Баальбек – місто Сонця
Мабуть, найдивовижнішими у конструкціях храмового комплексу Баальбек є його «цеглини». Вони не просто великі, а величезні. Багато з них важать сотні тонн, а деякі сягають і тисячі. Ба більше, гігантські камені не лежать на землі, а використані у спорудах на висоті 7-8 метрів. Усі блоки акуратно складено і з'єднано між собою так, що просунути між ними навіть лезо чи голку важко. Та особливо дивує і вражає камінь «Південний». Він лежить неподалік основних будівель, у найближчій каменярні, та вважається найбільшим на землі обробленим каменем, адже завдовжки гігант сягає 23 метрів, ширина і висота його близько 5 метрів. Важить це рукотворне диво півтори тисячі тонн. Його чомусь не дотягли до будмайданчика й залишили осторонь. Місцеві впевнені, що камінь має цілющу силу, а тому сюди часто приходять жінки, котрі мріють мати дітей, щоб полежати на ньому й набратися енергії. Не меншої поваги заслуговують стародавні зодчі, які звели колони храмових будівель заввишки із шестиповерховий дім. Їх зроблено з рожевого граніту й відполіровано до блиску. І хоча для більшості час виявився невблаганним, уцілілі колони й досі дивують мандрівників своєю перемогою в тисячолітній боротьбі над вітрами та палючим сонцем. Кожна колона важить 45 тонн і в діаметрі два з половиною метри. Є в Баальбеку й унікальні сходи, найширші з усіх відомих. На кожній зі сходин легко можуть розміститися до ста чоловік. Крім того, під головним храмом комплексу існує складна система підземних ходів, таких широких і високих, що ними могла проїхати навіть колісниця. Ці ходи є частиною найбільшої загадки Баальбека – підніжжя храму Юпітера. Науковці стверджують, що фундамент споруди було закладено набагато раніше, ніж саме місце поклоніння давньому богові, однак справжнє його призначення їм невідоме. Додають історичного «туману» й численні щербини в стінках «цегли». Хтось стверджує, що це сліди від ручного зубила, інші наполягають, що обробляти такі гігантські камені без складної техніки було неможливо, інакше на зведення потрібно було б залучити понад п'ятдесят тисяч люду, а це непомірна кількість на ті часи. Не менш загадковими є численні квадратні отвори в стінках брил. Вони характерні для всіх стародавніх гігантських споруд (єгипетські піраміди, храми інків). До слова, сусідні пам’ятки, зведені на честь богів Венери й Бахуса, скромніші та не приховують під собою підземних ходів.
Фото reddit.com
Незрозумілим залишається і те, як у давнину архітектори змогли не тільки перевертати гігантські брили без технічних засобів, але й піднімати їх на значну висоту. Деякі перекази свідчать про спеціальну дуду, яка могла мелодією розм’якшувати камінь. Інші дослідники впевнені, що їм допомагала антигравітація, якою володіли посвячені. Існує також версія, що нібито єгипетські жерці поливали каміння якоюсь рідиною, і те ставало м'яким, немов глина. Найбільш приземлені теорії оповідають про надміцні канати й колісниці, за допомогою яких будівельники Баальбека переміщали вантажі. Однак жодного документального опису спорудження досі не знайдено.
Фото mooreexploring.com
Тривалий час Баальбек з усіма своїми таємницями спочивав під товстим шаром землі та сміття. Роки пішли в археологів, щоб його розчистити. Першими серйозними дослідниками стали німці. Провівши розкопки на початку минулого століття, вони заявили, що храмовий ансамбль побудували римляни в період правління Нерона. Дотримувалися римської версії і французи, долучившись трохи пізніше для проведення реставраційних робіт. Шумери ж, які жили колись на цій території, згадували Баальбек як володіння легендарного Німрода, який вирішив відновити місто після потопу, скориставшись силою гігантів. Інші арабські тексти називають місто власністю Каїна, син Адама. Дехто наполягає, що фундамент, який нині слугує подіумом для центрального храму, був підмурівком Вавилонської вежі. За часів правління фінікійців тут поклонялися верховному богові Баалу. Коли ж Александр Македонський завоював ці землі, то став володіти й цим полісом. Наступні його господарі греки перейменували Баальбек у місто Сонця. Араби ж використовували його як фортецю, а остаточно зруйнував Тамерлан. Повного занепаду храмовий ансамбль зазнав через численні землетруси. Та все ж, пройшовши крізь тисячоліття, Баальбек залишається неймовірно гарним. Його грандіозні споруди важко з чимось порівняти. І навіть побитий часом він здається недобудованим.
Фото twitter.com
Щороку влітку в Баальбеку відбуваються музичні фестивалі класичної музики, джазові та поп-концерти. Окремі дні присвячують балету. Колись поблизу збиралися побудувати міжнародний аеропорт і мережу готелів. Утім, проект не було реалізовано. Можливо, це врятувало пам'ятку від масового потоку туристів. А тому до Баальбека, як і раніше, їдуть не в межах обов'язкової екскурсійної програми, а за покликом душі. Знавці радять зустріти в цьому місті-храмі світанок, щоб на власні очі побачити, як сонце несміливо ковзає по тисячолітніх стінах, падає на сходи, розтікається килимом, наповнюючи сяйвом кожну шпарину та обіцяючи місту ще не одне тисячоліття свого протекторату.
Фото imgur.com
Дістатися Баальбека можна з Бейрута. Дорога веде на схід через барвисту долину Бекаа в напрямку Дамаска. Сучасний же Баальбек – це невелике провінційне містечко, де все ж є кілька готелів. Вхід на територію храмового комплексу відкрито до вечора, а довкола пам’ятки чимало сувенірних крамничок. Найбільш ходові товари там – фальшиві римські монети й футболки із символікою Хізбалли.
Головне фото lonelyplanet.com
