RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Амазонки з племені мосо: Заповідник фемінізму в затінку Гімалаїв

Амазонки з племені мосо: Заповідник фемінізму в затінку Гімалаїв

Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме.

У їхній мові немає слів «чоловік» і «дружина», утім, немає і багатьох інших, таких як «ревнощі», «війна» і «зрада», і на долю вони не скаржаться.

Самі мосо називають себе народом насі, а свою землю – «країною дочок»: адже кожна жінка чиясь дочка. У родині, яка об'єднує три-чотири покоління, всі важливі рішення ухвалює амі – старша жінка в роду, а молодь не надто й нарікає. У консервативному ремеслі землеробства досвід предків цінується на вагу золота. Племені дістався кам'янистий неродючий ґрунт, який не викликає інтересу в корпорацій з прогресивними технологіями. Головним знаряддям праці тут традиційно залишається сапа... Господарство майже натуральне, однак мосо примудряються виживати навіть на двісті доларів на рік.на озере Лугуху.jpgФото straitstimes.com

Землеробство вважається суто жіночим заняттям. Затято сапаючи невдячну землю, селянки передають їй частину своєї життєдайної сили. Ініціацію дівчаток-підлітків проводять у день повноліття, яке в мосо настає в тринадцять років. Дівчина стає на мішок, набитий зерном, під який кладуть шматок свинини, а мати одягає на неї спідницю. Потім до кімнати впускають собаку, якому щойно посвячена згодовує м'ясо з руки. Наприкінці церемонії бабуся вручає дівчині ключа від «квіткової кімнати» на горішньому поверсі дому, де та віднині може приймати шанувальників.

Чоловікам належить доглядати за худобою і переробляти м'ясо. Старовинний звичай забороняє жінкам віднімати життя в будь-якої істоти, проте особливого завзяття розпещені хлопці не виявляють. Сильна стать воліє відсиджуватися по крамничках, а не пропадати цілодобово в хліві. Справжні мачо знаходять безліч важливіших справ: розіграти з приятелями партію в го, перемити кісточки сусідам і причепуритися до вечора, коли молодь збирається на танці.

Серед китайських антропологів ходить приказка, що культура мосо – це «світ жінок, який обернувся раєм для чоловіків». У безтурботних хлопчиків більше шансів вибратися з глушини і влаштуватися в місті, адже дівчатка рано кидають школу і з 10 років працюють у полі нарівні з матерями. Навчання вважається несерйозним заняттям, дозволеним тільки для легковажного хлопчиська. На думку антропологів, матріархальні звичаї мосо пояснюються відсталістю, хоча деякі дослідники вважають, що материнське право і матрилінійне успадкування власності були нав'язані місцевими феодалами з метою запобігання бунтам.девушка с праздничными украшениями.jpgФото pinterest.com

Під час танців хлопці не проти пофліртувати і вкрадливо торкаються долонь уподобаної дівчини кінчиками пальців. Переконавшись у прихильності своєї обраниці, юнак уночі приходить до її оселі, заготувавши «три скарби»: соснову шишку, начинену м'ясом, гострого ножа та капелюха. Поки сторожовий пес ганятиме шишку по двору, добуваючи ласощі, кавалер кидає камінчик у віконце коханої, дівчина відчиняє віконниці, а хлопець починає дертися вгору по дерев’яній стіні, використовуючи ножа як точку опори. Коли окрилений гість нарешті влазить у вікно, дівчина вішає його капелюха на цвяшок, вбитий у віконну раму.Фото hipwee.com

До ранку пара віддається втіхам, але з першим відблиском зорі коханець мусить піти. Бо сувора амі може й собак спустити на неквапного ловеласа, вина якого полягає аж ніяк не в порушенні моралі. Мосо не виходять заміж і не роблять різниці між «законними» і «незаконнонародженими» дітьми. Навіть непохитній адміністрації Мао не вдалося долучити вільних жінок Сходу до цінностей традиційної сім'ї та шлюбу. Якщо дівчина завагітніє, за малюком доглянуть люблячі дядьки, а батько бере участь у вихованні дитини лише за власним бажанням.

Та що таке постанови партії в порівнянні із завітами богині Ган-му, котра відмовилася вступити в шлюб з могутнім богатирем. Ані ратні подвиги, ані щедрі дарунки не пом'якшили серця норовливої красуні, яка охоче приймала ночами нічим не примітного бога Важапуну. На жаль, коханню не судилося бути щасливим. Одного разу Важапуна не встиг покинути ложе коханої до світанку, й сонячні промені перетворили його на камінь. Зі сліз невтішної Ган-му утворилося озеро Лугуху, а згодом згорьована богиня перетворилася на гору, названу її ім'ям.Фото whatisawoman.net

Звільнення від шлюбних уз з точки зору мосо потрібне не для того, щоб кинутися у вир нестримних пристрастей. На амурні втіхи вони дивляться як на милу забаву, котра не мусить стати на заваді праці. Тут не заведено влаштовувати сцен, терзати одне одного ревнощами і мучитися через нерозділене кохання. Чоловіки та жінки зустрічаються доти, доки приносить взаємне задоволення, а потім мирно розходяться, повернувши одне одному подарунки. Утім, на дівчат, які часто міняють партнерів або мають одразу кількох шанувальників, поглядають косо, адже хлопців тоді не вистачить на всіх, а жити треба по справедливості. Також не схвалюються зв'язки з чужинцями – нечисленне плем'я переймається збереженням генофонду.

Романтичні натури, ймовірно, вважатимуть життя племені занадто приземленим, але в наш неспокійний час варто прислухатися до слів американського натураліста Джозефа Рока, який побував у гостях у племені мосо на початку ХХ століття. «Це останнє мирне місце на Землі, де ніколи не було війн, а люди живуть у гармонії», – писав науковець, глибоко зворушений рівним і спокійним плином днів у «країні дочок», застиглій у віковій нірвані. Але чи збережуть мосо свій неповторний уклад, коли з міст почнуть повертатися вчені юнаки, котрі зробили кар'єру?

Головне фото fabiosa.ru

Вам це буде цікаво:
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Загублений острів Яп. Земля великих грошей
Як зрозуміти природу фінансів, якщо нема бажання заглиблюватися в наукові нетрі? Краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати: поїздка на острів Яп у Мікронезії замінить весь університетський курс монетарної теорії. Уздовж доріг шикуються шеренги гігантських кам’яних монет розміром з камінь млина – і це все...
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Таїланд ремісничий: від шовку до перлів
Чи замислювалися ви, прогулюючись уздовж сувенірних крамничок у Таїланді, скільки дрібок історії зберігається в кожному предметі? Адже ви перегортуєте трудову книжку всього народу, побіжно переглядаєте записи від тисячолітньої давнини до наших днів. Деякі сторінки стали практично невагомі, але позначки на них не втратили своєї чіткості.
Національні напої: Нуль градусів і море енергії
Всі знають, що перебуваючи в Шотландії, варто неодмінно скуштувати віскі, у Франції – вина, а в Японії – саке. Та мало хто замислюється про національні безалкогольні напої. Але ж їх різні народи створювали з куди більш практичними намірами – прохолоджувальні і зігрівальні...
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, кочовий народ мореплавців, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Ісламабад is the capital of…
Попри промовисту назву Ісламабад, мабуть, найбільш світське, космополітичне та вестернізоване місто мусульманського Пакистану, котре є ще й столицею цієї держави. І хоча Ісламабад важко зарахувати до щасливчиків, оскільки важливі стратегічні дороги завжди були в стороні, йому є чим вас здивувати. Чим і як він живе - далі в OUTLOOK.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Ніхонгамі: Жмут як ознака статусу
Ніхонгамі – це своєрідний спосіб укладання волосся в японській традиції. Цікаво, що в Країні вранішнього сонця зачіски контролювалися законом і слугували своєрідним дрес-кодом для дівчат різних прошарків і соціального статусу. Тому кожному класові строго відповідає певний одяг і убрання волосся, і цих законів досі суворо дотримуються гейші та їхні учениці.
Хвилями часу: Історичні вітрильники Естонії
Історія Естонії зберігається не у пергаментних сувоях, а у свинцевому літописі Північного моря. Звивиста берегова лінія протяжністю три тисячі кілометрів бачила мільйони вітрильників, починаючи зі смугастих полотнищ драккарів і закінчуючи поземним польотом кліпера над хвилями за доби пари й електрики.
Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Озера, що змінюють уявлення про силу природи
Коли згадуєш слово «озеро», в голові з’являється перший-ліпший образ тихої затишної водойми, яку з усіх боків обіймають порослі травою береги. OUTLOOK зробив добірку найбільш вражаючих озер, котрі змінять ваше уявлення про це творіння природи. Кожному з них є чим дивувати, хай то нетиповий колір води чи лячна здатність умертвляти живі організми.
Усім потрібні гроші. Валюти світу
Називають їх скрізь по-різному, проте люблять, напевно, однаково. Ми говоримо, звісно ж, про гроші, а точніше про їхні «другі імена». Адже крім офіційної, у кожної валюти є своя, народна назва, яке не так відома, але дійсно заслуговує на увагу!
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
Інфраструктура по-китайськи: неймовірний міст, що єднає Макао і Гонконг
Коли скептики кажуть, що все «най-най» уже збудоване людством, і кивають на різноманітні і справді видатні витвори інженерної думки, вони найчастіше погано поінформовані і навряд чи дивляться далі за розвинені західні країни. А тим часом, приміром, у Китаї держава піднімає просто нечувані інфраструктурні проекти.
Життя на воді: 7 маловідомих конкурентів Венеції
Коли ми чуємо вираз «місто на воді», одразу на думку спадає Венеція, чи не так? Неквапливі гондоли, вузенькі вулички по обидва боки, ніжне світло сонця, що заходить, і старовинна архітектура створюють той п’янкий романтичний коктейль, котрий приваблює туристів з усього світу.
Забуте мистецтво: чайна церемонія в Кореї
Після прогулянки жвавими вулицями Сеула хочеться розслабитися в кафе за чашкою ароматного чаю, але де там: хороші чайні є тільки при буддійських монастирях і на богемній пішохідній вулиці Інсадон. Чайна церемонія в Кореї, несумісна із суворим розпорядком офісів і фабрик, неохоче йде в маси, залишаючись радістю мудреців і привілеєм владик.
Рисові поля: Злаки неземної краси
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Закрити
Outlook facebook page