RU  UK  EN
Статьи  >  Відвідай  >  Кава – напій з гірських вершин

Кава – напій з гірських вершин

Автор: 17.08.2016 | природа
Замовляючи каву, ми зазвичай кажемо: американо чи еспресо, латте… Але у справжніх кав’ярнях, котрі пропонують справді якісну каву, уточнюють ще й вид зерен і країну-виробника. Багатьох це вганяє у ступор. Сьогодні понад 70 країн вирощують каву в найбільш спекотних куточках світу – це Африка, Азія, Латинська й Центральна Америка, Океанія.

Який смак матиме і яким ароматом заворожуватиме кава з вашої чашки, залежить від багатьох чинників. Клімат, в якому її виростили, ґрунт, висота вирощування, кількість добрив, спосіб її збирання і обробки, а потім вже – обжарювання і зберігання. Загалом безліч нюансів, але починається все з країни, в якій її вирощують.

Ефіопія – батьківщина кави

Ефіопія – країна на сході Африки, котра не має виходу до моря, тому її основним пріоритетом вважають аграрну сферу. Але й тут не поталанило: занадто посушливий клімат не сприяє землеробству. Але, як кажуть, кожному природа дала свої особливі «дари».

Ефіопські умови ідеальні для вирощування кави, більше того, дерева арабіки у великій кількості ростуть тут самі по собі просто в лісі. Щоб отримати дивовижну лісову каву, ефіопам достатньо зібрати її ягоди і висушити на сонці – жодного догляду, добрив, загалом жодних проблем.

Про те, коли почали споживати кавовий напій, точно невідомо, але перші письмові згадки про нього датовані VI століттям. Спочатку із ягід арабіки робили їжу, потім своєрідне вино, пізніше заварювали, як чай. І тільки згодом навчилися висушувати зерна і робити з них справжню каву.

Найбільш знаменита історія виникнення напою розповідає про пастуха, кози котрого були незвичайно жвавими після того, як спробували в лісі червоні ягоди з дерев.

Це був мало не священний напій, котрий розпивали тільки на релігійних обрядах. Але потім він став доступний всім і навіть покинув межі батьківщини: спочатку виїхав у Ємен, а через порт Мокка поширився і по всьому світу. Варто зауважити, що в кожній точці своєї переправи кава перетворювалася і в залежності від цього отримувала місцеві назви.

Словом, із дикої ефіопської арабіки «розпочався» всесвітньо улюблений напій, що додає бадьорості і натхнення. З його походженням пов’язано безліч легенд, і у багатьох країнах його возвели мало не у предмет національного культу. Та ніхто не може заперечити те, що Ефіопія – це справді кавова батьківщина.

Дика арабіка й досі у великій кількості росте в ефіопських лісах і становить близько 60% всієї кави, яку отримують в Ефіопії. Решта – це кава з приватних «кава-садів», котрі зазвичай належать окремим сім’ям. І тільки 5% - це промислові плантації.

В основному кавові зерна тут готують по-старому, як і перші з них – методом сухої обробки. І тільки елітні сорти – результат вологої.

Найбільш популярні експортовані сорти, що стали національним брендом Ефіопії:

  • Харар – лісовий сорт із східної Ефіопії, котрий росте у високогірній місцевості. Його смак – це цікавий мікс із горіхово-шоколадного букета з легкою кислинкою, гіркуватим посмаком і фруктовим ароматом.
  • Сідамо – південний сорт теж з високих гір. Поціновувачі називають його смак оксамитово-шоколадним з відтінком кислинки, а посмак – карамельним з відтінком гіркуватості.
  • Іргачеф збираютьу тій же провінції Сідамо. Та через вологу обробку він має шоколадно-фруктовий смак із цитрусовими відтінками, а от посмак залишає після себе більш насичений – фруктовий із квітковими нотками.

Азія – Ємен

Якщо Ефіопія – це батьківщина кави, то завдяки Ємену про цей чудовий напій дізнався весь світ. саме з його портів розпочався весь кавовий експорт. До того ж єменці, захоплені дивовижним напоєм із природної арабіки, зайнялися власним виробництвом кави. І досягли в цьому чималих результатів. Нехай обсяги вирощування і поставок кави тут зовсім невеликі, зате багато гурманів, примруживши очі, твердять: найсмачніша каву, яку не порівняти ні з чим у світі, виробляють у Ємені.

У Ємені немає величезних плантацій, і кавові дерева так запросто в дикій природі не ростуть – тут взагалі клімат для кави несприятливий. Про величезні врожаї і мови бути не може. Єменські посадки – це поодинокі дерева, що дивом виживають на гірських терасах. Тому скуштувати єменської кави – рідкісне задоволення, котре можуть собі дозволити тільки найзаможніші люди. Але в чому ж воно полягає?

У країні вирощують тільки арабіку, причому особливу увагу приділяють способу вирощування – органічні добрива і жодної хімії. Місцеві зберегли ці традиції ще з тих часів, коли кава тут з’явилася вперше. А всі тонкощі її вирощування як сімейні секрети передавали з покоління у покоління. Навіть «кавові операції» проводять вручну – тут це особиста справа кожного, не поставлена на виробництво. Можна сказати, штучна ексклюзивна робота.

А справа в тому, що у Ємені особливий склад ґрунту, на котрому ростуть кавові дерева. І відрізняється єменська кава від будь-якої іншої – м’яким, глибоким і навіть, як кажуть, густим смаком, в якому практично немає кислоти, з вінцем палітри із фруктово-винних нот.

Говорячи про «географію кави», не можна не згадати найголосніше ймення – Мокко (в оригіналі місто зветься Mocha). Цей особливо рідкісний і цінний сорт отримав свою назву від портового міста на березі Червоного моря в Ємені. Більше того, всю каву, котру пили у світі (крім Африки, ясна річ) до кінця XVII століття, і було завезено звідси.

Тоді кавовими деревами були всипані всі схили – буквально кожен клаптик землі. А власне кавові зерна звели в ранг реліквії – моккійці ретельно стежили, щоб жодне не оброблене зернятко (а воно у потенціалі могло дати ростки) не потрапило в руки європейців. Адже кава приносила місту божевільні доходи: так чужоземців приваблював її смак.

Найкращі сорти єменської кави – матарі, санані, ходейда.

Південна Америка, Бразилія

У Бразилії перші кавові дерева посадили 1727 року, і вони, по суті, в дикій природі тут не ростуть. Але вже понад сто років саме Бразилія – світовий лідер із виробництва кави. П’ята частина цієї величезної країни – кавові плантації. А словосполучення «бразильська кава» – символ найкращого смаку.

З появою кави у Бразилії пов’язана красива легенда. Кажуть, перші кавові ягоди завіз у країну полковник ФрансискудіМелу-Пальєта, для котрого вони були даром кохання. Губернаторка французької колонії Гвіана так закохалася в нього, що захотіла подарувати зерна рослини, що дає дивовижний напій. Бразильці так закохалися в цей напій, що миттєво кавовими зернами засіяли великі площі земель. Парадокс, але для догляду за ними у країну масово завозили африканців…

Перші бразильські плантації з’явилися у штаті Паре, потім в Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу, Мінас, Жерайс, Баійя та інших. Тут м’який субтропічний клімат і гористі ландшафти – те, що потрібно для кави.

У Бразилії виробляють понад 50 сортів, переважно це арабіка і робуста. Гарна бразильська кава – це кава з рівним смаком, що має аромати квітів чи смаженого мигдалю, а також інколи шоколаду.

Найкращими з нейтральних сортів вважають Бурбон Сантос і Сантос. Насиченим і навіть важким смаком вирізняються Парнас, Жовтий Бурбон, Марагоджип. А от своєрідний присмак йоду і/чи землі мають Ріо, Вікторія, Капітанія і Каравела.

Вам это будет интересно:
Птахам хочеться тепла. Де зимують птахи
У дитинстві я міг годинами дивитись на небо, розглядаючи вервечки птахів, які відлітали у вирій. Для дитини це було справжньою магією. І нехай сьогодні на моїй книжковій полиці майже не зосталось книжок про чародійство, подорожі крилатих до тепла, в надії перезимувати, не залишають мене байдужим.
Міста у скелях: іспанське видання
Збудувати поселення на рівнині – чи велика премудрість? Зовсім інша справа, коли місцевість норовлива і непоступлива, хоч і складається всуціль із уступів й узвиш. Люди століттями намагалися перемогти рельєф і сказати своє слово в гірському містобудуванні. Та лише ті, кому вдалося знайти із Землею спільну мову, змогли створити справжні романи в камені.
Departure: Киргизстан
Киргизію прозвали Швейцарією Середньої Азії. Гори, річки, водоспади, печери, перевали і зелені луки – нітрохи не поступаються за естетикою європейським. Тотальне освоєння території гостями держави тільки починається. І поряд зі стрімким будівництвом готелів, для проживання все ще пропонуються звичайні юрти, які підкреслюють тутешній природний і ментальний колорит.
Пробере до кісток: найкращі фестивалі мистецтва з криги та снігу
Кригу і сніг з давніх-давен люди використовували для створення різних фігур та об'єктів, і лише в 60-х роках минулого століття ця майстерність оформилася в цілий напрям, ставши частиною ленд-арту! Найбільше зимових шедеврів створюють на спеціалізованих фестивалях, про які ми розповімо нашим читачам.
Засніжені вершини. Найкращі зимові курорти
З настанням холодних сезонів важливо не тільки кутатися у светри з оленями, пити какао і в черговий раз переглядати різдвяні комедії. Спорт ще ніхто не скасовував, тому Outlook розповідає про п’ять чудових гірськолижних курортів, де можна добряче збадьоритися і вилізти із зимової сплячки.
Сіль за смаком. Найкращі соляні печери Європи
За статистикою, близько 10% населення планети тією чи іншою мірою страждає на хронічні бронхіти, що переходять в астму. Більше половини з них – діти. Окрім різноманітних інгаляторів та інших лікарських засобів, на дихальні шляхи позитивно впливає сіль.
Туристичне Intermezzo
Чи знайоме вам відчуття втоми від урбанізму? Після закінчення важкого дня так і жадаєш влаштувати собі Intermezzo. Саме тоді хочеться змінити буденний чорний колодязь кави на кухлик прозорої джерельної води, будильник – на спів птахів, автомобільні вихлопи – на обійми гірських туманів, ТБ-перегляди...
Болівія: розсипалася сіль до туристів...
Прогулятися небесами, живучи на Землі, виявляється, можливо. Досить вирушити на південь невеликої країни Болівії, в одну з найбільш незвичайних пустель світу – Уюні. Переглянувши знімки туристів, які побували тут, так і хочеться недовірливо запитати: «А це точно не фотошоп?»
Найробі: тепер я бачив усе
Унікальна природа, головний тектонічний розлам планети, фламінго, жирафи й гепарди на відстані витягнутої руки – про це і багато іншого в нашому новому матеріалі про столицю Кенії Найробі та її околиці.
Зоо-Азія. Частина ІІ
У теплі розкішні дні зовсім не хочеться згадувати про кам’яні джунглі міст, а хочеться вчепитися за справжню зелену ліану і полетіти у природу. Полетіти саме туди, де гармонійно поєднані рослинний і тваринний світ, флора і фауна...
Чайні імперії світу
Мало хто з нас, заварюючи собі улюблену кружечку чаю, замислюється, а звідки до нашої кухні дістався саме цей напій? Звісно, стереотипно ми знаємо, що, мабуть, із Індії чи Китаю, але насправді – не факт. У світі близько 30-ти країн серйозно займаються саме чаєм, і всередині цього співтовариства вимальовується дуже чітка ієрархія, котру очолює так звана «Велика чайна сімка».
Суринам. 7 причин відвідати найменшу країну Південної Америки
Суринам не можна назвати популярною місциною – це така собі південноамериканська Африка, справжня, первозданна, маловідома і зовсім не туристична країна зі специфічною англійською мовою і ночівлями в гамаках посеред джунглів.
Туреччина - країна природних чудес
Переповнена скарбниця дивовиж Туреччини – суцільне натхнення для казкарів. Коли люди вперше бачать білі гори посеред теплої країни, то у кожного виникає різне бажання: хтось хоче впасти у сліпучі кучугури і зробити «снігового янгола», а дехто уявляє, що гори солодкі на смак, точнісінько, як цукрова вата…
З небом «на ти»: найбільш високогірні міста світу
Хто бодай раз бував у горах, неодмінно замислювався над тим, щоб залишитися там назавжди. Але вже через кілька годин відчував на собі всі «принади» перебування на такій неймовірній висоті і втікав назад до рідних низин… Так чи можна жити постійно там, де часом важко навіть дихати? Відповідь – так, і сьогодні ми розкажемо про п’ять найцікавіших високогірних міст світу!
Атакама: життя в неживій пустелі
Атакама, що розкинулася між Тихим океаном та Андами, охопила своїми володіннями сотню тисяч кілометрів земної поверхні. Центральна частина найсухішої пустелі на нашій планеті, з якою не можуть конкурувати навіть знамениті Сахара і Наміб, не бачила дощів стільки, скільки ведуться спостереження за погодою...
Каньйони: Глибокі й довгі
Коли як не теплої пори року підкорювати вершини, долати моря і дертись по скелях? Найчастіше люди докладають величезних зусиль, аби все життя насолоджуватися комфортом. Однак іноді наша душа вимагає романтики, тому Outlook розповість вам про сім неповторних каньйонів.
Між небом і... водою: топ-5 найменших населених островів світу
Кожному з нас іноді хочеться втекти від міської суєти і залягти на дно десь далеко від усіх і всього. І краще нехай це буде там, де можна послухати шепіт хвиль, насолодитися легким бризом і назавжди подружитися з неймовірно гучною тишею, яка заглушає всі тривожні думки ...
Тварини у місті – коли люди з природою в злагоді
Багатьох містян іноді дратують кішки, собаки і навіть голуби на вулицях. А спроби зоозахисників вберегти їх від нападок людей і голоду часто малоефективні. Але у світі прекрасні міста, в яких люди відмінно уживаються з оленями, павичами і великою рогатою худобою…
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті.
Тіманфая. Гарно до жаху
Канарські острови – це не тільки море, пляжі і коктейлі. Але й обвуглена історія цієї частини землі, вогнедишні жерла і соляні копальні. Особливо «гарячим» норовом з-поміж решти островів славиться земля Лансароте. Раніше на цій ділянці виверження вулканів відбувалися із завидною регулярністю. Тепер сюди вирушають туристи подивитися на силу вогню і магми і навіть зазирнути у «пекло».
Закрыть
Outlook facebook page