Бувалі мандрівники розповідають, що розглядати руїни стародавніх поселень в Андах можна місяцями, переїжджаючи з одного регіону в інший. Особливо багате на археологічні комплекси західне узбережжя південного континенту. Декотрі з них, приміром, Мачу-Пікчу, давно стали популярними серед туристів, інші тільки розпочинають прочиняти свої двері для допитливих.
Недалеко від сучасного перуанського Трухільйо, розташованого поблизу Тихого океану, існує маловідоме, але вражаюче своїми розмірами місто давніх індіанців Чан-Чан. Колись, ще до приходу на ці землі інків, воно було головним містом для народу чиму. Богом цих людей був Місяць. Головний промисел – риба. Її не лише виловлювали з океану, але й розводили у прісноводних, штучно створених озерах на території Чан-Чана. Ці люди також могли давати раду кераміці, наносити тонкий шар позолоти на різноманітні вироби, розводили худобу, вели загарбницькі війни. Їхньою мовою розмовляли в деяких регіонах Перу ще на початку минулого століття. Місто було багате. Археологи в його землі й досі знаходять безліч золотих і позолочених виробів.Фото earth-chronicles.ru
У часи розквіту поселення в Чан-Чані проживали близько ста тисяч людей. Це досить багато, якщо згадати, що в Мачу-Пікчу в його найкращі роки мешкало у п’ять разів менше. Зроблено було місто з глини і соломи. Науковці не до кінця розуміють, як Чан-Чан зберігся, з огляду на ненадійність такого будівельного матеріалу. Витримали його стіни і нашестя інків. Їм не вдалося проникнути у місто силою. Завоювали вони його хитрістю, перекривши річку, біля якої народ чиму збудував свою столицю. Найбільшого руйнування Чан-Чан зазнав уже після приходу на континент конкістів.Фото worlds.ru
Сьогодні його відновлюють. Недавно місто занесли у список всесвітнього спадку ЮНЕСКО. У стародавніх гробницях знаходять коштовні камені, кераміку. Археологи працюють в Чан-Чані і зараз. Зона розкопок – приблизно двадцять кілометрів. Уже зрозуміло, що Чан-Чан по колу захищала стіна, в ньому були прориті складні багаторівневі канали і викопані водосховища. Наземна частина – череда лабіринтів і товстих стін.
Саме місто було розділене на десять секцій. Усі вони оточені своїми мурами. Усередині кожного району були площі, храми, сховища води і провізії. Усі стіни давні майстри прикрашали орнаментом: птахи, риби і графіка. Найчастіше зустрічаються зображення пеліканів, крабів і черепах. Об’ємні різьблені фігури зодчі прикрашали чорною, білою чи жовтою фарбами. Звісно, зараз стіни вигоріли, і колір втратив свою глибину. Релігійними центрами Чан-Чана були храми Смарагдовий і Дракона. Обидва святилища прикрашені неймовірно красивими геометрично правильними малюнками на тему моря.Фото perucultur.ru
Факти:
Кожним районом Чан-Чана правив окремий префект. Такої почесті були удостоєні особливо хоробрі воїни.
Неподалік від міста прокладено прикордонну стіну держави Чиму. Тягнеться вона від тихоокеанського узбережжя і губиться в глибині материка. Її частина, що збереглася, завдовжки понад 60 кілометрів.
Іспанські легенди розповідають про незліченні скарби, знайдені на території Чан-Чана, золоті прикраси, перли і срібний посуд.
Улітку в Чан-Чан приїжджають юрби школярів. Відвідування стародавнього міста входить в обов’язкову програму виховання патріотизму юних перуанців.
Чан-Чан розташований на півночі Перу. Добратися до міста можна автобусом із Ліми.
Стара медина Феса міцно тримає час у тенетах вузьких звивистих вулиць і мальовничих крамниць. Середньовічне місто майстрів не визнає сучасні технології, однак прослідкувати життєвий цикл вподобаної сумки з тисненою в’яззю не справить клопотів. Шкіру для сувенірів вичиняють тут же, у внутрішніх двориках...
Киргизстан прозвали Швейцарією Середньої Азії. Гори, річки, водоспади, печери, перевали і зелені луки – нітрохи не поступаються за естетикою європейським. Тотальне освоєння території гостями держави тільки починається. І поряд зі стрімким будівництвом готелів, для проживання все ще пропонуються звичайні юрти, які підкреслюють тутешній природний і ментальний колорит.
6 мільйонів років тому в далекій Монголії глибокий кратер згаслого вулкана поступово був вщерть заповнений водою, утворивши дивовижне озеро. Вода хвилювалася під поривами вітру та виблискувала під сонячними променями, наче коштовна прикраса, тож не дивно, що поряд з офіційною назвою Хубсугул з’явилася ще й більш поетична – Синя Перлина.
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Марина Орлова – проектний менеджер у культурно-громадській організації. На одному з міжнародних проектів вона зустріла своє кохання – Віма, хлопця з Бельгії. Поїхати в його країну їй вдалося тільки тоді, коли Україна отримала безвіз і саме про те, як живуть бельгійці, що вони їдять на сніданок і як у них заведено відпочивати, Марина розповіла OUTLOOK.
Ісландія – країна «льоду і полум’я», «тисячі рік і озер», незліченних водоспадів і гейзерів. Тут, як у казці, щоразу хочеться ущипнути себе і перевірити, чи ти спиш, чи все це існує насправді…
Країна, де у древніх містах туристів більше, ніж у сучасних. Містична Центральноамериканська місцевість, відома як батьківщина цивілізації майя – Гватемала. Прогуляємося по одному з її стародавніх поселень, загубленому в непрохідних джунглях – Тікалі. Якщо уважно прислухатись, тут можна почути голос духів...
Ізраїль, Індія, Мекка – ці географічні точки дуже важливі для адептів різних релігій і не тільки: вирушивши туди у паломництво, можна звідати благодать і відчути найпотужнішу концентрацію енергії, навіть будучи невіруючим. Не території Південної Америки, у Перу, теж є свої місця сили. І саме про них пише наш читач і автор Ія Зайцева.
Хтось порівнює Джайпур з ажурною скатертиною. Інші – з коробкою рожевого зефіру. Треті твердять – це вулик, щільно заселений бджолами. Однак всі сходяться в одному – тут дивовижне повітря, сповнене якоюсь свободою, котру не зустрінеш у Європі. Вона заповнює легені, і вже через вдих мандрівник втрачає лік годинам і навіть століттям.
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?»
За сприяння Посольства Сирійсько-Арабської Республіки в Україні ми відвідали Дамаск і побували у незвичайному місці. Дивіться! Якщо Ви все ще думаєте, що улюбле багатьма - морозиво, можна приготувати тільки з молока або фруктового соку - то це не зовсім вірно. Дивіться відеоролик та дізнавайтесь з чого ще роблять "охолоджуїчі ласощі"!
У світі є незвичайне місце, де народжується найбільше близнюків. Хоча на перший погляд це схоже на містичний збіг, статистика змушує вірити в чудеса. Індійський штат Керала може похвалитися селом, де відбуваються незвичайні речі. Кодхіні – те саме місце, де близнюків більше, ніж у будь-якій іншій точці світу. І цьому немає майже жодних пояснень.
Побувати у трьох країнах за один день – реально, якщо ви потрапили в Аахен. Розташоване між Німеччиною, Бельгією і Голландією невелике студентське місто увібрало риси середньовічної культури, що відбилася в його вражаючій архітектурі. Олена Буравцова побувала в цьому місті, яке полонило її серце своїми дивовижними пам’ятниками...
Переїжджаючи до нової країни, люди найчастіше селяться поряд з такими ж емігрантами. Це досить зручно: недороге житло, роботу можна знайти прямо на місці, та й мову вчити не обов’язково – довкола всі свої. Так виникають національні гетто. Маленька Італія – один із найбільш мальовничих кварталів Нью-Йорка.
Ми продовжуємо нашу розповідь про найбільш захопливі національні заповідники Африки! Ось вам ще п’ять первозданних світових оаз, в котрих час ніби уповільнив свій біг, боячись потурбувати гармонію природи…
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом.
У пошуках ідеального пункту призначення можна користатися різними критеріями. Керуючись бажанням пізнати, як живуть люди, що випромінюють світло від насолоди, вирушайте в Коста-Рику. Ця країна – лідер за показником Всесвітнього індексу щастя (The Happy Planet Index).
Прага… Вона, романтична і декадансна, сумна і весела, піднесена і духовна, відбивається у помахах крил відгодованих чайок на Карловому мосту, в дзеркальних калюжах Влтави… Такої думки креативний копірайтер Маша Гольдман, котра якось провела там кілька днів.
Сьогодні OUTLOOK подорожує по найцікавішим з точки зору географії та адміністративного управління містам і країнам, які є анклавами, повністю розташовуючись на територіях інших держав.