RU  UK  EN
Статьи  >  Насолодись  >  Євробачення в цифрах і фактах

Євробачення в цифрах і фактах

Минулої суботи в столиці України Києві відбувся фінал Євробачення – головного пісенного конкурсу Старого Світу. Поки меломани насолоджувалися гостинним і зеленим Києвом, а самі виконавці виступали в грандіозному шоу, Outlook, щоб підготував найцікавіші факти про легендарний конкурс із більш як 60-річною історією.

 Перше Євробачення відбулося вже далекого 1956 року під патронатом Європейської мовної спілки, яка, до речі, досі є головним організатором і власником усіх інтелектуальних прав конкурсу. Сам захід задумувався як об’єднувальна творча подія для континенту, який тільки-но оговтувався після нещадної Другої світової війни. Концепція об'єднання заради музики й донині працює справно, навіть попри численні скандали та казуси, які час від часу виникають довкола фестивалю.

Серед виконавців з гучним іменем, яких відкрило світові саме Євробачення, є й такі зірки, як: Хуліо Іглесіас, Тото Котуньо, Селін Діон, шведська група «ABBA» і Роміна Пауер. При цьому найвдалішим учасником конкурсу є ірландець Джонні Логан, який здобув перемогу на шоу двічі – 1980-го і 1987-го року.

sbs.com.au

 До речі, саме Ірландія – країна, яка найчастіше виграє на фестивалі. На її рахунку сім перемог, причому навіть три поспіль – на початку 1990-х. Усі вони сприяли тому, що ірландцям як переможцям уже просто набридло постійно влаштовувати конкурс у Дубліні, тож 1993 року вони провели Євробачення в маленькому Мілстріті з населенням всього 2 тисячі жителів.

Правила Євробачення досить-таки розмиті та змінюються практично щороку, тому всіх тонкощів не знає ніхто, за винятком самих організаторів, проте незмінним залишається те, що тривалість пісні не повинна перевищувати три хвилини, а сама композиція має бути новою. Також під час виконання на сцені може перебувати не більше шести осіб одночасно (тварин використовувати взагалі заборонено), а за фонограми штрафують балами чи дискваліфікують, тому мало хто на них зважується.

politeka.net

Конкурс, задуманий як гімн дружбі європейських народів і космополітизму, найкраще ілюструє правило, що дозволяє будь-якому виконавцеві представляти будь-яку країну, навіть не будучи її громадянином, тому не дивно, що 1972 року переможницею стала Вікі Леандрос – гречанка, котра жила в Німеччині і водночас представляла Люксембург.

 1969-го стався безпрецедентний випадок, оскільки перемогу між собою розділили відразу чотири країни – Нідерланди, Франція, Великобританія та Іспанія, які набрали однакову кількість балів. Дружба народів – це, звісно, добре, та вже з наступного року до регламенту було внесено чергові зміни, відповідно до яких переможцем може стати тільки одна країна.

 Євробачення 1974-го назавжди увійшло в історію, оскільки португальська пісня E depois do adeus («А потім прощавай») стала сигналом початку Революції гвоздик. За задумом революціонерів її виконання в призначений о 22:50 час стало меседжем для активістів по всій Португалії, що повстання відбудеться. Тож у країні було повалено багаторічну диктатуру Салазара й Каетану.

Що цікаво, за підсумками того ж таки Євробачення-1974 розгорівся скандал в Італії, бо місцевий телеканал RAI відмовився транслювати виступ власної учасниці Джільоли Чінкветті з піснею «Si» («Так»). Керівництво мовника злякалося, що пісню буде сприйнято як пропаганду до прийдешнього референдуму, на якому італійці мусили вирішити, чи можна дозволяти розлучення. Розлучення, до речі, легалізували.

Найбільш екзотичними учасниками європейського конкурсу є Марокко та Австралія, які аж ніяк не можна географічно віднести до Старого Світу, проте, як ми вже зазначали, регламент змінюється досить часто, тому не дивно, що свої заявки на участь час од часу відправляють і африканські держави, й азійські, і близькосхідні.

static.independent.co.uk

 Історія пам'ятає випадки надто наполегливих учасників, які приїздили на Євробачення більш ніж один раз у надії виграти заповітний конкурс, проте всім їм далеко до сан-маринської співачки Валентини Монетти, котра приїхала до Києва, щоб перемогти хай навіть і з четвертої спроби. Чи вдасться їй це, ми дізнаємося вже незабаром...

Вам это будет интересно:
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники.
"Танцюючі фарби" чи турецьке малювання на воді - ебру
Вода – стихія примхлива і хистка. Будь-яке порушення її спокою змушує водний глянець змінюватися. Важко уявити собі, що воду можна використовувати як полотно, створюючи неповторні малюнки різнокольоровими фарбами: одна рідина лягає на поверхню іншої, народжуючи смислові сюжети…
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Мистецтво тату: заворожлива магія натільних малюнків
Історія цього мистецтва налічує близько 6 тисяч років. Примітно, що своїм народженням модне нині ремесло завдячує випадку… Одного дня хтось із первісних людей помітив, що після того, як на місце опіків і порізів потрапляє будь-який натуральний барвник, на шкірі з’являються дуже стійкі малюнки.
Зроблено у Швеції: далекарлійська конячка
Відтоді, як крилаті коні валькірій назавжди поскакали до Вальхалли, на сторожі традицій вікінгів стоїть далекарлійська конячка – розписна народна іграшка, вперше згадана в літописі XVII століття. Далекарлійський коник є талісманом нетуристичної Швеції, рятуючи від забуття старовинні перекази і вірування.
Брегенц. До театру у смокінгу і на катамарані
Спеціально для тих, хто вважає театр і оперну музику пережитками минулого, ми розповімо про дивовижний австрійський театр, де традиційне мистецтво поєднується з технічними та інженерними новинками, а ще з неперевершеним краєвидом Альп.
Мурали: новий підхід до старого мистецтва
Сучасні міста вже неможливо уявити без муралів – масштабного за своїм розміром живопису, що прикрашає будівлі. Ми не лише зібрали у своїй колекції найбільш яскраві роботи з усіх куточків планети, але й намагалися дізнатися якомога більше про сам цей напрямок мистецтва.
Кінцугі. Японське мистецтво реставрації
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в OUTLOOK.
Фламенко: Коли плаче гітара та стукотять підбори
Те, що більшість людей знає про фламенко – зовсім не любов і не пестощі, це далеко не розвага і не розгул веселощів. Вогненно-експресивне фламенко – відображення страждань і болю людини всередині цілого народу, вічно гнаного і позбавленого даху над головою. А сам танець, який став всесвітнім символом Іспанії – не тільки її національне надбання...
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Бельгійське мереживо: Вальс тисячі ниток
Дивлячись на фламандські мережива, важко позбутися думки, що дивовижні квіти, спритно вплетені у вінок візерунка, народжені розсипом іскор, що зірвалися з чарівної палички. На зворотному боці краси лишаються труди і дні неприкаяних дівчат, викрадені у життя лабіринтом ажурних петель.
Заклиначі: Як змусити змію танцювати
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі.
Золото Балтики: у їхніх жилах тече бурштин
«У наших жилах тече бурштин», – жартують балтійці. Вони вірять, що сонячний камінь – це сльози їхньої богині Юрате. За легендою, вона мала необачність покохати простого рибалку Кастітіса, який щодня приходив закидати сіті в Балтійське море.
Дудук: Музика, що пробуджує кохання
Цій музиці півтори тисячі років. Ніжні, обволікаючі мелодії, зіграні на флейті дудук, називають «голосом вічності». У Вірменії, де люди шанують народні мотиви, вірять, що в дудук вселилася душа абрикосового дерева – і змусила дерево зазвучати. Вони вписуються протяжним і пронизливим звучанням, що пробуджують легку ностальгію.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті.
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
БагатоМЕТРОва краса
Жителі великих міст чи не щодня користуються метрополітеном. На жаль, у стрімкому ритмі сучасного життя мало хто може дозволити собі насолоджуватись дизайном підземок. OUTLOOK не навчився зупиняти час, однак ми змогли підібрати для вас п'ятнадцять найдивовижніших станцій з усього світу.
Закрыть
Outlook facebook page