Чилі: Земля, що дихає вогнем
Чилійська земля з геологічної точки зору дуже молода. Усього якихось 10 тисяч років тому величезні льодовики спустилися з місцевих гір в океан, чим розтривожили безліч вулканів. А якщо врахувати, що через всю країну проходить Тихоокеанський вогняний пояс, тобто розлом на стику двох літосферних плит, стає ясно, чому виверження трапляються й донині.
Багато вулканів шанувалися індіанцями як священні. Щоправда, інки досить своєрідно виражали релігійні почуття. Так, на Охос-дель-Саладо знайшли мумії трьох дітей, принесених в жертву 500 років тому, а на Ласкарі було прийнято підносити в дар богам незайманих дівчат. Існує легенда, що на вулканах-близнюках місцеві жителі сховали від іспанців скарби свого останнього правителя. Інший переказ свідчить про зачароване місто Кімаль, яке двічі на рік з’являється на вершині Луксору. Індіанці вірять, що там живуть усі шахтарі, воїни й альпіністи, загиблі в цих горах.
Фото lonelyplanet.com
Протяжний гул з надр землі і викиди газів для чилійців – явище майже буденне: навколо понад 50 вулканів виявляють активність. Востаннє бешкетував Копауе, у травні минулого року. Незадовго до цього Пуйеуе буквально розколов землю п’ятикілометровою тріщиною. Періодично нагадують про себе Льяйма і Чайтен, який у 2010 році раптово прокинувся після 400-літньої сплячки. Щоразу оголошується найвищий – «червоний» – ступінь небезпеки і влада евакуює тисячі людей.
Незважаючи на постійну загрозу виверження, а, може, і завдяки їй, вулкани Чилі залишаються ласим шматочком для туристів. Особливо розвинений на «дихаючих» схилах гірськолижний спорт – країна лідирує за кількістю трас у Південній Америці.
Читайте також: Атакама: життя в неживій пустелі
Відпочивати лижникам теж можна біля вулкана, а точніше «в». Заповідник Huilo Huilo відомий своїм готелем «Montana Magica», що перекладається як «Чарівна гора». Звісно, це не справжній обжитий кратер, а лише спроектована конструкція, та її вигляд вражає: споруда зовні повністю оповита рослинністю, а з жерла на верхівці замість лави безперервно б’є потік води. У готелі всього 13 номерів, а за проживання доведеться викласти від 250 до 400 доларів за добу.
Фото huilohuilo.com
Що ж до справжніх вулканів, то Охос-дель-Саладо – найвищий у світі. Його вершина вкрита вічними льодовиками, при тому що навколо простягається засушлива пустеля. Незважаючи на значний зріст гори – 6891 метр – фахівцю підкорити її не надто складно. Принаймні, так стверджували й альпіністи-поляки, котрі першими досягли вершини, і спортсмен Гонсало Браво, якому це вдалося зробити на автомобілі «Сузукі».
Проте слід бути максимально обережним. Ось як описує своє сходження на вулкан Ласкар російський мандрівник Каміль Зіганшин: «Після позначки 5100 метрів дрібний щебінь і помаранчеві, схожі на керамзит кульки, що вкривають схил, стали чомусь «жирними», ніби просоченими маслом. При цьому сипучий шар досяг такої товщини, що ноги почали грузнути, а потривожена маса норовила потягти вниз. Часто перебираючи ногами, намагаємося якнайшвидше перетнути такі місця по висхідній косій». Про норовливість тутешніх стихій попереджає й інший дослідник, Роман Чипчигін: «...виходити з машини треба швидко й обережно; окрім вічних снігів тут живуть вітри, які легко зривають двері машин і погано застібнутий одяг. У цих ущелинах крига має зуби, вишкірені у вітанні або насмішці...»
Фото backroads.com
Підйом на більшість вулканів не вимагає спеціальної альпіністської підготовки та спорядження, проте необхідно бути в хорошій фізичній формі – шлях до вершини займає 8-11 годин. Суворість високогірного клімату з лишком окупається не тільки красою пейзажів, а й гостинністю місцевих жителів. У притулках на схилах можна не турбуватися про свою безпеку – рівень злочинності в Чилі найнижчий у Латинській Америці.
Головне фото matadornetwork.com
