RU  UK  EN
Статьи  >  Відвідай  >  Джайпур. Рожеве місто

Джайпур. Рожеве місто

Хтось порівнює Джайпур з ажурною скатертиною. Інші – з коробкою рожевого зефіру. Треті твердять – це вулик, щільно заселений бджолами. Однак всі сходяться в одному – тут дивовижне повітря, сповнене якоюсь свободою, котру не зустрінеш у Європі. Вона заповнює легені, і вже через вдих мандрівник втрачає лік годинам і навіть століттям.

Джайпур вривається у світ гостя. Він сигналить, свистить, мекає, верещить, щось смажить на узбіччі, торгується, кривляється, пропонує скуштувати найсмачніший у світі йогурт і щедро наливає у склянку сік манго. Він гудить довго і мелодійно підвиває. Сигналить допотопними клаксонами, звук котрих нагадує вереск оскаженілого верблюда, кидається під колеса і дивом звертає вбік за мить до зіткнення. Тут ніхто не звертає увагу на колір світлофора, корови лягають спочити, де їм заманеться, а мавпочки влаштовують посиденьки у самісінькій людській гущині. Нескінченний потік жує, вдивляється в телефони, фотографує, спілкується, викидає сміття, сварить дітей, молиться, продає, купує і просто вдивляється в далечінь, покурюючи запашний тютюн. Джайпур наступає на ноги, допитливо зазирає в очі, намагаючись зрозуміти, чого ж ти хочеш від нього, іноді намагається витягнути гаманець чи просить тебе сфотографуватися з ним на пам'ять. Він дивує шовками, самоцвітами, яскравим полиском срібла, злата і наполегливо кличе помилуватися спадком магараджів.1482145949_jaipur_hawa_mahal.jpg.jpgФото thrillophilia.com

Перше, що кидається у вічі новачку – колір міста. Він рожевий, хоча дехто наполягає, що теракотовий. Одна половина містян пояснює це тим, що засновник Джайпура Джай Синг ІІ поклонявся Шиві, а улюблений колір божества – рожевий. Інші твердять, що він символізує гостинність. Використовуючи його для оформлення будівель у Джайпурі, індуси хотіли продемонструвати цю свою рису перед членами королівської сім’ї Британії. Однак, скоріш за все, у зодчих не було іншої альтернативи, адже на околицях міста, звідки брали будівельний матеріал, повно рожевого піщаника, з котрого і звели більшість стін.shutterstock_780181144-1240x733.jpg
Фото lonelyplanet.in

Джайпур, чи як його ще називають «Переможне місто», порівняно молодий. Звів його ще у 18-му столітті король Амберу Джай Сингх ІІ, котрий вирішив поміняти суворі гори на м'який клімат сусідньої долини. Уже з перших днів Джайпур ставив рекорди. Мало того, що його збудували всього за вісім років, міські квартали було закладено в чітких прямокутниках, а це було досить новим для Індії тих часів. Головний палац зайняв рівно 1/7 всієї території. Після набуття країною незалежності від англійської корони Джайпур став столицею штату Раджастан. Варто відзначити, що спадкоємці засновника міста Сингха Другого й досі проживають у покоях магараджів. А заробляють вони собі на життя тим, що забирають одну п’яту частину виручки від проданих квитків туристам.wp2395146.jpgФото leadventureplanners.com

Милуватися Джайпуром можна без кінця. У місті чимало пам’яток. Справжнім дивом тут вважають побудований із рожевого піщаника палац Хава-Махал чи, як його ще називають, – Палац вітрів. Він вже давно перетворився на символ Раджастану. Тому часто у путівниках, представляючи регіон, зображають саме цю рожеву будівлю. Ажурна, неймовірно витончена, схожа на серветку чи медові стільники, вона виконана у формі корони індуїстського бога Кришни. Палац був призначений для численних дружин і наложниць магараджі, тому будівельники старалися. У його центральній стіні, що виходить на головну вулицю Джайпура, проробили 953 маленьких вікна, щоб жінки, визираючи з-за них, мали змогу спостерігати за життям вулиці. Вікна настільки малі, що розгледіти жінок з вулиці було практично неможливо.

Читайте також: Лех. На вершині світу

Крім того, часті отвори в стіні гарантували постійну вентиляцію і прохолодне повітря у самому палаці. Помилуватися будівлею, що нагадує про кохання, приходять практично всі туристи, що приїжджають у Джайпур. Тут же призначають побачення закохані й ті, хто загубився серед галасливих міських вулиць. Особливо тісно біля Хава Махал рано вранці або увечері, коли стіни будівлі потопають у золотих променях сонця. До речі, є й такі туристи, котрі йдуть від будівлі розчарованими. Багато хто очікує за таким величним екстер’єром побачити настільки ж яскраві і незвичайні покої численних наложниць магараджі. Однак Хава Махал скоріше фасад чи красива стіна, за котрою ховається лиш невеликий простір.DPPS_176262586-1280x853.jpgФото lonelyplanet.in

Хава Махал – частина Міського палацу, що служив не одному поколінню правителів Раджастану. Нині на його території розташований музей, у якому можна помилуватися стародавнім одягом, зброєю, меблями, предметами домашнього вжитку. З останніх особливе захоплення викликають два величезних глечики. Вони занесені у книгу рекордів Гінесса як найбільші вироби із срібла. Однак незвичні не лише їхні розміри, але й історія. А, як вона свідчить, 1902 року магараджа Мадхо Синг Другий збирався на коронацію майбутнього короля Англії Едварда Другого, але індійський правитель боявся вирушати в таку далеку подорож, адже йому довелося б тривалий час обходитися без звичної для нього води з річки Ганг. Пити іншу воду він боявся, оскільки йому пророкували втрату влади і люту смерть, якщо він бодай ковтне з іншого джерела. І ось він знайшов вихід із ситуації – вирішив взяти воду Гангу із собою. Щоб змайструвати глечики небаченого ще розміру, було розплавлено 57 тисяч срібних монет, котрі ковалі перекували в глеки. Кожен вмістив у себе понад вісім тисяч літрів води. Її виявилося достатньо для далекої поїздки, і правитель Джайпура після повернення прожив ще довгі роки. Слухаючи цю історію, туристи дивуються, як можна взагалі пити з Гангу, адже вода там мутна і не схожа на питну. Утім, декотрі з них розповідають, що самі пробували набрати її в посудини. Спершу зеленувата і зовсім не прозора, постоявши деякий час, вона ставала кришталево чистою.Фото st.pixanews.com

Тут же на території Головного палацу розташовані кілька музеїв. В одному з них демонструють старовинну зброю: щити, шаблі, арбалети, мечі, шпаги, рушниці, ятагани, пістолети, кинджали, кастети, обладунок. Серед них чимало дивних для європейців речей. Наприклад, кинджали з двома лезами для полювання на тигрів, бойові опахала, меч для страти злочинців. Фотографувати в цьому музеї заборонено.pcrc_header.jpg
Фото responsibletourismindia.com

Жінок більше надихає музей текстилю. У ньому зібрано найкрасивіший і найбагатший одяг багатьох поколінь володарів Джайпура і їхніх дружин і наложниць. Дивовижно, що деякі з суконь важать понад 15 кілограмів кожна. Жінки в них ходили не без зусиль, тим більше у спеку. Тому у кожної з них на палацових церемоніях були помічники, котрі буквально носили красунь на руках.

Головне фото activityfan.com

Вам это будет интересно:
Історія однієї вулиці: Проспект Багдад у Стамбулі.
Якщо весь величний Стамбул – це серце регіональної торгівлі, то одна з його розкішних вулиць – проспект Багдад – безумовно, головна артерія. Опинившись там, навіть заперечуючи шопінг усією душею, вельми складно встояти і не піддатися бажанням усе ж вирушити по крамницях і ринках. Хоча, і крім цього, тут також є що робити.
ВІДЕО: Старенька Братислава
Не поділитися з нашими улюбленими читачами враженнями після відвідин Братислави OUTLOOK не може. Площа Братислави всього 368 квадратиних кілометри (для порівняння: Київ - 839 кілометрів квадратних), а до 1936 року між Віднем та Братиславою курсував трамвай, який сполучав два неймовірно чудових міста. Детальніше - дивіться у відео.
Транспорт світу: Вертикальний Лісабон
Лісабон – це не тільки одне з найгарніших і старовинних міст Європи, але й не надто легкий для життя і будівництва простір, якщо говорити про рельєф місцевості. Португальський мегаполіс розкинувся на семи густозаселених пагорбах. Саме тому його візитівкою вважаються три фунікулери та ліфт...
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Гадамес: Квітучий оазис найвідомішої пустелі
П’ятдесятиградусна Сахара – одне з найвідоміших місць на планеті, більша частина якого абсолютно не придатна для життя. Утім, сьогодні ми вирушимо саме в її піски, щоб побачити неймовірне місто Гадамес, чиї жителі тисячоліттями виживають серед тутешньої спеки і надають усім, хто цього потребує, такий необхідний притулок.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?»
Посол Індії Партха Сатпатхі відкрив пам'ятник Махатмі Ганді в столиці
З нагоди 150-річчя Махатми Ганді Посольство Республіки Індії в Києві у співпраці з Київським національним університетом імені Тараса Шевченка відкрило бронзовий пам’ятник Махатми Ганді у Ботанічному саду імені О.В. Фоміна.
Бельгія очима Марини Орлової: Як живуть бельгійці
Марина Орлова – проектний менеджер у культурно-громадській організації. На одному з міжнародних проектів вона зустріла своє кохання – Віма, хлопця з Бельгії. Поїхати в його країну їй вдалося тільки тоді, коли Україна отримала безвіз і саме про те, як живуть бельгійці, що вони їдять на сніданок і як у них заведено відпочивати, Марина розповіла OUTLOOK.
Віза не знадобиться: куди не пускають туристів
Певно, всі, хто тільки має зануритися у відпочинок на повну, вже запланували собі вражаючі маршрути і мальовничі місця. Щоб не зіпсувати поїздку і не побачити, як перед власним носом зачиняються двері, ми радимо ознайомитися з нашою добіркою заборонених з тих чи інших причин для відвідування локацій
Departure: Мальдіви
Подивитися на визначні пам’ятки країни, а не готелів, і наблизитися до життя мальдівців, а не сусідів по номеру, пропонує одна з найменших столиць – Мале. Перша асоціація, яка виникає при згадці Мальдів, – це щось блакитно-пасторальне. Морська гладь і невтомне сліпуче сонце, від якого хочеться закопатися в теплий розніжений пісок...
Нормандія очима Корнія Грицюка: батьківщина парасольок і субмарин.
Корній Грицюк продовжує ділитися враженнями від французької Нормандії. У попередньому матеріалі він розповідав про свій вояж до Довіля. Тепер на черзі Шербург, або Шербур-Октевіль. Подвійна назва міста з'явилася на початку 2000-х, коли Шербург злився з Октевілем.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 3. "Дух самурая"
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Країна, що вміє подобатися: Вірменія. Частина 2
Олена Расенко побувала у Вірменії і тепер готова поділитися з читачами самобутністю цієї чарівної країни, в якій дійсно хочеться залишитися.
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану...
Індійське село Кодхіні: таємниця близнюків, котру ніхто не розгадав
У світі є незвичайне місце, де народжується найбільше близнюків. Хоча на перший погляд це схоже на містичний збіг, статистика змушує вірити в чудеса. Індійський штат Керала може похвалитися селом, де відбуваються незвичайні речі. Кодхіні – те саме місце, де близнюків більше, ніж у будь-якій іншій точці світу. І цьому немає майже жодних пояснень.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 2 “Рибний день”
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Британська глибинка: У пошуках таємниць Альбіону
Зелені схили, порослі вересовими кущами, безлюдні приміські дороги, вузькі вулички з маленькими котеджами і садами, що п’янять своїми пахощами, – здається, що британські сільця не підкоряються плинові часу. Немов завмерлі картини героїчного фентезі, всі вони мають свою історію і готові розповісти про великі битви, хоробрих воїнів і легендарні артефакти.
Країна, що вміє подобатися: Вірменія
Олена Расенко побувала у Вірменії і тепер готова поділитися з читачами самобутністю цієї чарівної країни, в якій дійсно хочеться залишитися.
Закрыть
Outlook facebook page