RU  UK  EN
Статьи  >  Насолодись  >  All you need is … The Beatles

All you need is … The Beatles

3 січня хтось усе ще сумує про минулий рік, а дехто – про те, що цього дня легендарні бітли востаннє зібралися разом на репетицію. Цей матеріал – винятково для других.Рівно сорок шість років тому Пол Маккартні, Рінго Старр і Джордж Гаріссон так і не дочекалися свого друга Джона Леннона.

Рівно сорок шість років тому Пол Маккартні, Рінго Старр і Джордж Гаріссон так і не дочекалися свого друга Джона Леннона. Гітарист не з'явився на репетицію, яка стала для бітлів фінальною. Група доживала останні дні. Парадоксально, але розпад ліверпульської четвірки аж ніяк не вплинув на кількість фанатів. Більше того, з року в рік їхнє число незмінно зростає. І чого вони тільки не виробляють...

Наприклад, у Бразилії під час карнавалів шанувальники групи збираються, щоб хором виконати свої улюблені пісні. До музики вони додають ще й запальних латиноамериканських мотивів. Щороку такі співи збирають понад 5 тисяч люду. А 2013 подія взагалі стала рекордною – 60 тисяч присутніх! 

У жовтні минулого року один завзятий шанувальник перервав виступ Маккартні на «Бі-Бі-Сі » заради ... автографа. Отримавши заповітний розчерк, чоловік все ж дозволив музикантові продовжити виступ. До речі, сер Пол на нього не образився. Бо ж, за його словами, фанати – це святе.

«Бітлз» завжди мали особливі стосунки з поціновувачами їхньої творчості. Чого варта хоча б історія Рінго Старра. 1964 року під час американського турне барабанщик «Жуків» цілком випадково сфотографував п'ятьох юнаків, які їхали в сусідній машині. Зняв і забув. А майже через 50 років музикант перебирав речі та натрапив на світлину з тими хлопцями. Рінго чомусь спалахнув бажанням знайти цих людей. Здавалося б, неможливо. Але за допомогою американського ТБ це вдалося. Ба більше, їх ще раз посадили в автівку й сфотографували, немов на кілька миттєвостей повернувши молодість. 

Узагалі, шанувальники таланту ліверпульської четвірки так одержимі гуртом , що воліють за будь-яку ціну бодай якось наблизитися до кумирів. І не обов’язково в реальному часовому просторі. Не так давно на торгах було продано дім, у якому до 5 років жив Джон Леннон. Ціна лота – 772 тисячі доларів. Той факт, що вартість житла зовсім не відповідає ринковій, а навіть навпаки – завищена в декілька разів, нового власника не збентежила. Бо ж не грошима любов вимірюється. 

Оригінальне зізнання в любові до квартету зробив американський сценарист Кріс Маккой. Він вигадав цікавий сюжет для науково-фантастичного фільму. Два головних герої за допомогою машини часу вирушають у минуле, щоб запобігти знайомству Джона Леннона з Йоко Оно. На думку кіношників, саме вона винна в розпаді групи. До речі, перемовини щодо запуску сценарію у виробництво вже ведуться.

Підрахувати, яка за ліком хвиля «бітломанії» охопила рідний для музикантів Ліверпуль, зараз узагалі неможливо. Місцеві кажуть, що стільки шанувальників не з'їжджалося навіть у часи піку популярності гурту. Мало не в кожному дворі вечорами збираються компанії, щоби вкотре поспівати про те, що «ще вчора всі мої проблеми здавалися такими далекими».

Нічого дивного в цьому немає. Адже поки люди взагалі слухатимуть музику, серед них обов'язково знайдуться бітломани. Напевно, ще жоден бенд не був таким популярним серед людей, різних за статусом та соціальним становищем. Як нещодавно стало відомо, навіть серйозний і, не побоюся цього слова, суворий керівник Північної Кореї Кім Чен Ин просто обожнює легендарний гурт...

Вам это будет интересно:
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Полотно з рису. Мистецтво Тамбо
Японці дуже творчий народ, особливо якщо це стосується рису. А якщо в них є ще трохи вільного часу і великі просторі поля, тоді доволі буденний процес вирощування агрокультури перетворюється на мистецтво…
Зліпи собі хобі. Історія гончарства
У краєзнавчий музей якої країни не зайди, неодмінно помітиш схожі археологічні знахідки – уламки глиняних виробів. Гончарне ремесло, що народилося кілька тисячоліть тому, однак існує й сьогодні, по праву може вважатися одним із найбільш довговічних.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Фламенко: Коли плаче гітара та стукотять підбори
Те, що більшість людей знає про фламенко – зовсім не любов і не пестощі, це далеко не розвага і не розгул веселощів. Вогненно-експресивне фламенко – відображення страждань і болю людини всередині цілого народу, вічно гнаного і позбавленого даху над головою. А сам танець, який став всесвітнім символом Іспанії – не тільки її національне надбання...
Мехенді – замість тисячі татуювань
Про те, щоб зробити татуювання, нехай і не справжнє, а всього лиш тимчасове, замислювався кожен другий. Абсолютно безболісне нанесення малюнків, які можна змінити через кілька тижнів, пропонує мистецтво мехенді – розпис хною.
Кінцугі. Японське мистецтво реставрації
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в OUTLOOK.
За підтримки Посольства Угорщини в Україні в Києві проходять концерти Дьордя Оравца, Андраша Габора Вірага та Ержебет Шевельо.
В Національній філармонії України триває проект «Магія живої музики», в рамках якого за підтримки посольства Угорщини в Україні відбувся концерт «КвінтоФест. Камерні акценти осені» та пройде щорічний концерт-присвята Ференцу Лісту.
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Ручна робота: персидські килими
У ті часи, коли перським воїнам не було рівних, а їхній силі підкорилися Римська імперія та Аравійський півострів, з-під пальців майстринь народу-переможця вийшов перший шедевр. «Весняний килим» став найдорожчим в історії людства. Він символізував владу і міць персів, а його краса оповідала про божественне походження царя Хосрова І.
Мікеланджело Антоніоні – співець пустелі людських душ
Непростий духовний світ людей ХХ століття став вдячною темою для багатьох кінематографістів, але особливе місце в її розробці належить Антоніоні. Режисер здобув світову славу фільмами, що зобразили внутрішній світ сучасника, його самотність, некомунікабельність (слово, що стало ключовим для творчості майстра).
Куди сходити? П’ять найцікавіших музеїв сучасного мистецтва Європи
Франсуаза Барб-Галль вчить, як розмовляти з дітьми про мистецтво. Вона у своїх книгах наводить приклади, навчає бачити те, що не бачать інші. Помічати деталі і забувати про ярлики. Але варто визнати, що серед дорослих вкрай мало людей, котрі можуть похизуватися знаннями у цій сфері.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
БагатоМЕТРОва краса
Жителі великих міст чи не щодня користуються метрополітеном. На жаль, у стрімкому ритмі сучасного життя мало хто може дозволити собі насолоджуватись дизайном підземок. OUTLOOK не навчився зупиняти час, однак ми змогли підібрати для вас п'ятнадцять найдивовижніших станцій з усього світу.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті.
Дім, який побудував…
«Халабуди» на деревах, землянки, схованки – що ми тільки не будували в дитинстві. На жаль, коли дорослішаєш, фантазія втрачається, і більшість із нас тепер живе в незручних сірих «коробках». Однак є люди, які самостійно створили житло своєї мрії.
Посидимо? Частина друга
Не так давно ми вже писали про незвичайні лавочки, які можна побачити на вулицях різних міст. В один матеріал не вдалося «вмістити» всі об’єкти, які нам сподобалися, тому сьогодні – друга частина огляду. Почнемо із французького дизайнера Пабло Рейносо. Уже кілька років він подорожує країнами і залишає за собою «сліди». Ми вибрали дві найцікавіші його роботи.
Посол Елена Летісія Тереса Мікусінскі провела дипломатичний прийом, почесним гостем став всесвітньо відомий аргентинський співак Хіронімо Рауч
Колонна зала КМДА 11 червня приймала гостей Посольства Аргентинської Республіки в Україні з нагоди національного свята. Надзвичайні та Повноважні Посли, представники уряду та державних органів, партнери посольства, бізнес спільнота та ЗМІ вишикувалися у довгу чергу, аби привітати очільницю іноземної дипломатичної установи та висловити свої вітання дружній Аргентині.
Посидимо?
Гуляючи київською Пейзажною алеєю, завжди помічаєш дивовижні лавки, створені українськими майстрами. Моя улюблена – з пледом і подушкою, адже вона здається затишною навіть у негоду. Сидячи на ній, я згадав картину з дитинства: бабусі виносять з дому довгу дошку, кладуть її одним кінцем на пеньок, іншим – на перила під’їзду, і виходить лавочка. Чим не дизайнерське диво?
Закрыть
Outlook facebook page