RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Хвилями часу: Історичні вітрильники Естонії

Хвилями часу: Історичні вітрильники Естонії

Історія Естонії зберігається не у пергаментних сувоях, а у свинцевому літописі Північного моря. Звивиста берегова лінія протяжністю три тисячі кілометрів бачила мільйони вітрильників, починаючи зі смугастих полотнищ драккарів і закінчуючи поземним польотом кліпера над хвилями за доби пари й електрики.

Інколи старовинні вітрильники повертаються з безодні минулого, запрошуючи на борт шукачів пригод.

Естонія давно на хорошому рахунку у шанувальників бюджетного відпочинку на воді. Невисока вартість оренди яхт, затишні прибережні села і барвисті маршрути з безкоштовними стоянками в заповідних місцях паморочать очманілі голови сучасних Врангелів і Врунгелів. Коли всі острови, річки й озера сходжені вздовж і поперек, лишається линути хвилями часу, зафрахтувавши вітрильне судно тієї доби, котра до душі.

Естонські корабели досягли вершин майстерності в реставрації вітрильників. Уперше за кількасот років ув’язнені в стінах музеїв човни, шхуни і фрегати з тріумфом повернулися на водні простори, отримавши згоду на ударну працю в туристичному секторі. Титул патріарха вітрильного флоту Естонії зараз носить двощоглова шхуна Blue Sirius віком понад сто років, що належить дитячому фондові Tuletorn Fond. З року в рік історичні вітрильники красуються на літньому фестивалі «Дні моря» у Таллінні, незмінно викликаючи грім аплодисментів.Фото 1.bp.blogspot.com

Вирішальну роль у воскресінні старих кораблів зіграли зусилля ентузіастів Товариства любителів дерев’яних кораблів «Вікан», що відтворили технології минулого за літописами і хронічками. Першим серйозним успіхом естонських реконструкторів стала участь у великому міжнародному проекті реставрації заслуженої шхуни «Хоппет», збудованої 1926 року в селі Спітхамі. 1928 року судно продали у Фінляндію, і воно майже сорок років справно перевозило в трюмах зерно і картоплю, а потім вирушило на пенсію в Стокгольм, при цьому використовуючись в навчальних і розважальних цілях.

Безцінні уроки не минулися марно. Набувши досвіду, майстри відновили до ходового стану плоскодонку «Гяттор», знайдену на острові Вормсі, заселеному шведами – потомками скандинавських завойовників, що потяглися в Естонію за лісом у V-VI століттях. Утім, варязькі гості не поскупилися на компенсацію збитків, завданих вторгненням і навчили лісовий народ премудростям суднобудування.

На далекому острові Рухну поблизу латвійського кордону мешкає легкий однощогловий ял «Рунб’ярн”, збудований в наші дні за традиційною технологією острівних шведів, а бойове хрещення судна профінансувала компанія TELE2. Зараз ял розплачується за путівку в життя екскурсіями по малих островах і місцях гніздування рідкісних видів птахів. Моонзундську протоку патрулює величезний однощогловий вітрильник, сконструйований тими ж майстрами за образом і подобою військових кораблів часів Густава Вази.Barque_Kruzenshtern.jpgФото авторства Kalev Vask commons.wikimedia.org

У Тарту добре відомий вітрильно-гребний човен «Турм», створений на втіху активістам історичних реконструкцій і рольового руху. Улітку на борту корабля розігруються грандіозні морські баталії з життя вікінгів. Після короткого курсу молодого бійця встряти у бій має змогу кожен, хто відчуває в собі достатньо сил давати раду сокирі, дворучникові і важким намоклим канатам. Жодної бутафорії і поблажок на малорухливий спосіб життя – зброя і обладунок реконструкторів відтворено за технологіями VII століття. Проте серед відважних воїнів інколи знаходиться парочка валькірій, що володіють мечем не гірше хлопців. А якщо вам до душі мирний відпочинок у тиші і спокої, підніміться на трап ганзейської баржі «Йимму» і вирушайте вниз по річці Емайигі через Виртс’ярв назустріч безкраїм просторам Чудського озера.

Свій драккар зберігається і в знаменитому «селі капітанів» Кясму, де виховано не одне покоління моряків. Випускники місцевого морехідного училища ставали шкіперами, заводили садиби і господарство; прикордонне селище перетворилося на жваве морське містечко, котре пізніше облюбували маститі літератори. Для натхнення служителів муз 2010 року співробітники морехідного музею Кясму збудували бойовий варязький човен «Аймар» за інструкціями з хронік. Коли з числа відвідувачів набирається група з шести міцних гребців, корабель підіймає хижий косий парус і виходить у відкрите море, розрізаючи хвилі різьбленим форштевнем з головою змія. Після прогулянки мандрівникам пропонують власноручно відчеканити монету на підтримку проекту.

Талісманом естонського історичного кораблебудування стала гафельна шхуна «Кайсамур» родом з Норвегії, спущена на воду 1939 року. Побродивши Північним морем, пошарпане штормами риболовецьке судно осіло в Каламаї і потрапило у поле зору реставраторів. Інтер’єр салону облагородили дерев’яною оббивкою і сучасними меблями, а над стрункими щоглами затріпотіли багряні вітрила торжествуючої мрії. Капітан Херккі Халдре знає назубок романи-феєрії Олександра Гріна і чудово говорить російською, тримаючи напоготові силу-силенну морських байок, пряні коктейлі з ромом і запашну юшку із щойно виловленої риби.5c72ba5fa3b88.jpegФото visitestonia.com

Протягом всього сезону навігації казковий вітрильник чергує в тихій гавані Гідропорту, запрошуючи гостей естонської столиці здійснити вояж Талліннською затокою. Коли підібрано команду, шхуна вирушає в рейс до Аландського архіпелагу у Фінляндії або до острова Готланд у Швеції. До слова, подорож під багряними вітрилами не має нічого спільного з розважальним круїзом: пасажири активно беруть участь в такелажних роботах, надраюють палубу і стоять за штурвалом, а на берег сходять вже просоленими морськими вовками.

Посвячення у матроси розпочинається з дегустації фірмового напою естонських контрабандистів часів Першої республіки. Після ударної дози кави, рому і горілки відстояти нічну вахту під дощем не так вже й складно, ще й на посиденьки з танцями в кают-компанії сили залишаться!

Головне фото tallinnamerepaevad.ee

Вам это будет интересно:
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 3. "Дух самурая"
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Каламая: перша лінія естонського авангарду
У тихих водах рибальських сіл вирують ідеї. Талліннська богема відродила до життя старовинний приморський квартал Каламая. У Середні віки тут селилися рибаки і човнові майстри, а зараз сюди стікаються ловці душ, що плетуть строкаті сітки студій, галерей, лавок і кафе на зелених вулицях, що біжать до моря.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 2 “Рибний день”
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, кочовий народ мореплавців, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
Живий танець. Полька
У цьому життєрадісному і пустотливому темпі крутиться вся Європа і Америка, лише скромно додаючи до слова «полька» своє географічне розташування. Наприклад, фінська, андіжонська або навіть мексиканська. Саме з цієї хореографії починають діти, її ж вважають «вищим класом», який під силу лише витривалим танцюристам з міцним вестибулярним апаратом.
Національні напої: Нуль градусів і море енергії
Всі знають, що перебуваючи в Шотландії, варто неодмінно скуштувати віскі, у Франції – вина, а в Японії – саке. Та мало хто замислюється про національні безалкогольні напої. Але ж їх різні народи створювали з куди більш практичними намірами – прохолоджувальні і зігрівальні...
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Таїланд ремісничий: від шовку до перлів
Чи замислювалися ви, прогулюючись уздовж сувенірних крамничок у Таїланді, скільки дрібок історії зберігається в кожному предметі? Адже ви перегортуєте трудову книжку всього народу, побіжно переглядаєте записи від тисячолітньої давнини до наших днів. Деякі сторінки стали практично невагомі, але позначки на них не втратили своєї чіткості.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Загублений острів Яп. Земля великих грошей
Як зрозуміти природу фінансів, якщо нема бажання заглиблюватися в наукові нетрі? Краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати: поїздка на острів Яп у Мікронезії замінить весь університетський курс монетарної теорії. Уздовж доріг шикуються шеренги гігантських кам’яних монет розміром з камінь млина – і це все...
Ювелірна майстерність Казахстану
У відомому казахському прислів'ї мовиться: «Мистецтво майстра пізнається тільки в золоті і сріблі». Та хай би які вмілі руки він мав, щоб створити справді гідну річ, потрібні працьовитість, завзятість і, звісно ж, сміливість заявити про себе і свій талант. Сьогодні ми розповімо про тонкощі ювелірного мистецтва Казахстану.
Гребені краси. Таджицькі гребінці
"...Коли Бахріддінова мама збиралася на роботу, вона старанно укладала свої довгі коси навколо тюбетейки. Виходило щось схоже на корону. На свята жінка вплітала у своє чорне волосся спеціальні прикраси. При ходьбі вони ледь подзвонювали, створюючи відчуття танцю. А ввечері маленький Бахріддін не міг заснути, якщо не стискав у своїх руках тугу мамину косу.
Калаші: дивовижний народ в горах Пакистану
Переглядаючи «Дискавері» або інші науково-популярні телепрограми, здається, що нашу планету вже давно досліджено і вивчено вздовж і впоперек. Але деякі феномени, які трапляються в житті, буквально ошелешують. Як, приміром, той факт, що в горах Гіндукушу в оточенні ісламських держав уже кілька тисячоліть ізольовано живе загадковий білявий народ калаші...
Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Бельгійське мереживо: Вальс тисячі ниток
Дивлячись на фламандські мережива, важко позбутися думки, що дивовижні квіти, спритно вплетені у вінок візерунка, народжені розсипом іскор, що зірвалися з чарівної палички. На зворотному боці краси лишаються труди і дні неприкаяних дівчат, викрадені у життя лабіринтом ажурних петель.
Продається все: найкращі ринки планети
У наш час складно здивувати людину, особливо міську, якимось великим магазином або ринком, оскільки навіть у міні-маркеті біля будинку можна купити все. Утім, по всій планеті продовжують працювати легендарні базари, про які століттями складають легенди і розказують із захватом, розуміючи, що вони – набагато більше, ніж просто місце для збуту товарів.
Макулеле: танцюють – аж іскри летять!
Коли перші переселенці з Африки навідалися до Бразилії, вони привезли запальні дійства в країну, що жила за принципом «Життя – це карнавал». Як пояснювали жителі Африки, танок маку леле з’явився в середовищі, де раби змушені захищатися від посягань господарів. А тому в народі майстрували палиці і ножі, причому зброю тримали в руках навіть під час танців…
Хто як танцює?
Що найкраще характеризує будь-яку націю без зайвих слів і довгих пояснень? Звичайно ж, танці! Адже саме століттями відточені рухи можуть розповісти іноземцеві про інші народи набагато більше, ніж підручники з історії. Якщо уважно придивитися і відчути, як танцюють у різних країнах, то менталітет народів стане набагато зрозумілішим. І це не тільки слова.
Закрыть
Outlook facebook page