RU  UK  EN
Статьи  >  Насолодись  >  Зліпи собі хобі. Історія гончарства

Зліпи собі хобі. Історія гончарства

У краєзнавчий музей якої країни не зайди, неодмінно помітиш схожі археологічні знахідки – уламки глиняних виробів. Гончарне ремесло, що народилося кілька тисячоліть тому, однак існує й сьогодні, по праву може вважатися одним із найбільш довговічних.

Унікальність глини помітили наші далекі предки, які жили в печерах, одягалися в шкури і добували вогонь за допомогою каменів. Безформні судини для зберігання води і їжі, звісно, мало нагадували акуратні пропорційні ємності, та й правильному випалу не піддавалися, проте захоплені тим, як суміш в руках перетворюється на щось значиме, стародавні люди почали приписувати їй всілякі магічні властивості. Як результат, пізніше міфологія і навіть святі писання деяких народів поповнилися переказами про створення першої людини саме з цього матеріалу. Так, наприклад, шумерські легенди свідчать, що нашому прототипу дав життя такий собі бог Еа, який попередньо вбив свого «колегу» Кінгу. Змішавши кров жертви з глиною, він отримав диво-суміш, з якої й були виліплені наші пращури.

В одному з давньокитайських міфів, на щастя, обійшлося без криміналу: богиня Нюйва, котра створила все на землі, теж вирішила для «виготовлення» людей використовувати глину, але без «домішок». До того ж особин, які згодом стали представниками благородних сімей (правителями, багатіями), вона ліпила власноруч, продумуючи кожну деталь. А ось «виробництво» нижчих верств суспільства було не таким серйозним: мотузка занурювалась у суміш, і налиплі грудочки просто розплескувались по землі...introduction-to-pottery-for-04092317.jpgФото virginexperiencedays.co.uk

До речі, про мотузку як елемент гончарної справи у міфі йдеться не випадково. Щоб хоч якось поліпшити форму виробів, стародавні майстри використовували саме її. Втім, значних результатів це не приносило, а переломний момент настав, тільки коли в робочому арсеналі умільців з’явився спеціальний гончарний круг. Точно визначити дату народження і країну-виробника пристрою, який відкрив новий етап в історії цієї справи, дослідникам донині не вдалося, але перші згадки про нього можна зустріти ще в Старому Завіті. Винахід значно спростив процес виготовлення глиняних виробів, а його поширення у різних частинах світу додало їм певного колориту. Так, історія «загальнонародної» гончарної справи в кожній країні почала набувати своїх особливостей. Наприклад, у Китаї про високий рівень розвитку цього ремесла свідчать винайдені там фарфор і кераміка. У Стародавній Греції мало не на кожній настінній фресці відображена робота майстрів над різними глиняними посудинами. Грецькі вази, часто декоровані чорною глазур’ю, вважалися незамінним атрибутом розкоші.

У майстернях на слов’янських землях віддавали перевагу природному кольору матеріалу, доповнюючи виліплені глечики, макітри та інші вироби видавленими геометричними чи квітковими орнаментами. Саме широке розмаїття останніх представлено в тематичному музеї, який знаходиться в українському містечку Опішня Полтавської області.P1012114.JPGФото opishniaturist.blogspot.com

А ось на африканській території експонувати колекції ще зарано, адже мешканці деяких тропічних її регіонів досі майструють вироби методом накладання глини на вже готовий посуд. Не чоловіча це справа – горщики ліпити, вважають жителі Беніну, Зімбабве, Малаві та сусідніх держав, доручаючи цю роботу виключно жінкам. Саморобний прилавок із сувенірами, що більше нагадують археологічні знахідки, аніж сучасні вироби, є мало не в кожному селі.

Про ремесло тисячолітньої давності пам’ятають і зараз. Щоправда, дедалі частіше глиняні речі застосовують не в ролі кухонної атрибутики, а як елемент декору чи сувенірної продукції. Кажуть також, що робота з цим природним матеріалом допомагає позбутися негативної енергії і чудово знімає нервове напруження. Тож, створюючи гарні вироби, можна одночасно і стабілізувати психічний стан. Хто знає, можливо, таким методом зі стресами боровся і гончар з Великобританії Марк Бейліс, який встановив гіннесівський рекорд, вручну виліпивши за годину 150 горщиків.

Головне фото pomorskie-prestige.eu

Вам это будет интересно:
Перфекціонізм – справа ювелірна
Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів. Господар закладу, Карл Густавович Фаберже, напевно бачив у цьому хаосі наближення кінця своєї кар'єри. Однак, можливо, і потай сподівався на друге життя власної спадщини. Якби він знав, що так воно й станеться, – навряд чи маестро так швидко втратив би душевні сили...
Зроблено у Швеції: далекарлійська конячка
Відтоді, як крилаті коні валькірій назавжди поскакали до Вальхалли, на сторожі традицій вікінгів стоїть далекарлійська конячка – розписна народна іграшка, вперше згадана в літописі XVII століття. Далекарлійський коник є талісманом нетуристичної Швеції, рятуючи від забуття старовинні перекази і вірування.
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Золото Балтики: у їхніх жилах тече бурштин
«У наших жилах тече бурштин», – жартують балтійці. Вони вірять, що сонячний камінь – це сльози їхньої богині Юрате. За легендою, вона мала необачність покохати простого рибалку Кастітіса, який щодня приходив закидати сіті в Балтійське море.
Цукровий живопис Китаю: мистецтво з ложки
Квіти і дерева, тварини і птахи, дракони і герої казок – словом, все, що тільки спаде на думку, може тут перетворитися на об’єкт… їстівного мистецтва. Дивовижною технікою малювання гарячим цукром володіють китайські майстри із провінції Сичуань. Картини, виконані практично карамеллю, не можуть бути ні "відредаговані", ні перемальовані наново.
Божественний мугам: музика Азербайджану
Є музика, від якої хочеться жити. Навіть якщо при її звучанні по щоках течуть сльози. Музичний жанр мугам розмовляє зі слухачем на зрозумілій йому мові. Кожен з нас переживав нещасну любов або крах ідеалів. Ці теми стали джерелом натхнення для музикантів азербайджанського напрямку мугам. Про цей унікальний стиль OUTLOOK розповість в матеріалі.
Заклиначі: Як змусити змію танцювати
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі.
Точка на карті: музей Ілани Гур
Складання маршрутів для сучасних туристів вже давно виходять за межі класичного розуміння поїздок за кордон. Мандрівники сьогодні є настільки вибагливими, що стандартний набір — історичні місця та крамниці з сувенірами скоро турагенціям пропонувати буде нікому, адже попит зростає не на традиційні екскурсії, а на отримання емоцій.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Полотно з рису. Мистецтво Тамбо
Японці дуже творчий народ, особливо якщо це стосується рису. А якщо в них є ще трохи вільного часу і великі просторі поля, тоді доволі буденний процес вирощування агрокультури перетворюється на мистецтво…
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Фламенко: Коли плаче гітара та стукотять підбори
Те, що більшість людей знає про фламенко – зовсім не любов і не пестощі, це далеко не розвага і не розгул веселощів. Вогненно-експресивне фламенко – відображення страждань і болю людини всередині цілого народу, вічно гнаного і позбавленого даху над головою. А сам танець, який став всесвітнім символом Іспанії – не тільки її національне надбання...
Мехенді – замість тисячі татуювань
Про те, щоб зробити татуювання, нехай і не справжнє, а всього лиш тимчасове, замислювався кожен другий. Абсолютно безболісне нанесення малюнків, які можна змінити через кілька тижнів, пропонує мистецтво мехенді – розпис хною.
Кінцугі. Японське мистецтво реставрації
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в OUTLOOK.
За підтримки Посольства Угорщини в Україні в Києві проходять концерти Дьордя Оравца, Андраша Габора Вірага та Ержебет Шевельо.
В Національній філармонії України триває проект «Магія живої музики», в рамках якого за підтримки посольства Угорщини в Україні відбувся концерт «КвінтоФест. Камерні акценти осені» та пройде щорічний концерт-присвята Ференцу Лісту.
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Ручна робота: персидські килими
У ті часи, коли перським воїнам не було рівних, а їхній силі підкорилися Римська імперія та Аравійський півострів, з-під пальців майстринь народу-переможця вийшов перший шедевр. «Весняний килим» став найдорожчим в історії людства. Він символізував владу і міць персів, а його краса оповідала про божественне походження царя Хосрова І.
Закрыть
Outlook facebook page