RU  UK  EN
Статьи  >  Відвідай  >  Чан-чан. Перуанське місто з глини

Чан-чан. Перуанське місто з глини

Бувалі мандрівники розповідають, що розглядати руїни стародавніх поселень в Андах можна місяцями, переїжджаючи з одного регіону в інший. Особливо багате на археологічні комплекси західне узбережжя південного континенту. Декотрі з них, приміром, Мачу-Пікчу, давно стали популярними серед туристів, інші тільки розпочинають прочиняти свої двері для допитливих.

Недалеко від сучасного перуанського Трухільйо, розташованого поблизу Тихого океану, існує маловідоме, але вражаюче своїми розмірами місто давніх індіанців Чан-Чан. Колись, ще до приходу на ці землі інків, воно було головним містом для народу чиму. Богом цих людей був Місяць. Головний промисел – риба. Її не лише виловлювали з океану, але й розводили у прісноводних, штучно створених озерах на території Чан-Чана. Ці люди також могли давати раду кераміці, наносити тонкий шар позолоти на різноманітні вироби, розводили худобу, вели загарбницькі війни. Їхньою мовою розмовляли в деяких регіонах Перу ще на початку минулого століття. Місто було багате. Археологи в його землі й досі знаходять безліч золотих і позолочених виробів.Фото earth-chronicles.ru

У часи розквіту поселення в Чан-Чані проживали близько ста тисяч людей. Це досить багато, якщо згадати, що в Мачу-Пікчу в його найкращі роки мешкало у п’ять разів менше. Зроблено було місто з глини і соломи. Науковці не до кінця розуміють, як Чан-Чан зберігся, з огляду на ненадійність такого будівельного матеріалу. Витримали його стіни і нашестя інків. Їм не вдалося проникнути у місто силою. Завоювали вони його хитрістю, перекривши річку, біля якої народ чиму збудував свою столицю. Найбільшого руйнування Чан-Чан зазнав уже після приходу на континент конкістів.Фото worlds.ru

Сьогодні його відновлюють. Недавно місто занесли у список всесвітнього спадку ЮНЕСКО. У стародавніх гробницях знаходять коштовні камені, кераміку. Археологи працюють в Чан-Чані і зараз. Зона розкопок – приблизно двадцять кілометрів. Уже зрозуміло, що Чан-Чан по колу захищала стіна, в ньому були прориті складні багаторівневі канали і викопані водосховища. Наземна частина – череда лабіринтів і товстих стін.

Читайте також: Священні тварини інків

Саме місто було розділене на десять секцій. Усі вони оточені своїми мурами. Усередині кожного району були площі, храми, сховища води і провізії. Усі стіни давні майстри прикрашали орнаментом: птахи, риби і графіка. Найчастіше зустрічаються зображення пеліканів, крабів і черепах. Об’ємні різьблені фігури зодчі прикрашали чорною, білою чи жовтою фарбами. Звісно, зараз стіни вигоріли, і колір втратив свою глибину. Релігійними центрами Чан-Чана були храми Смарагдовий і Дракона. Обидва святилища прикрашені неймовірно красивими геометрично правильними малюнками на тему моря.Фото perucultur.ru

Факти:

Кожним районом Чан-Чана правив окремий префект. Такої почесті були удостоєні особливо хоробрі воїни.

Неподалік від міста прокладено прикордонну стіну держави Чиму. Тягнеться вона від тихоокеанського узбережжя і губиться в глибині материка. Її частина, що збереглася, завдовжки понад 60 кілометрів.

Іспанські легенди розповідають про незліченні скарби, знайдені на території Чан-Чана, золоті прикраси, перли і срібний посуд.

Улітку в Чан-Чан приїжджають юрби школярів. Відвідування стародавнього міста входить в обов’язкову програму виховання патріотизму юних перуанців.

Чан-Чан розташований на півночі Перу. Добратися до міста можна автобусом із Ліми.

Головне фото ru.esosedi.org

Вам это будет интересно:
Бельгія очима Марини Орлової: Як живуть бельгійці
Марина Орлова – проектний менеджер у культурно-громадській організації. На одному з міжнародних проектів вона зустріла своє кохання – Віма, хлопця з Бельгії. Поїхати в його країну їй вдалося тільки тоді, коли Україна отримала безвіз і саме про те, як живуть бельгійці, що вони їдять на сніданок і як у них заведено відпочивати, Марина розповіла OUTLOOK.
На ходу. Вулична їжа в різних країнах світу
Досвідчені туристи вважають: найпевніший спосіб швидко пройнятися чужою культурою – скуштувати страви місцевої кухні. Щоб не розгубитися при виборі наїдків і заощадити дорогоцінний час для їжі духовної, OUTLOOK радить вам найкращі місця вуличної гастрономії із семи точок земної кулі.
Departure: Мальдіви
Подивитися на визначні пам’ятки країни, а не готелів, і наблизитися до життя мальдівців, а не сусідів по номеру, пропонує одна з найменших столиць – Мале. Перша асоціація, яка виникає при згадці Мальдів, – це щось блакитно-пасторальне. Морська гладь і невтомне сліпуче сонце, від якого хочеться закопатися в теплий розніжений пісок...
Нормандія очима Корнія Грицюка: батьківщина парасольок і субмарин.
Корній Грицюк продовжує ділитися враженнями від французької Нормандії. У попередньому матеріалі він розповідав про свій вояж до Довіля. Тепер на черзі Шербург, або Шербур-Октевіль. Подвійна назва міста з'явилася на початку 2000-х, коли Шербург злився з Октевілем.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 3. "Дух самурая"
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану...
Індійське село Кодхіні: таємниця близнюків, котру ніхто не розгадав
У світі є незвичайне місце, де народжується найбільше близнюків. Хоча на перший погляд це схоже на містичний збіг, статистика змушує вірити в чудеса. Індійський штат Керала може похвалитися селом, де відбуваються незвичайні речі. Кодхіні – те саме місце, де близнюків більше, ніж у будь-якій іншій точці світу. І цьому немає майже жодних пояснень.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 2 “Рибний день”
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Британська глибинка: У пошуках таємниць Альбіону
Зелені схили, порослі вересовими кущами, безлюдні приміські дороги, вузькі вулички з маленькими котеджами і садами, що п’янять своїми пахощами, – здається, що британські сільця не підкоряються плинові часу. Немов завмерлі картини героїчного фентезі, всі вони мають свою історію і готові розповісти про великі битви, хоробрих воїнів і легендарні артефакти.
Країна, що вміє подобатися: Вірменія
Олена Расенко побувала у Вірменії і тепер готова поділитися з читачами самобутністю цієї чарівної країни, в якій дійсно хочеться залишитися.
Історія однієї вулиці: Шпігельгассе
Шпігельгассе, що у перекладі з німецької означає «Дзеркальна вулиця» чи «Дзеркальний провулок» – це зовсім не найбільша і не найголовніша вулиця в Цюриху. Навіть зовсім навпаки – вона феноменально коротка і вузька, але розташована в затишних куточках міста так, що навіть рідкісний турист зможе її відшукати.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Інсбрук – казкове місто в обрамленні Альпійських гір
Тірольська місцевість Австрії надзвичайно самобутня. Тут своя кухня і навіть своя манера співу, а багатовікова історія відмінно поєднується з природними красотами і спортивними об’єктами. Пік різноманіття – невелике гірське містечко Інсбрук. Це адміністративний центр Тіроля, а також одне з найчистіших місць у Європі...
Листівки з Болгарії
Озброївшись закордонним паспортом та гарним настроєм, вирушайте на у так зване «ближнє зарубіжжя» - Болгарія - саме та країна, де старовинна архітектура вдало поєднується із розслабляючим морським бризом. Не вірите? А от OUTLOOK впевнений, що Павло Хоменський через свої світлини зможе вас переконати! Яскрава, по-своєму велична Софія - це must see! Гайда з нами!
Фіджі: подорож до романтиків-нащадків людожерів
Гостинність місцевих – ось що відразу ж дивує на Фіджі, а особливо враховуючи те, що всі вони – нащадки канібалів. На щастя, приготування їжі з людського м’яса вже кілька століть як не практикують. А ось стравами, наприклад, зі смаженого кажанка тут зовсім не гидують і охоче діляться рецептами з туристами.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Австралійський едем – острів Кенгуру
Грізні хвилі то підіймаються, немов воїни на чатах, то розбиваються об скелястий берег і, складаючи зброю і покірно відступаючи, розсипаються у піну. Вітер вільно гуляє поміж лавандових полів, а евкаліптові діброви ховають у своїх заростях сонних коал. От-от сутінки накриють усе живе темним ковшем, і нічне життя похапцем розправить свої крила.
Закрыть
Outlook facebook page