RU  UK  EN
Статьи  >  Напиши  >  Країна, що вміє подобатися: Вірменія

Країна, що вміє подобатися: Вірменія

Олена Расенко побувала у Вірменії і тепер готова поділитися з читачами самобутністю цієї чарівної країни, в якій дійсно хочеться залишитися.

В цю кавказьку країну я їхала сама і до незнайомих людей. Перед мандрівкою родичі та друзі з десяток разів попередили мене про сувору вдачу горців і яскраво змалювали, які труднощі чекають у Вірменії мене, молоду жінку, яка подорожує без товариства. Уже сівши в літак, я подумала, чи не вибігти мені, поки не пізно, і забути про свої плани на Арарат і Севан.

Потім заспокоїлась, поспостерігавши, як у салоні літака ніжно і трепетно велика вірменська родина опікала маленького хлопчика. Стало якось затишно, і я розслабилася.

Що впадає в очі?

На вулицях Єревана велелюдно. Спокійні, розслаблені жителі столиці прогулюються,сидять у кав’ярнях, грають у нарди, п'ють чай і гучно розмовляють по мобільних телефонах. Стільникові компанії нещодавно знизили ціни і зробили зв'язок доступним. Тому народ тільки-но відчув можливості дешевих розмов.

Читайте також: Якщо у тебе 10 доларів і ти в Єревані

Перш ніж завітати до будь-якої кав’ярні, морально підготуйтеся до того, що кава у Вірменії не надто міцна, але неймовірно пересолоджена. Її варять із цукром. Тож офіціанта краще попередити про ваші уподобання.

Трав'яні чаї ж пречудові. Сировину для них збирають у горах і сонячних долинах Кавказу. Місцеві впевнені, що незабаром підкорять світ, напоївши його відварами власного приготування. А тому активно взялися розвивати цю галузь. Найпопулярніша серед місцевих суміш – чебрець, м'ята і липа.8952197461_5afe204bc1_o.jpgФото elevation.maplogs.com

Єреванці люблять моду. А іноді навіть дозволяють їй сідати собі на голову. Лаки, гелі, начіс.. Тут навіть сильна половина людства не нехтує цими засобами. Улюблені кольори взуття у хлопців – червоний і білий. Вірменки ходять переважно на підборах. Молодь здебільшого вдягається надто легко. Навіть у холодну пору носять коротенькі курточки, літні штани, футболки, дівчата – тоненькі сукні, прикриваючи руками сині носи. Чоловіки активно користуються парфумами, тому, проходячи повз чергового єреванця, можна ще довго відчувати шлейф стійкого деревного аромату. Жінки старшого віку віддають перевагу чорному одягу. Самі пояснюють такий вибір кольору численними війнами, які за довгі роки забрали майже в кожній сім'ї когось із родичів.

Читайте також: Що вони їдять: Вірменія

Вірмени відкриті, емоційні і товариські. Однак запрошувати в дім нового знайомого не поспішають. Спершу дещо насторожено промацують розмовою, вдивляються в очі, намагаючись зрозуміти, з якими намірами прийшов гість, і якщо відчувають безпеку, то запропонують ароматної кави або трав'яного чаю з шоколадними цукерками. Усе, щоб підсолодити і задобрити візитера.

Що закарбувати?

Практично вся історична частина столиці збудована з рожевого туфу. Через це Єреван має солодкавий та апетитний вигляд, мов та квітка на верхівці торта.

Я довго блукала його вулицями. Незліченну кількість пам'ятників, вилитих із бронзи, бетону або зібраних із брухту, дбайливо оточують барвисті клумби, водограї, скверики, овочеві крамнички та журнальні кіоски. Конуси церков, напівкруглі арки у східному стилі та дивовижні візерунки на вікнах і тротуарах.shutterstock_1453132895.jpgФото armenia-tour.com

У самісінькому серці міста, на Площі Республіки, танцює в такт мелодій Хачатуряна міський фонтан. Подивитися на нього приходять натовпи туристів.

Багато з них говорять мовою фарсі. Перси тут часті гості й приносять місцевому турбізнесу стабільний дохід. Тут, на півночі від своєї країни, вони можуть трохи розслабитися, випити вина, жінки зняти обов'язкові для іранок хустки і «скуштувати вільного життя».

Якщо ж водограй освіжає недостатньо, варто згадати про озеро Севан – прохолодно там навіть у літню спеку. Це єдина велика водойма у Вірменії, яка водночас є і головним водосховищем країни. Розкинулось воно на висоті 1900 метрів над рівнем моря, в нього впадає 28 річок, а витікає всього одна. Колись його береги були вкриті густим лісом – буком і дубом. Ejmiatsin-Mayr-Ator.jpgФото tufenkianheritage.com

Нині дерев майже немає, зате, як і раніше, сюди прилітають: сірі куріпки, крижні, огари, чайки. А в період перельотів на озері відпочивають пелікани, фламінго, лебеді, баклани.

Там я і зустріла Спартака. Колишній вчитель малювання вже десять років пише Севан. Приходить вранці, ставить поруч термос із чаєм і спостерігає за водою до пізнього вечора. І так день у день. Каже, створив уже тисячі прекрасних пейзажів, але й досі захоплений красою, що навкруги, і так само закоханий у цю гладь.

Попити з художником чаю приходить вісімдесятирічний Арман. Він теж любить озеро і проводить коло нього цілісінький день. Колишній випускник консерваторії, милий, усміхнений дідусь співає для мандрівників різними мовами, не вимагаючи грошей. Упевнений, веселити народ – його покликання, а що добрішим він буде до людей, то більше Творець відміряє йому років.

Чого повчитися?

Цей гірський народ працьовитий. Кожен клаптик землі, який може приносити користь – зорано та засіяно. У селян мозолисті, обвітрені руки. З ранку до вечора вони намагаються вичавити з кам'янистої землі максимум. Для багатьох вона стала єдиним годувальником. У стареньких пенсії невеликі, та й молодь у містечках і селах роками сидить без роботи. Але всі впевнені, що це тимчасово.shutterstock_1442321309.jpg
Фото armenia-tour.com

Простягати руку допомоги своїм – давня добра традиція. Чимало представників цієї нації живе закордоном, всього три мільйони – на землі предків. Кожен вірменин, який більш-менш стоїть на ногах, вважає своїм обов'язком допомогти рідній державі. Так, нещодавно місцеві школи попросили підтримки. Їм були потрібні дошки, парти, ремонт. Тож за півроку вірменська діаспора зібрала на реконструкцію навчальних закладів близько трьох мільйонів доларів. Переважно робили пожертви анонімно, не претендуючи навіть на елементарне «спасибі». Окрилені щедрістю співвітчизників, єреванці почали збирати гроші на садки, лікарні, музеї та дитячі будинки. Однак добрими вірмени себе не вважають, вони просто знають, що зобов'язані змінити ситуацію в країні на краще і робити це треба всією великою родиною.

Далі буде...

Головне фото horizonguides.com/

Вам это будет интересно:
Departure: Мальдіви
Подивитися на визначні пам’ятки країни, а не готелів, і наблизитися до життя мальдівців, а не сусідів по номеру, пропонує одна з найменших столиць – Мале. Перша асоціація, яка виникає при згадці Мальдів, – це щось блакитно-пасторальне. Морська гладь і невтомне сліпуче сонце, від якого хочеться закопатися в теплий розніжений пісок...
Нормандія очима Корнія Грицюка: батьківщина парасольок і субмарин.
Корній Грицюк продовжує ділитися враженнями від французької Нормандії. У попередньому матеріалі він розповідав про свій вояж до Довіля. Тепер на черзі Шербург, або Шербур-Октевіль. Подвійна назва міста з'явилася на початку 2000-х, коли Шербург злився з Октевілем.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 3. "Дух самурая"
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану...
Індійське село Кодхіні: таємниця близнюків, котру ніхто не розгадав
У світі є незвичайне місце, де народжується найбільше близнюків. Хоча на перший погляд це схоже на містичний збіг, статистика змушує вірити в чудеса. Індійський штат Керала може похвалитися селом, де відбуваються незвичайні речі. Кодхіні – те саме місце, де близнюків більше, ніж у будь-якій іншій точці світу. І цьому немає майже жодних пояснень.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 2 “Рибний день”
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Британська глибинка: У пошуках таємниць Альбіону
Зелені схили, порослі вересовими кущами, безлюдні приміські дороги, вузькі вулички з маленькими котеджами і садами, що п’янять своїми пахощами, – здається, що британські сільця не підкоряються плинові часу. Немов завмерлі картини героїчного фентезі, всі вони мають свою історію і готові розповісти про великі битви, хоробрих воїнів і легендарні артефакти.
Історія однієї вулиці: Шпігельгассе
Шпігельгассе, що у перекладі з німецької означає «Дзеркальна вулиця» чи «Дзеркальний провулок» – це зовсім не найбільша і не найголовніша вулиця в Цюриху. Навіть зовсім навпаки – вона феноменально коротка і вузька, але розташована в затишних куточках міста так, що навіть рідкісний турист зможе її відшукати.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Інсбрук – казкове місто в обрамленні Альпійських гір
Тірольська місцевість Австрії надзвичайно самобутня. Тут своя кухня і навіть своя манера співу, а багатовікова історія відмінно поєднується з природними красотами і спортивними об’єктами. Пік різноманіття – невелике гірське містечко Інсбрук. Це адміністративний центр Тіроля, а також одне з найчистіших місць у Європі...
Листівки з Болгарії
Озброївшись закордонним паспортом та гарним настроєм, вирушайте на у так зване «ближнє зарубіжжя» - Болгарія - саме та країна, де старовинна архітектура вдало поєднується із розслабляючим морським бризом. Не вірите? А от OUTLOOK впевнений, що Павло Хоменський через свої світлини зможе вас переконати! Яскрава, по-своєму велична Софія - це must see! Гайда з нами!
Фіджі: подорож до романтиків-нащадків людожерів
Гостинність місцевих – ось що відразу ж дивує на Фіджі, а особливо враховуючи те, що всі вони – нащадки канібалів. На щастя, приготування їжі з людського м’яса вже кілька століть як не практикують. А ось стравами, наприклад, зі смаженого кажанка тут зовсім не гидують і охоче діляться рецептами з туристами.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Австралійський едем – острів Кенгуру
Грізні хвилі то підіймаються, немов воїни на чатах, то розбиваються об скелястий берег і, складаючи зброю і покірно відступаючи, розсипаються у піну. Вітер вільно гуляє поміж лавандових полів, а евкаліптові діброви ховають у своїх заростях сонних коал. От-от сутінки накриють усе живе темним ковшем, і нічне життя похапцем розправить свої крила.
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
За водними процедурами – в пустелю!
Місто, де Олександру Македонському передрекли завоювання світу. Місто, куди навідувалася Клеопатра щоб поплескатися в теплих цілющих джерелах. Місто, яке сьогодні складно відшукати на карті без хорошої оптики. Сіва. У самому серці Сахари, в 560 кілометрах від Каїра чекає на «свого» допитливого відвідувача невелике поселення з незмірно великою історією.
Departure: Роттердам
Портове покликання Роттердама зробило його «найбільш неголландським містом країни». Саме тут керує єдиний в Нідерландах мер-мусульманин, розташовується найбільша карибська діаспора і навіть є власний Чайна-таун. Корінних жителів і приїжджих у місті практично порівну. Та якщо озирнутися назад, скажімо, століть на сім...
Закрыть
Outlook facebook page