Ми там були: Марокко – дивовижна країна
Пошук житла в Марокко має певні особливості. Номери в тамтешніх готелях забронювати неможливо, адже немає інтернету і навіть телефонів. Та це й не потрібно. Бо напливу туристів також немає. Так ось, готелі в марокканських містах слід шукати в центрі. Він називається медина – старе місто. Це такий лабіринт з вузьких вуличок і невисоких будинків буквально в два поверхи. І в цій медині завжди є невеличкі, умовно кажучи, домашні готелі, проживання в яких коштує копійки. Тобто ти прилітаєш, знаходиш медину, шукаєш там готель і просто селишся – й точно ніколи не вскочиш у халепу. Я була у Фесі, Марракеші та ще в кількох невеликих містах, і проблем з цим не виникало.
У Марокко в різних містах різний уклад життя. Приміром, Фес – це своєрідний перевальний пункт для мандрівників, тому що там є аеропорт. Відповідно, й туристичне життя вирує, але саме по собі місто невелике, вельми компактне та старе. У ньому безліч стародавніх будинків, традиційних ринків...
Тим часом, наприклад, у столиці Марокко Рабаті зведено величезні готелі, бізнес-центри, лакшері-ресторани. Там уже свій мурашник – вирішують справи, питання, це політичний і культурний центр. Тобто великі міста ближчі до цивілізації. У багатьох країнах помітна тенденція: у розвиненіших поселеннях люди зазнають глибшого культурного впливу з боку інших країн.
Фото heartmybackpack.com
У маленьких містечках з розвагами негусто. Так, у Фесі ми гуляли вночі, і там не було жодного руху. Поки працював базар – усе вирувало. Щойно він згорнувся – і життя з міських вулиць одразу зникло. Звичайно, можна познайомитися з місцевими. Ми спілкувалися з ними, заходили в гості, дивилися, як вони там живуть, оселі облаштовують. Зі специфічного, наприклад, у будинках водяться величезні таргани розміром зо два сірникові коробки. Приходячи в дім до марокканця, треба обов'язково роззуватися. І був момент, коли мені в тапочок забіг тарган. Це страшенно неприємний досвід. Але треба з розумінням ставитися: у них такий клімат, багато комах, усе велике.
Пляжі не надто доглянуті й чисті. Переважно дикі. Марокканцям не дуже й потрібні, а на те, щоб заманювати туристів, вони не орієнтовані. Є рідкісні місця з ділянками від готелів, де розташовуються туристи або місцева еліта. Утім, сказати, що у них там є культура відвідування пляжу, плавання чи щось подібне – то ні. Як, до прикладу, на Шрі-Ланці, де всі місцеві обожнюють бувати на пляжах. Африканці ж набагато спокійніше до цього ставляться, хоча є і портова зона, і пляжна.
У Марокко англійською розмовляють слабенько. Вони мають свою мову плюс французьку як відгомін французького колоніального минулого. Англійською трохи може розмовляти молодь. Для неї – це перспектива податися в Європу. Тож раджу, перш ніж вирушати в Марокко, вивчити декілька базових фраз французькою.
Фото backroads.com
У Марокко досить цікава історія з таксі. Там їздять містом автівки зеленого кольору, і це навіть не таксі, а, я б сказала, якісь таксо-маршрутки. Тобто ти виходиш на вулицю, ловиш машину, а з тобою там можуть їхати ще кілька пасажирів, і всіх розвозять по черзі кому куди треба.
Пам'ятні місця і принади для туристів
По-перше, Марокко – це ж королівство. Відповідно, у них там є палаци, відкриті для відвідувачів. Завжди в таких місцях у королів неймовірно красиві, розкішні резиденції, і особливо цікава частина, представлена для загального огляду. Там усе свідчить про місцевий уклад, культурні особливості країни. Арки, мозаїки, фонтани дивовижні. До того ж ці комплекси в Марокко побудовані так, щоб слугувати оазою. Тож туди можна вирушати навіть у нестерпну спеку.
Друге – це мечеті. Безумовно, не у всі з них дівчатам можна заходити, однак деякі відкриті для відвідування. Це чимало старих мечетей, які перетворили на своєрідні культурні центри. Люди приходять сюди спілкуватися, проводять певні заходи тощо.
Без сумніву, одна з найважливіших принад Марокко – це Сахара. Можна приїжджати в пустелю і в складі організованих турів, і навіть самостійно вирушити. Це справді дивовижно! Тільки майте на увазі: на відвідування пустелі варто виділити досить часу – півдня, а то і цілий день.
У Марокко також є музеї. Переважно краєзнавчі. Хоча це не надто захопливе видовище.
Окрема тематика марокканських цікавинок – морська: колоритні порти, фортеці. Морська тема розвинена споконвіку – колонізатори, переправлення товарів тощо. Таким чином, берегові зони добре розвинені, що дає незвичне нашарування культур, які вельми відрізняються від решти міста.
Фото blueswandaily.com
А ще мені неймовірно сподобалася поїздка у Мавпячий парк. Він такий крутий – велетенський і добре організований! Це, по суті, джунглі, в яких водиться сила-силенна різноманітних тварин. До того ж це не сафарі і не заповідник, а природний парк з усілякою живністю. Однак головні його мешканці – все-таки мавпи. Їх там безліч, і вони вже звикли до туристів, тож з мавпами виходить кумедна комунікація.
І ще одна самобутня особливість, притаманна містам у Марокко – це медина, старе місто. Легенда свідчить, що його спеціально будували лабіринтом, аби на вулицях могли орієнтуватися самі місцеві. Так було задумано на випадок нападу ворогів на місто, щоб вони просто загубилися в цих закутках і не змогли знайти вихід. Тобто зрозуміло, що заблукати серед цих вуличок легко.
Фото atlasberberetravel.com
Головне фото lonelyplanet.com
