Азулежу – історія з кахлю

Незвичне для слов’янського вуха слово «азулежу», яке скоріше схоже на якийсь музичний термін, насправді португальською означає глазурований кахель. Зазвичай азулежу – це обпалена і розписана глиняна плитка, а виникла вона від «полірованого камінця» – zulaycha або zuleija, яким араби прикрашали стіни будівель, а потім завезли його із собою до Іспанії та Португалії. Португальці ж, знані у світі як знамениті мореплавці та винороби, виявилися ще й неабиякими майстрами.Фото liveinternet.ru

Перші зразки кахлю, що дісталися до Португалії через іспанську Севілью, мали тільки чотири кольори: білий, жовтий, блакитний і зелений. Нерівності на поверхні запобігали змішуванню цих фарб, а орнаменти були здебільшого лаконічно-геометричні. Творчим та талановитим тутешнім майстрам здалося цього замало – мазок за мазком, крихта за крихтою вони ніби додавали до азулежу палючого південного сонця, блакитного неба, білої морської піни, доки виробництво кахлю не стало справжньою візитівкою країни.Фото my-pt.ru

З Італії запозичили техніку майоліки – нанесення фарби на пласку поверхню, вкриту цинковою поливою, нуднуваті геометричні фігури змінилися на живі біблійні та міфологічні сюжети, сценки полювання чи мореплавства. Варто згадати одного з перших майстрів азулежу Марсала ді Матуша, який жив ще в XVI столітті. Марсал ді Матуш та його учні спричинили справжнісінький сплеск популярності кахлю у Португалії, пік виробництва якого припадає на XVII – XVIII століття.Фото trekeart.com

Панно на історичні теми та зображення життя святих виконані у синьо-білих кольорах. Ці витвори, спочатку запозичені у голландців, а потім швидко освоєні місцевими творцями, мали за честь тримати у своїх маєтках найзаможніші та найвідоміші португальці. Попит на азулежу так стрімко зростав, що за сприяння тодішнього прем’єр-міністра було відкрито першу велику фабрику у місті Рату.Фото redlipsjournal.com

Неймовірну красу художніх витворів з кахлю не соромно показати навіть Богу, отже священнослужителі залюбки наймали майстрів для оформлення церков. У місті Порту, наприклад, можна годинами розглядати гігантське керамічне панно на стінах церкви Ігрежаду Карму, де зображені сцени заснування ордену кармелітів. Автор панно – Сільвештре Сільвештрі. Ніби саме небо хлюпнуло синькою на фасад церкви Санту Ілдефонсу, що на площі Баталья у Порту. Майже 11000 плиток азуленжу використав художник Жорже Коласу. Синьо-білі кахлі оживляють історію з зображенням інфанта Енріке – ще відомого, як принц Генріх-Мореплавець – улюбленця Португалії, на панно в церкві, де його хрестили ще 1394 року.Фото mafaldajonny.files.wordpress.com

Азулежу у Португалії можна зустріти в цілком неочікуваних місцях: на ринку, на вокзалі, на фасадах більшості будинків, заклякнути з подиву і забути, навіщо сюди прийшов і що мав робити далі.Фото pinterest.com

Таке історичне та культурне надбання держава не могла залишити непоміченим. У Лісабоні був заснований Національний музей азулежу, що не має аналогів ніде у світі. Головна частина експозиції – це якраз виставка плиток. Азулежу розписується вручну, тому двох однакових зразків ви вже точно не зустрінете. Суміш кольорів, сюжетів, технік вражає. Від кахлю XV століття, до якого страшно доторкнутися, щоб не здмухнути пил історії, до сучасного, що іноді дивує технікою виконання та неочікуваними сюжетами. Інші експозиції присвячені виготовленню плитки або ж документам, пов’язаним із виробництвом азулежу.Фото ic.pics.livejournal.com

Цікаво, що сам музей розташований у церкві Божої Матері, яка збереглася з XVI століття, з часів монастиря Божої Матері. Португальці вірять, що під таким захистом небес національна гордість країни не щезне ніколи.

Головне фото Plaza de España de Sevilla viajesoceanic.com