Євробачення в цифрах і фактах
Перше Євробачення відбулося вже далекого 1956 року під патронатом Європейської мовної спілки, яка, до речі, досі є головним організатором і власником усіх інтелектуальних прав конкурсу. Сам захід задумувався як об’єднувальна творча подія для континенту, який тільки-но оговтувався після нещадної Другої світової війни. Концепція об'єднання заради музики й донині працює справно, навіть попри численні скандали та казуси, які час від часу виникають довкола фестивалю.
Серед виконавців з гучним іменем, яких відкрило світові саме Євробачення, є й такі зірки, як: Хуліо Іглесіас, Тото Котуньо, Селін Діон, шведська група «ABBA» і Роміна Пауер. При цьому найвдалішим учасником конкурсу є ірландець Джонні Логан, який здобув перемогу на шоу двічі – 1980-го і 1987-го року.
sbs.com.au
До речі, саме Ірландія – країна, яка найчастіше виграє на фестивалі. На її рахунку сім перемог, причому навіть три поспіль – на початку 1990-х. Усі вони сприяли тому, що ірландцям як переможцям уже просто набридло постійно влаштовувати конкурс у Дубліні, тож 1993 року вони провели Євробачення в маленькому Мілстріті з населенням всього 2 тисячі жителів.
Правила Євробачення досить-таки розмиті та змінюються практично щороку, тому всіх тонкощів не знає ніхто, за винятком самих організаторів, проте незмінним залишається те, що тривалість пісні не повинна перевищувати три хвилини, а сама композиція має бути новою. Також під час виконання на сцені може перебувати не більше шести осіб одночасно (тварин використовувати взагалі заборонено), а за фонограми штрафують балами чи дискваліфікують, тому мало хто на них зважується.
politeka.net
Конкурс, задуманий як гімн дружбі європейських народів і космополітизму, найкраще ілюструє правило, що дозволяє будь-якому виконавцеві представляти будь-яку країну, навіть не будучи її громадянином, тому не дивно, що 1972 року переможницею стала Вікі Леандрос – гречанка, котра жила в Німеччині і водночас представляла Люксембург.
1969-го стався безпрецедентний випадок, оскільки перемогу між собою розділили відразу чотири країни – Нідерланди, Франція, Великобританія та Іспанія, які набрали однакову кількість балів. Дружба народів – це, звісно, добре, та вже з наступного року до регламенту було внесено чергові зміни, відповідно до яких переможцем може стати тільки одна країна.
Євробачення 1974-го назавжди увійшло в історію, оскільки португальська пісня E depois do adeus («А потім прощавай») стала сигналом початку Революції гвоздик. За задумом революціонерів її виконання в призначений о 22:50 час стало меседжем для активістів по всій Португалії, що повстання відбудеться. Тож у країні було повалено багаторічну диктатуру Салазара й Каетану.
Що цікаво, за підсумками того ж таки Євробачення-1974 розгорівся скандал в Італії, бо місцевий телеканал RAI відмовився транслювати виступ власної учасниці Джільоли Чінкветті з піснею «Si» («Так»). Керівництво мовника злякалося, що пісню буде сприйнято як пропаганду до прийдешнього референдуму, на якому італійці мусили вирішити, чи можна дозволяти розлучення. Розлучення, до речі, легалізували.
Найбільш екзотичними учасниками європейського конкурсу є Марокко та Австралія, які аж ніяк не можна географічно віднести до Старого Світу, проте, як ми вже зазначали, регламент змінюється досить часто, тому не дивно, що свої заявки на участь час од часу відправляють і африканські держави, й азійські, і близькосхідні.
static.independent.co.uk
Історія пам'ятає випадки надто наполегливих учасників, які приїздили на Євробачення більш ніж один раз у надії виграти заповітний конкурс, проте всім їм далеко до сан-маринської співачки Валентини Монетти, котра приїхала до Києва, щоб перемогти хай навіть і з четвертої спроби. Чи вдасться їй це, ми дізнаємося вже незабаром...
