Що вони їдять: Перу

Нарахувавши кілька тисяч назв, вони просто махнули рукою на подальші підрахунки і вписали місцеву їжу, забувши про традиційну точність. Загалом усі, хто прямує у Перу, можуть бути спокійні – від голоду тут померти неможливо, і кожен знайде щось, що сподобається саме йому.Фото static1.squarespace.com

Причому йдеться не тільки про шлунок, а й про кишеню. У цілому обід в туристичному місці у пристойному закладі обійдеться в 10-12 доларів на одну людину. Корисна порада: навіть якщо ви дуже зголодніли, не поспішайте з великим замовленням, оскільки приготовлена для вас страва може перевершити ваші сподівання як за смаковими властивостями, так і за розміром порції – їсти тут прийнято багато, особливо в обід. На одній тарілці можуть опинитися одночасно риба/м'ясо, картопля, солодка картопля, квасоля і багато рису.Фото aquaexpeditions.com

Що стосується картоплі, то тут латиноамериканцям взагалі немає рівних. Самі перуанці хваляться, що їм відомі близько 4000 сортів цієї культури, і тільки місцеві жителі розуміються на тому, який сорт найбільше пасує для того чи іншого способу приготування страви. Не меш важливу роль у раціоні відіграє кукурудза. Місцеві селяни вирощують понад 50 сортів кукурудзи, котру, на думку істориків, люди, що проживають на цій території, вміли вирощувати ще 5 тисяч років тому. Кукурудзу тут не тільки їдять вареною, разом із солоним сиром чи як гарнір – також із неї роблять кашу масаморра, спеціальний компот чичаморада і навіть слабоалкогольне пиво.Фото spicedroots.com

Однією з відомих страв, котрими славиться ця країна, є севіче – свіжа риба, маринована в лимонному соку з цибулею. Також одна з особливостей – традиційна смажена на рожні морська свинка, справжня диковинка для закордонних туристів. Традиція її приготування криється в далеких часах мудрих інків. Місцеві жителі на вихідні спеціально виїжджають за місто, щоб насолодитися смаком цього свіжоприготовленого м’яса, хоча і у містах можна знайти ресторани, котрі спеціалізуються на приготуванні цієї ніжної страви, що нагадує кролика. Дуже популярні курка, свинина, а ще – м'ясо альпаки.Фото 1.bp.blogspot.com

Місцеве населення не вважає хліб всьому головою, тут на «аперитив» подають кукурудзу або смажену квасолю. Тому, якщо ви хочете, щоб вам його подали, скажіть про це офіціанту. Неодмінно слід покуштувати круглі хлібні коржі, порожні всередині із солодкувато-прісним смаком. Їх продають на ринку буквально за копійки і подають до сніданку, оскільки їх дуже зручно використовувати для бутербродів.Фото static.cntraveller.ru

Важливим для місцевого раціону десертом вважають Манхар Бланко – солодку молочну пасту, котру використовують як начинку для випічки, так і як повноцінну страву, що завзято їдять ложками. Ще одні популярні солодощі – Пікаронес, яскравий приклад змішування латиноамериканської та іспанської кухонь. Від цих гарбузово-картопляних ковбасок у цукровій пудрі й сиропі за вуха не відтягнути.Фото img-s1.onedio.com

Перу – це країна, де за будь-якої пори року можна насолодитися смаком натуральних щойно зібраних фруктів і ягід. Кавуни, дині, папайя, банани, маракуя, черемоя, виноград якщо і не ростуть в обраному для відпочинку регіоні, їх обов’язково привезуть з іншої частини країни. Держава витягнута вздовж Тихого океану, тому будь-якої пори року тут неодмінно знайдуться тепло і волога, необхідні для вирощування фруктів і овочів. До речі, для любителів авокадо ця країна – рай. Те, що в європейських магазинах продається дорого, місцевими жителями і не вважається «хорошим авокадо». Авокадо має бути темним, у міру цупким і достатньо м’яким (достатній ступінь м’якості зрозумілий тільки місцевим).Фото wariquenyc.com

Переходимо до напоїв. Варто сказати, що воду слід купувати у магазинах чи кіосках, пити з-під крану категорично заборонено. Із традиційного місцевого питва треба скуштувати Інка-колу, напій жовтого кольору, котрий поверне туристів із пострадянських країн у дитинство і нагадає про ситро «Буратіно». Національний алкогольний коктейль, обов’язковий для дегустації – піско-сур – готується із соку лайма, піско (місцевої виноградної горілки в середньому 35-50 градусів міцності), збитого яєчного білка і льоду. Зверху напій посипають корицею і подають для розігріву апетиту. Важливо пам’ятати, що Перу – один із найбільших виробників кофе. Утім, парадокс: самі перуанці не володіють хорошими технологіями обсмажування і приготування. Будьте готові, що в ресторані на сніданок вам подадуть кавовий екстракт, а в деяких кафе вам із гарячих напоїв запропонують тільки чай із коки, анісу чи ромашки.Фото seriouseats.com

Цікавий факт, але Перу – єдина країна у світі, де офіційно дозволяють вирощувати і використовувати листя коки. Основні плантації віддано компанії CocaCola, але на будь-якому ринку їх повно. Місцеві жителі жують листя і п’ють чай із листя коки постійно. Також чай із листя, схожого на лавровий лист, пропонують туристам для акліматизації на високогір’ї. Цей збадьорюючий напій здатний творити дива: він тонізує і повертає до життя, нормалізує тиск. Саме листя коки повсюдно використовують місцеві шамани з ритуальною метою, вважаючи цю рослину священною. Вони вірять, що «мама кока» дає благословення і з її допомогою можна передбачати майбутнє.

Головне фото gq.ru