RU  UK  EN
Статьи  >  Насолодись  >  Без побоїв: тортури мистецтвом

Без побоїв: тортури мистецтвом

Недаремно кажуть, що і хороше потребує міри – навіть мистецтво за певних умов може не тільки приносити задоволення і допомагати переживати катарсис, але й ламати психіку. Про те, як саме прекрасне слугує знаряддям катувань – далі в Outlook.

Не заснути, не сховатися

Французький художник і музикант Альфонс Лауренсік став першою людиною в історії, яка довела, що мистецтво – ідеальний інструмент для тортур і психологічного тиску. У 30-х роках двадцятого століття, під час Громадянської війни в Іспанії, він активно підтримував республіканців. Віддаючи перевагу пензлю перед зброєю і натхненний роботами Кандинського, Далі і Бунюеля, Лауренсік – теж за відгуками сучасників неймовірно талановитий – створив так звані «кольорові кімнати» без вікон. Їхні стіни були вкриті психоделічними інсталяціями і картинами в сюрреалістичному стилі. До підлоги приварювали різноманітні предмети, що не давали можливості ув’язненому полежати і випростатися, а подоба ліжка була спроектована таким чином, що заснути не вдавалося: тіло постійно скочувалося. Ці камери отримали назву «LaCheka» – і найчастіше в катівнях опинялися франкісти, що воювали з республіканцями. Це смішне, на перший погляд, покарання насправді змушувало божеволіти ув’язнених, котрі без сну мали днями розглядати абстрактний живопис дуже яскравих кольорів. Скільки людей втратили таким чином розум, достеменно не відомо, але той факт, що, захопивши владу в країні, однодумці Франко мало не в першу чергу засудили на смерть саме художника Лауренсіка, а не політичних чи військових діячів, свідчить багато про що.

ЭКСПЕРИМЕНТ МАРИИ ПРОНИНОЙ from Mitec on Vimeo.

Берджес усе написав

Напевно, всі, хто читав знаменитий роман Ентоні Берджеса «Механічний апельсин», ніколи не забудуть сцени «перевиховання» головного героя Алекса. Одним із методів впливу на нього був примусовий перегляд спеціальних фільмів і відеофрагментів. Здається, книга мала величезний вплив на британського художника Люка Тернера й американського актора Шайа Лабафа, які вигадали і здійснили перформанс «All My Movies». У середині листопада 2015 року Шайа Лабаф провів три дні в кінотеатрі Angelika Film Center, що в Нью-Йорку, безперервно переглядаючи фільми із власною участю. Під час цього марафону до зірки безкоштовно мали змогу приєднатися всі охочі, а по Інтернету вели пряму трансляцію, що фіксувала емоції актора під час перегляду. Що пережив Шайа і чи було йому приємно споглядати себе в такій кількості на екрані, досі невідомо, адже після кіноперегляду він зберігає мовчання і всіляко уникає преси.

Тіло – це полотно

Відома сербська художниця Марина Абрамович вважається хрещеною матір’ю всіляких перформансів. За більш ніж 50 років своєї творчої діяльності вона багаторазово шокувала публіку різноманітними акціями, де майже завжди як головний інструмент використовувала власне тіло. Особливо пам’ятним вийшло катування під назвою «Ритм О». 1974 року, оголену, її заперли разом з відвідувачами однієї з галерей Неаполя, розклавши на столі 72 різноманітні предмети від троянд і свічок до батогів і ножів, повісивши оголошення, що тіло художниці перебуває в розпорядженні відвідувачів, і з ним можна робити все. Спочатку глядачі, які нічого не підозрювали, були збентежені, але потім, збагнувши, що галерею не покинути, включилися в гру – ніби жартома, однак з кожною хвилиною жінці ставало все більш боляче. Через кілька годин тіло Марини вкрилося саднами, надрізами, і публіку було вже не зупинити. За її словами, експеримент вдався, і вона легко довела, що варто людині тільки дозволити, вона перетвориться на розлючену тварину.

Marina Abramovic on Rhythm 0 (1974) from Marina Abramovic Institute on Vimeo.

Льодяний атракціон

Китайський дисидент і скульптор Кі Лі 1992 року вирішив кинути виклик льоду і продемонструвати, що внутрішньої художньої енергії вистачить, щоб його розтопити. Для цього він вигадав собі холодне катування – закував власне тіло у брилу. Однак окрім фанатів і помічників китайці у переважній більшості не виявили інтересу до перформансу і вирішили, що Кі Лі потребує психологічної допомоги. Тому практично відразу після занурення в холод акцію перервала карета швидкої допомоги і відвезла художника в лікарню з обмороженням. Він дуже засмутився тому, що йому завадили позмагатися з льодом та ще й виписали адміністративний штраф. Тому ніхто особливо не здивувався, що Лі так і не вийшов з депресії і через півроку наклав на себе руки.

Вуха в’януть, мозок плавиться

Як бачимо, більшість тортур мистецтвом або в ім’я мистецтва так чи інакше пов’язані з художниками й артистами. Вони або мучать інших, або добровільно мордують себе. Утім, те, що відбувалося (інформація засекречена, і ніхто не знає, чи повторюються ці випадки зараз) в американських в’язницях Абу-Грейб і Гуантанамо, тільки побічно має зв’язок із творцями. Популярна музика –один із найпотужніших інструментів, які застосовуються під час допитів, особливо якщо вона англомовна, а реципієнт – араб. Сотні ув’язнених, вийшовши на свободу, зізнавалися, що найстрашнішим для них був вплив музикою – коли протягом 16 годин їх змушували на повній гучності слухати одні й ті самі пісні. Після цього надходила чотиригодинна перерва з абсолютною тишею, а потім все починалося спочатку. Позбавлені сну і знесилені, вони зізнавалися навіть у тому, чого не коїли. Ці випадки, що особливо часто траплялися під час війни в Іраку, стали набутком громадськості внаслідок журналістських розслідувань. Багато відомих музикантів, таких як Емінем, Мерилін Менсон, гурти «Queen», «Metallica» та інші, з подивом виявили власні хіти в надрукованих пресою «трек-листах безумства» і тепер мають намір судитися з ЦРУ. Окрім чисто етичного приводу, є ще й юридичний – порушення авторських прав. Чи вдасться артистам, які мимоволі стали співучасниками злочину, покарати винуватих, невідомо. Часом мистецтво абсолютно різних напрямків, покликане дарувати емоції і переважно позитивні, може справити зовсім протилежний вплив. І оцінити такі шедеври до снаги далеко не кожному!

Вам это будет интересно:
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Рисові поля: Злаки неземної краси
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
Брегенц. До театру у смокінгу і на катамарані
Спеціально для тих, хто вважає театр і оперну музику пережитками минулого, ми розповімо про дивовижний австрійський театр, де традиційне мистецтво поєднується з технічними та інженерними новинками, а ще з неперевершеним краєвидом Альп.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники.
"Танцюючі фарби" чи турецьке малювання на воді - ебру
Вода – стихія примхлива і хистка. Будь-яке порушення її спокою змушує водний глянець змінюватися. Важко уявити собі, що воду можна використовувати як полотно, створюючи неповторні малюнки різнокольоровими фарбами: одна рідина лягає на поверхню іншої, народжуючи смислові сюжети…
Усе велике починається з малого: Арт-проекти ентузіастів
Багато місць, відомих сьогодні на весь світ, було створено купкою ентузіастів без грошей і сторонньої допомоги. Ці люди жили ідеями і робили все, щоб втілити їх у реальність. Офіційною датою появи стріт-арту вважається 1942 рік, розпал Другої світової війни. Саме тоді один креативний працівник детройтської фабрики на прізвище Кілрой почав писати фразу «Kilroy was here»
Мистецтво Патрика Кабрала: папір як символ крихкості світу
Незалежний художник родом із Філіппін Патрик Кабрал завойовує світ своїми незвичними арт-роботами. Його творіння – це новаторство, що поєднує в собі вікові традиціїкаліграфії й суперсучасні 3D-технології. Його мистецтво - спосіб змінити світ на краще як за допомогою естетики, так і шляхом виконання соціальної місії.
Посольство Угорщини в Україні відкрило виставку «ЛЕНЕРДЖІ-кращі фото природи»
1 липня за сприяння та участі Спілки фотографів природи Угорщини NaturArt, Міністерства зовнішньої економіки і закордонних справ Угорщини відбулося урочисте відкриття виставки «ЛЕНЕРДЖІ-кращі фото природи» в Центрі Української Культури та Мистецтва.
Тіні в раю: Як сучасне мистецтво дивує любителів оригінального
Грань між тінню і світлом така ж контрастна, як між сном і дійсністю. Тому художники використовують обидві речі, щоб досягти балансу в картині. Пейзажі, портрети, натюрморти… ніщо не обходиться без боротьби протилежностей. Утім, є особливо хитрі майстри своєї справи, котрим світло не потрібне. Достатньо самої тіні.
Мурали: новий підхід до старого мистецтва
Сучасні міста вже неможливо уявити без муралів – масштабного за своїм розміром живопису, що прикрашає будівлі. Ми не лише зібрали у своїй колекції найбільш яскраві роботи з усіх куточків планети, але й намагалися дізнатися якомога більше про сам цей напрямок мистецтва.
25-та сходинка тріумфу чекає переможців!
Організатори програми «Людина року» передають вітання партнерам, лауреатам, поважним гостям, а також режисерсько-постановочній групі, підрядникам, виконавцям та багатьом іншим помічникам. Вони висловлюють щирі сподівання, що скоро матимуть змогу спілкуватись та обмінюватись творчою наснагою та енергетикою...
Перфекціонізм – справа ювелірна
Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів.
Зроблено у Швеції: далекарлійська конячка
Відтоді, як крилаті коні валькірій назавжди поскакали до Вальхалли, на сторожі традицій вікінгів стоїть далекарлійська конячка – розписна народна іграшка, вперше згадана в літописі XVII століття. Далекарлійський коник є талісманом нетуристичної Швеції, рятуючи від забуття старовинні перекази і вірування.
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
День вишиванки 2020! Дипломати іноземних посольств підтримують святкування
Котрий рік поспіль українці у всьому світі, одягнувши національне вбрання на роботу, для прогулянки містом або просто для фотографії, відзначають День вишиванки. Цьогоріч святкування припало на 21 травня і до нього долучились представники іноземних посольств, акредитованих в Україні.
Не тільки нафта і туризм: сафарі від африканських роботодавців
У світі безліч варіантів професій, які може опанувати людина. Північна Америка дала поштовх стартапам та банківскому сектору, Азія - високим технологіям, Європа - медицині... А ким же працюють люди на найбільш сонячному континенті - давайте дізнаємось!
Золото Балтики: у їхніх жилах тече бурштин
«У наших жилах тече бурштин», – жартують балтійці. Вони вірять, що сонячний камінь – це сльози їхньої богині Юрате. За легендою, вона мала необачність покохати простого рибалку Кастітіса, який щодня приходив закидати сіті в Балтійське море.
Гетто світу: Маре - Париж по-еврейські
Свіжі і хрумкі піти, намолені синагоги, кошерні ресторани і милі люди з пейсами і добрими очами – щоб побачити все це не конче летіти до Ізраїлю. Досить просто зазирнути у паризький квартал Маре, розповідь про який і продовжує нашу рубрику про національні гетто.
Закрыть
Outlook facebook page