RU  UK  EN
Статьи  >  Насолодись  >  Зліпи собі хобі. Історія гончарства

Зліпи собі хобі. Історія гончарства

У краєзнавчий музей якої країни не зайди, неодмінно помітиш схожі археологічні знахідки – уламки глиняних виробів. Гончарне ремесло, що народилося кілька тисячоліть тому, однак існує й сьогодні, по праву може вважатися одним із найбільш довговічних.

Унікальність глини помітили наші далекі предки, які жили в печерах, одягалися в шкури і добували вогонь за допомогою каменів. Безформні судини для зберігання води і їжі, звісно, мало нагадували акуратні пропорційні ємності, та й правильному випалу не піддавалися, проте захоплені тим, як суміш в руках перетворюється на щось значиме, стародавні люди почали приписувати їй всілякі магічні властивості. Як результат, пізніше міфологія і навіть святі писання деяких народів поповнилися переказами про створення першої людини саме з цього матеріалу. Так, наприклад, шумерські легенди свідчать, що нашому прототипу дав життя такий собі бог Еа, який попередньо вбив свого «колегу» Кінгу. Змішавши кров жертви з глиною, він отримав диво-суміш, з якої й були виліплені наші пращури.

В одному з давньокитайських міфів, на щастя, обійшлося без криміналу: богиня Нюйва, котра створила все на землі, теж вирішила для «виготовлення» людей використовувати глину, але без «домішок». До того ж особин, які згодом стали представниками благородних сімей (правителями, багатіями), вона ліпила власноруч, продумуючи кожну деталь. А ось «виробництво» нижчих верств суспільства було не таким серйозним: мотузка занурювалась у суміш, і налиплі грудочки просто розплескувались по землі...introduction-to-pottery-for-04092317.jpgФото virginexperiencedays.co.uk

До речі, про мотузку як елемент гончарної справи у міфі йдеться не випадково. Щоб хоч якось поліпшити форму виробів, стародавні майстри використовували саме її. Втім, значних результатів це не приносило, а переломний момент настав, тільки коли в робочому арсеналі умільців з’явився спеціальний гончарний круг. Точно визначити дату народження і країну-виробника пристрою, який відкрив новий етап в історії цієї справи, дослідникам донині не вдалося, але перші згадки про нього можна зустріти ще в Старому Завіті. Винахід значно спростив процес виготовлення глиняних виробів, а його поширення у різних частинах світу додало їм певного колориту. Так, історія «загальнонародної» гончарної справи в кожній країні почала набувати своїх особливостей. Наприклад, у Китаї про високий рівень розвитку цього ремесла свідчать винайдені там фарфор і кераміка. У Стародавній Греції мало не на кожній настінній фресці відображена робота майстрів над різними глиняними посудинами. Грецькі вази, часто декоровані чорною глазур’ю, вважалися незамінним атрибутом розкоші.

У майстернях на слов’янських землях віддавали перевагу природному кольору матеріалу, доповнюючи виліплені глечики, макітри та інші вироби видавленими геометричними чи квітковими орнаментами. Саме широке розмаїття останніх представлено в тематичному музеї, який знаходиться в українському містечку Опішня Полтавської області.P1012114.JPGФото opishniaturist.blogspot.com

А ось на африканській території експонувати колекції ще зарано, адже мешканці деяких тропічних її регіонів досі майструють вироби методом накладання глини на вже готовий посуд. Не чоловіча це справа – горщики ліпити, вважають жителі Беніну, Зімбабве, Малаві та сусідніх держав, доручаючи цю роботу виключно жінкам. Саморобний прилавок із сувенірами, що більше нагадують археологічні знахідки, аніж сучасні вироби, є мало не в кожному селі.

Про ремесло тисячолітньої давності пам’ятають і зараз. Щоправда, дедалі частіше глиняні речі застосовують не в ролі кухонної атрибутики, а як елемент декору чи сувенірної продукції. Кажуть також, що робота з цим природним матеріалом допомагає позбутися негативної енергії і чудово знімає нервове напруження. Тож, створюючи гарні вироби, можна одночасно і стабілізувати психічний стан. Хто знає, можливо, таким методом зі стресами боровся і гончар з Великобританії Марк Бейліс, який встановив гіннесівський рекорд, вручну виліпивши за годину 150 горщиків.

Головне фото pomorskie-prestige.eu

Вам это будет интересно:
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Полотно з рису. Мистецтво Тамбо
Японці дуже творчий народ, особливо якщо це стосується рису. А якщо в них є ще трохи вільного часу і великі просторі поля, тоді доволі буденний процес вирощування агрокультури перетворюється на мистецтво…
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Фламенко: Коли плаче гітара та стукотять підбори
Те, що більшість людей знає про фламенко – зовсім не любов і не пестощі, це далеко не розвага і не розгул веселощів. Вогненно-експресивне фламенко – відображення страждань і болю людини всередині цілого народу, вічно гнаного і позбавленого даху над головою. А сам танець, який став всесвітнім символом Іспанії – не тільки її національне надбання...
Мехенді – замість тисячі татуювань
Про те, щоб зробити татуювання, нехай і не справжнє, а всього лиш тимчасове, замислювався кожен другий. Абсолютно безболісне нанесення малюнків, які можна змінити через кілька тижнів, пропонує мистецтво мехенді – розпис хною.
Кінцугі. Японське мистецтво реставрації
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в OUTLOOK.
За підтримки Посольства Угорщини в Україні в Києві проходять концерти Дьордя Оравца, Андраша Габора Вірага та Ержебет Шевельо.
В Національній філармонії України триває проект «Магія живої музики», в рамках якого за підтримки посольства Угорщини в Україні відбувся концерт «КвінтоФест. Камерні акценти осені» та пройде щорічний концерт-присвята Ференцу Лісту.
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Ручна робота: персидські килими
У ті часи, коли перським воїнам не було рівних, а їхній силі підкорилися Римська імперія та Аравійський півострів, з-під пальців майстринь народу-переможця вийшов перший шедевр. «Весняний килим» став найдорожчим в історії людства. Він символізував владу і міць персів, а його краса оповідала про божественне походження царя Хосрова І.
Мікеланджело Антоніоні – співець пустелі людських душ
Непростий духовний світ людей ХХ століття став вдячною темою для багатьох кінематографістів, але особливе місце в її розробці належить Антоніоні. Режисер здобув світову славу фільмами, що зобразили внутрішній світ сучасника, його самотність, некомунікабельність (слово, що стало ключовим для творчості майстра).
Куди сходити? П’ять найцікавіших музеїв сучасного мистецтва Європи
Франсуаза Барб-Галль вчить, як розмовляти з дітьми про мистецтво. Вона у своїх книгах наводить приклади, навчає бачити те, що не бачать інші. Помічати деталі і забувати про ярлики. Але варто визнати, що серед дорослих вкрай мало людей, котрі можуть похизуватися знаннями у цій сфері.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
БагатоМЕТРОва краса
Жителі великих міст чи не щодня користуються метрополітеном. На жаль, у стрімкому ритмі сучасного життя мало хто може дозволити собі насолоджуватись дизайном підземок. OUTLOOK не навчився зупиняти час, однак ми змогли підібрати для вас п'ятнадцять найдивовижніших станцій з усього світу.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті.
Дім, який побудував…
«Халабуди» на деревах, землянки, схованки – що ми тільки не будували в дитинстві. На жаль, коли дорослішаєш, фантазія втрачається, і більшість із нас тепер живе в незручних сірих «коробках». Однак є люди, які самостійно створили житло своєї мрії.
Посидимо? Частина друга
Не так давно ми вже писали про незвичайні лавочки, які можна побачити на вулицях різних міст. В один матеріал не вдалося «вмістити» всі об’єкти, які нам сподобалися, тому сьогодні – друга частина огляду. Почнемо із французького дизайнера Пабло Рейносо. Уже кілька років він подорожує країнами і залишає за собою «сліди». Ми вибрали дві найцікавіші його роботи.
Посол Елена Летісія Тереса Мікусінскі провела дипломатичний прийом, почесним гостем став всесвітньо відомий аргентинський співак Хіронімо Рауч
Колонна зала КМДА 11 червня приймала гостей Посольства Аргентинської Республіки в Україні з нагоди національного свята. Надзвичайні та Повноважні Посли, представники уряду та державних органів, партнери посольства, бізнес спільнота та ЗМІ вишикувалися у довгу чергу, аби привітати очільницю іноземної дипломатичної установи та висловити свої вітання дружній Аргентині.
Посидимо?
Гуляючи київською Пейзажною алеєю, завжди помічаєш дивовижні лавки, створені українськими майстрами. Моя улюблена – з пледом і подушкою, адже вона здається затишною навіть у негоду. Сидячи на ній, я згадав картину з дитинства: бабусі виносять з дому довгу дошку, кладуть її одним кінцем на пеньок, іншим – на перила під’їзду, і виходить лавочка. Чим не дизайнерське диво?
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
Закрыть
Outlook facebook page