RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Хвилями часу: Історичні вітрильники Естонії

Хвилями часу: Історичні вітрильники Естонії

Історія Естонії зберігається не у пергаментних сувоях, а у свинцевому літописі Північного моря. Звивиста берегова лінія протяжністю три тисячі кілометрів бачила мільйони вітрильників, починаючи зі смугастих полотнищ драккарів і закінчуючи поземним польотом кліпера над хвилями за доби пари й електрики.

Інколи старовинні вітрильники повертаються з безодні минулого, запрошуючи на борт шукачів пригод.

Естонія давно на хорошому рахунку у шанувальників бюджетного відпочинку на воді. Невисока вартість оренди яхт, затишні прибережні села і барвисті маршрути з безкоштовними стоянками в заповідних місцях паморочать очманілі голови сучасних Врангелів і Врунгелів. Коли всі острови, річки й озера сходжені вздовж і поперек, лишається линути хвилями часу, зафрахтувавши вітрильне судно тієї доби, котра до душі.

Естонські корабели досягли вершин майстерності в реставрації вітрильників. Уперше за кількасот років ув’язнені в стінах музеїв човни, шхуни і фрегати з тріумфом повернулися на водні простори, отримавши згоду на ударну працю в туристичному секторі. Титул патріарха вітрильного флоту Естонії зараз носить двощоглова шхуна Blue Sirius віком понад сто років, що належить дитячому фондові Tuletorn Fond. З року в рік історичні вітрильники красуються на літньому фестивалі «Дні моря» у Таллінні, незмінно викликаючи грім аплодисментів.Фото 1.bp.blogspot.com

Вирішальну роль у воскресінні старих кораблів зіграли зусилля ентузіастів Товариства любителів дерев’яних кораблів «Вікан», що відтворили технології минулого за літописами і хронічками. Першим серйозним успіхом естонських реконструкторів стала участь у великому міжнародному проекті реставрації заслуженої шхуни «Хоппет», збудованої 1926 року в селі Спітхамі. 1928 року судно продали у Фінляндію, і воно майже сорок років справно перевозило в трюмах зерно і картоплю, а потім вирушило на пенсію в Стокгольм, при цьому використовуючись в навчальних і розважальних цілях.

Безцінні уроки не минулися марно. Набувши досвіду, майстри відновили до ходового стану плоскодонку «Гяттор», знайдену на острові Вормсі, заселеному шведами – потомками скандинавських завойовників, що потяглися в Естонію за лісом у V-VI століттях. Утім, варязькі гості не поскупилися на компенсацію збитків, завданих вторгненням і навчили лісовий народ премудростям суднобудування.

На далекому острові Рухну поблизу латвійського кордону мешкає легкий однощогловий ял «Рунб’ярн”, збудований в наші дні за традиційною технологією острівних шведів, а бойове хрещення судна профінансувала компанія TELE2. Зараз ял розплачується за путівку в життя екскурсіями по малих островах і місцях гніздування рідкісних видів птахів. Моонзундську протоку патрулює величезний однощогловий вітрильник, сконструйований тими ж майстрами за образом і подобою військових кораблів часів Густава Вази.Barque_Kruzenshtern.jpgФото авторства Kalev Vask commons.wikimedia.org

У Тарту добре відомий вітрильно-гребний човен «Турм», створений на втіху активістам історичних реконструкцій і рольового руху. Улітку на борту корабля розігруються грандіозні морські баталії з життя вікінгів. Після короткого курсу молодого бійця встряти у бій має змогу кожен, хто відчуває в собі достатньо сил давати раду сокирі, дворучникові і важким намоклим канатам. Жодної бутафорії і поблажок на малорухливий спосіб життя – зброя і обладунок реконструкторів відтворено за технологіями VII століття. Проте серед відважних воїнів інколи знаходиться парочка валькірій, що володіють мечем не гірше хлопців. А якщо вам до душі мирний відпочинок у тиші і спокої, підніміться на трап ганзейської баржі «Йимму» і вирушайте вниз по річці Емайигі через Виртс’ярв назустріч безкраїм просторам Чудського озера.

Свій драккар зберігається і в знаменитому «селі капітанів» Кясму, де виховано не одне покоління моряків. Випускники місцевого морехідного училища ставали шкіперами, заводили садиби і господарство; прикордонне селище перетворилося на жваве морське містечко, котре пізніше облюбували маститі літератори. Для натхнення служителів муз 2010 року співробітники морехідного музею Кясму збудували бойовий варязький човен «Аймар» за інструкціями з хронік. Коли з числа відвідувачів набирається група з шести міцних гребців, корабель підіймає хижий косий парус і виходить у відкрите море, розрізаючи хвилі різьбленим форштевнем з головою змія. Після прогулянки мандрівникам пропонують власноручно відчеканити монету на підтримку проекту.

Талісманом естонського історичного кораблебудування стала гафельна шхуна «Кайсамур» родом з Норвегії, спущена на воду 1939 року. Побродивши Північним морем, пошарпане штормами риболовецьке судно осіло в Каламаї і потрапило у поле зору реставраторів. Інтер’єр салону облагородили дерев’яною оббивкою і сучасними меблями, а над стрункими щоглами затріпотіли багряні вітрила торжествуючої мрії. Капітан Херккі Халдре знає назубок романи-феєрії Олександра Гріна і чудово говорить російською, тримаючи напоготові силу-силенну морських байок, пряні коктейлі з ромом і запашну юшку із щойно виловленої риби.5c72ba5fa3b88.jpegФото visitestonia.com

Протягом всього сезону навігації казковий вітрильник чергує в тихій гавані Гідропорту, запрошуючи гостей естонської столиці здійснити вояж Талліннською затокою. Коли підібрано команду, шхуна вирушає в рейс до Аландського архіпелагу у Фінляндії або до острова Готланд у Швеції. До слова, подорож під багряними вітрилами не має нічого спільного з розважальним круїзом: пасажири активно беруть участь в такелажних роботах, надраюють палубу і стоять за штурвалом, а на берег сходять вже просоленими морськими вовками.

Посвячення у матроси розпочинається з дегустації фірмового напою естонських контрабандистів часів Першої республіки. Після ударної дози кави, рому і горілки відстояти нічну вахту під дощем не так вже й складно, ще й на посиденьки з танцями в кают-компанії сили залишаться!

Головне фото tallinnamerepaevad.ee

Вам это будет интересно:
Йодль – музика австрійських гір
В Австрії з'явився незвичайний маршрут, його вибирають любителі вокального стилю йодлем. Бредуть туристи долиною Циллерталь, широка стежина звужується, відкриваючи шлях тільки для найзавзятіших, і звивиста доріжка веде вгору. Зазирають мандрівники до хижки, яка має форму дзвіночка, обходять стороною найбільший ріг, прямуючи туди, де альпійські пастухи вели неквапливі музичні бесіди зі своїм стадом.
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким можуть наїстись місцеві. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди...
Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими.
Птахам хочеться тепла. Де зимують птахи
У дитинстві я міг годинами дивитись на небо, розглядаючи вервечки птахів, які відлітали у вирій. Для дитини це було справжньою магією. І нехай сьогодні на моїй книжковій полиці майже не зосталось книжок про чародійство, подорожі крилатих до тепла, в надії перезимувати, не залишають мене байдужим.
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
Ескімоські іглу. Що нам варто із снігу дім збудувати!
Крихітка-син до батька прийшов і пропонує втекти від мами і бабусі на Північний полюс? Тільки не треба трагічних промов про люті морози, суцільну темряву полярної ночі і голодних білих ведмедів! Змовницьки підморгніть сміливцю й запропонуйте справжню чоловічу справу – навчитися будувати іглу для ночівлі в краю вічної мерзлоти під час зимових канікул.
Не зламай язика. Найбільш складні діалекти світу
Кажуть, чим простіше, тим краще, але чи так це? Ми знаємо, що не всі народності сповідують цей принцип. OUTLOOK знайшов найбільш дивніі, складні і важко вимовляючі мови світу і хоче поділитися цим з читачами.
Що вони їдять: кухня Риму
OUTLOOK часто розповідає про кухні народів світу, але, коли йдеться про Італію, писати про країну загалом було б злочином. Кожен з її двадцяти регіонів – це окремий світ зі своїми тонкощами і спеціалітетами. І нехай звання гастрономічної столиці Італії носить Болонья, її офіційній столиці Риму теж є чим похизуватися.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Священні тварини інків
Наш «перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу. Мудрі предки сучасних перуанців, давні інки, жили у повній гармонії з усім живим, що їх оточувало. Мудрі предки сучасних перуанців, давні інки, жили у повній гармонії з усім живим, що їх оточувало.
Хаапсалу: естонський настрій
Ми знаємо Естонію як батьківщину Skype і самобутніх страв на кшталт молочного супу з овочами, ми дивуємось відсутності майбутнього часу в національній мові. А сьогодні розглянемо крихітку-країну більш предметно, заскочивши в «осиновий гай» – місто Хаапсалу, столицю Ляенеського повіту держави.
Несповідимі шляхи щастя: де загадувати бажання в Латвії?
Мандрівка в Латвію обриває ланцюг повсякденності, впускаючи у світ потаємні фантазії, котрим немає виходу в коловороті буднів. Блукаючи у вікових соснах, свіжий балтійський бриз млосно перебирає струни очікування чогось незвичного. Мрії справді збуваються – тільки треба знати, де загадувати бажання.
Килимами вистелена дорога до Азії
Килими вішають на стіни як символ достатку, стелять на підлогу для створення затишку і підносять як дорогий подарунок. А роздивлятися химерні малюнки у вигляді ромбів і зірочок на них, вгадуючи їх значення, – справа вельми цікава. Поширені по всьому світу килимові традиції були запозичені у східних народів, які першими навчилися робити пряжу і тканини з волокнистих матеріалів.
Замурзані аристократи
Професія сажотруса нещодавно увійшла до рейтингу найбільш рідкісних спеціальностей світу. А ще якихось сто років тому практично кожен житель Європи міг розповісти чимало цікавого про цих хлопців-замазур. Ми не винайшли машини часу, однак факти про представників такого вимираючого ремесла все ж роздобули.
Жіночі прикраси в Індії: сакральний зміст
При слові індійка в нашій уяві виникає красива жінка в сарі, неодмінно з безліччю прикрас і малюнків на тілі. Звідки в національних традиціях цього народу така пристрасть до прикрашання тіла? У цьому є не лише естетичний, але й глибокий сакральний сенс – відображення культури, вірувань і світогляду індійців...
Смачна Японія: скуштувати країну на зуб
Морозиво зі смаком конини, мариновані комахи, риба зі смертельною отрутою – японській кухні є чим дивувати, вражати й шокувати. І чесно кажучи, перелік цих страв не завжды сприяє апетитові. Але ми не женемося за екзотикою. Істинний гастротуризм – це спроба збагнути менталітет і відчути національний колорит через традиційну кухню...
Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Прибалтика музейна
Прибалтика – гарне місце для недорогого туризму в Європі. Вона відома, крім усього, і своєю мінливою погодою. Води і вітри Балтики дають про себе знати несподіваними опадами, та це не привід сидіти в номері: довкола безліч дивовижних музеїв, а об’їхати всі три країни за кілька днів не така вже й велика проблема.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Закрыть
Outlook facebook page