Декілька граней багатогранного Бостона
Тут виявлять щось цікаве для себе люди з геть різними інтересами і для кожного знайдеться своя яскрава грань.
Починати процес пізнання Бостона варто з підручника історії, бо без знання деяких фактів важко оцінити глобальний масштаб цього затишного міста на історичній мапі США. Зокрема, саме тут «чаювання Бостона» поклало початок американській революції, яка привела розрізнені колонії до незалежності. Духом цих подій досі сповнені центральні вулиці, і це всіляко підтримується та культивується. Туристам рекомендують обов'язково пройтися Шляхом Свободи, який заснували і позначили 1953 року за пропозицією одного з ініціативних місцевих журналістів. Це чотирикілометровий маршрут у центрі міста, влаштований таким чином, що збитися з нього неможливо. Потрібно лише іти доріжкою з червоної цегли й читати одну за одною інформаційні таблички шістнадцяти пам'яток. Це дасть загальне уявлення про важливі події, які тут відбувалися.
Фото blog.hotelscombined.com
Починається маршрут у найстарішому американському парку Бостон Коммонс, і хоча він менший за легендарний Централ Парк у Нью-Йорку, тут є і затінок дерев, і велосипедні доріжки, і симпатична водойма. Відпочивши на цьому острові природи, можна потім оглянути Капітолій штату Массачусетс і церкву Парк-стріт, зазирнути на цвинтар Гранарі, віддати данину великому Бенджамінові Франкліну, пам'ятник якому встановили на місці першої публічної школи, а також відвідати стару книгарню Олд-Корнер та побачити деякі інші визначні будівлі. Кожна з них заслуговує, певно, на окрему розповідь, а не тільки на кинутий мимохідь погляд. Завершує екскурсію найстаріший збережений у доброму стані вітрильний корабель під назвою «Конституція», який біля берегів сучасної Америки на тлі хмарочосів має вельми незвичний вигляд. На цьому можна історичну програму-мінімум вважати завершеною і сміливо переходити до наступних пунктів.
Вражає тут не тільки незвична для США історична монументальність. Наприклад, моя особиста дружба з Бостоном розпочалася з неймовірно зручного громадського транспорту. Усі, хто подорожував Америкою, особливо центральними та західними штатами, знають, що це не найсильніший бік добре розвиненої у багатьох аспектах країни. І тим приємніше було виявити, що бостонський муніципальний транспорт дає змогу запросто дістатися будь-якої точки без плутанини, незручностей і переплат. Усе об'єднано у велику мережу MBTA так, що, купивши один квиток, можна доїхати куди завгодно, навіть у передмістя. Причому мережа включає в себе й пороми. Наскільки зручно ними користуватися, нагоди оцінити мені не випало. Зате вдалося випробувати метро, і ось воно дуже здивувало. Ні, воно не супершвидкісне і не двоповерхове. Просто, крім звичайних ліній з електропотягами, є ще срібна лінія зі швидкісними підземними тролейбусами. Мабуть, єдина їхня відмінність від наземних електричних побратимів – це неможливість потрапити в затор, звідти і швидкість. Загалом щодо організації міського побуту американська Нова Англія дуже схожа на стареньку Європу. Недарма культура та архітектура цього регіону вважається найбільш європейською. І навіть численні сучасні будівлі вписалися органічно і не порушують гармонійної картинки вікторіанського стилю історичних кварталів.
Погортавши будь-який путівник, одразу звертаєш увагу на велику кількість музеїв у Бостоні. Мені завжди здавалося, що я їх не надто люблю, адже треба ходити тихо і навіть кашляти тільки в кулачок, щоб не накликати докірливих поглядів суворих доглядачок. Та в бостонському музеї науки (Science Museum) усе виявилося зовсім не так. Він інтерактивний, розважальний і після наших музеїв навіть здається дещо поверховим. Таблички повідомляють тільки короткі дані, а в деяких випадках про природу експонатів можна лише здогадуватися. Зате тут багато чого зрозуміло без пояснень. І це неймовірно цікаво не тільки дітям, які можуть торкнутися хутра ведмедя й послухати, як кумкає та чи та жаба, а й дорослим, які давно забули про практичні досліди на уроках біології, хімії та фізики. Мене ж найбільше вразив інкубатор з прозорим дахом, крізь який можна розглядати, як курчата розколюють шкаралупу і проводять перші години життя (цікаво, куди їх потім забирають з цього музейного конвеєра). А ще досліди з електрикою та іншими фізичними процесами, які нині поступово стають доступними і в Україні, але на той момент здавалися чимось фантастичним. Хай там як, а хоч би один музей на свій смак відвідати варто, щоб принаймні подивитися на різницю в організації.
Читайте також: Альпійське містечко під Сіетлом
Ще одне яскраве враження – бостонські набережні. Наприклад, район навколо Акваріума, куди можна прийти пішки з історичного центру, щоб переварити інформацію і просто відпочити. Тут хмарочоси зустрічаються з невеликими цегляними будинками позаминулого століття, а насичений зеленню парк Христофора Колумба – з мальовничою гаванню Waterboat. Варто запастися сандвічами і посидіти на одному з кам'яних парапетів. Тут відкривається чудовий краєвид не тільки на затоку і численні кораблі, а й несподівано на літаки. Злітно-посадкові смуги аеропорту по інший бік бухти створюють відчуття, що вони відштовхуються від води і на неї ж сідають. Природна стихія гармонійно співіснує тут з технічними досягненнями людства, не напружуючи і не вступаючи в протиріччя.
Обов'язково хочеться ще розповісти про одну менш інтелектуальну, але не менш важливу розвагу в Бостоні – про походи на бейсбольні матчі, де всі неодмінно вболівають за місцеву команду «Red Socks». Навіть коли вона програє одну за одною гру, вірні фанати не впадають у відчай і не зменшують градуса підтримки. Завдяки цьому на стадіоні панує атмосфера радості та свята незалежно від результату поєдинку. У цьому контексті сама по собі гра, якщо чесно, відбувається досить нудно. Люди здебільшого просто спілкуються між собою, ніби заради цього прийшли, поглинають хот-доги і випивають літри коли або пива. Але тільки-но пролунає спеціальний сигнал, як усі підхоплюються на ноги і суголосно співають традиційні пісні, підтримуючи улюблену команду. Така ось національна розвага, яка заодно допомагає всім заправкам і крамничкам довкола стадіону непогано заробити на паркуванні тисяч машин. Разом зі своїм транспортним засобом за один вечір можна залишити там від двадцяти до сорока доларів, залежно від заповзятливості власників, зручності паркувального місця та віддаленості від місця основної події.
А якщо і після бейсбольного матчу матимете вільний час, то вирушайте на Кейп Код. Цей півострів здався мені таким собі продовженням Бостона. Там надзвичайно гарно, тихо і спокійно. Дрібні затоки й мілини з одного боку, галасливий і грізний Атлантичний океан – з другого. Це саме те місце, де хочеться багато гуляти пішки, думати про щось своє і знаходити заспокоєння. Недарма чимало американських письменників згадують Кейп Код у своїх творах або навіть роблять його основним місцем подій, як-от у «Будиночку на краю землі» Генрі Бестона, де автор описує природу пляжу з боку океану. Приділив увагу цій місцевості також і Йосип Бродський, написавши вірша до двохсотліття США під назвою «Колискова Тріскового мису» (саме так називається півострів у перекладі на українську мову). Сам поет потім заявляв, що вийшло це не навмисно. Але ж ми знаємо, що випадковостей не буває, чи не так?
І, як кажуть в Америці, останнє, але не найбільш незначне, що варто згадати – Гарвард. Той самий, навчання в якому саме по собі вважається мало не найбільшим досягненням у житті. Цей іменитий університет стоїть у Кембриджі, невеликому містечку Бостонської міської агломерації. Щось не сходиться, можете подумати ви, адже не менш знаменитий Кембриджський університет зовсім на іншому континенті. І це справді так. Є Гарвард в американському Кембриджі та Кембридж в англійському Кембриджі. Головне не переплутати! І відзначити для себе ще одну паралель з європейським минулим Нової Англії. Вона відчувається також у фундаментальності освіти і підході до наукової бази. Студентам на території Гарварда значно цікавіше, ніж туристам, але можна спробувати бодай уловити атмосферу всесвітньо відомої альма-матер.
Фото hipwallpaper.com
На завершення хочеться відзначити, що в Бостоні можна провести кілька днів, місяців або років, і при цьому він все одно періодично дивуватиме. Поєднання історичного минулого і впевненого поступу в майбутнє постійно змінює своє співвідношення залежно від району, пори року та особистого настрою людини, яка це споглядає. Такий собі кубик Рубіка, який можна довго крутити в руках і намагатися зібрати. Можливо, комусь це вдається з першого разу. Але мені хотілося б повернутись, побачити ще більше і пролити світло на нові грані, щоб образ солідного массачусетського джентльмена став повнішим.
Головне фото bostonmagazine.com
