Бельгія очима Марини Орлової: Як живуть бельгійці

Перше враження – це шок. Коли потрапляєш до Бельгії – це одразу вау! Усе так чистенько, інфраструктура надзвичайно розвинена. Міста тут дуже гарні – парки, вулиці, будинки... Неймовірні споруди сучасної архітектури вражають. Також багато старовинних та історичних будівель – усе доглянуте, відреставроване. Що й казати, краси тут удосталь. Але згодом від цього всього стає якось нудно... Мій хлопець каже: так, моя країна гарна, як музей, але в музеї жити не надто комфортно.

Безліч барів, кафе, ресторанів, проте люди в основному тусуються кулуарно. Усі цікаві вечірки відбуваються в закритих будинках. А щоб просто вийти на вулицю і піти у відрив, такого немає. У Бельгії всі ходять одне до одного в гості, причому за домовленістю: коли ми прийдемо, що ми принесемо, що будемо пити, їсти тощо. У тусовці, в якій я була (а це досить велика кількість різних людей), навіть мови не було, щоб піти в нічний клуб. Бельгійська молодь любить фестивалі та закриті тусовки.Фото lundaekonomerna.se

Ми їздили на щорічний фестиваль DourFest, який проводять у середині липня на кордоні Бельгії та Франції. Він величезний, там збирається море людей. Безліч музичних напрямків, 6 різних сцен, ти потрапляєш у такий собі звуковий хаос серед поля. Пилюка там стояла стовпом під 2 метри, я нею так надихалася, що декілька днів відходила. А бельгійці від такого у захваті. У них в країні все настільки чисто, красиво і впорядковано, що вони, виїжджаючи в поле і тусуючись у місиві, отримують неабиякий кайф.

Читайте також: Спа: голосна слава тихого бельгійського містечка

Мене зачарували бельгійські бабусі. Вони всі такі доглянуті й привабливі – не бабці, а справжні пані, модні та стильні. Ось у барах і кав’ярнях якраз багато бабусь і людей середнього віку. Вони можуть собі це дозволити без питань.

У центрі Брюсселя стоїть Церква святого Миколая, а довкола збираються величезні юрби. Цей рух називається «54». Поблизу храму повно ресторанів і кав’ярень. Міська ж адміністрація хоче прихопити ласу ділянку землі, щоб далі розвивати там прибуткові туристичні заклади. А молодь цей шмат відбиває собі. Адже для неї це простір неформальної тусовки.Фото pinterest.com

Розвага вихідного дня. Одного разу Вімова мама запросила мене на велосипедну прогулянку. Виїхали ми з нашого міста з мамою, тіткою та їхніми подружками, їм усім за 60 років. Виявилося, що запланований маршрут становить 64 км туди й назад. Я хоч і люблю кататися на велосипеді, та вже невдовзі страшенно втомилася. Вони кажуть: ти не хвилюйся, дістанемося кінцевої точки, побачиш цю красу – весь біль мине. Ось ми приїжджаємо – і там звичайний пейзаж на зразок нашого берега Дніпра. А мої супутниці в такому захваті! Тобто для них ця незаймана природа «без втручання цивілізації» і є насолода. І якщо десь залишився такий куточок, то це вже дивовижний заповідник, відвідати який їздять спеціально.

Бельгійці переважно планують свої вихідні – поїздки на велосипедах, розважальні мандрівки в довколишні міста тощо. Вони живуть забезпеченим розміреним життям, тому у вихідні буквально вишукують, чим би себе зайняти, як цікавіше організувати дозвілля.

У Бельгії неабияк шанують коней. Їх розводять, продають в Емірати (по всій країні є кінські ферми), використовують як транспорт. Заможні люди тримають їх для душі. Також бельгійці захоплюються кінним спортом. У Бельгії я була вражена, побачивши чимало місцевих жителів, котрі пересуваються таким, здавалось би, архаїчним способом, як брички, запряжені кіньми.Фото backroads.com

Здивувала індустрія місць громадського харчування. У нас заклади конкурують в інтер'єрах, дизайні, концепціях – усі намагаються здивувати, привабити, розважити. У Бельгії такого немає. У закладах роблять акцент на їжу. Фантастичних люстр і шикарних диванів там не побачиш. Усе дуже просто. І ось під час прогулянки на велосипедах мені пообіцяли обід у шикарному кафе. Його змалювали як унікальне, бо воно засноване 400 років тому і збереглося у своєму первозданному вигляді донині. Ми приїжджаємо, і я бачу доволі сумнівний заклад. Його підлога – це звичайна земля, де стоять старі благенькі столики. Стільці потрібно було знайти собі самому, бо їх не вистачало.

Бельгійці жадають андеграунду. Скажімо, нині в моді облаштовувати ресторани на місці занедбаних заводів, фабрик... Так ось, у Бельгії все залишають у первісному вигляді – просто ставлять столи та обладнання для приготування їжі. Краса їм уже набридла – вони хочуть чогось незвичайного, іншого.

Читайте також: Що вони їдять: Бельгія

Загалом мене неабияк здивувало, що в кафе і ресторанах працює чимало людей похилого віку. Тобто тебе може обслуговувати офіціант-дідусь – власник цього закладу. І він трудиться в ньому 30-40-50 років. У Бельгії добре розвинений малий бізнес. І це круто. Сімейні крамнички та всілякі заклади підтримує держава. І мені сподобалося, що люди віддають перевагу саме таким родинним магазинам (нехай навіть це буде дорожче), ніж супермаркету.Фото venue7.org

Бельгійці зазвичай не куховарять удома. Для них нормально привезти/замовити готові страви – і так щодня, а не у виняткових ситуаціях. Переважно це картопля фрі з яловичим або якимось іншим м'ясним соусом, бургери, салати по 3 євро (наприклад, терта морквина без нічого, лимонний сік і трохи солі). А снідають вони пластівцями швидкого приготування, молоком і кавою.

Ціни на продукти тут досить високі. Те, як я звикла харчуватись у нас, а саме: якісний натуральний сир, свіжі овочі та фрукти – тут з розряду розкоші. Продукти такої кількості можна купити тільки на ринку. А вони в бельгійських містах специфічні – бувають лише раз на тиждень. Фермери з околиць з'їжджаються і пропонують натуральну продукцію своїх господарств. І це аж ніяк недешево. Скажімо, гроно винограду – 7 євро, кілограм баклажанів – 3 євро, кіло кабачків – 2 євро. І це найдешевше, що можна купити на продовольчому ярмарку. Аграрії тут процвітають. У Бельгії надзвичайно розвинене фермерське господарство – у всіх добротні, упорядковані садиби, сучасна техніка і, звичайно ж, великі державні дотації.

У крамницях купувати дешевше, але там майже немає натуральних продуктів. До того ж у супермаркетах ти не придбаєш, як у нас, скільки чого захочеш – 200 грамів сиру або 300 грамів полуниці. Усе розфасовано та запаковано окремо – мало не кожен шматочок в обгортці.Фото roadaffair.com

Лайфхак від мене: при вході до супермаркету стоять кавомашини з безкоштовним напоєм. Заходиш, береш каву і проходиш в дегустаційний зал, де є величезні чаші із сиром/м'ясом різних видів і цінових категорій, ходиш і куштуєш продукти. Тож загалом можна і там непогано пообідати.

Головне фото sofitel.accorhotels.com