RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Кава – напій з гірських вершин

Кава – напій з гірських вершин

Автор: 17.08.2016 | природа
Замовляючи каву, ми зазвичай кажемо: американо чи еспресо, латте… Але у справжніх кав’ярнях, котрі пропонують справді якісну каву, уточнюють ще й вид зерен і країну-виробника. Багатьох це вганяє у ступор. Сьогодні понад 70 країн вирощують каву в найбільш спекотних куточках світу – це Африка, Азія, Латинська й Центральна Америка, Океанія.

Який смак матиме і яким ароматом заворожуватиме кава з вашої чашки, залежить від багатьох чинників. Клімат, в якому її виростили, ґрунт, висота вирощування, кількість добрив, спосіб її збирання і обробки, а потім вже – обжарювання і зберігання. Загалом безліч нюансів, але починається все з країни, в якій її вирощують.

Ефіопія – батьківщина кави

Ефіопія – країна на сході Африки, котра не має виходу до моря, тому її основним пріоритетом вважають аграрну сферу. Але й тут не поталанило: занадто посушливий клімат не сприяє землеробству. Але, як кажуть, кожному природа дала свої особливі «дари».

Ефіопські умови ідеальні для вирощування кави, більше того, дерева арабіки у великій кількості ростуть тут самі по собі просто в лісі. Щоб отримати дивовижну лісову каву, ефіопам достатньо зібрати її ягоди і висушити на сонці – жодного догляду, добрив, загалом жодних проблем.

Про те, коли почали споживати кавовий напій, точно невідомо, але перші письмові згадки про нього датовані VI століттям. Спочатку із ягід арабіки робили їжу, потім своєрідне вино, пізніше заварювали, як чай. І тільки згодом навчилися висушувати зерна і робити з них справжню каву.

Найбільш знаменита історія виникнення напою розповідає про пастуха, кози котрого були незвичайно жвавими після того, як спробували в лісі червоні ягоди з дерев.

Це був мало не священний напій, котрий розпивали тільки на релігійних обрядах. Але потім він став доступний всім і навіть покинув межі батьківщини: спочатку виїхав у Ємен, а через порт Мокка поширився і по всьому світу. Варто зауважити, що в кожній точці своєї переправи кава перетворювалася і в залежності від цього отримувала місцеві назви.

Словом, із дикої ефіопської арабіки «розпочався» всесвітньо улюблений напій, що додає бадьорості і натхнення. З його походженням пов’язано безліч легенд, і у багатьох країнах його возвели мало не у предмет національного культу. Та ніхто не може заперечити те, що Ефіопія – це справді кавова батьківщина.

Дика арабіка й досі у великій кількості росте в ефіопських лісах і становить близько 60% всієї кави, яку отримують в Ефіопії. Решта – це кава з приватних «кава-садів», котрі зазвичай належать окремим сім’ям. І тільки 5% - це промислові плантації.

В основному кавові зерна тут готують по-старому, як і перші з них – методом сухої обробки. І тільки елітні сорти – результат вологої.

Найбільш популярні експортовані сорти, що стали національним брендом Ефіопії:

  • Харар – лісовий сорт із східної Ефіопії, котрий росте у високогірній місцевості. Його смак – це цікавий мікс із горіхово-шоколадного букета з легкою кислинкою, гіркуватим посмаком і фруктовим ароматом.
  • Сідамо – південний сорт теж з високих гір. Поціновувачі називають його смак оксамитово-шоколадним з відтінком кислинки, а посмак – карамельним з відтінком гіркуватості.
  • Іргачеф збираютьу тій же провінції Сідамо. Та через вологу обробку він має шоколадно-фруктовий смак із цитрусовими відтінками, а от посмак залишає після себе більш насичений – фруктовий із квітковими нотками.

Азія – Ємен

Якщо Ефіопія – це батьківщина кави, то завдяки Ємену про цей чудовий напій дізнався весь світ. саме з його портів розпочався весь кавовий експорт. До того ж єменці, захоплені дивовижним напоєм із природної арабіки, зайнялися власним виробництвом кави. І досягли в цьому чималих результатів. Нехай обсяги вирощування і поставок кави тут зовсім невеликі, зате багато гурманів, примруживши очі, твердять: найсмачніша каву, яку не порівняти ні з чим у світі, виробляють у Ємені.

У Ємені немає величезних плантацій, і кавові дерева так запросто в дикій природі не ростуть – тут взагалі клімат для кави несприятливий. Про величезні врожаї і мови бути не може. Єменські посадки – це поодинокі дерева, що дивом виживають на гірських терасах. Тому скуштувати єменської кави – рідкісне задоволення, котре можуть собі дозволити тільки найзаможніші люди. Але в чому ж воно полягає?

У країні вирощують тільки арабіку, причому особливу увагу приділяють способу вирощування – органічні добрива і жодної хімії. Місцеві зберегли ці традиції ще з тих часів, коли кава тут з’явилася вперше. А всі тонкощі її вирощування як сімейні секрети передавали з покоління у покоління. Навіть «кавові операції» проводять вручну – тут це особиста справа кожного, не поставлена на виробництво. Можна сказати, штучна ексклюзивна робота.

А справа в тому, що у Ємені особливий склад ґрунту, на котрому ростуть кавові дерева. І відрізняється єменська кава від будь-якої іншої – м’яким, глибоким і навіть, як кажуть, густим смаком, в якому практично немає кислоти, з вінцем палітри із фруктово-винних нот.

Говорячи про «географію кави», не можна не згадати найголосніше ймення – Мокко (в оригіналі місто зветься Mocha). Цей особливо рідкісний і цінний сорт отримав свою назву від портового міста на березі Червоного моря в Ємені. Більше того, всю каву, котру пили у світі (крім Африки, ясна річ) до кінця XVII століття, і було завезено звідси.

Тоді кавовими деревами були всипані всі схили – буквально кожен клаптик землі. А власне кавові зерна звели в ранг реліквії – моккійці ретельно стежили, щоб жодне не оброблене зернятко (а воно у потенціалі могло дати ростки) не потрапило в руки європейців. Адже кава приносила місту божевільні доходи: так чужоземців приваблював її смак.

Найкращі сорти єменської кави – матарі, санані, ходейда.

Південна Америка, Бразилія

У Бразилії перші кавові дерева посадили 1727 року, і вони, по суті, в дикій природі тут не ростуть. Але вже понад сто років саме Бразилія – світовий лідер із виробництва кави. П’ята частина цієї величезної країни – кавові плантації. А словосполучення «бразильська кава» – символ найкращого смаку.

З появою кави у Бразилії пов’язана красива легенда. Кажуть, перші кавові ягоди завіз у країну полковник ФрансискудіМелу-Пальєта, для котрого вони були даром кохання. Губернаторка французької колонії Гвіана так закохалася в нього, що захотіла подарувати зерна рослини, що дає дивовижний напій. Бразильці так закохалися в цей напій, що миттєво кавовими зернами засіяли великі площі земель. Парадокс, але для догляду за ними у країну масово завозили африканців…

Перші бразильські плантації з’явилися у штаті Паре, потім в Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу, Мінас, Жерайс, Баійя та інших. Тут м’який субтропічний клімат і гористі ландшафти – те, що потрібно для кави.

У Бразилії виробляють понад 50 сортів, переважно це арабіка і робуста. Гарна бразильська кава – це кава з рівним смаком, що має аромати квітів чи смаженого мигдалю, а також інколи шоколаду.

Найкращими з нейтральних сортів вважають Бурбон Сантос і Сантос. Насиченим і навіть важким смаком вирізняються Парнас, Жовтий Бурбон, Марагоджип. А от своєрідний присмак йоду і/чи землі мають Ріо, Вікторія, Капітанія і Каравела.

Вам це буде цікаво:
Зоо-Азія. Частина ІІ
У теплі розкішні дні зовсім не хочеться згадувати про кам’яні джунглі міст, а хочеться вчепитися за справжню зелену ліану і полетіти у природу. Полетіти саме туди, де гармонійно поєднані рослинний і тваринний світ, флора і фауна...
Чайні імперії світу
Мало хто з нас, заварюючи собі улюблену кружечку чаю, замислюється, а звідки до нашої кухні дістався саме цей напій? Звісно, стереотипно ми знаємо, що, мабуть, із Індії чи Китаю, але насправді – не факт. У світі близько 30-ти країн серйозно займаються саме чаєм, і всередині цього співтовариства вимальовується дуже чітка ієрархія, котру очолює так звана «Велика чайна сімка».
Суринам. 7 причин відвідати найменшу країну Південної Америки
Суринам не можна назвати популярною місциною – це така собі південноамериканська Африка, справжня, первозданна, маловідома і зовсім не туристична країна зі специфічною англійською мовою і ночівлями в гамаках посеред джунглів.
Туреччина - країна природних чудес
Переповнена скарбниця дивовиж Туреччини – суцільне натхнення для казкарів. Коли люди вперше бачать білі гори посеред теплої країни, то у кожного виникає різне бажання: хтось хоче впасти у сліпучі кучугури і зробити «снігового янгола», а дехто уявляє, що гори солодкі на смак, точнісінько, як цукрова вата…
З небом «на ти»: найбільш високогірні міста світу
Хто бодай раз бував у горах, неодмінно замислювався над тим, щоб залишитися там назавжди. Але вже через кілька годин відчував на собі всі «принади» перебування на такій неймовірній висоті і втікав назад до рідних низин… Так чи можна жити постійно там, де часом важко навіть дихати? Відповідь – так, і сьогодні ми розкажемо про п’ять найцікавіших високогірних міст світу!
Атакама: життя в неживій пустелі
Атакама, що розкинулася між Тихим океаном та Андами, охопила своїми володіннями сотню тисяч кілометрів земної поверхні. Центральна частина найсухішої пустелі на нашій планеті, з якою не можуть конкурувати навіть знамениті Сахара і Наміб, не бачила дощів стільки, скільки ведуться спостереження за погодою...
Каньйони: Глибокі й довгі
Коли як не теплої пори року підкорювати вершини, долати моря і дертись по скелях? Найчастіше люди докладають величезних зусиль, аби все життя насолоджуватися комфортом. Однак іноді наша душа вимагає романтики, тому Outlook розповість вам про сім неповторних каньйонів.
Між небом і... водою: топ-5 найменших населених островів світу
Кожному з нас іноді хочеться втекти від міської суєти і залягти на дно десь далеко від усіх і всього. І краще нехай це буде там, де можна послухати шепіт хвиль, насолодитися легким бризом і назавжди подружитися з неймовірно гучною тишею, яка заглушає всі тривожні думки ...
Тварини у місті – коли люди з природою в злагоді
Багатьох містян іноді дратують кішки, собаки і навіть голуби на вулицях. А спроби зоозахисників вберегти їх від нападок людей і голоду часто малоефективні. Але у світі прекрасні міста, в яких люди відмінно уживаються з оленями, павичами і великою рогатою худобою…
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті.
Тіманфая. Гарно до жаху
Канарські острови – це не тільки море, пляжі і коктейлі. Але й обвуглена історія цієї частини землі, вогнедишні жерла і соляні копальні. Особливо «гарячим» норовом з-поміж решти островів славиться земля Лансароте. Раніше на цій ділянці виверження вулканів відбувалися із завидною регулярністю. Тепер сюди вирушають туристи подивитися на силу вогню і магми і навіть зазирнути у «пекло».
Не забути парасольку і коктейль: найдивовижніші пляжі планети
Із настанням літа багато хто час від часу позирає на календар, чекаючи законної відпустки. А оскільки літній відпочинок найчастіше нерозривно пов’язаний з релаксацією біля води, аж ніяк не можна забувати про пляжі – такі жадані і водночас не схожі один на одного.
Острови місячного сяйва і диких джунглів
Збираючись на Коморські острови, турист жадає зануритись у нерозбавлену екзотику й одразу ж опинитись в оазисі дикої природи. Місячну ніжність, закладену в арабській транскрипції назви «Комор» («місяць»), було відібрано у сусіднього Мадагаскару, спершу саме він претендував на те, щоб називатися Коморським.
Пуерто-Ріко: заплив зі світлячками
Коли Христофор Колумб вперше висадився на Пуерто-Ріко 19 листопада 1493 під час своєї другої подорожі до берегів Америки, на острові не було нікого, крім жменьки індіанців, які називали себе таіно. Тепер же туди злітаються туристи практично з усього світла, просто щоб побачити ... бухту Москито!
Крилаті символи народів
У кожної держави є свої офіційні символи: прапор, герб і гімн. Але, крім традиційних «розпізнавальних знаків», є і народні – приміром, улюблений птах. Саме про них далі в OUTLOOK. Щоб «задокументувати» народну любов, 1960 року в Токіо на міжнародній конференції із захисту пернатих було введено поняття «національний птах».
Невідома Амазонка. Найцікавіші факти
Амазонка – річка, без якої неможливо уявити не тільки Південну Америку, але й нашу планету – здавалося б, вивчена вздовж і впоперек. Та от тільки щороку вчені знаходять в ній щось таке, про що ми раніше і не здогадувалися. Ми спробували зібрати в нашому матеріалі найбільш цікаві і маловідомі факти про неї.
Сатаплія: мед для динозаврів
Грузія останніми роками справедливо стала вельми популярною туристичною точкою на карті світу. Напевно, кожен знайде в цій гірській і гордій країні щось своє: чудову природу, смачну їжу, вірних і душевних друзів та багато-багато іншого. Outlook намагається якомога частіше бувати там і ділитися з вами всілякими цікавинками. Сьогодні ми розповімо про дивовижний заповідник «Сатаплія».
Озера, що змінюють уявлення про силу природи
Коли згадуєш слово «озеро», в голові з’являється перший-ліпший образ тихої затишної водойми, яку з усіх боків обіймають порослі травою береги. OUTLOOK зробив добірку найбільш вражаючих озер, котрі змінять ваше уявлення про це творіння природи. Кожному з них є чим дивувати, хай то нетиповий колір води чи лячна здатність умертвляти живі організми.
Чилі: Земля, що дихає вогнем
Що для туриста – привід захоплено клацати фотоапаратом, те для місцевих жителів – постійний неспокій і навіть смертельна загроза. Гряда вогнедишних вулканів Чилі, оточених солоними озерами і термальними гейзерами, вважається одним із найбільш вражаючих місць на планеті. Та одна справа – подивитися й поїхати, і зовсім інша - постійно жити на «пороховій бочці».
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
Закрити
Outlook facebook page