Міста у скелях: іспанське видання

Зібрання творів іспанських авторів вражає різноманіттям і красою – і сьогодні OUTLOOK пропонує вам пробігтися по сторінках дбайливо збереженої Філіпом VI бібліотеки.

Том 1. Куенка

На цих скелях створювалася справжня історична драма. Кого тільки не загороджували міські укріплення Куенки за майже 2000-літню історію міста. Кельти, римляни, араби і християни не просто почувалися, немов за кам’яною стіною – вони буквально перебували за нею...

Старе місто займає дуже невелику площу, але зберігає архітектурні відбитки всіх народів, котрі вважали себе господарями нинішньої столиці однойменної провінції. Усі дороги середньовічної Куенки якщо не впираються в урвище, то абсолютно точно ведуть до Пласа Майор – і вона міститься в центрі різноманіття не лише топографічно. На ній поруч із найстарішим готичним собором Іспанії, зведення котрого розпочалося 1182 року, не збавляючи швидкості, їздять автомобілі. Вони спритно пірнають в арки на в’їзді і проїжджають повз гостей кафе, серед столиків якого височіє стовп зі світлофором. Там же практично лежать на бруківці туристи, намагаючись умістити в кадр мальовничі фасади прилеглих до собору домів.
Фото britannica.com

У місті навіть є спеціальна точка, котра допоможе остаточно переконатися: Куенку не випадково внесено у список світового спадку ЮНЕСКО як добре збережене середньовічне укріплене місто. Звідси ж ви матимете змогу оцінити всю витонченість і чарівність знаменитих casas colgadas («висячих будинків»). Щоправда, щоб дістатися до потрібного місця, доведеться не тільки залишити межі старого міста, але й прокрокувати пару-трійку кілометрів туристичним маршрутом – зате відмічено воно так, що призначення вкрай важко не вгадати.

Том 2. Сетеніль-де-лас-Бодегас

Побутовий роман скромних обсягів – жанр привабливий, і він ідеально пасує Сетеніль-де-лас-Бодегасу. У цьому антиподі новозеландського Окленда до туристів поки не дуже звикли – особливо в тій частині містечка, що викликає найбільший інтерес. У будинках, над якими нависають скелі, живуть переважно люди поважного віку, котрим хочеться аж ніяк не спалахів фотокамер, а простого спокою і затишку.Фото iberianmobility.com

Із другим, на жаль, поталанило не всім із них. Мешканцям охайних, облагороджених будиночків, котрі мають навіть власний, відмінний від природного, дах, нарікати практично нема на що. А от для інших стелею слугує порода скелі, що осипається, а площа житла не набагато більша за тримісний намет. Та це ні на йоту не применшує екзотичність і мальовничість тамтешніх пейзажів.

Том 3. Ронда

Родзинка цього роману в тому, що один із його розділів дуже нагадує глянцевий журнал. Щороку в Ронді відбуваються знамениті бої биків – саме на них 2009 року матадор Каетано Рівера Ордоньєс з’явився в шикарному костюмі, спеціально розробленому для нього генієм світу моди Джорджо Армані. Сам захід неймовірно популярний, його традиційно приймає найстаріша в Іспанії спеціалізована арена Plaza de toros de Ronda.

Її архітектор – Мартін де Альдеуела; він же спроектував один із трьох мостів, що єднають Ронду, розірвану каньйоном Ель Тахо на дві частини. Фото travel.earth

Найближчий сусід Нового мосту – міст Старий (Puente Viejo), розташований на схід від свого мальовничого партнера. Дорога до нього веде через старе місто, на території якого свого часу зупинялися Орсон Уеллс та Ернест Хемінгуей – їхня творчість значною мірою посприяла нинішній популярності давнього поселення, в якому кельти оселилися ще в VI столітті до н.е.

Третій і найбільш загадковий – Римський міст. Почнемо з того, що збудований він аж ніяк не римлянами, а маврами, а після їхнього розгрому був перейменований на міст святого Мігеля. Однак це не єдина каверза в назві, адже саме Puente San Miguel – найстаріший міст Ронди. І хоч він на додаток ще й найменший, по ньому все ще дозволений рух транспорту – так що фотографії доведеться робити вкрай обережно.

Том 4. Торкаль-де-Антекера

Цьому романові якнайкраще підійде запозичена у творіння Стівена Спілберга назва «Парк Юрського періоду». У парку Торкаль, формування котрого розпочалося якраз на другому етапі Мезозою, навіть сьогодні можна побачити давніх рептилій: такі вигадливі обриси надав скелям найкращий у світі скульптор – природа. Бачите, тиранозавр проходить поруч, піднявши маленькі передні лапи ближче до величезної зубастої щелепи, і позирає на нас правим оком?

При вигляді ті-рекса, купки млинців на величезних тарілках і дитячих кубиків, розкиданих по долині, фантазія злітає понад найвищу вершину гряди Сьєрра-дель-Торкаль і ширяє над вапняковими красотами, вгадуючи у кожній скелі ілюстрації до, либонь, найбільш позитивної наскельної книги в нашій колекції.Фото elevation.maplogs.com

Щоб потрапити з Антекери у парк, знадобиться автомобіль. Рухаючись ним звивистим шляхом, зберіть в кулак всю силу волі. Вона буде потрібна, щоб не зупинятися в кожній кишені, адже природа не просто спокушатиме вас запаморочливими краєвидами, але й відправить чарівних місцевих заманювачів, проїхати повз яких, не сфотографувавши, практично неможливо.

На маршруті спеціально відведені й визначені зони для фотографування – перебуваючи на них, можна не лише знімати з найбільш вигідних ракурсів, а й прочитати інформацію про заповідник і всю гірську гряду.

Знавцям іспанських пам’яток Торкаль-де-Антекерра неодмінно нагадає величний Монсеррат. Але різниця між об’єктами, котрі охороняють скелясті захисники, величезна. Важкодоступний каталонський монастир куди суворіший, ніж святкова й повітряна Антекера. У ній нарядні білі будиночки з червоною черепицею веселим хороводом оточили величну Алькасабу – фортецю XIV століття, одну з найкрупніших подібних мавританських будівель Андалусії. Потрапляючи сюди всього на якийсь день, хочеться одразу відмовитися від замовлених номерів в готелях і вибудуваного маршруту подорожі, просто щоб надихатися просторами, відпустити на волю фантазію і насолодитися мелодією безперервного клацання затвору фотокамери.

Післямова

Дочитавши захопливу книгу, ми заплющуємо очі, щоб ще раз пережити найяскравіші моменти. А як не хочеться, щоб закінчувалася улюблена серія! Ті ж почуття виникають під час знайомства з новими містами. І дуже хочеться вірити, що за черговим поворотом найбільш гориста країна Європи приховала для нас черговий том для нашої колекції «наскельної літератури» – треба тільки поїхати і відшукати його.

Головне фото roadaffair.com