Перфекціонізм – справа ювелірна
Господар закладу, Карл Густавович Фаберже, напевно бачив у цьому хаосі наближення кінця своєї кар'єри. Однак, можливо, і потай сподівався на друге життя власної спадщини. Якби він знав, що так воно й станеться, – навряд чи маестро так швидко втратив би душевні сили...
Це ім'я викликає особливий резонанс в аукціонних
залах. Вироби Фаберже, які свого часу полишили батьківщину за безцінь, –
предмет боротьби між найзапеклішими колекціонерами та бізнесменами, що б'ються
як за унікальну майстерність, так і за гарантоване підвищення статусу. Та разом
з тим такий колосальний попит породив і безліч підробок, які осіли в будинках хазяїв
з претензією на приналежність до еліти. Не дивно, що у багатьох «цінителів
мистецтва» при грошах можна зустріти найбільш ласу частину спадщини маестро –
яйця Фаберже, які при найближчому розгляді виявляються лише їх грубуватою
копією.
Фото materialdistrict.com
Більшість же оригінальних виробів, у кількості 52, стали великоднім подарунком для імператриць Романових, 7 яєць були виготовлені для дружини великого золотопромисловця Варвари Кельх, ще 10 – потрапили до приватних колекцій, тодішні власники яких здебільшого досі невідомі.
Перше пасхальне яйце у Фаберже було замовлено імператором Олександром III для його дружини, Марії Федорівни, у 1885 році. Порівняно з наступними екземплярами воно вийшло досить простим: біла емальована шкаралупа, золотий «жовток» і виконана з того ж дорогоцінного металу курка з рубіновими очима, захована всередині. У самій квочці, за принципом матрьошки, крився ще один «сюрприз» – мініатюрна корона. Фаберже діяв напевно: він взяв за основу сувенір давніх років, що зберігався в рідній для імператриці Данії. Марії Федорівні так сподобався великодній подарунок, що вона, а потім і її невістка, дружина Миколи II Олександра Федорівна, отримували його щороку аж до революції.
Читайте також: Мандалотерапія
При розробці дизайну чергового яйця ювеліри опиралися на
три постулати: унікальність, наявність «сюрпризу» всередині і відображення в
ньому актуальних для країни чи государя подій. Над цим завданням ревно
працювали найкращі майстри будинку Фаберже: Михайло Перхін, Франсуа Бірбаум,
Генрік Вігстрем. У процесі створення виробів реалізовувалися найскладніші
конструкційні рішення, які вдихали життя в заховані іграшки, заново
народжувалися старовинні прийоми, такі як гільйоширування емалі та смілива гра
з колірною палітрою.
Фото tatler.com
Прийнято вважати, що найбільшою колекцією яєць Фаберже (та й інших витворів маестро) серед приватних осіб володіє російський олігарх Віктор Вексельберг, який у 2004 році придбав зібрання Малкольма Форбса. Ця угода викликала чимале обурення серед інших бажаючих обзавестися ювелірними шедеврами, оскільки нащадки видавця спочатку планували виставити їх на аукціоні. Однак Вексельберг зумів домовитися з власниками про продаж 15 яєць (11 з яких – імператорські) до старту загальних торгів. Ціна питання невідома, та називаються цифри від 130 до 250 мільйонів доларів…
Що стосується нинішньої вартості яєць Фаберже, то вона за
останні кілька десятиліть подолала рубіж у 7 нулів. Наприклад, вищезгаданий Вексельберг
придбав композицію «Коронаційне» приблизно за 20 мільйонів доларів. На ціну впливає
низка факторів, починаючи від належності яйця до імператорської колекції і закінчуючи
станом самого предмета (зламані і навіть реставровані практично непридатні для
продажу), а також складністю роботи (особливо цінується наявність годинникового
механізму). Крім того, враховується вартість на момент створення виробу, від
якої ювеліри «танцюють» вельми своєрідно. Наприклад, яйце «Зимове» у 1913 році
оцінювалося у 24 600 рублів, що за мірками 1994 року, коли воно було виставлене
на аукціон, становило 246 000 доларів. Проте з молотка творіння Фаберже пішло
більше ніж за 5 мільйонів доларів, а через 8 років його перепродали практично
вдвічі дорожче.
Фото hydrogizmos.com
Тож імператорський подарунок є не тільки елітним видом колекціонування, а й чудовим шансом заробити. Достатньо підтримувати виріб у хорошому стані кілька років, і витрати на придбання з лишком відіб'ються завдяки новим бажаючим доторкнутися до великого. Завершимо статтю словами Віктора Скрулова, експерта аукціонного дому «Крістіс»: «Знаєте, чому твори будь-якого художника після смерті відразу стають у п'ять разів дорожчими? Тому що майстер уже неповторний! Ось чому діючі фірми ʺКартьєʺ і ʺТіффаніʺ не мають таких цін, як ʺФабержеʺ».
Головне фото vistanews.ru
