RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи

Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи

Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими.

Приймаючи сторону світлих сил, спритні поселяни не забували нагріти руки у вогні вселенської битви.

До 1918 року українці святкували Новий рік за юліанським календарем. Тридцять першого грудня у храмах підносили молитви преподобній Меланії Римлянці, а першого січня православний світ вшановував пам'ять архієпископа Василя Кесарійського, одного з трьох Отців Церкви. Після введення григоріанського календаря святкові дати змістилися на чотирнадцять діб наперед. Іменини Маланки припали на Щедрий вечір, а Василів день перетворився на Старий Новий рік.

Простий народ, далекий від богословських чвар, шанував Василя і Меланію не за церковними канонами, а бурчання священиків пропускав повз вуха. Образи святих змішалися з пережитками язичництва: Василь перейняв риси сонячних богів, а Маланка ототожнювалася з богинею місяця, котра відала сімейними справами і таїнством народження. Невипадково в селах під Щедрий вечір відправляли дітей з гостинцями до повитухи, дівиці гадали на женихів. Сватання на Маланку віщувало молодятам мир і кохання.5.JPGФото rukotvory.com.ua

Карнавальна хода у дні зимового сонцестояння була поширена у всіх індоєвропейських народів. У кожному селі збиралась ватага ряджених з числа молодих неодружених чоловіків. Найбільш жвавого хлопця наряджали Маланкою – поверх шароварів пов’язували плахту і фартух, білили і рум’янили обличчя, підводили брови, а до шапки прив’язували довгу косу з очосом шерсті і клоччя. «Красну дівицю» супроводжувала строката компанія: Дід і Баба, Орач, Циган із Циганкою, Коза, Ведмідь, Шинкар, Солдат і ціла орава пронирливих чортенят. Високому юнакові відводилась роль Журавля, а наймолодший ставав Котом і голосно нявчав, випрошуючи частування.

Почервонілі від сміху і наливки фізіономії маланкарів приховували смішні дерев’яні маски. Молоді люди, що зображали тварин, одягалися у хутряні штани і кожухи навиворіт, до яких ззаду прив’язували хвостик-мітелку з лахміття. Ведмеді на Буковині мали носити за спиною величезні солом’яні крила, прикрашені кольоровими стрічками і намистом. У степових регіонах, де бракувало деревини, обличчя розмальовували сажею і білою глиною, а мордочку Кози робили із вербової лозини. Розкол на передньому краї означав роги, котрі обмотували тканиною і привішували по боках ложки-вуха. Між рогами пропускали тонкий кінець гілки, щоб вийшов обруч.kolyada-1024x768.jpgФото prm.ua

У дівочих компаніях у Маланки з’являвся пустотливий і веселий наречений на ім’я Василь – кмітлива і гостра на язик дівчина, переодягнена в чоловічий костюм. У будинки співухи не заходили: переступати поріг чужої хати у Щедрий вечір і Василів день мали дозвіл тільки чоловіки.

Молодь, співаючи і витанцьовуючи, бродила вулицями, закидала перехожих сніжками і влаштовувала сусідам каверзи. Вважалося звичайною справою зняти ворота із завіс чи насипати золи на поріг. Короткий світловий день асоціювався з розгулом первозданного хаосу, що поглинув сонце, тому на святки дозволялися будь-які витівки. У буйстві стихій зароджувався новий світоустрій, але поки сутінь у своєму праві, всі правила й умовності скасовуються, а між світами виникає прогалина, через яку можуть проникнути потойбічні гості.

Селяни були раді заручитися підтримкою таємних сил і не обурювалися, коли «Маланка» порядкувала у печі і розкидала кухонне начиння, а її супутники зчиняли в домі гармидер. Чорти робили гримаси і ганялись за дітьми. Циганка гадала на картах, Ведмідь ревів і танцював навприсядки. Журавель бив у бубон, Дід з Бабою зчиняли кумедні перепалки, а Шинкар загравав з хазяєчкою. Кульмінацією програми ставали театралізовані дійства, в яких помітний спільний мотив смерті і воскресіння жертвенної тварини, пов'язаний із культом родючості. В одній з обрядових пісень-щедрівок лихий козак вбиває Козу пострілом у серце, але добрі люди умовляють бога оживити її. Врятована Коза несе у світ боже благословення: там, де вона пройде, добре родить хліб. Під кінець Орач окреслював лемешем круг навколо будинку, перепиняючи шлях знегодам, хворобам і чаклунству.

У ролі тотемної тварини також виступала свиня – близька родичка золотого кабана Гуллінбурсті, на котрому їздив скандинавський бог літа Фрейр. Навіть у бідних сім’ях на чолі стола красувалося «кесаретське порося», засмажене цілком. Кістки, зібрані після трапези, закопували у полі, на грядках і в хліві, щоб до осені бути з урожаєм і приплодом. Святковий цикл завершався обрядом засівання, котрий проводили хлопчики від семи до чотирнадцяти років. Світлицю осипали зернами жита, пшениці, вівса і гороху, бажаючи господарям щастя, здоров’я і багатства. У старовину вірили, що добрі побажання проростають у майбутнє.mt6h8gzVqxi9jdvpJYjrDEK5vIHNzBdo.jpgФото politeka.net

У наші дні Щедрий вечір і Старий Новий рік можна відсвяткувати у міському парку, де виступають фольклорні ансамблі з аніматорами. Найбільш барвисті гуляння, що не розгубили безпосередності і соковитого народного гумору, розгортаються у місті Вашківці і селищі Красноїльськ у Чернівецькій області. Видаючи Маланку заміж за Василя, місцеві жителі влаштовують неймовірний карнавал «Переберія», в якому задіяні злободенні персонажі – поліцейські, бандити, політики й естрадні кумири.

Підсумки сезону підбивають у Чернівцях на етнофестивалі «Маланка Фест», обираючи найкращу трупу року. Команди різних міст і сіл проходять парадом по місту, показуючи глядачам своє завзяття. Майстерність народних умільців заслуговує на не менше захоплення: мальовничі костюми маланкарів виготовлені вручну. Жива традиція не замикається у минулому, вона створюється у нас на очах і дивиться у майбутнє з надією.

Головне фото nashkiev.ua

Вам это будет интересно:
Відриття Скверу Мислителів у Харкові!
23 жовтня за ініціативи Посольств Казахстану та Азербайджану в Україні та за підтримки Харківської міської ради, Почесного консульства Казахстану в Харкові та Харківського Дипломатичного Клубу відбулось урочисте відкриття Скверу Мислителів у Харкові, який символізує дружні відносини між Україною, Азербайджаном та Казахстаном.
Килимами вистелена дорога до Азії
Килими вішають на стіни як символ достатку, стелять на підлогу для створення затишку і підносять як дорогий подарунок. А роздивлятися химерні малюнки у вигляді ромбів і зірочок на них, вгадуючи їх значення, – справа вельми цікава. Поширені по всьому світу килимові традиції були запозичені у східних народів, які першими навчилися робити пряжу і тканини з волокнистих матеріалів.
«Школа молодого дипломата» з Харкова в проєкті Diplomatic Greetings
У понеділок, 18 жовтня, відбувся проєкт Diplomatic Greetings за участі членів "Школи молодого дипломата" при Харківській міській раді. Спікерами заходу стали Надзвичайний та Повноважний Посол України Олександр Сліпченко, Надзвичайний та Повноважний Посол Чорногорії в Україні пані Драгіца Понорац ...
Замурзані аристократи
Професія сажотруса нещодавно увійшла до рейтингу найбільш рідкісних спеціальностей світу. А ще якихось сто років тому практично кожен житель Європи міг розповісти чимало цікавого про цих хлопців-замазур. Ми не винайшли машини часу, однак факти про представників такого вимираючого ремесла все ж роздобули.
Жіночі прикраси в Індії: сакральний зміст
При слові індійка в нашій уяві виникає красива жінка в сарі, неодмінно з безліччю прикрас і малюнків на тілі. Звідки в національних традиціях цього народу така пристрасть до прикрашання тіла? У цьому є не лише естетичний, але й глибокий сакральний сенс – відображення культури, вірувань і світогляду індійців...
Смачна Японія: скуштувати країну на зуб
Морозиво зі смаком конини, мариновані комахи, риба зі смертельною отрутою – японській кухні є чим дивувати, вражати й шокувати. І чесно кажучи, перелік цих страв не завжды сприяє апетитові. Але ми не женемося за екзотикою. Істинний гастротуризм – це спроба збагнути менталітет і відчути національний колорит через традиційну кухню...
У Харкові відкриють Сквер Мислителів на знак дружніх відносин між Україною, Азербайджаном та Казахстаном
23 жовтня за ініціативи Посольств Казахстану та Азербайджану в Україні та за підтримки Харківської міської ради, Почесного консульства Казахстану в Харкові та Харківського Дипломатичного Клубу відбудеться урочисте відкриття Скверу Мислителів у Харкові. Меценатом проєкту став Почесний консул Казахстану у Харкові, Емін Наджафлі.
Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Кінофестиваль "ОКО" встановлює рекорд
До Національного реєстру рекордів України внесуть унікальний етнографічний артоб'єкт, який створили в Болграді в рамках Міжнародного етнографічного кінофестивалю "ОКО".
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Стартує online-едиція Міжнародного Етнографічного Кінофестивалю ОКО
З 11 по 18 вересня на сайті кінофестивалю okofilmfest.com.ua відбудуться покази конкурсних стрічок на етнографічну та антропологічну тематику.
Оголошено онлайн та офлайн програми кінофестивалю "ОКО"
Менш ніж за місяць розпочнеться друга едиція Міжнародного етнографічного кінофестивалю «ОКО», який зібрав у свою програму документальні стрічки з усього світу, і мовою кіно розповідатиме про звичаї, обряди, традиції, релігії та культуру різних країн та народів.
Що вони їдять: Україна
Розпещені домашніми борщами, голубцями та котлетами ми наївно вважаємо, що знаємо українську кухню як свої п'ять пальців і нічого примітного в ній немає, хоча насправді гастрономічна спадщина нашої країни значно багатша, аніж нехитре бабусине меню. Настав час згадати оригінальні українські страви, незаслужено забуті в епоху напівфабрикатів і швидкого харчування.
Міжнародна акція до Дня Державного Прапора та 30-ї річниці Незалежності України від проєкту OUTLOOK, МЗС та NARODNYI DIM UKRAINA
За організації та ініціативи Міністерства закордонних справ України, Народного дому «Україна» та проєкту OUTLOOK у співпраці з українськими громадами за кордоном відбулася міжнародна акція з відзначення Дня Державного Прапора та 30-ї річниці Незалежності України.
Вручення вірчих грамот чотирма новопризначеними послами Президенту України
19 серпня Президент України Володимир Зеленський прийняв вірчі грамоти у послів Ірландії, Федеративної Республіки Нігерія, Республіки Корея та Республіки Вірменія.
Зміна дат та локації етнографічного кінофестивалю "ОКО"
Друга едиція кінофестивалю відбудеться 11-18 вересня онлайн та 16, 17, 18 вересня офлайн, в сонячному регіоні Бессарабії, що на півдні України, в м. Болград, яке святкує цього року 200-річний ювілей.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 3. "Дух самурая"
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 2 “Рибний день”
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
Життя на воді: 7 маловідомих конкурентів Венеції
Коли ми чуємо вираз «місто на воді», одразу на думку спадає Венеція, чи не так? Неквапливі гондоли, вузенькі вулички по обидва боки, ніжне світло сонця, що заходить, і старовинна архітектура створюють той п’янкий романтичний коктейль, котрий приваблює туристів з усього світу.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Закрыть
Outlook facebook page