Що вони їдять: Алжир

Говорячи про алжирську їжу, слід розуміти, що мова піде не тільки про кухню конкретно цієї країни, а й про кулінарні особливості Магрибу в цілому. Туніс, Алжир і Марокко, які розкинулися на півночі африканського континенту, сформували політико-культурний простір, означений дослідниками терміном «Магриб». Цей регіон примітний тим, що до Європи звідси набагато ближче, ніж до деяких країн Чорного континенту. І це наклало відбиток як на менталітет місцевих жителів, так і на кухню, яка є важливим елементом національного характеру.

Певно, що в Алжирі є окремі специфічні страви, та загалом їжа схожа. Спільною є тенденція до змішування африканських і європейських продуктів. Після того, як французи почали відігравати помітну роль у Магрибі, на тамтешніх базарах стали з'являтися такі раніше небачені продукти, як, скажімо, цвітна капуста і багет, що його століттями замінювали всілякі коржі. Тож сьогоднішнє алжирське меню не можна уявити без цих продуктів.

Крім європейських запозичень, тамтешня кухня славиться величезними африканськими порціями, адже проблеми голоду все ще актуальні в наш час. Тому, якщо житель цього континенту сідає за стіл, він має наїстися досхочу, бо ніхто не знає, коли наступного разу випаде така нагода. У перші дні свого перебування тут туристи дивуються кількості наїдків на своїх тарілках, утім, мало хто не доїдає, оскільки все дуже смачне і незвичне.
Фото pinterest.com

Найважливішою складовою алжирських страв є всілякі спеції і трави. Імбир, аніс, кориця, мускат, куркума, коріандр, кмин – це не просто гарні східні слова, це інгредієнти, які неодмінно мусять бути на кожній кухні. А щоб ці пікантні та гострі прянощі краще засвоювались, алжирці п'ють багато м'ятного чаю, міцну «мавританську» каву з гущею і просто воду, яку в Африці складно переоцінити. Що цікаво, магрибські самовари, які прикрашають і кафе і звичайні квартири, дуже схожі на російські. У 19 столітті під час нескінченних російсько-турецьких війн пошкоджені царські кораблі, щоб не потрапити на ворожу землю, допливали до африканського берега. Там їх рихтували, а паралельно відбувався культурний і натуральний обмін між слов'янами та африканцями. За допомогу в ремонті росіяни навчили алжирських майстрів робити самовари.

Головними стравами тут є: кус-кус – пшенична або манна крупа, приготована на парі, зі всілякими наповненнями, м'ясне рагу таджин, томатний суп харісса, салат з овочами і яйцями шакшука, густий і наваристий сільський суп шорба та різні варіації смаженого й тушкованого м'яса. Наявність виходів до моря робить алжирську кухню значно багатшою порівняно з іншими на континенті. Крім традиційних бобових, овочів і фруктів, там готують багато риби і морепродуктів, які практично не поступаються за популярністю м'ясу.Фото pinterest.com

Серед десертів можна виділити фініки в меді, печиво в сиропі та найпопулярніші солодощі рфіс – повітряні тістечка, які роблять з манки і запивають компотом. Вони зовсім не схожі на європейські аналоги – дуже густі, з горіхами і збитими вершками. Алкоголь, як і в решти мусульман, не в пошані – якщо тут і випивають, то не більше двох-трьох келихів місцевого рожевого вина.

Є, звісно, і зовсім екзотичні хіти алжирської кухні. Наприклад, в'ялена сарана і верблюжатина. На підтвердження корисності і правильності такої їжі місцеві полюбляють цитувати пророка Магомета, який одного разу заявив, що «хто не їв м'яса верблюдиці і сарани, той не з мого народу!» Сарану ласкаво називають «креветкою пустелі», а про перетравлення верблюжатини у власному шлунку кажуть, що «це ангели співають».Фото chefindisguise.com

Сьогодні на вулицях алжирських міст активно торгують і вуличною їжею і фаст-фудом. Відомі нам чебуреки називають буреками, а шаурму шавармою. Місцеві жителі й туристи їдять їх із задоволенням. Усе цілком звичне на смак, хіба що спецій і прянощів забагато. Трохи дивно, що всілякі транснаціональні франшизи західного фаст-фуду на кшталт «Макдональдсу» чи «Бургер Кінг» тут геть не приживаються. Та якщо ті ж таки гамбургери або картоплю фрі готують у типово арабському кіоску, доведеться постояти в черзі – такий собі національний знак якості. Практично всі вуличні десерти французькі – вафлі та млинці з бананами, а от морозиво – своє і неймовірно смачне, особливо в курортних містах.
Фото pinterest.com

Загалом, алжирці вельми люблять попоїсти. Їхнім жінкам непристойно бути худими, тому з давніх-давен і донині зберігся обряд, який перекладається як «відгодівля нареченої», коли дівчаток підліткового віку готують до весілля і буквально загодовують кульками з борошна, замоченими в молоці та маслі, та іншими калорійними стравами. Якщо мамі не вистачає духу змушувати власну доньку поглинати їжу у неймовірних кількостях, то вона віддає свою дитину в чужу родину, а натомість бере їхню дівчинку на таке «виховання».

Все-таки Схід – річ тонка, як не крути, але і неймовірно смачна!

Головне фото food52.com