Шпігельгассе, що у перекладі з німецької означає «Дзеркальна вулиця» чи «Дзеркальний провулок» – це зовсім не найбільша і не найголовніша вулиця в Цюриху. Навіть зовсім навпаки – вона феноменально коротка і вузька, але розташована в затишних куточках міста так, що навіть рідкісний турист зможе її відшукати.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Закрыть
Outlook facebook page