Чайні імперії світу
Подібний термін народився значною мірою за аналогією до головних країн планети у політичному контексті. Тому якщо політична «сімка» так чи інакше вирішує глобальні проблеми всіх нас, то «чайна» зосереджена тільки на цьому бізнесі. Щоб знати ці держави в обличчя, ми вирішили розказати про них, оскільки це не тільки корисна інформація, але й хороша тема для розмов під час чаювання.
Китай
Китайці запекло сперечаються з індійцями, хто саме придумав заварювати ароматне листя, щоб скуштувати такий приємний напій, як чай. Утім, більшість не залежних від цих країн експертів схиляються якраз на користь Піднебесної, мовляв, це вона – батьківщина даного питва. Тому з Китаю і почнемо. Традиції вирощувати чай у цій країні налічують не багато, не мало 5 тисяч років. За ці роки вдалося вивести близько 8 тисяч різновидів напою, серед яких найбільш популярні і затребувані у всьому світі. Найголовніші плантації розташовані у західному і східному округах провінції Янцзи, хоча загалом цим бізнесом займаються практично у всіх частинах Китаю. Іноземні туристи відвідують плантації як пам’ятки, а оскільки переважно це заповідні об’єкти, за вхід доводиться платити. Не дивно, що держава заробляє на чаї кругленьку суму як за кордоном, так і на внутрішньому ринку. Оборот у цій сфері обчислюється десятками мільярдів доларів.
Фото freshcup.com
Індія
Другий чайний гігант планети. У цьому бізнесі тільки офіційно працюють понад 3 мільйони людей, а оскільки ні для кого не секрет, що тіньова економіка в Індії процвітає, так що за фактом, либонь, всі 10 мільйонів. Якщо вдуматися, це число приблизно дорівнює населенню деяких європейських країн… Загалом в Індії близько 13-ти тисяч плантацій, найбільш шановані з яких дали назви і певним видам чаю – Ассама, Дарджилінг, Нілгірі. Знавці кажуть, що хоч за обсягами Китай не наздогнати, індійський чай більш витончений через м’якший клімат, і тому більша частина плантацій розташована у високогірних долинах, де панує постійна вологість.
Фото telegraph.co.uk
Японія
Практично весь зелений чай, котрий продають у магазинах і супермаркетах нашої планети, родом із Японії. Місцеві землероби, фермери і держава свого часу зрозуміли, що Китай та Індію не наздогнати, тому вирішили зосередитися конкретно на зелених видах, і ця тактика дала свій результат. Елітні й дорогі сорти, такі як «гьокуро», приносять країні пристойний дохід. Неофіційною столицею японської чайної промисловості вважають околиці старовинного міста Кіото – в його долинах ростуть кущі – нащадки висаджених ще давніми буддійськими ченцями.
Фото tourisminchina.ru
Кенія
Єдина африканська країна, котра зуміла увірватися в так звану чайну азійську тусовку. Тамтешні плантації у переважній більшості були закладені британцями у двадцятому столітті. Вони облюбували місця в околицях озера Вікторія і Великої Рифтової Долини. Завдяки спекотному африканському клімату чай вдається збирати кожні 17-20 днів, що дає змогу Кенії по праву вважатися одним із лідерів ринку. Головний продукт звідси – дуже міцний чай, котрий рідко використовують у чистому вигляді, переважно з нього виробляють купажі. Головні споживачі кенійського напою – країни Східної Європи.
Фото cgiar.org
Шрі-Ланка
Історія чайної промисловості цієї країни доволі драматична, оскільки до самого кінця 19-го століття тут, а конкретніше, на Цейлоні вирощували виключно кофе, однак небачене у подібних масштабах до цього «нашестя» комах 1870 року практично в один момент убило весь врожай. У відчаї місцеві жителі не знали, що їм робити, поки директор ботсаду Джеймс Тейлор не придумав зайнятися чаєм. Це рішення виявилося доленосним, і сьогодні Шрі-Ланка займає почесне третє місце з обігу напою, постачаючи на ринок близько 300 тисяч тонн продукції. Серед всіх тамтешніх сортів на особливому місці Nuwara Eliya із золотавим відливом.
Фото foreignpolicy.com
Тайвань
Місцеві спеціалісти з чаю наполягають, що до китайської промисловості вони практично не мають жодного стосунку, оскільки вирощують листя за власними технологіями, котрим всього 300 років. І все ж саджанці потрапили сюди з Китаю, з історії цього не стерти – попри всі відносини між країнами факт лишається фактом. У загальносвітовому контексті найбільш відомі сорти чаю з Тайваню - червоні, серед них найбільш елітний і дорогий – Formosa Great Oolong. Головні центри з виробництва розташовані на півночі країни.
Фото youtube.com
Індонезія
Остання країна з нашої добірки і відповідно з «великої сімки». Тут саджанці з’явилися завдяки європейцю – голландський торговець Дж. Якобсон завіз китайські зразки в 19-му столітті, незважаючи на те, що кількома століттями до цього місцевим жителям не вдавалося налагодити виробництво. Завдяки своєму ентузіазму і передовій техніці Якобсон став не лише першопрохідцем у цій сфері, але й прикладом для самих індонезійців, котрі з другої спроби все-таки навчилися вирощувати відмінний чай. Прикметно, що на експорт йде чорний, а самі місцеві віддають перевагу чорному. Сьогодні Джакартський чайний аукціон – головний майданчик для продажу напою і обговорення тенденцій галузі.
Фото blog.plantwise.org
Extra: Таїланд
Неодноразово перемагаючи у світових фестивалях, які присвячені чаю, Таїланд зарекомендував себе як досить конкурентоспроможний постачальник цього духмяного напою. Можливо ви чули про Бабл-ті, матча-ті, а також улун? Разом із невеликими чайними крамницям - усі вони разом представляють чайну культуру країни. 
Фото takemetour.com
