Птахам хочеться тепла. Де зимують птахи

На жаль, у великому місті не надто комфортно стояти посеред вулиці, задерши голову, і роздивлятися зграї пернатих. Тим паче, їх часто загороджують висотки, електропроводи, телевежі та інші атрибути мегаполісів. Та не все так погано – на Землі є кілька дивовижних місць, де перелітні птахи як на долоні...
Іспанія, заповідник Кантабрія
Ця країна на Піренейському півострові – улюблене місце відпочинку перелітних птахів. А взагалі, крім «гостей», там і своїх пернатих вистачає – понад 500 видів. Тому, якщо до Кантабрії дістатись не вдасться, засмучуватись не варто: все королівство – це рай для орнітологів. Щороку національні парки держави відвідує не менше 10-13 мільйонів туристів, що свідчить про неймовірний потенціал екотуризму. Що стосується кантабрійського заповідника «Марші Сантоньї, Вікторії та Хойєля», то в 20-х числах вересня там відбувається фестиваль «Міграція птахів». Учасники заходу мають нагоду не тільки розглядати, фотографувати і вивчати «гастролерів», а й кільцювати їх.Фото guodong.net
Естонія
Друге місце в Європі по відвідуваності теплолюбними пернатими посідає Естонія, особливо західна її частина. Саме тут перед подальшими вояжами набираються сил птахи з Північної Європи. На відміну від теплої Іспанії, балтійські природні умови геть інші – тамтешні болота є ідеальним місцем для нордичних пернатих, щоб зробити паузу. Весняна міграція починається в березні, а піку досягає у травні. Осінній сезон – вересень-жовтень. Головна принада Естонії з точки зору орнітологічного туризму – шанс побачити шість видів європейських орлів і майже всіх дятлів. Інфраструктура для спостереження на високому рівні – практично будь-де у передмісті можна знайти спеціальні вишки. Деякі агенції вже продають тури, які дозволяють протягом 5-7 днів подорожувати по країні слідом за птахами. За цей час можна простежити за 100-120 видами пернатих.Фото visitestonia.com
Національний парк Джавахеті, Грузія
Джавахетське нагір'я є однією з найжвавіших «трас» для перелітних птахів. Фахівці основною причиною називають наявність там озера Ханчалі, одного з наймілкіших (всього 80 см), а відповідно і найтепліших у світі. Його кришталево чиста вода – ідеальна умова для вдалого полювання на риб. Утім, не все так добре: на початку 90-х місцева влада вирішила осушити частину Ханчалі для пасовищ. Це призвело до екологічної катастрофи і порушило природну екосистему. Але не всіх це відлякало – сьогодні, крім пернатих хижаків, у парку можна зустріти диких гусей, безліч видів качок, деркачів, бекасів, вірменських чайок і багато-багато інших крилатих.Фото pinterest.com
Ейлат, Ізраїль
Орнітологічний парк в Ейлаті, який розкинувся на 40 гектарах – місце, де можна помилуватися нескінченними потоками птахів, які прямують до Африки. У середньому за сезон над Святою Землею пролітає понад мільярд пернатих. До речі, говорячи про сезон, професіонали відзначають той факт, що в Ізраїлі природа і погода дозволяють орнітологам проводити спостереження не тільки навесні та восени, а протягом усього року. Робити це можна не тільки в Ейлаті, але і в долині Бейт-Шеан, на озері Хула, в околицях Сде-Бокера. Щоб помилуватися рідкісними видами, скажімо, канюками, пеліканами та місцевими лелеками, необов'язково прокидатись рано вранці – більшість пернатих пристосована до польотів у денну спеку. Чиновники намагаються всіляко розвивати такий вид екотуризму, за останні роки на це було виділено понад 50 мільйонів шекелів.Фото isrаеl2go.ru
Озеро Накуру, Кенія
Теплі африканські країни – основна і кінцева точка в зимівлі перелітних птахів. І все ж Кенія виділяється серед них, адже довкола її озера Накуру усе вкрито немов рожевою ковдрою – це мільйони фламінго. Содове мілководдя із синьо-зеленими водоростями – ідеальні умови для цих струнких красенів. Крім них, тут можна побачити 70 інших видів птахів, у тому числі білого пелікана і великого баклана. На жаль, політичні та економічні проблеми не дозволяють африканській владі підтримувати створені природою умови. Засуха, розростання міста Накуру, забруднення води й поширення отруйних для фламінго рослин – головні причини того, що з кінця 70-х років минулого століття популяція рожевих птахів скорочується. Фахівці з усього світу намагаються впоратися з проблемою, але для її подолання потрібна політична воля місцевих управлінців, а не порожні обіцянки.Фото polmansholidaytours.com
Цікаві факти про міграцію:
Найдовше рухається до своєї мети сірий буревісник – його подорож триває майже півроку, за цей час він долає 60-64 тисячі кілометрів.
Сивка бурокрила безперервно летить понад 30 годин, щоб з Аляски дістатися до Гавайїв. Для цього їй доводиться розганятись до 100 км на годину.
Гірські гуси, долаючи Гімалаї, змушені здійматись у вись до 8000 метрів.
Пернаті, котрі мігрують на середні відстані, гладшають на 13-20%. Ті, що летять далі, «набирають жирку», рівного 100% своєї маси.
Не всі види птахів добираються туди, де тепліше, повітрям. Пінгвіни, наприклад, пливуть, а тетеруки і страуси пересуваються переважно пішки.