RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Що вони їдять: кухня Риму

Що вони їдять: кухня Риму

Outlook часто розповідає про кухні народів світу, але, коли йдеться про Італію, писати про країну загалом було б злочином. Кожен з її двадцяти регіонів – це окремий світ зі своїми тонкощами і спеціалітетами. І нехай звання гастрономічної столиці Італії носить Болонья, її офіційній столиці Риму теж є чим похизуватися.

Розповідаємо, чим примітна римська кухня, і які страви неодмінно варто скуштувати у Вічному місті.

Рим подарував світові не лише могутній культурний спадок, але й немало кулінарних шедеврів. У меню кожного місцевого ресторану є окрема сторінка під заголовком “CucinaallaRomana”– римська кухня. Вона доволі проста, навіть «бідна», а в основу покладено сезонні та регіональні продукти: боби й артишоки, помідори, броколі, телятину і ягнятину, свине сало, котре використовують здебільшого для смаження, сири Пекоріно Романо і рікотту. Пасті також належить важливе місце в міській кухні. Їй навіть присвячено однойменний музей. Дві найбільш популярні – аматрічиана (паста з помідорами й сиром Пекоріно Романо) і карбонара.

Карбонара – візитна картка римської кухні і всього регіону Лаціо. У різних ресторанах і тратторіях її можуть готувати з різних видів пасти – спагеті, феттучині, рігатоні, тальйоліні, але рецепт соусу завжди лишається незмінним, і до нього ніколи не додають вершки, як це часто трапляється в «італійських» ресторанах за межами самої Італії. Соус карбонара – це всього п’ять інгредієнтів: найсвіжіші яйця, сир Пекоріно Романа (в інших регіонах використовують пармезан), часник, оливкова олія і панчетта – місцевий аналог бекону. Панчетту і часник обсмажують на оливковій олії, додають у пасту і потім тонким струменем вливають туди суміш сиру і яєць. Виходить бархатистий дуже ніжний соус з яскравим жовтково-сирним смаком. Звучить просто, але, щоб повторити цей шедевр, треба знати масу нюансів: яйця не повинні згорнутися, а сир має становити єдину масу з рештою соусу. Римські кухарі в цьому профі, тому карбонару можна без остраху замовляти абсолютно всюди. Якщо повернути з центральних туристичних вулиць і помпезних площ, всюди вона буде на висоті, але більше за інші карбонарою славиться район барів, вина і нічних гулянь Трастевере.

Фото delicious.com.au

Інша важлива складова римської кухні – м'ясо, а найкращі м’ясні страви варто шукати в районіТестаччо, котрий нерідко називають «животом» Рима. У минулому це промисловий район, в якому було зосереджено більшість міських фабрик, заводів… і різниць. Тут забивали велику рогату худобу, а найкраще м’ясо відправляли в Роман Чентро. Місцеві ж робітники і бідняки мали вдовольнятися «тріппою» або ж по-нашому тельбухами (часто її видавали замість зарплати): нирками, селезінкою, пікальним м’ясом, печінкою, мізками, легенями, серцем і язиком. Але саме з цих нехитрих продуктів вийшли знамениті сьогодні на весь світ римські делікатеси: рігатоні з нирками, корателла (страва з легень, печінки і серця) з артишоками і цибулею, кода алла ваччінара (тушковані бичі хвости), тріппа алла романа і найбільш відомий римський спеціалітет салтімбокка алла романа – тонкий шніцель з телятини під шматочком прошутто і гілочкою шавлії. Салтімбокку, як і карбонару, можна побачити в меню майже кожного римського закладу, але в остеріях Тестаччо твердять, що тільки тут пам’ятають автентичний рецепт цієї страви.

Фото taste.com.au

Говорячи про Тестаччо, не можна обійти увагою місцевий ринок Mercato Testaccio. Сюди римляни приходять у пошуках найкращих продуктів для традиційних страв «алла романа». Тут можна купити навіть найбільш екзотичні інгредієнти, але головне – на ринку Тестаччо найбільший вибір м’яса і ковбаси у всьому Римі. З такою історією це й не дивно. І, якщо вже ви прийдете сюди за покупками, неодмінно скуштуйте відомі на все місто paniniromaneschi(паніні по-римськи) в MordieVai. Класикою римської кухні їх не назвеш, але самі городяни вже не уявляють собі місцеву кухню без сандвічів від м’ясника у відставці Серджіо Еспозіто. У закусочній завжди черга, але рухається вона доволі швидко, тому, опинившись поблизу, не лякайтесь – воно того варте. А, коли йтимете, не забудьте купити додому кілька артишоків – це дуже по-римськи.

Фото splendidtable.org

У Римі артишоки готують десятками різних способів, але в ресторанах найбільшу популярність мають “carciofiallaromana”, що, як ви вже зрозуміли, значить «артишоки по-римськи», і “carciofiallagiudia”, що перекладається як «артишоки по-єврейськи». Здавалося б, до чого тут євреї, але в Римі є цілий єврейський квартал – Гетто, де готують свою, не менш популярну римсько-єврейську кухню. Гетто існувало в Римі понад 400 років і досі лишається центром єврейської общини мегаполіса, тому вплив єврейської кухні на римську доволі сильний, а найбільш популярними стравами вважають артишоки і квітки цукіні по-єврейськи. Артишоки по-римськи тушкують в оливковій олії з часником. Вони виходять ніжними і делікатними, тоді як артишоки по-єврейськи – доволі жирна, важка страва. Їх смажать у фритюрі, пелюстки набувають хрусткого смаку, а серцевина лишається м’якою і соковитою, такі собі овочеві чіпси. І та, й інша страва мають велику популярність у місцевих і туристів.

Що вони їдять: Португалія

Фото philly.eater.com

Їжа в Римі – це завжди свято. Тут не прийнято перекушувати на ходу, а кожному прийому їжі відведено певний час. На сніданок, доволі пізній за східноєвропейськими мірками, зазвичай їдять щось легке на кшталт паніні, корнетті (італійські круасани з різними начинками) або марітоцці – чисто римські булочки з кедровими горішками, апельсиновими цукатами й родзинками, густо заправлені збитими вершками і политі сиропом. Їх подають на сніданок практично у всіх римських кафе. Запивають все це чашечкою капучино чи латте. Ці два кавові напої римляни, як і всі італійці, дозволяють собі тільки вранці, в інший же час прийнято пити еспресо. Обідають римляни з 12:30 до 15:00, і багато кафе підлаштовують свій графік саме під цей час – відкриваються у полудень, працюють пару годин, а потім знову закриваються до аперитиву – часу перед вечерею, котрий містяни проводять за келихом вина чи коктейлем у супроводі легких закусок. Останні, як правило, подають безкоштовно. Аперитив починається з 18:00 і триває до дев’ятої вечора – часу вечері. Вечірню трапезу нерідко розпочинають з пасти, котру в Італії вважають «першою стравою», а потім вже переходять до основної, хоча мало який турист сходу зможе повторити цей трюк і після аперитивних закусок і ситної пасти з’їсти ще й основну страву, найчастіше якусь м’ясну. І, звичайно, жодна римська вечеря не обходиться без вина. Найчастіше римляни віддають перевагу червоному сухому з традиційного для регіону Лаціо винограду Санджовезе чи місцеве біле CastelliRomani.

Фото neturisto.ru/

Римляни у буквальному сенсі слова обожнюють їжу, і в них напевно є чому повчитися. У столиці Італії починаєш по-справжньому любити і поважати їжу, насолоджуватися кожним її прийомом, цінувати кожен ковток еспресо і кожний вечір, проведений у маленькій тратторії в серці Трастевере. Це місто бархатистої пасти, міцного еспресо, найніжніших субпродуктів і терпкого вина, і його неодмінно слід скуштувати на смак.

Головне фото andrewharper.com

Вам це буде цікаво:
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Загублений острів Яп. Земля великих грошей
Як зрозуміти природу фінансів, якщо нема бажання заглиблюватися в наукові нетрі? Краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати: поїздка на острів Яп у Мікронезії замінить весь університетський курс монетарної теорії. Уздовж доріг шикуються шеренги гігантських кам’яних монет розміром з камінь млина – і це все...
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Departure: Трієст
Спробуйте відгадати, що це за місто і де: тут і там прогулюються хорвати і словенці, п'ють пиво, як у найкращих австрійських броварнях, і при цьому закушують пастою з місцевими морепродуктами. Навряд чи ви одразу збагнете, про що мова, а от ми знаємо, і сьогоднішня наша розповідь про італійський Трієст, який іноді називають «останньою цитаделлю Італії на Сході».
Що вони їдять: Латвія
Прийнято вважати, що Латвія – це ризьке узбережжя, старовинні й затишні міста та прекрасний клімат. Усе це вірно, от тільки багато хто забуває про місцеву кухню. Outlook, побувавши там, не може не поділитися розповіддю про смачні, а інколи й дуже незвичайні страви.
Пляжі й античність – римське передмістя Остія
Стародавній, сповнений красот і пам’яток Рим щороку приваблює понад 30 мільйонів туристів. Побачити на власні очі Колізей, сунути руку у Вуста істини і кинути монетку у фонтан Треві – мрія будь-якого мандрівника. Але мало кому відомо, що лише в 30 кілометрах від столиці є не менш приваблива і поки що не окупована туристами Остія...
Між небом і... водою: топ-5 найменших населених островів світу
Кожному з нас іноді хочеться втекти від міської суєти і залягти на дно десь далеко від усіх і всього. І краще нехай це буде там, де можна послухати шепіт хвиль, насолодитися легким бризом і назавжди подружитися з неймовірно гучною тишею, яка заглушає всі тривожні думки ...
Таїланд ремісничий: від шовку до перлів
Чи замислювалися ви, прогулюючись уздовж сувенірних крамничок у Таїланді, скільки дрібок історії зберігається в кожному предметі? Адже ви перегортуєте трудову книжку всього народу, побіжно переглядаєте записи від тисячолітньої давнини до наших днів. Деякі сторінки стали практично невагомі, але позначки на них не втратили своєї чіткості.
Національні напої: Нуль градусів і море енергії
Всі знають, що перебуваючи в Шотландії, варто неодмінно скуштувати віскі, у Франції – вина, а в Японії – саке. Та мало хто замислюється про національні безалкогольні напої. Але ж їх різні народи створювали з куди більш практичними намірами – прохолоджувальні і зігрівальні...
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, кочовий народ мореплавців, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Ісламабад is the capital of…
Попри промовисту назву Ісламабад, мабуть, найбільш світське, космополітичне та вестернізоване місто мусульманського Пакистану, котре є ще й столицею цієї держави. І хоча Ісламабад важко зарахувати до щасливчиків, оскільки важливі стратегічні дороги завжди були в стороні, йому є чим вас здивувати. Чим і як він живе - далі в OUTLOOK.
Альберобелло: у світі труллів, вина і чарувань
Стареньке селище, котре колись було розташоване на території сучасного Альберобелло, було знищене і зведене заново не менш ніж сотню разів. І йдеться не про завоювання і нальоти войовничих чужинців. Ні, його свідомо руйнували самі мешканці. Як гадаєте, навіщо?
Що вони їдять: Греція
Традиційна кухня Греції сповнена парадоксів. Меню грецьких таверн суперечить всім законам здорового харчування: нащадки еллінів обожнюють смажене м’ясо, овечий сир і солодощі, вечеряють пізно, шанують бога Діоніса – і лишаються стрункими і підтягнутими до сивини. Не бійтеся помилитися при підрахунку калорій: національні грецькі страви – радість для душі і тіла!
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Ніхонгамі: Жмут як ознака статусу
Ніхонгамі – це своєрідний спосіб укладання волосся в японській традиції. Цікаво, що в Країні вранішнього сонця зачіски контролювалися законом і слугували своєрідним дрес-кодом для дівчат різних прошарків і соціального статусу. Тому кожному класові строго відповідає певний одяг і убрання волосся, і цих законів досі суворо дотримуються гейші та їхні учениці.
Що вони їдять: Перу
Сьогодні Ія Зайцева ділиться своїми враженнями від перуанської кухні, котру по праву вважають однією з найбільш різноманітних і смачних у світі. Кажуть, що навіть в’їдливі дослідники з Книги рекордів Гіннеса збилися з рахунку, коли включали туди перуанську кухню як найбагатшу на страви.
Амазонки з племені мосо: Заповідник фемінізму в затінку Гімалаїв
Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме.
Хвилями часу: Історичні вітрильники Естонії
Історія Естонії зберігається не у пергаментних сувоях, а у свинцевому літописі Північного моря. Звивиста берегова лінія протяжністю три тисячі кілометрів бачила мільйони вітрильників, починаючи зі смугастих полотнищ драккарів і закінчуючи поземним польотом кліпера над хвилями за доби пари й електрики.
Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Закрити
Outlook facebook page