RU  UK  EN
Статьи  >  Відвідай  >  Що подивитися в азіатській частині Стамбула?

Що подивитися в азіатській частині Стамбула?

Автор: 15.07.2020 | подорожі, Туреччина
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом.

Щоб у вас склалася більш цільна і різноманітна картинка цього неймовірного міста, ми розповідаємо про унікальні шматочки азіатської його частини, не побачити які – злочин.

Незважаючи на поширену думку, нібито азіатський Стамбул – це суцільні житлові райони, а все найцікавіше і центральне- в Європі, ми вирішили перевірити на власному досвіді, чи так це насправді? Тимбільше, що способів потрапити з одного континенту на інший – відразу кілька: тут тобі і Мармарай (метро під морським дном), і мости (їх перекинуто три через протоку), і, звісно ж, кораблі, що перетинають Босфор за розкладом – для стамбульців це рядовий транспорт, а причалів у місті маса. Обравши будь-який із цих варіантів, ви буквально за 15-20 хвилин переміститеся з однієї частини світу в іншу, і тут уже велике питання: котра вам сподобається більше? Усе тому, що і європейська, і азіатська частини – це не «історичний центр» проти «спальника» - це дві сторони гігантського багатовікового мегаполіса, що гармонійно розвивалися, а значить, цікаво проводити час можна і там, і там.

Ускюдар

Найбільш знаменитий і помпезний півмільйонний район азіатської частини розташований буквально в 7 хвилинах плавання міським кораблем від європейського Бешикташа. У стародавні часи Ускюдаром правили греки, вони називали його не інакше, як Золоте місто, оскільки тут закінчувався один із маршрутів Шовкового шляху, а значить, серед жителів було багато дуже заможних купців. Сама назва походить від слова «ескударі», що з перської перекладається як «посильний». Це тому, що саме від Ускюдара вирушали паломники в Мекку, зазвичай сюди особисто прибував султан, щоб провести їхі передати розкішні дарунки. Сьогодні тут все ще торгують і шанують релігію (чого тільки варті місцеві ринки і мечеті), але світськості району теж не позичати. Модні бари, хіпстерські кав’ярні, затишні ресторанчики біля води – жити в цій частині Стамбула вважається дуже почесним у містян. Туристи ж окрім інфраструктурних зручностей можуть насолодитися шикарними особняками і палацами пашів (Палац Ахмеда Паші, Палац Бейлербейи), стародавніми монастирями, вишуканою архітектурою житлових кварталів. Увесь район – одна суцільна пам’ятка, котру не можна не відвідати.cruise.jpgФото dinnercruisesistanbul.com

Дівича вежа

Ця легендарна архітектурна споруда за свою історію встигла побувати маяком, в’язницею, ізолятором під час епідемій і митницею, а значить, і обрости десятками міфів. Розташована Киз Кулесі (так назва пишеться турецькою) на невеличкому острівці Босфорської протоки і формально належить до Азії, тим більше, що з місцевих причалів доплисти до вежі набагато дешевше і швидше. Комплекс розчинив свої для туристів 1999 року після того, як у ньому було зроблено капітальний ремонт. Сьогодні там працює не тільки вежа як оглядовий майданчик з краєвидами обох частин міста, але й сувенірний магазин і ресторанчик, бронювати столик в якому слід мало не за місяць. Відвідавши острівець, складно повірити, що ще 25 років тому вся ця територія була геть запущена, після того, як у двадцятому столітті і як в’язницю, і як маяк вежу припинили використовувати. Тільки завдяки молоді й активістам її вдалося перетворити з напівзруйнованої фортеці і звалища на важливе культурне місце.q0jye3m1cba31.jpgФото reddit.com

Хайдарпаша

Залізничний вокзал, який обслуговує не тільки азіатські передмістя Стамбула, але й чимало міст Анатолії, аж до кордону з Іраном і Вірменією – видатна пам’ятка архітектури початку двадцятого століття. Він був збудований 1909 року німецькими архітекторами, котрі задля реалізації проекту придумали сміливий як на ті часи план – намили штучний півострів. Поруч із самим вокзалом, звідки вирушали поїзди у Багдад і Тегеран, розташовані німецький квартал і кілька військових шпиталів, тому околиці буквально просякнуті історією першої половини двадцятого століття. Туристи обожнюють фотографувати Хайдарпашу під час заходу сонця, а самі стамбульці ревно захищають комплекс від посягань забудовників, котрі кілька років тому запропонували перетворити його на розкішний готель, оскільки як залізнична точка він вже не відіграє такої значної ролі. Будемо сподіватися, що активістам пощастить і надалі його відстоювати, оскільки тут просто приємно сидіти, потягуючи чай, і милуватися хоч і рідкісними, але прямуючими від моря потягами в далекі краї.Haydarpaşa_railway_station-İstanbul._-_panoramio.jpgФото commons.wikimedia.org

Кадикьой

Якщо Ускюдар – це аристократична й фешенебельна азіатська частина Стамбула, то Кадикьой – найбільш стародавній район міста, набагато більш «народний» і простий. Вузькі вулички, нескінченні ринки і торгові ряди, спонтанні антикварні розпродажі та експозиції художників роблять його трохи схожим на далеку «справжню Азію» – трішечки метушливим і колоритним. На відміну від Ускюдара тут практично не знайти розкішних архітектурних об’єктів, тут задушевніша атмосфера, тому почуваєшся не туристом, а якщо не місцевим, то принаймні бувалим стамбульцем,штовхаючись на тротуарах чи торгуючись на рибному ринку. Кадикьой славиться своїми вулицями, назви яких дуже чітко передають їхню сутність – вулиця Моди, вулиця ремісників, Антикварна вулиця – всі вони, немов музеї просто неба. І, звичайно, говорячи про цей район, не можна не згадати його прекрасну набережну, напевно, найкращу в місті, де можна спокійно посидіти дуже недалеко від моря, оскільки місця вистачає для всього – і для променаду з посиденьками, і для причалів, і ринків.Streetview-of-Kadikoy-the-most-populous-region-of-Istanbul-1200x812.jpgФото matadornetwork.com

Парк Фенербахче

Хоч сам район Фенер і розташований в європейській частині міста, саме в Азії міститься чи не найзеленіший і найпросторіший парк Стамбула – Фенербахче. Його назва пішла від маяка неподалік, і, згідно з легендою, місцеві вирішили об’єднати маяк із зеленню, засипавши воду піском і камінням. Сьогодні Фенербахче – максимально облаштований оазис свіжості в 17-мільйонному місті, де можна не лише відпочити від метушні, але й поїсти смачного морозива із кафе Turing, сидячи практично поруч із морем: трохи збоку розташований найбільший причал міста. Що ще тішить – це нескінченні бігові доріжки, спортивні майданчики і, звісно, коти – куди без них у Стамбулі? Містяни кажуть: для того, щоб насолодитися Фенербахче, можна і спеціально добратися з Європи в Азію. Найкращий час для відвідування – весна і дні, коли футбольний клуб «Фенербахче» не проводить на тутешньому стадіоні свої матчі, якщо ви не любите футбол, тому що в день ігор вуха закладає від того, що коїться на арені.yuruyus-ve-kosu-yapilabilecek-parklar.jpgФото gezilmesigerekenyerler.com

Фонтан Султана Ахмеда Третього

Стамбул – це завжди Європа , що перетікає в Азію, чи Захід, що впливає на Схід, і навпаки. Особливо це підкреслюється в архітектурі. Наприклад, дивлячись на найзнаменитіший фонтан міста, збудований в 1728-1729 роки за наказом Ахмеда III, котрий увійшов в історію як султан-реформатор. Цю пам’ятку було зведено у стилі османського бароко, щоб продемонструвати суміш архітектурних традицій. У наші дні поруч із фонтаном, котрий турки вважають одним із символів країни, розташовані жваві і сучасні проспекти Пашалімани і Хакімієті Мілліє. Тому вивчити його – це як переміститися в часі, тим більше, що й оздоблення, і сама система подачі води, і надписи- всі складові викликають інтерес.a4ce56198dc57440f1f112847db36a9d.jpgФото pinterest.com

Мечеть Шемсі Паша

Одна з найдавніших мечетей міста – це цілий комплекс, на території якого міститься ще й мавзолей самого Ахмеда-паші. Автор споруди – особливо шанований в Туреччині архітектор і інженер Мімар Сінан, для якого вона стала однією з останніх робіт. У порівнянні з мечетями європейської частини міста Шемсі Паша істотно затишніша і компактніша, тому для того, щоб обійти весь комплекс, не знадобиться багато часу. Вона розташована прямо біля води, поруч із пристанню Ускюдара, і приваблює як віруючих, так і туристів своїм аскетизмом, так несхожим на традиційний східний розмах. Згідно з легендою, жоден птах ніколи не сяде на купол чи мінарет Шемсі на знак поваги до її архітектора, тому друга назва об’єкта – Кушконмаз, що буквально перекладається «птах не сяде».Фото koguide.com

Головне фото hotelmanagement.net

Вам это будет интересно:
ВІДЕО: Старенька Братислава
Не поділитися з нашими улюбленими читачами враженнями після відвідин Братислави OUTLOOK не може. Площа Братислави всього 368 квадратиних кілометри (для порівняння: Київ - 839 кілометрів квадратних), а до 1936 року між Віднем та Братиславою курсував трамвай, який сполучав два неймовірно чудових міста. Детальніше - дивіться у відео.
Транспорт світу: Вертикальний Лісабон
Лісабон – це не тільки одне з найгарніших і старовинних міст Європи, але й не надто легкий для життя і будівництва простір, якщо говорити про рельєф місцевості. Португальський мегаполіс розкинувся на семи густозаселених пагорбах. Саме тому його візитівкою вважаються три фунікулери та ліфт...
Гадамес: Квітучий оазис найвідомішої пустелі
П’ятдесятиградусна Сахара – одне з найвідоміших місць на планеті, більша частина якого абсолютно не придатна для життя. Утім, сьогодні ми вирушимо саме в її піски, щоб побачити неймовірне місто Гадамес, чиї жителі тисячоліттями виживають серед тутешньої спеки і надають усім, хто цього потребує, такий необхідний притулок.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?»
Бельгія очима Марини Орлової: Як живуть бельгійці
Марина Орлова – проектний менеджер у культурно-громадській організації. На одному з міжнародних проектів вона зустріла своє кохання – Віма, хлопця з Бельгії. Поїхати в його країну їй вдалося тільки тоді, коли Україна отримала безвіз і саме про те, як живуть бельгійці, що вони їдять на сніданок і як у них заведено відпочивати, Марина розповіла OUTLOOK.
Departure: Мальдіви
Подивитися на визначні пам’ятки країни, а не готелів, і наблизитися до життя мальдівців, а не сусідів по номеру, пропонує одна з найменших столиць – Мале. Перша асоціація, яка виникає при згадці Мальдів, – це щось блакитно-пасторальне. Морська гладь і невтомне сліпуче сонце, від якого хочеться закопатися в теплий розніжений пісок...
Нормандія очима Корнія Грицюка: батьківщина парасольок і субмарин.
Корній Грицюк продовжує ділитися враженнями від французької Нормандії. У попередньому матеріалі він розповідав про свій вояж до Довіля. Тепер на черзі Шербург, або Шербур-Октевіль. Подвійна назва міста з'явилася на початку 2000-х, коли Шербург злився з Октевілем.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 3. "Дух самурая"
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Країна, що вміє подобатися: Вірменія. Частина 2
Олена Расенко побувала у Вірменії і тепер готова поділитися з читачами самобутністю цієї чарівної країни, в якій дійсно хочеться залишитися.
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану...
Індійське село Кодхіні: таємниця близнюків, котру ніхто не розгадав
У світі є незвичайне місце, де народжується найбільше близнюків. Хоча на перший погляд це схоже на містичний збіг, статистика змушує вірити в чудеса. Індійський штат Керала може похвалитися селом, де відбуваються незвичайні речі. Кодхіні – те саме місце, де близнюків більше, ніж у будь-якій іншій точці світу. І цьому немає майже жодних пояснень.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 2 “Рибний день”
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Британська глибинка: У пошуках таємниць Альбіону
Зелені схили, порослі вересовими кущами, безлюдні приміські дороги, вузькі вулички з маленькими котеджами і садами, що п’янять своїми пахощами, – здається, що британські сільця не підкоряються плинові часу. Немов завмерлі картини героїчного фентезі, всі вони мають свою історію і готові розповісти про великі битви, хоробрих воїнів і легендарні артефакти.
Країна, що вміє подобатися: Вірменія
Олена Расенко побувала у Вірменії і тепер готова поділитися з читачами самобутністю цієї чарівної країни, в якій дійсно хочеться залишитися.
Історія однієї вулиці: Шпігельгассе
Шпігельгассе, що у перекладі з німецької означає «Дзеркальна вулиця» чи «Дзеркальний провулок» – це зовсім не найбільша і не найголовніша вулиця в Цюриху. Навіть зовсім навпаки – вона феноменально коротка і вузька, але розташована в затишних куточках міста так, що навіть рідкісний турист зможе її відшукати.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Інсбрук – казкове місто в обрамленні Альпійських гір
Тірольська місцевість Австрії надзвичайно самобутня. Тут своя кухня і навіть своя манера співу, а багатовікова історія відмінно поєднується з природними красотами і спортивними об’єктами. Пік різноманіття – невелике гірське містечко Інсбрук. Це адміністративний центр Тіроля, а також одне з найчистіших місць у Європі...
Закрыть
Outlook facebook page