Саламанка: жабка для мандрівника
До столиці однойменної провінції треба в'їжджати з півдня. Адже неймовірний краєвид старого міста над річкою Тормес має стати вашим першим враженням від Саламанки. А все, що зустрінете пізніше, не просто триматиме марку, а й піднесе кілька сюрпризів. Навіть тим щасливчикам, хто вперше зустрінеться з містом затемна, коли у світлі прожекторів воно ще чарівніше.
Переїхали давньоримський міст і відразу кидайте свій транспорт на одному з численних паркінгів, більше він вам не знадобиться. І не тому, що на автівці далі не проїхати. Мабуть, єдине місце, куди не потрапити на колесах, буде центр Пласа Майор – там барокові арки завузькі. Але концентрація архітектурних шедеврів на квадратний метр тут така висока, що ви просто не захочете пропустити бодай щось.
Одним з перших гостей міста зустрічає монастир святого Стефана, спорудження якого було завершено на початку XVII століття. Працює він лише в певні години, тому шанувальникам пізньої готики доведеться акуратно вписувати відвідування у свій денний розпорядок. І не варто забувати, що зовсім поруч уже чекає його величність Кафедральний собор Саламанки.
Читайте також: Ґранада: мавританський фрукт Іспанії
Він же таїть у собі і перший сюрприз. Річ у тім, що соборів насправді два: Catedral Nuevo і Catedral Viejo – простіше кажучи, Старий і Новий. Вони прекрасно уживаються під одним дахом і мають спільний вхід. Першим перед очима постає «молодший брат», який зводили понад двісті років. Вбираючи очима шикарне оздоблення, переконуєш шию, що вона не болить, адже дивитися практично весь час доводиться вгору, закинувши голову, а відірвати очей від розписних склепінь і різьбленого дерева неможливо. Не дивно, що арку на рівні людських очей, котра веде до Старого собору, мало хто помічає одразу. Але, пройшовши крізь неї, вже ніяк не позбутись відчуття, що часові портали існують. Цей переносить відвідувачів на чотири сотні років назад, відкриваючи значно стриманішу романську архітектуру.
Щоб вийти з будівлі, здійснюємо тимчасовий стрибок з 1140 року одразу в XXI століття: на площі перед собором як гриби після дощу виросли сучасні скульптури. Там-таки і кінцева станція чудо-поїзда, пасажири якого мають можливість в експрес-режимі побачити основні визначні пам'ятки Саламанки.
До них відноситься, серед безлічі інших, Дім з мушлями. Він і справді був домом, а точніше особняком канцлера ордена святого Якова. Вулички, що павутиною розходяться в різні боки від цієї будівлі у стилі ренесанс, усіяні сувенірними крамничками, які так і хочеться назвати ставками. А все тому, що в них куди не глянь – усюди жаби! Допитливому туристові продавці з радістю пояснять, що «rana» – символ міста, живе вона на фасаді університету і побачити її – на удачу.
Сам же університет засновано 1254 року. У ньому донині навчаються студенти: у стінах, які чого тільки не бачили за 800 років, сидять сучасні хлопці та дівчата зі смартфонами і вбирають знання. Усі вони бажають успішно скласти іспити. І, крім знань, кожному з них не завадить трохи везіння. А ми вже знаємо, хто відповідальний за цей компонент!
Але ця вельми відповідальна жабка – хитра панянка. І успіх приносить тільки найбільш наполегливим. Щоб визначити саме таких серед тисяч туристів, студентів і місцевих жителів, вона навчилась маскуватися. Ось дивитеся ви на світлини та листівки із зображенням навчального закладу, і здається, не помітити жабку на черепі просто неможливо. Але де там! Спершу слід відшукати потрібний фасад потрібного корпусу. Потім стояти і втуплюватися в нього здивовано, доки повз вас не пройде той, хто спрямує палець туди, куди ви вже дивилися разів із десять. Потім ще хвилини три вдивлятися в місце, на яке вказав палець. І лише тоді, можливо, ви помітите крихітну тваринку на третьому праворуч черепі на першій капітелі правої пілястри!
Читайте також: Історія однієї вулиці: Рамбла
Піймавши удачу за хвоста (чи бодай за лапку), помандрувавши в часі вдосталь і зовсім очманівши від архітектурних дивовиж, доречно буде сісти нарешті в одному із затишних кафе. І за келихом сангрії під акомпанемент хамону намагатись усвідомити, як в одному місті може бути стільки усього неймовірного, та як же вам пощастило все це побачити і відчути.
Фото: Анна Пантюхова
Головне фото dic.academic.ru
