RU  UK  EN
Статьи  >  Напиши  >  Бельгія очима Марини Орлової: Як живуть бельгійці

Бельгія очима Марини Орлової: Як живуть бельгійці

Марина Орлова – проектний менеджер у культурно-громадській організації. На одному з міжнародних проектів вона зустріла своє кохання – Віма, хлопця з Бельгії. Поїхати в його країну їй вдалося тільки тоді, коли Україна отримала безвіз і саме про те, як живуть бельгійці, що вони їдять на сніданок і як у них заведено відпочивати, Марина розповіла OUTLOOK.

Перше враження – це шок. Коли потрапляєш до Бельгії – це одразу вау! Усе так чистенько, інфраструктура надзвичайно розвинена. Міста тут дуже гарні – парки, вулиці, будинки... Неймовірні споруди сучасної архітектури вражають. Також багато старовинних та історичних будівель – усе доглянуте, відреставроване. Що й казати, краси тут удосталь. Але згодом від цього всього стає якось нудно... Мій хлопець каже: так, моя країна гарна, як музей, але в музеї жити не надто комфортно.

Безліч барів, кафе, ресторанів, проте люди в основному тусуються кулуарно. Усі цікаві вечірки відбуваються в закритих будинках. А щоб просто вийти на вулицю і піти у відрив, такого немає. У Бельгії всі ходять одне до одного в гості, причому за домовленістю: коли ми прийдемо, що ми принесемо, що будемо пити, їсти тощо. У тусовці, в якій я була (а це досить велика кількість різних людей), навіть мови не було, щоб піти в нічний клуб. Бельгійська молодь любить фестивалі та закриті тусовки.travel-to-belgium.jpgФото lundaekonomerna.se

Ми їздили на щорічний фестиваль DourFest, який проводять у середині липня на кордоні Бельгії та Франції. Він величезний, там збирається море людей. Безліч музичних напрямків, 6 різних сцен, ти потрапляєш у такий собі звуковий хаос серед поля. Пилюка там стояла стовпом під 2 метри, я нею так надихалася, що декілька днів відходила. А бельгійці від такого у захваті. У них в країні все настільки чисто, красиво і впорядковано, що вони, виїжджаючи в поле і тусуючись у місиві, отримують неабиякий кайф.

Читайте також: Спа: голосна слава тихого бельгійського містечка

Мене зачарували бельгійські бабусі. Вони всі такі доглянуті й привабливі – не бабці, а справжні пані, модні та стильні. Ось у барах і кав’ярнях якраз багато бабусь і людей середнього віку. Вони можуть собі це дозволити без питань.

У центрі Брюсселя стоїть Церква святого Миколая, а довкола збираються величезні юрби. Цей рух називається «54». Поблизу храму повно ресторанів і кав’ярень. Міська ж адміністрація хоче прихопити ласу ділянку землі, щоб далі розвивати там прибуткові туристичні заклади. А молодь цей шмат відбиває собі. Адже для неї це простір неформальної тусовки.59436ae4704b97fd1590851b7681687c.jpgФото pinterest.com

Розвага вихідного дня. Одного разу Вімова мама запросила мене на велосипедну прогулянку. Виїхали ми з нашого міста з мамою, тіткою та їхніми подружками, їм усім за 60 років. Виявилося, що запланований маршрут становить 64 км туди й назад. Я хоч і люблю кататися на велосипеді, та вже невдовзі страшенно втомилася. Вони кажуть: ти не хвилюйся, дістанемося кінцевої точки, побачиш цю красу – весь біль мине. Ось ми приїжджаємо – і там звичайний пейзаж на зразок нашого берега Дніпра. А мої супутниці в такому захваті! Тобто для них ця незаймана природа «без втручання цивілізації» і є насолода. І якщо десь залишився такий куточок, то це вже дивовижний заповідник, відвідати який їздять спеціально.

Бельгійці переважно планують свої вихідні – поїздки на велосипедах, розважальні мандрівки в довколишні міста тощо. Вони живуть забезпеченим розміреним життям, тому у вихідні буквально вишукують, чим би себе зайняти, як цікавіше організувати дозвілля.

У Бельгії неабияк шанують коней. Їх розводять, продають в Емірати (по всій країні є кінські ферми), використовують як транспорт. Заможні люди тримають їх для душі. Також бельгійці захоплюються кінним спортом. У Бельгії я була вражена, побачивши чимало місцевих жителів, котрі пересуваються таким, здавалось би, архаїчним способом, як брички, запряжені кіньми.shutterstock_244096129.jpgФото backroads.com

Здивувала індустрія місць громадського харчування. У нас заклади конкурують в інтер'єрах, дизайні, концепціях – усі намагаються здивувати, привабити, розважити. У Бельгії такого немає. У закладах роблять акцент на їжу. Фантастичних люстр і шикарних диванів там не побачиш. Усе дуже просто. І ось під час прогулянки на велосипедах мені пообіцяли обід у шикарному кафе. Його змалювали як унікальне, бо воно засноване 400 років тому і збереглося у своєму первозданному вигляді донині. Ми приїжджаємо, і я бачу доволі сумнівний заклад. Його підлога – це звичайна земля, де стоять старі благенькі столики. Стільці потрібно було знайти собі самому, бо їх не вистачало.

Бельгійці жадають андеграунду. Скажімо, нині в моді облаштовувати ресторани на місці занедбаних заводів, фабрик... Так ось, у Бельгії все залишають у первісному вигляді – просто ставлять столи та обладнання для приготування їжі. Краса їм уже набридла – вони хочуть чогось незвичайного, іншого.

Читайте також: Що вони їдять: Бельгія

Загалом мене неабияк здивувало, що в кафе і ресторанах працює чимало людей похилого віку. Тобто тебе може обслуговувати офіціант-дідусь – власник цього закладу. І він трудиться в ньому 30-40-50 років. У Бельгії добре розвинений малий бізнес. І це круто. Сімейні крамнички та всілякі заклади підтримує держава. І мені сподобалося, що люди віддають перевагу саме таким родинним магазинам (нехай навіть це буде дорожче), ніж супермаркету.cafe-at-grand-place-brussels-belgium-1600x1038.jpgФото venue7.org

Бельгійці зазвичай не куховарять удома. Для них нормально привезти/замовити готові страви – і так щодня, а не у виняткових ситуаціях. Переважно це картопля фрі з яловичим або якимось іншим м'ясним соусом, бургери, салати по 3 євро (наприклад, терта морквина без нічого, лимонний сік і трохи солі). А снідають вони пластівцями швидкого приготування, молоком і кавою.

Ціни на продукти тут досить високі. Те, як я звикла харчуватись у нас, а саме: якісний натуральний сир, свіжі овочі та фрукти – тут з розряду розкоші. Продукти такої кількості можна купити тільки на ринку. А вони в бельгійських містах специфічні – бувають лише раз на тиждень. Фермери з околиць з'їжджаються і пропонують натуральну продукцію своїх господарств. І це аж ніяк недешево. Скажімо, гроно винограду – 7 євро, кілограм баклажанів – 3 євро, кіло кабачків – 2 євро. І це найдешевше, що можна купити на продовольчому ярмарку. Аграрії тут процвітають. У Бельгії надзвичайно розвинене фермерське господарство – у всіх добротні, упорядковані садиби, сучасна техніка і, звичайно ж, великі державні дотації.

У крамницях купувати дешевше, але там майже немає натуральних продуктів. До того ж у супермаркетах ти не придбаєш, як у нас, скільки чого захочеш – 200 грамів сиру або 300 грамів полуниці. Усе розфасовано та запаковано окремо – мало не кожен шматочок в обгортці.bruges-brussels-shutterstock_576354439.jpgФото roadaffair.com

Лайфхак від мене: при вході до супермаркету стоять кавомашини з безкоштовним напоєм. Заходиш, береш каву і проходиш в дегустаційний зал, де є величезні чаші із сиром/м'ясом різних видів і цінових категорій, ходиш і куштуєш продукти. Тож загалом можна і там непогано пообідати.

Головне фото sofitel.accorhotels.com

Вам это будет интересно:
Ми там були: Гудаурі
У Гудаурі легко відчути час, затиснути його між пальцями і розтягнути у просторі, перелаштовуючи свій внутрішній ритм у режим відчуттів. І вже немає дедлайну, набридливих сусідів і лихачів, що виїжджають на зустрічку. Усе це починає здаватися ілюзорним і швидкоплинним. Тут, у Гудаурі, інші цінності. Гори не терплять метушні, внутрішнього діалогу і самоїдства. Найбільше задоволення просто дивитися на них.
Departure: Киргизстан
Киргизстан прозвали Швейцарією Середньої Азії. Гори, річки, водоспади, печери, перевали і зелені луки – нітрохи не поступаються за естетикою європейським. Тотальне освоєння території гостями держави тільки починається. І поряд зі стрімким будівництвом готелів, для проживання все ще пропонуються звичайні юрти, які підкреслюють тутешній природний і ментальний колорит.
Ми там були: Нью-Йорк, Вашингтон і Маямі
Так склалося, що в Америці дві столиці – офіційна і фактична. Київський контекстний менеджер Богдан Янчев побував в обох і розповів нам про дух цих міст, про їхні пам’ятки і про те, чим вони є в реальності. Гадаєте, Нью-Йорк просякнутий дорогими парфумами, а у Вашингтоні, окрім полежати на травичці біля Білого дому, і робити нічого? Ви помиляєтесь!
ВІДЕО. Віфлеєм: абсолютна святість
У це величне для всіх християн православного обряду свято хочему представити вам відео про святі місця Палестини, а саме про місто Віфлеєм.
Пуерто-Ріко: заплив зі світлячками
Коли Христофор Колумб вперше висадився на Пуерто-Ріко 19 листопада 1493 під час своєї другої подорожі до берегів Америки, на острові не було нікого, крім жменьки індіанців, які називали себе таіно. Тепер же туди злітаються туристи практично з усього світла, просто щоб побачити ... бухту Москито!
Не лише в центрі цікаво. Спальні райони світу
Мало який мандрівник під час своїх нетривалих подорожей вибирається кудись далі центру міста, де розташований його готель. Якщо ж «дислокація» – ще й мегаполіс, то такі поїздки відкладають «до кращих часів». А дарма, адже саме у спальних районах можна подивитися на незнайому країну очима її жителів, що куди пізнавальніше за екскурсії «галопом» замками і площами.
На чортовім кружляли колесі…
Крім кількох східноєвропейських країн, круглий металевий атракціон більше ніде не називають «чортовим». Іменоване за прізвищем творця «колесо Ферріса» вперше відкрило панораму Чикаго з 80-метрової висоти 1893 року. Відтоді вертикальний круг з кабінками почав з'являтися мало не в кожному великому місті. OUTLOOK пропонує вам дізнатися про найбільш вражаючі його екземпляри.
Семибарвне диво
Усі пам'ятають дитячу казку про чарівну семибарвну квітку, яка могла здійснювати бажання. Та не всі знають, що вона існує насправді. Утім, це не квітка, адже перебуває в сипучому стані. Мова йде про пісок, яким укрито одне із сіл Маврикії – Шамарель. Його веселкові дюни забарвлено самою природою в сім кольорів, а їхня магія надихає не одного казкаря.
Лігурія: середземноморський рецепт ідеальних міст
Збираючись на Лігурійське узбережжя, не тіште себе думкою, що зможете за декілька днів об’їздити його вздовж і впоперек. Так ви лише роздражните свій мандрівний апетит. Кожним інгредієнтом Лігурії можна тільки ласувати, забуваючи при цьому про існування решти світу. Портове місто Генуя (італ. Genova¬) – основне у регіоні Лігурія.
Departure: Порту
Місто елегантних мостів і заплутаних вуличок, переплетених на карті, ніби навушники, недбало кинуті в кишеню. Місце, яке дало назву цілій країні і алкогольному напою, що збивав з ніг суворих моряків. Головний суперник столиці і гордість Півночі в протистоянні з Півднем. Ми говоримо про Порту – другий після Лісабона діловий і промисловий центр Португалії, а в цілому – один із ключових мегаполісів Південної Європи.
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Сентоза – весь Сінгапур в одному острові
Отримати повний набір вражень про країну площею понад 700 квадратних кілометрів усього за кілька днів пішої прогулянки – абсолютно реально. І надздібності на кшталт телепортації чи вміння переміщатися зі швидкістю світла для цього не потрібні. Досить вирушити на острів Сентоза, що належить до Республіки Сінгапур і повністю відображає всі її особливості.
Ми там були: Прага
Прага… Вона, романтична і декадансна, сумна і весела, піднесена і духовна, відбивається у помахах крил відгодованих чайок на Карловому мосту, в дзеркальних калюжах Влтави… Такої думки креативний копірайтер Маша Гольдман, котра якось провела там кілька днів.
Озеро Тітікака та його острови: друга чакра Землі
Ми продовжуємо наш цикл оповідань і дорожніх нотаток Ії Зайцевої про Перу. Сьогодні вашій увазі пропонуємо матеріал, присвячений легендарному озеру Тітікака. Озеро Тітікака овіяне загадками і таємницями. Передусім дивує сам факт існування озера, та ще й рекордсмена, на висоті 3811 метрів. Воно – найбільш високогірне прісноводне і судноплавне озеро у світі.
Сором’язливий Ганновер
Хто він і який, той невеличкий Ганновер, що продовжує ховатися за спинами своїх популярних серед туристів німецьких братів? Місту неодноразово доводилось змінювати свої вбрання і вигляд, але від кожної пережитої епохи Ганновер зберіг по клаптику, не втративши при цьому своєї індивідуальності й цілісності.
Алфама: Мавританський спадок Лісабона
Сьогодні ми пропонуємо вирушити з нами на прогулянку найстарішим районом Лісабона, котрий ми найчастіше бачимо в кіно і творах масової культури, коли йдеться про португальську столицю. Заснована маврами ще у восьмому столітті Алфама зі своїми вуличками-коридорами, стінами від фортець і затишними площами...
Ми там були: Неаполь
Фотограф та читач OUTLOOK Роман Матков побував у італійському Неаполі! Здійснити усю подорож йому вдалось всього за 160 євро!
Історія однієї вулиці: Проспект Багдад у Стамбулі.
Якщо весь величний Стамбул – це серце регіональної торгівлі, то одна з його розкішних вулиць – проспект Багдад – безумовно, головна артерія. Опинившись там, навіть заперечуючи шопінг усією душею, вельми складно встояти і не піддатися бажанням усе ж вирушити по крамницях і ринках. Хоча, і крім цього, тут також є що робити.
Ми там були: Ле-Ман – недоторканий шарм старої Франції
Антон Сак переїхав до Франції, щоб отримати вищу освіту. Він студент хімічного факультету Леманського університету (Le Mans Université). Сьогодні розповідає нам про Ле-Ман – чарівне старовинне французьке місто зі своїм особливим колоритом. Воно мало відоме туристам, проте відвідування його – цікава точка у маршруті.
ВІДЕО: Старенька Братислава
Не поділитися з нашими улюбленими читачами враженнями після відвідин Братислави OUTLOOK не може. Площа Братислави всього 368 квадратиних кілометри (для порівняння: Київ - 839 кілометрів квадратних), а до 1936 року між Віднем та Братиславою курсував трамвай, який сполучав два неймовірно чудових міста. Детальніше - дивіться у відео.
Закрыть
Outlook facebook page