RU  UK  EN
Статьи  >  Насолодись  >  Скульптури Ватикану: історія та філософія

Скульптури Ватикану: історія та філософія

«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?»

Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.

Що ж особливого зберігає Ватикан? Передусім – скульптури. За підрахунками істориків, на площі 0,44 квадратних кілометри міститься 1400 залів, двадцять двориків-музеїв, де зберігається понад 60 тисяч творів мистецтва. Зали нагадують Божественну комедію Данте. Тут відкривається історія становлення перших канонів краси, боротьба віри з людиною, а найголовніше – емоції страждання, першого кохання, туги, екстазу і вічного блаженства. Будучи у Ватикані, насамперед переконайтеся, що поруч з вами немає зарозумілого гіда. По-друге, перевірте руки і кишені – чи, бува, не встигли щось мимоволі купити в черзі. Якщо ви не вчинили цих двох «гріхів», ми легко зможемо передбачити перше враження від Ватикану – неймовірний подив.

Перед очима буквально засяє золота куля, абсолютно сучасна скульптура з креативними тріщинами. «Вона би була вельми органічною серед експонатів у просторих залах МоМА чи на вході до музею Жоржа Помпіду, але не у Ватикані», – скажете ви. Та не все так просто. На початку 90-х років Святий Престол на чолі з Папою Іваном Павлом II дійшли висновку, що Ватикан варто осучаснити, оскільки тисячолітні очі скульптур якось занадто томливо дивляться на нинішніх відвідувачів. Тоді й вирішили знайти щось сучасне, проте з глибоким філософським змістом. Саме цій категорії відповідала скульптура Арнальдо Помодоро «Сфера у сфері» (іт. Sfera con sfera). Концепт полягав у тому, що кожна людина, поглянувши на мідну кулю, може побачити свою роль у руйнуванні світу. Ці креативні тріщини і є авторська візуалізація нищівної сили людини.rome-vatican-gardens-1500x850__1_.jpg
Фото getyourguide.ru

Слідом за сучасною скульптурою відкривається ще одна дивовижа Ватикану – шишка, або італійська пінія. Спочатку вона уособлювала собою алегорію щодо створення світу і була головною визначною пам'яткою паризького Марсового поля ще за два століття до зведення Ейфелевої вежі. Однак 1608 року уряд Італії вирішив, що скульптура душею і тілом розповідає про Рим більше, ніж про Францію. Тож бронзову шишку перевезли до Ватикану, ближче до Бельведерського палацу.Фото selcdn.com

Бельведерський палац – культурний епіцентр Апостольського палацу, де живе Папа Римський. Чому «Бельведерський» – гадати не варто. У його стінах зберігається скульптура того самого ідеальної будови давньогрецького бога сонця і світла Аполлона Бельведерського. Але найприкметніший експонат, який, як магніт, тягне туристів нахиляти голови, щоб розгледіти, як в'ються змії по античному тілу – скульптура Лаокоона і його синів у ніші Музею Пія-Климента. Не так смішно збоку спостерігати тупцювання відвідувачів біля неї, як краєм вуха почути історію, що 1506 року звичайний хлібороб Феліче де Фредді копав свій город у передмісті Рима. Саме під час цієї копіткої праці він наткнувся на мармур. І дякувати Богу, що тоді навіть простий люд знався на цінності мистецтва. Чолов’яга не розгубився і миттю покликав молодого Мікеланджело, який допоміг йому викопати скульптуру і надати їй презентабельного вигляду. Успіх серед відвідувачів Лаокоон має донині.Art+History+Shot.jpgФото stephaniestorey.com

Якщо зайти в сам Музей Пія-Климента, від кількості «мармурових тіл» запаморочиться голова. «Мені не вистачить на це життя», – перше, що спаде на думку туристові. Експонати папи римські накопичували тут протягом п'яти століть, іноді лише задля жадоби збагачення. Утім, деякі артефакти були останніми спогадами про почуття великих римських імператорів. До цієї категорії належать дві статуї – Антіноя, виконаної на замовлення імператора Адріана, та Афродіти Кнідської скульптора Праксителя. Першого шалено кохав імператор, він змушував юнака скрізь бути поряд з ним. Однак Антіной не витримав міцної чоловічої дружби та вкоротив собі віку. А імператор на згадку наказав створити не тільки понад сотню його статуй, а й навіть місто Антінополь присвятив своєму коханому.

Читайте також: Ілюзії Сикстинської капели

А ось Афродіту Кнідську любили всі. Подейкують, що цю скульптуру чи не найпильніше охороняють з-поміж експонатів папської колекції. Не тільки тому, що вона є першим зображенням оголеного тіла в давньогрецькій культурі, а й через перекази, мовляв, статуя здатна приносити любов та удачу. Тіло Афродіти потерте і вкрите плямами, оскільки кожен прудкий турист намагається потайки від охорони доторкнуться до тіла красуні Кнідської.Aphrodite-Venus-de-Milo-marble-sculpture-2nd-century-bce-Louvre.jpgФото britannica.com

Про античну культуру продовжують розповідати експонати Музею Кярамонті. Його заснував Папа Пій VII через сто років після створення Музею Пія-Климента на початку 19 століття. «Щоб було розкішно», – наказав понтифік архітекторові Рафаелю Стерну. І прохання було виконано на всі 100%. Довгі зали, арки, а найголовніше – понад 800 експонатів: скульптури як грецької міфології, так і римської історії. Могутність залу підсилює александрійська фігура першого століття н.е. Ніла із 16 дітьми. Папа Пій сподівався, що образ Ніла поліпшуватиме дипломатичні відносини між Римом і Єгиптом.GTJ-2018-0716-4.jpgФото goteamjosh.com

Копія статуї не стала фінальною крапкою любові понтифіка до єгипетської культури. Протягом усього свого правління з 1800 до 1823 року він продовжував збирати скульптури кішок, голови фараонів та інші елементи єгипетського мистецтва. Тож їх стало так багато, що 1839 року папа Григорій XVI вирішує відкрити окремий Григоріанський Єгипетський музей у Ватикані.Фото static.panoramio.com

Нині історики переконують, що скульптур у Ватикані було в рази більше. Іноді прекрасні мармурові тіла богів і богинь занапащала заздрість і комплекси самих пап. Тому подекуди в залах музеїв Ватикану можна побачити зображення вродливих чоловіків і жінок з розбитими обличчями – це помста Папи Сикста IV, який був упевнений, що краса може викликати хіть. А про люту «велику кастрацію» від Папи Пія IX свідчать фігові листочки на скульптурах. Нам же залишається задовольнятися тільки тими шедеврами, яким пощастило пережити бунтівні часи і пору розквіту.

Головне фото freepik.com

Вам это будет интересно:
Історія однієї вулиці: Проспект Багдад у Стамбулі.
Якщо весь величний Стамбул – це серце регіональної торгівлі, то одна з його розкішних вулиць – проспект Багдад – безумовно, головна артерія. Опинившись там, навіть заперечуючи шопінг усією душею, вельми складно встояти і не піддатися бажанням усе ж вирушити по крамницях і ринках. Хоча, і крім цього, тут також є що робити.
ВІДЕО: Старенька Братислава
Не поділитися з нашими улюбленими читачами враженнями після відвідин Братислави OUTLOOK не може. Площа Братислави всього 368 квадратиних кілометри (для порівняння: Київ - 839 кілометрів квадратних), а до 1936 року між Віднем та Братиславою курсував трамвай, який сполучав два неймовірно чудових міста. Детальніше - дивіться у відео.
Транспорт світу: Вертикальний Лісабон
Лісабон – це не тільки одне з найгарніших і старовинних міст Європи, але й не надто легкий для життя і будівництва простір, якщо говорити про рельєф місцевості. Португальський мегаполіс розкинувся на семи густозаселених пагорбах. Саме тому його візитівкою вважаються три фунікулери та ліфт...
Гадамес: Квітучий оазис найвідомішої пустелі
П’ятдесятиградусна Сахара – одне з найвідоміших місць на планеті, більша частина якого абсолютно не придатна для життя. Утім, сьогодні ми вирушимо саме в її піски, щоб побачити неймовірне місто Гадамес, чиї жителі тисячоліттями виживають серед тутешньої спеки і надають усім, хто цього потребує, такий необхідний притулок.
Бельгія очима Марини Орлової: Як живуть бельгійці
Марина Орлова – проектний менеджер у культурно-громадській організації. На одному з міжнародних проектів вона зустріла своє кохання – Віма, хлопця з Бельгії. Поїхати в його країну їй вдалося тільки тоді, коли Україна отримала безвіз і саме про те, як живуть бельгійці, що вони їдять на сніданок і як у них заведено відпочивати, Марина розповіла OUTLOOK.
Посольства відзначили Європейський день мов-2020!
Рада Європи спільно з Європейським Союзом оголосила 2001 рік роком Європейських мов, який став дуже успішним у всіх 45 країнах-учасницях. Цього року посольства, акредитовані в Україні, а також їх культурні центри, організували онлайн та офлайн заходи для всіх охочих долучились до розуміння культури через мову.
Віза не знадобиться: куди не пускають туристів
Певно, всі, хто тільки має зануритися у відпочинок на повну, вже запланували собі вражаючі маршрути і мальовничі місця. Щоб не зіпсувати поїздку і не побачити, як перед власним носом зачиняються двері, ми радимо ознайомитися з нашою добіркою заборонених з тих чи інших причин для відвідування локацій
Departure: Мальдіви
Подивитися на визначні пам’ятки країни, а не готелів, і наблизитися до життя мальдівців, а не сусідів по номеру, пропонує одна з найменших столиць – Мале. Перша асоціація, яка виникає при згадці Мальдів, – це щось блакитно-пасторальне. Морська гладь і невтомне сліпуче сонце, від якого хочеться закопатися в теплий розніжений пісок...
Свята краса! Що приховують найвідоміші абатства світу?
Що ви уявляєте, коли чуєте слово «абатство»? Впевнена, більшість в першу чергу згадають про Вестмінстер. А якщо я скажу, що насправді це вже не абатство? Так що ж робить ці середньовічні споруди особливими? Давайте розбиратися на прикладі споруд з різних країн Європи.
Нормандія очима Корнія Грицюка: батьківщина парасольок і субмарин.
Корній Грицюк продовжує ділитися враженнями від французької Нормандії. У попередньому матеріалі він розповідав про свій вояж до Довіля. Тепер на черзі Шербург, або Шербур-Октевіль. Подвійна назва міста з'явилася на початку 2000-х, коли Шербург злився з Октевілем.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 3. "Дух самурая"
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Країна, що вміє подобатися: Вірменія. Частина 2
Олена Расенко побувала у Вірменії і тепер готова поділитися з читачами самобутністю цієї чарівної країни, в якій дійсно хочеться залишитися.
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану...
Індійське село Кодхіні: таємниця близнюків, котру ніхто не розгадав
У світі є незвичайне місце, де народжується найбільше близнюків. Хоча на перший погляд це схоже на містичний збіг, статистика змушує вірити в чудеса. Індійський штат Керала може похвалитися селом, де відбуваються незвичайні речі. Кодхіні – те саме місце, де близнюків більше, ніж у будь-якій іншій точці світу. І цьому немає майже жодних пояснень.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 2 “Рибний день”
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Британська глибинка: У пошуках таємниць Альбіону
Зелені схили, порослі вересовими кущами, безлюдні приміські дороги, вузькі вулички з маленькими котеджами і садами, що п’янять своїми пахощами, – здається, що британські сільця не підкоряються плинові часу. Немов завмерлі картини героїчного фентезі, всі вони мають свою історію і готові розповісти про великі битви, хоробрих воїнів і легендарні артефакти.
Країна, що вміє подобатися: Вірменія
Олена Расенко побувала у Вірменії і тепер готова поділитися з читачами самобутністю цієї чарівної країни, в якій дійсно хочеться залишитися.
Історія однієї вулиці: Шпігельгассе
Шпігельгассе, що у перекладі з німецької означає «Дзеркальна вулиця» чи «Дзеркальний провулок» – це зовсім не найбільша і не найголовніша вулиця в Цюриху. Навіть зовсім навпаки – вона феноменально коротка і вузька, але розташована в затишних куточках міста так, що навіть рідкісний турист зможе її відшукати.
Закрыть
Outlook facebook page