Хаапсалу: естонський настрій

До курортного містечка ведуть із Талліна ведуть автобусні лінії. Залізничний вокзал із найдовшим пероном в Європі, зведений за ініціативою Миколи ІІ, припинив своє існування 1995 року і зараз виконує функцію музею. Як великий транспортний вузол в часи Російської імперії станція відзначилася у списку обов’язкових відвідин туристів: вона знайомить із гудками старовинного паровоза і красується пряничною рожевою будівлею. Казковість поширилась і на далі на вулиці міста, вона знайшла вираз у барвистих одноповерхових будинках, а віднедавна і в «Країні чудес Ілон». Ілон Вікланд – художник і ілюстратор книг Астрід Ліндгрен – провела в Хаапсалу свої юні роки. У відповідь Міністерство культури Естонії подбало про створення ігрової кімнати Карлсона і галереї з творами авторки. Приготувати пряники на кухні Буллербі, написати листа другові Малого чи походити на ходулях – ось за цим варто зазирнути в чарівну країну.Фото commons.wikimedia.org

Щоб «поколобродити» поза атрибутами дитинства в серпні необхідно відвідати «Дні Білої Дами» – оповитий легендою літній фестиваль із привидом. Драма розгортається на просторах Єпископського замку: жіночий силует нагадує про себе у північ з вікна каплиці. Це історія закоханої пари, що порушила всі правила уставу середньовіччя. Незважаючи на те, що доступ дівчатам у замок був категорично заборонений, хоробрий канонік приховував кохану в образі хлопчика церковного хору. Обман було розкрито – хлопця віддали на розтерзання тиграм, а даму замурували живцем у стіні. Тепер естонці збуджують інтерес до легенди театральною виставою, танцями і музикою, а на пікніку пригощають кульбабовим медом.
Фото blog.kupibilet.ru

Дізнаємося ж про все, що відбувається на дорогах Хаапсалу, і прямуємо далі. Гарна вулиця Кар’я веде від воріт Єпископської фортеці. Вона отримала таку назву тому, що раніше тут відправляли тварин на пасовище. Кар’я у перекладі дослівно й означає «велика рогата худоба». Сучасність прикрасила світлом ліхтарів ресторани і гостьові будинки. Удень сонце нагадує про засмагу і зазиває до моря. Утім, будь-яка дорога в Хаапсалу з характером і неодмінно приведе до води.

А поки ми мріємо скупатися, вона запропонує нам побродити Фортечною площею, а також побачити музей зв’язку, пожежну каланчу 20-х років минулого століття, бюргерську церкву з дерев’яною кафедрою і кам’яним вівтарем. По дорозі з’явився пам’ятник героям Визвольної війни. Його зводили, потім знесли і нарешті знову відновили. У сорокові роки він встиг побувати скульптурою із крижини з лампою всередині. Квіти братки барвами естонського прапора деякий час слугували заміною розталому монументові. Уже в 90-ті роки він виріс повноцінним гранітним меморіалом всередині клумби.

Читайте також: 10 фактів про Естонію

Що робити далі? Озирнутися по боках і прямувати на променад – він розпочинається з Африканського (Шоколадного) пляжу і білої з романтичним різьбленням будівлі Курзалу. Ця довга прогулянкова доріжка вздовж моря виникла на піку популярності лікування грязями за доби Російської імперії. Вона, як нитка з бусинками, нанизує всі пам’ятки: дім, де жив Петро Перший, пам’ятник Карлу Хунніусу (він відкрив цілющі властивості грязі і промишляв цим), меморіальну лаву Петра Чайковського (композитор ніжився на ній під час відпочинку у місті і тут же написав частину своєї першої опери «Воєвода»). Найкраще цією доріжкою гуляти, насолоджуючись насиченим морським повітрям після візиту в санаторій.Фото blog.kupibilet.ru

Грязелікарень, власне, три: Лайне, Бергфельдт і Фра Маре. Корисність підтверджується великою кількістю курортників, а її символом став пам’ятник чоловікові, що розламує палицю на знак зцілення. Нудьгувати тут також не доведеться: навесні грязелікарня на міжнародному рівні влаштовує показ фільмів жахів і фентезі. А тим часом місто цілком могло бути військово-морською базою. Вдалим місцем для досягнення стратегічних цілей бургомістр Єнкен обрав мис Рогервік, де нині Палдіскі.

Улітку місто потопає у музиці. Найяскравіші події – дві ночі «Серпневого блюзу», котрий тішить слух у дворі вже відомого нам Єпископського замку і залізничного вокзалу. Хриплуваті томливі голоси і тягучі звуки гітар з усього світу п’ятнадцять років поспіль збирають тут публіку. Електронна музика в найкращих традиціях рейву обрала найбільшу військову авіабазу Естонії. Фестиваль «Аеропорт Jam» розносить звуки між літальних апаратів і балує танцпол.Фото triplook.me

Національний парк Матсалу, либонь, придумали, щоб відволікти увагу від музеїв. А, можливо, тому що луки і ліси розташувалися майже за межею міста. Добре пробиратися крізь зарості тростини на велосипеді, а з оглядової вишки підглядати за інтелігентними лебедями. Звідти можна також милуватися дельтою річки Касарі, кількома десятками островів і більш ніж 450 квадратними метрами суходолу і води. Парк визнано природним заповідником. Він нібито гойдається в човні під пригоди Пеппі Довга Панчоха.

Ця естонська місцина особливо гарна теплої пори року. Зима ж закутає в шерстяну хаапсальську шаль ручної в’язки і подарує безлюдні засніжені пейзажі. Закриті кафе не пригощають глінтвейном, безлюдні вулиці навіюють бажання погрітися біля каміну. Але будь-яка пора року прекрасна для відкриттів!

Головне фото pac.ru