Країна майже з таким самим прапором. Швеція очима українця
Перші враження
Юркові друзі, у яких він зазвичай гостює, живуть у невеликому курортному містечку Люсечілі, на західному узбережжі країни. Дістатися з України прямим рейсом туди неможливо, тому потрібно якось добиратися через інші пункти. Під час цих переїздів в очі насамперед впадає якість шведських доріг. Вони не просто якісні, а ідеальні. Підсвічені різноманітними ліхтарями, з купою адекватних покажчиків траси перетворюють подорож машиною на задоволення! Оскільки в країні багато лісів, ділянки повз них оснащено спеціальними загородженнями «від» і «для» тварин. Турбота про безпеку понад усе – ніхто і ніщо стороннє на трасу не потрапляє. Скільки тягнеться ліс, стільки й будуть огорожі.
Велосипеди. Багато велосипедів, на яких їздять усі: від малюків до пенсіонерів. У деяких шведських містах двоколісних друзів більше, ніж зареєстрованих автівок. При будівництві нових вулиць перевагу віддають пішохідним зонам і доріжкам для велосипедів.
Оселедець. Він скрізь. Оселедець у булці, оселедець перчений, оселедець у шоколаді, оселедець на велосипеді, оселедець в оселедці.
Соціалізм з людським обличчям
Ця теза характеризує Швецію краще, ніж мільйон слів. Величезні податки, що їх громадяни сплачують до державної скарбниці – це не здирництво, а соціальна гарантія і стабільність. Якщо швед потрапляє до лікарні, він може взагалі не перейматися: ліки, професійний догляд, діагностика – все це покривається страховкою. Місцеві знають, що кревні йдуть не бюрократичній машині, а захищають самих платників податків, не залишаючи їх сам на сам з бідою.
Фото dailyscandinavian.com
Повертаючись до теми доріг: за кожну ділянку, буквально за сантиметри, держава і різні компанії-забудовники несуть повну відповідальність. Невелика яма, не кажучи вже про кювети (якщо такі раптом з'являються) – це законний привід звернутися до суду і виграти його.
Іноді здається, що у Швеції прийнято «жити для інших». У будь-якому кафе, від вуличної забігайлівки до ресторану, персонал однаково чемно і з усмішкою ставиться як до студента, який приїхав на метро, так і до товстосума з платиновою карткою. Навіть в елітному закладі жоден офіціант не спитає з кислою міною «чогось іще?», якщо ти замовив лише скромну чашечку кави.
І таке ставлення не тільки до місцевих. Останніми роками в країну буквально ринув потік емігрантів і біженців, вони живуть на пристойну допомогу. Шведи бурчать, та все ж продовжують платити і проводити різні соціальні програми, тим самим підтримуючи нужденних.
Фото euromapa.net
Навіть Юра з дружиною, звичайні туристи, відчули на собі, що таке шведська справедливість.
«Ми поверталися до друзів у Люсечіль. Так сталось, що потяг спізнювався і ми не встигали на інший, тому їхали з пересадкою в Удеваллі. Дещо панікуючи, я пішов до провідника і пояснив ситуацію. Той заспокоїв, повідомивши, що для всіх, хто запізнився, будуть спеціальні автобуси, які доставлять людей до пунктів призначення, і платити за це не треба. Звідти ж нам треба було доїхати до сусіднього Люсечіля. Зробити це можна було тільки на останньому автобусі, на який через ланцюжок спізнень ми не встигли, тому налаштувалися ночувати на станції. Та як ми здивувалися, коли водій підігнаного автобуса, дізнавшись про наш випадок, замовив таксі, оплачене шведськими залізницями, яке довезло нас додому. Ще й вибачилися за незручності».
У цій країні, як щось складається не так, завжди можна знайти відповідального. Усі компанії дуже дбають за свою репутацію, тому намагаються пом'якшити будь-який конфлікт, залагодити будь-яку проблему максимально швидко.
Люди
У Швеції кожен на своїй хвилі, при цьому люди вельми відкриті та привітні. Переважна більшість чудово розмовляє англійською й охоче допомагає туристам – шведи мало не за руку приведуть у потрібне місце.
Місцеві багато працюють і добре відпочивають. Щоп'ятниці бари по всій країні заповнює трудовий люд, який за склянкою-другою проводить afterwork. П'яних чимало, особливо у Стокгольмі, але в якій столиці з тисячами барів не так само?
Вихідні – це суто сімейні дні. Їх прийнято проводити на природі, а не валятись на дивані, дивлячись в екран телевізора чи комп'ютера. До того ж місця для пікніка – це акуратні лісопосадки й галявини, без диму і сміттєвих пакетів. Щоб посмажити сосиски, не порушуючи закону, слід привезти із собою стільки обладнання, що простіше купити їх у придорожньому кафе.
Фото theguardian.com
У холодну пору року шведи теж намагаються бути активними – зимові види спорту вельми поширені. Та й узагалі, зиму вони страшенно люблять, а Різдво – чи не головне свято країни.
Юрій декілька разів бував саме в цей період, і найбільше його здивувала не тільки родинність свята, а й те, як люди вітають одне одного.
«У Швеції не прийнято телефонувати друзям з першим ударом курантів, як у нас на Новий рік. Замість цього їм надсилають різдвяні листівки, причому не електронні, а справжні і найчастіше саморобні».
Що бачив
Якщо говорити про місто, де живуть Юркові друзі, то Люсечіль маленький і затишний. Відомий тим, що після Другої світової війни неподалік нього було виявлено німецькі кораблі, набиті хімічною зброєю. Море приваблює туристів улітку, а взимку там переважно бувають місцеві, які знають одне одного і неодмінно вітаються при зустрічі. Люсечільці неквапно прогулюються набережними, п'ють каву і теревенять про погоду. Взагалі, складається враження, що шведи ніколи не поспішають, настільки у них розмірене життя.
Навіть Стокгольм здається набагато спокійнішим, ніж більшість європейських столиць. Умовно розділений на дві великі частини, він є реальною декорацією до розповідей про Карлсона. Так і хочеться підняти голову в надії побачити мужчину з моторчиком у розквіті сил. Одна частина міста – старовинна і за архітектурою нагадує Львів і Відень, друга – сучасніша, схожа на Київ. За нашими мірками, все дуже дорого, зате на найвищому рівні..
Фото strandflickorna.com
«У Стокгольмі не потрібно брати якісь екскурсії: місто велике (розкинулося на 14 островах), з багатою історією. Запам'ятати або глибоко пізнати якісь дані про столицю Швеції досить складно, особливо під час короткострокового перебування там, тому треба просто гуляти, цікавинки всюди: корабель Васа, ратуша, Нобелівський музей, торговельні центри, андеграундні клуби. Кожному столиця відкривається по-своєму. Єдине, чого не можна пропустити, це зміну варти в королівському палаці – гарнішого перфомансу я не бачив».
Юрій Розенко зазвичай не купує у Швеції сувенірів. «Везти треба їжу: сир, шоколад, солодощі. У шведських крамницях вибір у рази менший од нашого, зате всі продукти якісні, можна брати будь-який, не прогадаєш».
А взагалі, проживши у Швеції сумарно декілька місяців, Юра й досі не може до кінця збагнути, чим саме вона його притягує. Так, там добре і незвично, але все-таки в цій скандинавській країні є якась таємниця, яку вокаліст «М'ЯЧа» ще не розгадав. Та обов'язково розгадає, адже він ще не раз туди повернеться.
