RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Кабукі: тернистий шлях квітки

Кабукі: тернистий шлях квітки

Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...

...подібно до того, як досвідчений актор миттєво зриває кімоно, виявляючи під купою розписаного вручну шовку нове вбрання, сентиментальна драма періоду Едо розкриває глибинні пласти японського світогляду, повертаючи глядачеві почуття причетності до національної історії.1967_1_kabuki.jpgФото yabai.com

Занурення в атмосферу спектаклю розпочинається з ходи акторів дерев’яним помостом ханаміті, прокладеного від лівого краю сцени через зал для глядачів. Під час спектаклю ханаміті слугує додатковою ігровою платформою, а в деяких театрах містки прокладають і з правого боку, дивуючи публіку блискуче синхронізованою тристоронньою грою. По закінченню вистави вдячні шанувальники прикрашають ханаміті квітами, тому назва помосту у перекладі звучить як «шлях квітки».

Звернення до глядача напряму вимагає філігранної техніки «гри обличчям», до надає можливість самовиразу в рамках незмінного канону. Кожен образ кабукі – це статична маска, створена багатошаровим гримом-кумадорі. Білий колір основи символізує юність, а жовто-коричневі тони асоціюються зі зрілістю і в’яненням. Характер чоловічого персонажа розкриває кольоровий малюнок, що наноситься на щоки і лоб, червоний колір втілює сміливість і благородство, чорний супроводжує магію і божественне провидіння, а синьою фарбою мітять боягузів, злостивців і демонів у людській подобі.tumblr_inline_oubg8k0pfg1ul4wcc_1280.jpg
Фото wearejapan.com

На перший погляд, личина повністю підкорює собі індивідуальність актора, закріплюючи за роллю суворий порядок жестів, інтонацій і поз, що утворюють легко впізнаване амплуа. Вибір протагоністів обмежений трьома типажами, широко розповсюдженими у фольклорі: арагото – богатир, наділений надприродною міццю, вагато – витончений кавалер і дамський догідник, дзицуготго – мудрець, що перемагає грізного ворога силою духу. Супутником протагоніста зазвичай виступає комічна постать – кумедний недотепа докеката чи кояку – маленький хлопчик, котрого грає син одного із членів трупи.

За логікою сюжету у п’єсі рано чи пізно з’явиться негідник, котрий отруює життя позитивним героям. Образи лиходіїв більш динамічні, але цілком передбачувані: дзицуаку – пройдисвіт, що прагне багатства і влади, іроаку – підступний спокусник, кугеаку – заблудний нащадок благородного сімейства.

Улюбленцями публіки зазвичай стають оннагата – виконавці жіночих ролей. Юна скромниця-мусмеката, відома куртизанка-кейсей, доброчесна дружина купця севанебо, розбещена аристократка акахіме і жорстока жінка-вамп акуфу – у жіночої природи тисячі облич, як у бодхісатви Каннон-сама, і кожне з них бездоганне у виконанні актора-чоловіка. Театрали старшого покоління часто нарікають на різкість і прямоту емансипованих японок – на їхню думку, тільки оннагата зберегли елегантні манери і грацію благородної дами.mgm-grand-2016-events-kabuki-lion-admat-no-text-2880x1800.jpg.image_.260.169.high_.jpgФото blog.vegas.com

За іронією долі, театр, заборонений для прекрасної статі, започаткувала жінка – справна танцівниця синтоїстського храму О-Куні із Едо. Намагаючись полегшити сприйняття складної обрядової символіки храмових танців для простих містян, жриця супроводжувала свої виступи декламацією народних переказів, а у перерві між хореографічними номерами прима забавляла народ жартівливими піснями з еротичним підтекстом.

Завдяки покровительству молодшого сина сьоґуна Токугава Іеясу О-Куні отримала сцену на території храму Кітамо і зібрала трупу жвавих дівчат, що грали у фарсах і мініатюрах. Дії актрис спрямовували ритми сямісена й удари стукалок, а співак-розповідач висвітлював події на сцені, так що слідкувати за сюжетом п’єси могли навіть зовсім неосвічені громадяни. Сцена, що оберталася, полегшувала швидку заміну декорацій, даючи змогу тримати високий темп гри. Театр О-Кулі-сан швидко набував популярності, але розплатою за успіх стали бійки і скандали на ґрунті ревності, оскільки чимало дівиць не гребували надавати інтимні послуги своїм шанувальникам.

Після побоїща в театрі 1629 року сьоґун Іеміцу заборонив жінкам виходити на підмостки, замінивши дівчат юнаками, утім, серед знатних самураїв виявилось немало шанувальників одностатевого кохання. В епічній битві за моральність вирішили допускати на сцену тільки зрілих мужів і винести всі театри за межі міста. Нащадкам самурайських родів суворо забороняли з’являтися в аристократичному кварталі Асакуса і приводити акторів додому, але аристократи все одно пробиралися на спектаклі, наряджаючись ремісниками і торговцями.04-min.jpgФото englishonlycafe.com

Через постійний тиск цензури художні засоби кабукі набули строго формального вираження. Жоден спектакль не обходиться без хрестоматійних прийомів татімаварі, міе, даммарі і ропо – захопливих поєдинків на мечах, фіксованих поз і німих сцен та драматизованого виходу зі сцени. Може здатися, що гранично зарегульована гра нестерпно нудна, але в дійсності умовний характер дії, помножений на неабиякі таланти, повертає кипучу силу артистичного темпераменту на витончені психологічні нюанси, що вислизають від уваги глядача в запалі пристрастей. Ефектні техніки пантоміми японського міщанського театру реалізовані у зворушливих крупних планах Акіри Куросави і Сергія Ейзенштейна. Безумовно, кабукі ще рано відправляти в лавку старожитностей: хто знає, які ще дива приховуються за завісою?

Головне фото independent.co.uk

Вам это будет интересно:
Національні напої: Нуль градусів і море енергії
Всі знають, що перебуваючи в Шотландії, варто неодмінно скуштувати віскі, у Франції – вина, а в Японії – саке. Та мало хто замислюється про національні безалкогольні напої. Але ж їх різні народи створювали з куди більш практичними намірами – прохолоджувальні і зігрівальні...
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Таїланд ремісничий: від шовку до перлів
Чи замислювалися ви, прогулюючись уздовж сувенірних крамничок у Таїланді, скільки дрібок історії зберігається в кожному предметі? Адже ви перегортуєте трудову книжку всього народу, побіжно переглядаєте записи від тисячолітньої давнини до наших днів. Деякі сторінки стали практично невагомі, але позначки на них не втратили своєї чіткості.
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Стражі морів: вражаючі маяки світу
Слово «маяк» викликає красиві асоціації: морські пригоди, шторми, величезні кораблі. І ми хочемо не розвіяти ці думки, а навпаки підкинути хмизу у вогонь. У світі їх безмежна кількість, вони вражають своєю красою та неповторніст. Сьогодні ділимося з вами п’ятіркою найдивовижніших маяків!
Загублений острів Яп. Земля великих грошей
Як зрозуміти природу фінансів, якщо нема бажання заглиблюватися в наукові нетрі? Краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати: поїздка на острів Яп у Мікронезії замінить весь університетський курс монетарної теорії. Уздовж доріг шикуються шеренги гігантських кам’яних монет розміром з камінь млина – і це все...
Ювелірна майстерність Казахстану
У відомому казахському прислів'ї мовиться: «Мистецтво майстра пізнається тільки в золоті і сріблі». Та хай би які вмілі руки він мав, щоб створити справді гідну річ, потрібні працьовитість, завзятість і, звісно ж, сміливість заявити про себе і свій талант. Сьогодні ми розповімо про тонкощі ювелірного мистецтва Казахстану.
Гребені краси. Таджицькі гребінці
"...Коли Бахріддінова мама збиралася на роботу, вона старанно укладала свої довгі коси навколо тюбетейки. Виходило щось схоже на корону. На свята жінка вплітала у своє чорне волосся спеціальні прикраси. При ходьбі вони ледь подзвонювали, створюючи відчуття танцю. А ввечері маленький Бахріддін не міг заснути, якщо не стискав у своїх руках тугу мамину косу.
Калаші: дивовижний народ в горах Пакистану
Переглядаючи «Дискавері» або інші науково-популярні телепрограми, здається, що нашу планету вже давно досліджено і вивчено вздовж і впоперек. Але деякі феномени, які трапляються в житті, буквально ошелешують. Як, приміром, той факт, що в горах Гіндукушу в оточенні ісламських держав уже кілька тисячоліть ізольовано живе загадковий білявий народ калаші...
Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Бельгійське мереживо: Вальс тисячі ниток
Дивлячись на фламандські мережива, важко позбутися думки, що дивовижні квіти, спритно вплетені у вінок візерунка, народжені розсипом іскор, що зірвалися з чарівної палички. На зворотному боці краси лишаються труди і дні неприкаяних дівчат, викрадені у життя лабіринтом ажурних петель.
Продається все: найкращі ринки планети
У наш час складно здивувати людину, особливо міську, якимось великим магазином або ринком, оскільки навіть у міні-маркеті біля будинку можна купити все. Утім, по всій планеті продовжують працювати легендарні базари, про які століттями складають легенди і розказують із захватом, розуміючи, що вони – набагато більше, ніж просто місце для збуту товарів.
Східний макіяж як традиція: Чарівний погляд з поволокою
Згідно з відомою фразою, схід – справа тонка. І загалом це істина, котра підтверджується навіть в деталях. Через особливості клімату східних жінок об’єднує схожий тип зовнішності, а їхні нації споріднює близькість культур. Тому й ідеали краси у них подібні. Так акцент у східному макіяжі неодмінно робиться на очі. Жінці тут належить бути скромною і вдягатися таким чином.
Заклиначі: Як змусити змію танцювати
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі.
Макулеле: танцюють – аж іскри летять!
Коли перші переселенці з Африки навідалися до Бразилії, вони привезли запальні дійства в країну, що жила за принципом «Життя – це карнавал». Як пояснювали жителі Африки, танок маку леле з’явився в середовищі, де раби змушені захищатися від посягань господарів. А тому в народі майстрували палиці і ножі, причому зброю тримали в руках навіть під час танців…
Хто як танцює?
Що найкраще характеризує будь-яку націю без зайвих слів і довгих пояснень? Звичайно ж, танці! Адже саме століттями відточені рухи можуть розповісти іноземцеві про інші народи набагато більше, ніж підручники з історії. Якщо уважно придивитися і відчути, як танцюють у різних країнах, то менталітет народів стане набагато зрозумілішим. І це не тільки слова.
Золото Балтики: у їхніх жилах тече бурштин
«У наших жилах тече бурштин», – жартують балтійці. Вони вірять, що сонячний камінь – це сльози їхньої богині Юрате. За легендою, вона мала необачність покохати простого рибалку Кастітіса, який щодня приходив закидати сіті в Балтійське море.
Дудук: Музика, що пробуджує кохання
Цій музиці півтори тисячі років. Ніжні, обволікаючі мелодії, зіграні на флейті дудук, називають «голосом вічності». У Вірменії, де люди шанують народні мотиви, вірять, що в дудук вселилася душа абрикосового дерева – і змусила дерево зазвучати. Вони вписуються протяжним і пронизливим звучанням, що пробуджують легку ностальгію.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Закрыть
Outlook facebook page