У самому серці джунглів, оточений смужкою води по периметру, розташувався гігантський прямокутник правильної форми, ніби дає уроки геометрії зіркам, що споглядають зверху. Мовчазне небо бачило години блискучої слави і болісного падіння цього дивовижного об’єкта. Понад половину тисячоліття він був головною перлиною загадкової кхмерської імперії...
... предметом її гордощів і заздрості ворогів. Найбільший релігійний комплекс світу – Ангкор-Ват...– граючи ставить рекорди, так само легко вражаючи уяву своїх гостей. Знайти те, що ніколи не було загублено... Французький мандрівник Анрі Муо, який пропрацював довгі роки вчителем рідної мови у Росії, не міг повірити своїм очам. Стомлива екскурсія вглиб незвіданих джунглів привела його до грандіозного монумента середньовічної епохи, який немов відкривав древню столицю імперії кхмерів Ангкор. Здивованого дослідника зустрічав Ангкор-Ват – Місто-Храм, безмовний хранитель втраченої величі Камбоджі. Вустами та малюнками француза він вперше підкорить колоніальну Європу, яка довго не могла повірити в існування архітектурного діаманта в тропічних нетрях Південно-Східної Азії.
Справжнім же першовідкривачем храму був португальський чернець Антоніу да Мадалена. Ще за три століття до «знахідки» француза він так описував побачене в Камбоджі: «Споруда, що має всі тонкощі, які тільки може уявити людський геній». І хоча храм до того моменту був розорений ворогами кхмерів, невтаємниченого європейця він убив наповал своїми досконалими пропорціями і воістину унікальним архітектурним стилем.Фото thesuburban.com
Уявіть Тадж-Махал, який замість білих куполів прикрашають кам’яні шишки-лотоси, а білосніжну пихатість змініть на статечність сірого пісковика – і ви отримаєте лише віддалений образ Ангкор-Вата, що перевершує індійську перлину за масштабом і віком. 200-метровий рів, наповнений водою, оточував комплекс з усіх боків, і тільки два мости вели до острова. А над вхідними воротами храму не дарма височіють так звані гопури, тобто вежі в індуїстській культурі. Раніше вони доповнювали захист Міста-Храму і підкреслювали його велич.
Проникнувши до Ангкор-Вата, передусім звертаєш увагу на тисячі чоловічків, божеств і міфологічних тварин, які живуть своїм життям на кілометрових барельєфах, даючи візуальне уявлення про те, що відбувалося в імперії та її столиці багато століть тому. Усе це – сцени із кхмерської історії та індуїстських трактатів «Махабхарата» і «Рамаяна». Настінні розписи – наші мовчазні супутники на шляху до серця храму, центрального святилища з найвищою вежею. Підійматися до нього доведеться майже прямовисними сходами.Фото fodors.com
Такі труднощі не відлякують туристів, щоденний приплив яких до Ангкор-Вата дорівнює вражаючим 20 тисячам осіб. Гостям Міста-Храму розповідають його неоднозначну історію, що так і не дає відповіді на питання, чому в XV столітті мешканці кхмерської столиці масово її покинули. Гіди також відкривають туристам таємниці барельєфів, водночас розтлумачуючи принцип розташування п’яти веж комплексу з точки зору індуїзму. Ще більше вони дивують мандрівників, описуючи методи будівництва Ангкор-Вата. Адже камені храму підганялися один до одного з ювелірною точністю, при цьому без використання з’єднувальних розчинів. Також існує легенда, що Місто-Храм будували зверху донизу. Проте пояснити цей феномен важко навіть вченим.Фото angkorfocus.com
Разом з тим не варто забувати, що в наш, можливо, і надто цинічний час усе велике рано чи пізно виливається в масову культуру. Ось і Ангкор-Ват не уникнув подібної долі. Ця територія стала майданчиком для зйомок фільмів, найвідоміший з яких – про Лару Крофт, де багатодітна Анджеліна Джолі виявляється сильнішою від усіх чоловіків планети. А ще в грудні 2011 року британські рокери Placebo відіграли тут благодійний концерт і навіть викинули нецензурні слова з пісень – не інакше як данина святиням навколо. Тому в Камбожду треба потрапити якомога швидше, поки вона остаточно не стала розтиражованою донезмоги. До речі, раніше в Місті-Храмі недолюблювали чужаків – недарма його оточував широченний рів, у якому розводили крокодилів...
Буддисти кажуть: «Щоб позбутися страждання, треба позбутися бажання». А для цього є відповідні місця. Сьогодні ми зібрали для вас п'ятірку дивовижних храмів, де буддисти і прості туристи шукають гармонії для своєї душі.
Що ви уявляєте, коли чуєте слово «абатство»? Впевнена, більшість в першу чергу згадають про Вестмінстер. А якщо я скажу, що насправді це вже не абатство? Так що ж робить ці середньовічні споруди особливими? Давайте розбиратися на прикладі споруд з різних країн Європи.
Стереотипи – страшна річ. За «допомогою» них у нас в голові формується певна картина світу, яку не так просто змінити. Взяти, приміром, поняття «хмарочос». У 90% людей в уяві відразу ж виникають американські міста, знайомі з фільмів і ТБ. Цілком логічно, та ось тільки в наш час, щоб побачити кращу панораму на шикарні хмарочоси, курс слід тримати на схід.
Ми ловили промені весняного сонця на майже порожніх варшавських вуличках в неділю. Коли сонце сховалося за хмарочосами - ми піднялися на найвищий з них, щоб побачити захід.
Архітектура храмів має багату, цікаву, а часом і неоднозначну історію. Часто саме з будівництва храмів, архітектура котрих вирізнялася особливою педантичністю і хитромудрістю, розпочиналися новаторства і закладалися основи течій в архітектурному мистецтві. Сьогодні розглядаємо і насолоджуємося найяскравішими у своїй красі зразками костьолів.
Слово «маяк» викликає красиві асоціації: морські пригоди, шторми, величезні кораблі. І ми хочемо не розвіяти ці думки, а навпаки підкинути хмизу у вогонь. У світі їх безмежна кількість, вони вражають своєю красою та неповторніст. Сьогодні ділимося з вами п’ятіркою найдивовижніших маяків!
В найбільш знаному музеї світу, французькому Луврі, було впершо відкрито двері для публіки в 1793. Хоча й до цього ця будівля була відома далеко за межами Франції. Тільки от використовувалась вона далеко не в таких піднесених цілях, як зараз.
Цією статею ми хочемо надихнути як нинішніх, так і майбутніх студентів підбіркою найбільш вражаючих університетських містечок і кампусів. Напевно і ті, хто вже має освіту, теж будуть в захопленні від них і замисляться, чи не отримати ще одну, адже в таких місцях гризти граніт науки, вочевидь, можна з більшим апетитом.
Можливо, це були атланти під три метри на зріст або інопланетяни, які випадково забрели на Землю й були змушені побудувати космодром. А може, це фінікійці так намагалися вшанувати свого верховного бога Баала гігантською спорудою. Досі ніхто не дав відповіді, що ж за цивілізація звела Баальбек – одну з величних пам'яток Лівану.
Де віднайти найвужчий у Чехії готель «Clementin» завширшки всього близько 3 метрів, як вибрати між Pilsner Urquel, Krušovice і Gambrinus, коли годувати золотих коропів і чому 91-ий трамвай не такий як усі? Про це і не тільки дізналася Ельвіра Матросова. І, попри те, що це місто стоїть на Влтаві (дослівно wilth-ahwa – дика вода), воно аристократичне, стримане, спокійне, хоча і далеке від пуританства.
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники.
Природа подарувала світові чимало вершин, котрі щохвилини дарують відвідувачам безкрає почуття свободи. Міста зводять хмарочоси, хизуючись одне перед одним і, не вдовольнивши амбіції, будують оглядові майданчики на рівні висоти пташиного польоту. Пурхаючи від континенту до континенту, затамувавши подих, милуємося оглядами нашої планети.
Нерідко природа посилає людям випробування. Час від часу стихію доводиться приборкувати і підкорювати. Зі спорудженням мостів водні перепони перестали бути для людства проблемою. Та що ж робити, коли населений пункт розділений яром або ущелиною? Не скрізь же прокладеш заповітний місток з опорами.
Коли ми чуємо вираз «місто на воді», одразу на думку спадає Венеція, чи не так? Неквапливі гондоли, вузенькі вулички по обидва боки, ніжне світло сонця, що заходить, і старовинна архітектура створюють той п’янкий романтичний коктейль, котрий приваблює туристів з усього світу.
Кажуть, Гі де Мопассан ненавидів Ейфелеву вежу. Знаменитий письменник вважав, що вона спотворює Париж і не приносить місту ніякої користі. Проте його частенько можна було зустріти в затишному кафе на вершині конструкції. У таких випадках автор «Любого друга» говорив, що «тільки тут клята вежа не трапляється йому на очі...»
Навряд чи знайдеться така людина, котра б не скасувала свою зустріч чи прогулянку, побачивши не найкращу погоду за вікном, оскільки вдягатися, утеплятися, чекати на холоді транспорт – це цілий атракціон, і взагалі краще закутатися у плед і почитати книжку.
Королівство Камбоджа – саме так звучить сьогодні офіційна назва країни на південному сході Азії (півострів Індокитай). І вона чудова туристична альтернатива іншому, більш прославленому азіатському королівству – Таїланду. Тут краще. Хоча б тому, що це не мейнстрім. Щоправда, королівство це не зовсім казкове, хоч і дуже цікаве…
Якщо зазирнути в записники мандрівників, котрі готуються вирушити до Іспанії, то після популярної Барселони другою позицією в списку неодмінно буде Монсеррат. Монастирська гора є обов’язковою для візиту і у місцевих мешканців, вони вважають за потрібне бодай раз на рік відвідати релігійне серце Каталонії.
Зачувши словосполучення «великий шовковий шлях», одразу уявляєш собі відважних мандрівників і нескінченні каравани, повні коштовностей і дивовижних товарів, що перетинають країни та континенти. Сьогодні ми розповімо про таджицькі міста, котрі слугували у давнину найважливішими перевалочними пунктами цієї торговельної артерії.
Фото thesuburban.com
Фото fodors.com
Фото angkorfocus.com
