RU  UK  EN
Статьи  >  Відвідай  >  Алжир – яскравий птах Магрибу

Алжир – яскравий птах Магрибу

Оригінальний пам’ятник королеві Африки і французький шарм, підвісні пішохідні мости над безоднею і пустеля Сахара, джерела з киплячою мінеральною водою і руїни часів Візантії – все це може бути зібране разом тільки в одній країні світу, і ця країна – Алжир. Арабське прислів’я твердить: Магриб – це птах, тіло котрого Алжир, праве крило – Туніс, а ліве – Марокко.

Сьогодні ми розкажемо про те, що слід відвідати в цій дивовижній країні!

Міста Алжиру. Обов’язково відвідати

Алжир, Ла Бланш чи Бахджа – такими іменами називають у світі столицю цієї держави. Означають вони відповідно «острови», «біла» і «весела» і цілком відповідають дійсності. Світлий багатомільйонний мегаполіс колись сусідив з чотирма островами, що примкнули до материка, а зараз розкинувся вздовж узбережжя Середземного моря. Ще місто Алжир – це безліч сходів, що поєднують рівнинну сучасну частину зі стародавньою, розташованою на вершині схилу.

Хочете загубитися в лабіринтах таємничого давнього міста? Тоді вам в Касбу. Ширина вузьких вуличок деінде не дотягує навіть до метра, а скільки тут корінних жителів, точно не знає ніхто. За різними оцінками, їх 50-70 тисяч, але зустріти можна, тільки якщо пощастить. Усе їхнє життя – там, всередині, за товстими стінами будівель. Головний вид транспорту в старому місті – віслюки, на них перевозять і людей, і харчі. На «ослиному таксі» можна попетляти плутаними провулками по цій місцевості, розглядаючи одноповерхові будівлі і своєрідну альтернативу рослинності – дерева в кадобах і різнокольорові двері, оздоблені яскравою керамікою.casbah-algiers.jpgФото ttnotes.com

Після прогулянки по столиці для більш детального знайомства з країною слід вирушити в інші, не менш цікаві міста. Основний засіб пересування алжирців – автобуси: за 1 км – 1 динар. Краще почекати, але сісти в новий, оснащений кондиціонером. Автовокзал є майже в кожному великому місті. Поїзди – швидші, дорожчі і тільки на півдні країни, але ходять за розкладом. Залізниці єднають Аннабу, Константіну, Алжир, Оран і Тлемсен. Авіаперевезення обходяться місцевим в $20-30 в один бік, при цьому той же маршрут буде коштувати іноземцям $120-150.

Читайте також: Що вони їдять: Алжир

Потрапити у місто Аннабу із столиці можна за вісім годин шляху на автобусі. Coursdela Revolution, центральна вулиця, пам’ятає французький шарм, а середземноморський порт зберігає дух свободи. Витримане в європейському стилі місто привабливе в сезон травень – вересень і вдень, і вночі. Проживання у двомісному номері готелю від $65 до $250 – в залежності від бажань і можливостей. Золоті піщані пляжі, національний парк l'Edough з віковими деревами, католицький храм-базиліка святого Августина – лишилося тільки вибрати, куди вирушити насамперед.133-1332552_algeria-hd-wallpaper-annaba-city.jpgФото itl.cat

У 66 км від Аннаби розташовані термальні джерела Хаммам Мескутин. Температура води в них близько 97 градусів, так що можна обережно варити яйце. Бризки окропу можуть залишити опік, не кажучи вже про спроби «перевірити водичку» руками чи ногами, тому наближатися до киплячої мінералки небезпечно. Найближчі до Хаммам Мескутин готелі і гостьові будинки розташовані в Гельмі, де є можливість пройти всі процедури з використанням мінеральної води у місцевих спа-салонах.Hammam_Debagh_حمام_دباغ_03 (1).jpgФото upload.wikimedia.org

Ще одне обов’язкове до відвідин місто – Константіна, засноване дві тисячі років тому на висоті понад 600 м. Гірське плато, огороджене неприступними скелями, висячі пішохідні мости і столітній віадук, що подає питну воду до будинків на краю прірви – вже від самого тільки перерахунку дивовижних фактів перехоплює подих. Глибина ущелини в деяких місцях перевищує 300 м, але це не перепона для містян, котрі щодня перетинають безодню вузькими підвісними мостами.Фото pinterest.com

Що ще встигнути?

Познайомитися з пустелею в Айн-Сефра. На відстані 691 км від столиці розташоване місто, котре називають воротами в Сахару. Насправді їх кілька, але вважають, що поселення міститься біля самого початку піщаного царства, тому місцевість якнайкраще підходить для першого знайомства. До відома, заїзд на Сахару на великі відстані дозволяється тільки з державним гідом.0e152d28136af7232af7ec2d6a0d9774.jpgФото pinterest.com

Відвідати Біскру, місто-оазу, де можна побачити найдавнішу мечеть Північної Африки Сіді Окба, зведену ще 686 року, а також Батну і Тіпазу з мавзолеєм царів Мавританії і руїнами античних часів.El_kantra_village_de_biskra_en_algérie.jpgФото upload.wikimedia.org

Зазирнути у Бліду, довкола якої висаджено 50 000 апельсинових дерев, щоб подивитися на мечеть Аль Каусар, збудовану в XVI столітті піратом Барбароссою.Centre_de_Blida_(Algérie),_Place_Toute.jpgФото upload.wikimedia.org

Заїхати в столицю держави-фортеці Гептаполіс у долині Мзаб, у 500 км від столиці, щоб дізнатися, чим живе стародавня фортеця-ксур. Заснована ібадитами співдружність поселень приваблює зовнішнім виглядом будівель, що нагадують дитячі кубики кольору неба і сонця, а також мінаретами – охоронними вежами. Для відвідування туристам відкриті тільки ксур Гардая і ксур Бені-Ізген, причому другий – не повністю і тільки до настання темряви.cd.jpgФото lonelyplanet.com

Чого краще не робити?

Намагатися не експериментувати з одягом, прикрашеним нашитими монетками. Те, що для європейців декор, для алжирців – святотатство. І не варто фотографувати місцевих жінок.

Що привезти?

Берберські килими і циновки з етнічними орнаментами, мідну чеканку, вироби із срібла, бронзи, шкіри, дерева, а також солом’яні вироби.

Що з’їсти?

Магрибські страви, приправлені елементами турецької кухні – так виглядає кулінарний портрет алжирської кухні. При цьому обов’язковий штрих, поширений повсюдно, – французький багет. Перш ніж вирушити у подорож, можна вивчити значення слів: решта – локшина ручної роботи з курчам і бобами, мешу – баранячі або яловичі стейки-гриль, тагелла – корж, печений у піску, тажин – високий омлет, начинений картоплею чи м’ясом.

І кілька фактів на замітку:

Найспекотніший місяць в році – серпень.

Бари з алкоголем у столиці знайти непросто, найчастіше це заперті двері зі звичайною вивіскою. Перш ніж увійти, покупець має постукати.

При зустрічі місцеві жителі цілуються два чи чотири рази.

Наречена під час весілля може змінити до 12 суконь.

Алжирці вірять в те, що довгі роги на прапорі країни приносять щастя.

Головне фото upload.wikimedia.org

Вам это будет интересно:
Історія однієї вулиці: Проспект Багдад у Стамбулі.
Якщо весь величний Стамбул – це серце регіональної торгівлі, то одна з його розкішних вулиць – проспект Багдад – безумовно, головна артерія. Опинившись там, навіть заперечуючи шопінг усією душею, вельми складно встояти і не піддатися бажанням усе ж вирушити по крамницях і ринках. Хоча, і крім цього, тут також є що робити.
ВІДЕО: Старенька Братислава
Не поділитися з нашими улюбленими читачами враженнями після відвідин Братислави OUTLOOK не може. Площа Братислави всього 368 квадратиних кілометри (для порівняння: Київ - 839 кілометрів квадратних), а до 1936 року між Віднем та Братиславою курсував трамвай, який сполучав два неймовірно чудових міста. Детальніше - дивіться у відео.
Транспорт світу: Вертикальний Лісабон
Лісабон – це не тільки одне з найгарніших і старовинних міст Європи, але й не надто легкий для життя і будівництва простір, якщо говорити про рельєф місцевості. Португальський мегаполіс розкинувся на семи густозаселених пагорбах. Саме тому його візитівкою вважаються три фунікулери та ліфт...
Гадамес: Квітучий оазис найвідомішої пустелі
П’ятдесятиградусна Сахара – одне з найвідоміших місць на планеті, більша частина якого абсолютно не придатна для життя. Утім, сьогодні ми вирушимо саме в її піски, щоб побачити неймовірне місто Гадамес, чиї жителі тисячоліттями виживають серед тутешньої спеки і надають усім, хто цього потребує, такий необхідний притулок.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?»
Бельгія очима Марини Орлової: Як живуть бельгійці
Марина Орлова – проектний менеджер у культурно-громадській організації. На одному з міжнародних проектів вона зустріла своє кохання – Віма, хлопця з Бельгії. Поїхати в його країну їй вдалося тільки тоді, коли Україна отримала безвіз і саме про те, як живуть бельгійці, що вони їдять на сніданок і як у них заведено відпочивати, Марина розповіла OUTLOOK.
Departure: Мальдіви
Подивитися на визначні пам’ятки країни, а не готелів, і наблизитися до життя мальдівців, а не сусідів по номеру, пропонує одна з найменших столиць – Мале. Перша асоціація, яка виникає при згадці Мальдів, – це щось блакитно-пасторальне. Морська гладь і невтомне сліпуче сонце, від якого хочеться закопатися в теплий розніжений пісок...
Нормандія очима Корнія Грицюка: батьківщина парасольок і субмарин.
Корній Грицюк продовжує ділитися враженнями від французької Нормандії. У попередньому матеріалі він розповідав про свій вояж до Довіля. Тепер на черзі Шербург, або Шербур-Октевіль. Подвійна назва міста з'явилася на початку 2000-х, коли Шербург злився з Октевілем.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 3. "Дух самурая"
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Країна, що вміє подобатися: Вірменія. Частина 2
Олена Расенко побувала у Вірменії і тепер готова поділитися з читачами самобутністю цієї чарівної країни, в якій дійсно хочеться залишитися.
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану...
Індійське село Кодхіні: таємниця близнюків, котру ніхто не розгадав
У світі є незвичайне місце, де народжується найбільше близнюків. Хоча на перший погляд це схоже на містичний збіг, статистика змушує вірити в чудеса. Індійський штат Керала може похвалитися селом, де відбуваються незвичайні речі. Кодхіні – те саме місце, де близнюків більше, ніж у будь-якій іншій точці світу. І цьому немає майже жодних пояснень.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 2 “Рибний день”
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Британська глибинка: У пошуках таємниць Альбіону
Зелені схили, порослі вересовими кущами, безлюдні приміські дороги, вузькі вулички з маленькими котеджами і садами, що п’янять своїми пахощами, – здається, що британські сільця не підкоряються плинові часу. Немов завмерлі картини героїчного фентезі, всі вони мають свою історію і готові розповісти про великі битви, хоробрих воїнів і легендарні артефакти.
Країна, що вміє подобатися: Вірменія
Олена Расенко побувала у Вірменії і тепер готова поділитися з читачами самобутністю цієї чарівної країни, в якій дійсно хочеться залишитися.
Історія однієї вулиці: Шпігельгассе
Шпігельгассе, що у перекладі з німецької означає «Дзеркальна вулиця» чи «Дзеркальний провулок» – це зовсім не найбільша і не найголовніша вулиця в Цюриху. Навіть зовсім навпаки – вона феноменально коротка і вузька, але розташована в затишних куточках міста так, що навіть рідкісний турист зможе її відшукати.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Закрыть
Outlook facebook page