RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Килимами вистелена дорога до Азії

Килимами вистелена дорога до Азії

Килими вішають на стіни як символ достатку, стелять на підлогу для створення затишку і підносять як дорогий подарунок. А роздивлятися химерні малюнки у вигляді ромбів і зірочок на них, вгадуючи їх значення, – справа вельми цікава. Поширені по всьому світу килимові традиції були запозичені у східних народів, які першими навчилися робити пряжу і тканини з волокнистих матеріалів.

Про існування цього ремесла тисячі років тому свідчать експонати, що зберігаються в музеях і приватних колекціях, а також дослідження археологів та істориків.

Килими як незамінну частину дизайну інтер’єру, а на додаток як хороший засіб для утеплення житла, почали виробляти і використовувати степові кочівники Середньої Азії. Завдяки міцній тканини, що не пропускає вітрів, ці атрибути допомагали зберігати тепло всередині кибиток мандрівників і разом з тим забезпечували естетичний вигляд зовні. На ворсових лицевих поверхнях майстрині-ткалі створювали цілі картини, що показують побут і традиції того часу: каравани верблюдів, які перевозять начиння, весільні церемонії або зображення племен, відпочиваючих біля багаття. До речі, ткали такі шедеври інтуїтивно, без будь-яких ескізів і начерків. Тому зустріти дві абсолютно ідентичні «килимові одиниці» було неможливо.Фото gdb.rferl.org

Найстаріший ворсовий довгожитель був знайдений під час розкопок одного з курганів у високогірному Алтаї. Орієнтовна дата його виготовлення, названа вченими, – V століття до нашої ери. Але, незважаючи на умови зберігання (2500 років у льодах), предмет виявився практично непошкодженим. Зараз єдиний килим, за фото на фоні якого над вами не кепкуватимуть, виставлений в Ермітажі.

Майстрині, які оволоділи ремеслом килимарства, отримували статус одних із найбільш поважних людей свого племені. А взяти в дружини хорошу ткалю було чи не престижніше, аніж дочку вождя. Самі лідери громад з не меншою повагою, ніж звичайні люди, ставилися до трудівниць. Для них споруджувалися спеціальні кибитки, набагато просторіші та зручніші, щоб у вільний від роботи час вони могли комфортно відпочити. Крім персонального житла, виділяли для рукодільниць й окремих верблюдів, кількість яких була значно більшою, ніж у решти. Вони виконували роль «транспортерів» виробничого обладнання. Одягати в’ючних тварин, які перевозять майно, також було особливою традицією. Для цього виготовлялися спеціальні парні п’ятикутні килимки, причому для урочистих подій кожен власник зобов’язаний був мати парадний наряд для свого вихованця, але придбати його, як і інші ворсові вироби, було неможливо: у ті часи вони не належали до предметів купівлі-продажу. Людям доводилося стояти в чергах до майстринь, аби отримати бажаний екземпляр чи на що-небудь виміняти його у своїх одноплемінників.D7uqkxwV4AAD3I6.jpgФото twitter.com

З переходом до осілого способу життя все змінилося, але значення килима в побуті східних жителів залишилося, як і раніше, важливим, а одне з найбільш шанованих ремесел стало ще й дуже прибутковим. У цей час почали формуватися і нові традиції в орнаменті, знаючи трактування якого, килим можна було читати як книгу. Рослинні візерунки на зразок дерев або квіткових букетів вважалися символом шанування природи і вічного життя. Вироби з подібними зображеннями найчастіше слугували приданим для наречених, дарувалися на одруження чи народження дітей.

Геометричні мотиви, що складаються з різноманітних ліній, точок, пунктирів, прямокутників та інших фігур мали магічний сенс. Залежно від символів та їх комбінацій такі килими виконували роль оберегів житла. Для кожної кімнати в будинку навіть підбиралися спеціальні екземпляри з переважанням того чи іншого елемента. Наприклад, вироби з великою кількістю трикутників прийнято було вішати або стелити у вітальні: вважалося, що вони відлякували людей з недобрими намірами. Ще один традиційний східний візерунок – зірки, які символізують удачу і мудрість. Такі килими часто підносили в дарунок жителям інших регіонів.Фото upload.wikimedia.org

У ряді країн Близького Сходу килимарство досі становить найважливішу частину занять населення. І хоча виробництво в деякій мірі автоматизувалось, про витоки ремесла і старі рукодільні традиції жителі не забувають. Азербайджан, Іран, Киргизія, Туркменістан, Туреччина постачають світу найкращі ворсові handmade-вироби. У деяких державах існують національні свята, присвячені килимарському мистецтву, виготовляються рекордно величезні екземпляри, котрими можна вислати якусь площу, а не просто кімнату... Екскурс в історію цього ремесла ще не закінчений. Про його значення в культурі різних країн OUTLOOK розповість у наступних матеріалах.

Головне фото qaleen.com

Вам это будет интересно:
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 3. "Дух самурая"
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Замурзані аристократи
Професія сажотруса нещодавно увійшла до рейтингу найбільш рідкісних спеціальностей світу. А ще якихось сто років тому практично кожен житель Європи міг розповісти чимало цікавого про цих хлопців-замазур. Ми не винайшли машини часу, однак факти про представників такого вимираючого ремесла все ж роздобули.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 2 “Рибний день”
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Таїланд ремісничий: від шовку до перлів
Чи замислювалися ви, прогулюючись уздовж сувенірних крамничок у Таїланді, скільки дрібок історії зберігається в кожному предметі? Адже ви перегортуєте трудову книжку всього народу, побіжно переглядаєте записи від тисячолітньої давнини до наших днів. Деякі сторінки стали практично невагомі, але позначки на них не втратили своєї чіткості.
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Загублений острів Яп. Земля великих грошей
Як зрозуміти природу фінансів, якщо нема бажання заглиблюватися в наукові нетрі? Краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати: поїздка на острів Яп у Мікронезії замінить весь університетський курс монетарної теорії. Уздовж доріг шикуються шеренги гігантських кам’яних монет розміром з камінь млина – і це все...
Жіночі прикраси в Індії: сакральний зміст
При слові індійка в нашій уяві виникає красива жінка в сарі, неодмінно з безліччю прикрас і малюнків на тілі. Звідки в національних традиціях цього народу така пристрасть до прикрашання тіла? У цьому є не лише естетичний, але й глибокий сакральний сенс – відображення культури, вірувань і світогляду індійців...
Гетто світу: польське село в Стамбулі
Складно уявити більш несхожі один на одного народи, ніж турки і поляки, котрі відрізняються, либонь, у всьому, починаючи з релігії і закінчуючи кулінарними традиціями. Утім, ніщо не перешкоджає їм мирно й любо уживатися вже понад 150 років на окраїні Стамбула. Саме про це дивовижне сусідство наша сьогоднішня розповідь у рамках рубрики «гетто світу».
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким можуть наїстись місцеві. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди...
Особистий досвід: як добре погуляти на індійському весіллі
Героїні нашого матеріалу – консультантові з етикету, любительці кінного спорту і подорожей Катерині Лисенко – пощастило зануритися в атмосферу справжнього індійського фільму з його запальними танцями, круговертю сарі та яскравими барвами. Сьогодні вона залюбки розповідає про дивовижний досвід – наповнене колоритом, традиціями і веселощами індійське весілля.
"Танцюючі фарби" чи турецьке малювання на воді - ебру
Вода – стихія примхлива і хистка. Будь-яке порушення її спокою змушує водний глянець змінюватися. Важко уявити собі, що воду можна використовувати як полотно, створюючи неповторні малюнки різнокольоровими фарбами: одна рідина лягає на поверхню іншої, народжуючи смислові сюжети…
"Козлодрання"
«Дерти козла руками» – національна забава таджицьких чоловіків, яка, втім, користується величезною популярністю у всій Центральній Азії. Як правило, потягати того самого козла збирається кілька десятків, а то й сотня спритних вершників. Товкотнеча під час видовища виходить така, що люди падають з коней, втрачають свідомість і навіть калічаться.
Що подивитися в азіатській частині Стамбула?
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом.
Весільні традиції народів світу: від гусей до ласо
Вкрасти черевичок нареченої в розпал торжества і вимагати від її обранця несусвітній викуп – цікаве дійство, заради якого варто сходити на весільну вечірку. Це далеко не єдина весільна традиція наших країв, завдяки якій законне поєднання двох сердець набуває особливого колориту. А які цікаві обряди існують в різних куточках нашої планети?
Смачна Японія: скуштувати країну на зуб
Морозиво зі смаком конини, мариновані комахи, риба зі смертельною отрутою – японській кухні є чим дивувати, вражати й шокувати. І чесно кажучи, перелік цих страв не завжды сприяє апетитові. Але ми не женемося за екзотикою. Істинний гастротуризм – це спроба збагнути менталітет і відчути національний колорит через традиційну кухню...
Анкара is the capital of…
У силу різних причин, а головне, завдяки своїй туристичної популярності та розмаху Стамбул сприймається більшістю туристів (ба навіть тими, хто побував у Туреччині) столицею цієї країни, хоча насправді головним містом є Анкара. Саме про неї, таку турецьку та інтернаціональну водночас, ми і розповідаємо сьогодні.
Покладання квітів до пам’ятника туркменського поета Махтумкулі Фрагі
26 червня у Києві відбулася церемонія покладання квітів до пам’ятника поетові Махтумкулі Фрагі. Захід організувало Посольство Туркменістану до Дня працівників культури й мистецтва Туркменістану, за сприянням якого у 2001 році було встановлно пам’ятник поетові.
Мешуї: важке частування з верблюда
Доля часто підносить нам сюрпризи, і ніколи не знаєш непевне, що скуштуєш за святковим столом, особливо якщо подорожуєш країнами Близького Сходу.
Закрыть
Outlook facebook page