Ми там були: Нью-Йорк, Вашингтон і Маямі

У мене відчуття від Нью-Йорка відрізняються від поширених. Більшості він дуже подобається, а мені ні. У мене є друг, котрий навіть переїхав із Каліфорнії у Нью-Йорк просто тому, що подобається безумний рух у цьому місті. Ньюйорківцям чомусь дуже подобається перебувати в хаосі. Вони вважають, що якщо ти дійшов із дому на роботу, і з тобою нічого не трапилося, то ти нібито вже своя людина. Це говорить про те, що Нью-Йорк – твій дім. Центр міста мені здається дуже небезпечним і неприємним.Фото автора

Те, що мене справді вразило – центр Нью-Йорка неймовірно брудний. Усі заклади сміття виставляють просто на вулицю. Воно стоїть там, потрапляє на дороги, від нього чується дуже сильний поганий запах. Просто на Таймс-Сквер, даруйте, смердить помиями, і чомусь це нікого з місцевих не бентежить. Містяни виправдовують це своєрідним нью-йоркським ритмом життя. Усі біжать, всі метушаться, бруд начебто неминучий, це щось як плата за безумний ритм життя. Утім, сказане стосується виключно центру міста. Наприклад, Бруклін набагато більш доглянутий.

Якщо просто гуляти вулицями Нью-Йорка, то мені найбільше до вподоби Бруклін. Це такий колоритний хіпстерський район. Там немає скаженого руху, як у центрі, де всі поспішають, перебігають дороги на червоне світло. Такі порушення дорожніх правил у них, до речі, у порядку речей.
Фото afisha.nyc

Пересуватися по Нью-Йорку зручніше і найшвидше на метро. На таксі буде і дорожче, і за часом зовсім невигідно. Причому в Нью-Йорку на метро їздять всі. Буквально два дні тому я там бачив актора, котрий грав одну з головних ролей у фільмі «Похмілля у Вегасі». Ми їхали в одному вагоні з голлівудською зіркою! Але, правда, тут знову-таки дуже брудно, все дуже старе і недоглянуте. У місцевих навіть є така гра: хто більше нарахує пацюків в очікуванні потяга. І це не жарти!

Не можу спростувати стереотип, що Вашингтон – це політика, туман і туга. Там справді може бути нуднувато, але це залежить від того, якої мети прагнути. Якщо хочеться тусоватися, танцювати і відриватися, то місто, безумовно, для цього не підходить.

Здавалося б, Вашингтон – зовсім невеликий (кількість населення тут становить лише 660 тис. людей), а знакових пам’яток у ньому стільки, що не обійти за кілька днів. Два-три дні варто виділити лише для того, щоб оглянути Національну алею. Тут, звичайно, всім відомі Білий дім, Капітолій, монумент Вашингтону, меморіали Джефферсона і Лінкольна. Але для міста це може бути культурною програмою тільки як преамбула. А далі квартал музеїв. Тут національні музеї індіанців, американської і природничої історії, африканського мистецтва, музеї Смітсонівського інституту, Національна галерея мистецтв із творами Рембрандта, Вермеєра, Ван Гога, Клода Моне і Леонарда да Вінчі, а також багато інших.Фото idc.edu

Найбільше враження на мене справив Національний музей авіації і космонавтики США. Це величезна будівля, в якій всередині приміщення розташовані сотні літаків різних моделей різних часів. Там все зроблено для дорослих, як для дітей. Просто відчув себе там маленькою дитиною. Практично з усіма інсталяціями можна якось взаємодіяти. Дітям зазвичай все цікаво спробувати – пройтись по кабіні літака, розібратися в його обладнанні, посидіти в кабіні пілота. Наприклад, мені цікаво було побувати у пасажирському літаку старого зразка. Уявляєте, перші літаки могли перевозити тільки по 4-5 людей!

Адреса: 600 Independence Ave SW, Washington, DC 20560.

Правда, культурно-політичну програму можна у Вашингтоні розбавити і спортивною. У центрі розташована арена Верайзон-центр – тут грають в хокей найбільш високооплачувані гравціNHL.

Що справді дивує у Вашингтоні – це поєднання абсолютної розкоші і дорожнечі з крайньою кричущою бідністю. Ти можеш перебувати у місті біля Капітолія – це самий центр, фактично політичне серце Америки – і біля тебе нібито мають ходити тільки політики та інші важні персони у піджаках. Але ж ні! Ти бачиш, безумовно, і таких людей, але поруч з ними на вулицях лежать сплячі безхатьки. Це доволі неприємно вражає. Люди без певного місця проживання тут всюди з усіма своїми пожитками, з усіма своїми неприємними запахами – у будь-яких закладах. Тут дві сторони медалі. З одного боку – це дуже демократично, і їх не можна виганяти. А з іншого – тобі доволі некомфортно.

Я прожив у Маямі три місяці, і звісно, мені вдалося побувати не тільки в туристичних місцях. Я бачив місто яким воно є. І найбільш яскраве враження про Маямі – це обман. У всіх уявлення про нього як про щось таке шикарне, люксове, неймовірне. Звичайно, це місто, в якому абсолютно нічого робити без грошей. Але по суті воно, як мені це видається, таке собі «приморське містечко», тільки більш дороге. Окрім як напиватися і танцювати, там робити нічого. Це місто вічних вечірок.

Я жив на Маямі-Біч. І мене вразило, що навіть там легкодоступні і поширені наркотики. Ось якось просто, стоячи на вулиці і розмовляючи по телефону, я бачив одночасно трьох людей, котрі продають наркотики. Ти проходиш повз них, а тобі пропонують: будь ласка, кокаїн, трава, що-небудь іще. І це в найбільш благополучному районі в самісінькому туристичному місці.

Через те, що у Маямі люди дуже товариські, я дуже багато розмовляв із місцевими. Так от вони самі вважають, що це містло-фейк: фейкові люди, фейкові губи, фейкові стосунки – все фейкове.Фото theresident.co.uk

У Маямі я жив у хостелі на Маямі-Біч. За рейтингами американських друкованих видань він входить у топ-10 паті-хостелів Америки. У місті взагалі музику не вимикають, постійний рух, місцеві щовечора їздять в якийсь клуб. Це, звичайно, весело, але жити там довго не вийде, тому що в тебе просто голова вибухне.

Є речі, котрі мені не подобаються, але подобаються великій кількості людей. Це спікізі-бари. Чомусь в Америці вони всі дуже голосні. Тут люди, щоб поговорити, змушені по-справжньому перекрикувати музику, котру вмикають ну просто безмежно голосно.

Наприклад, є такий заклад, котрий неможливо знайти у путівниках для мандрівників, але кожен житель його знає– Bodega Club. Він розташований у центрі Маямі-Біч на Лінкольн-драйв. Цей заклад стилізовано під підпільні бари Америки часів сухого закону. Вхід до нього має вигляд дверей в убиральню. Біля них стоїть молодий чоловік, котрий впускає тільки обраних за певними номерами. І, заходячи в ці двері, ти потрапляєш в інший світ. Справді, дуже цікаво просто зазирнути туди, але я зміг пробути всередині тільки 30 секунд, тому що рівень гучності просто давить тобі на вуха. Така гучність, як на дискотеках, але ніхто не танцює, всі намагаються якось розмовляти. Але навіть стоячи поруч, в 10 сантиметрах від людини, ти не можеш її почути. По суті, це хайповий дорогий бар.

Must-see plaсes:

Там дуже цікаві доглянуті пляжі. Наприклад,South Beach. Він чудовий: рівна доріжка, на якій люди катаються на скейтах, тренажерні зали просто неба, дівчата в купальниках – все точно так, як в кіно показують.

Там не так багато музеїв, як хотілося б. приміром, у порівнянні з Вашингтоном чи Бостоном, чи тим же Нью-Йорком їх зовсім мало. Але, наприклад, є Музей мистецтв імені сім’ї Перес. Він мало не єдиний, котрий варто там відвідати. Я б дуже рекомендував – він справді гарний.

Це музей сучасного мистецтва, розташований в районі Даунтаун на території ипарку. Тут представлено близько 1800 експонатів XX іXXI століть із різних країн Америки, Європи й Африки. Тут ви маєте змогу побачити роботи Джона Бальдессарі, Дена Флавіна, Пурвіса Янга, Джеймса Розенквіста, К’янде Уайлі, Джозефа Корнелла, Френка Стелли, Кікі Сміт, Хосе Вальдеса, Дієго Рівери, Беатріса Гонсалеса і багатьох інших.

Адреса: Біскейн-бульвар 1103 (1103 BiscayneBoulevard), біля станції метро «Музей-парк» (MuseumPark (Metromoverstation).

Район Вінвуд – це найбільша пам’ятка Маямі. Море цікавих людей, море цікавих майстерень, галерей, барів, кав’ярень і т. ін. Це величезний район в центрі, по якому просто приємно і цікаво пройтися, навіть не заходячи у всі ці заклади.

Ну і ще, звісно, для загального розвитку слід відвідати Оушен Драйв. Це головне туристичне місце, визнана візитна картка Маямі. На красивій набережній, що тягнеться на кілька кілометрів, похитуються пальми і відчувається подих Атлантичного океану. Тут безліч різноманітних розкішних закладів, у яких представлено кухні мало не всіх народів світу. Але заходити до них я б не радив, тому що на цій вулиці все розраховано на туристів, і ціни там просто нечувані.

Головне фото flickr.com