Країна, що вміє подобатися: Вірменія

В цю кавказьку країну я їхала сама і до незнайомих людей. Перед мандрівкою родичі та друзі з десяток разів попередили мене про сувору вдачу горців і яскраво змалювали, які труднощі чекають у Вірменії мене, молоду жінку, яка подорожує без товариства. Уже сівши в літак, я подумала, чи не вибігти мені, поки не пізно, і забути про свої плани на Арарат і Севан.

Потім заспокоїлась, поспостерігавши, як у салоні літака ніжно і трепетно велика вірменська родина опікала маленького хлопчика. Стало якось затишно, і я розслабилася.

Що впадає в очі?

На вулицях Єревана велелюдно. Спокійні, розслаблені жителі столиці прогулюються,сидять у кав’ярнях, грають у нарди, п'ють чай і гучно розмовляють по мобільних телефонах. Стільникові компанії нещодавно знизили ціни і зробили зв'язок доступним. Тому народ тільки-но відчув можливості дешевих розмов.

Читайте також: Якщо у тебе 10 доларів і ти в Єревані

Перш ніж завітати до будь-якої кав’ярні, морально підготуйтеся до того, що кава у Вірменії не надто міцна, але неймовірно пересолоджена. Її варять із цукром. Тож офіціанта краще попередити про ваші уподобання.

Трав'яні чаї ж пречудові. Сировину для них збирають у горах і сонячних долинах Кавказу. Місцеві впевнені, що незабаром підкорять світ, напоївши його відварами власного приготування. А тому активно взялися розвивати цю галузь. Найпопулярніша серед місцевих суміш – чебрець, м'ята і липа.Фото elevation.maplogs.com

Єреванці люблять моду. А іноді навіть дозволяють їй сідати собі на голову. Лаки, гелі, начіс.. Тут навіть сильна половина людства не нехтує цими засобами. Улюблені кольори взуття у хлопців – червоний і білий. Вірменки ходять переважно на підборах. Молодь здебільшого вдягається надто легко. Навіть у холодну пору носять коротенькі курточки, літні штани, футболки, дівчата – тоненькі сукні, прикриваючи руками сині носи. Чоловіки активно користуються парфумами, тому, проходячи повз чергового єреванця, можна ще довго відчувати шлейф стійкого деревного аромату. Жінки старшого віку віддають перевагу чорному одягу. Самі пояснюють такий вибір кольору численними війнами, які за довгі роки забрали майже в кожній сім'ї когось із родичів.

Читайте також: Що вони їдять: Вірменія

Вірмени відкриті, емоційні і товариські. Однак запрошувати в дім нового знайомого не поспішають. Спершу дещо насторожено промацують розмовою, вдивляються в очі, намагаючись зрозуміти, з якими намірами прийшов гість, і якщо відчувають безпеку, то запропонують ароматної кави або трав'яного чаю з шоколадними цукерками. Усе, щоб підсолодити і задобрити візитера.

Що закарбувати?

Практично вся історична частина столиці збудована з рожевого туфу. Через це Єреван має солодкавий та апетитний вигляд, мов та квітка на верхівці торта.

Я довго блукала його вулицями. Незліченну кількість пам'ятників, вилитих із бронзи, бетону або зібраних із брухту, дбайливо оточують барвисті клумби, водограї, скверики, овочеві крамнички та журнальні кіоски. Конуси церков, напівкруглі арки у східному стилі та дивовижні візерунки на вікнах і тротуарах.Фото armenia-tour.com

У самісінькому серці міста, на Площі Республіки, танцює в такт мелодій Хачатуряна міський фонтан. Подивитися на нього приходять натовпи туристів.

Багато з них говорять мовою фарсі. Перси тут часті гості й приносять місцевому турбізнесу стабільний дохід. Тут, на півночі від своєї країни, вони можуть трохи розслабитися, випити вина, жінки зняти обов'язкові для іранок хустки і «скуштувати вільного життя».

Якщо ж водограй освіжає недостатньо, варто згадати про озеро Севан – прохолодно там навіть у літню спеку. Це єдина велика водойма у Вірменії, яка водночас є і головним водосховищем країни. Розкинулось воно на висоті 1900 метрів над рівнем моря, в нього впадає 28 річок, а витікає всього одна. Колись його береги були вкриті густим лісом – буком і дубом. Фото tufenkianheritage.com

Нині дерев майже немає, зате, як і раніше, сюди прилітають: сірі куріпки, крижні, огари, чайки. А в період перельотів на озері відпочивають пелікани, фламінго, лебеді, баклани.

Там я і зустріла Спартака. Колишній вчитель малювання вже десять років пише Севан. Приходить вранці, ставить поруч термос із чаєм і спостерігає за водою до пізнього вечора. І так день у день. Каже, створив уже тисячі прекрасних пейзажів, але й досі захоплений красою, що навкруги, і так само закоханий у цю гладь.

Попити з художником чаю приходить вісімдесятирічний Арман. Він теж любить озеро і проводить коло нього цілісінький день. Колишній випускник консерваторії, милий, усміхнений дідусь співає для мандрівників різними мовами, не вимагаючи грошей. Упевнений, веселити народ – його покликання, а що добрішим він буде до людей, то більше Творець відміряє йому років.

Чого повчитися?

Цей гірський народ працьовитий. Кожен клаптик землі, який може приносити користь – зорано та засіяно. У селян мозолисті, обвітрені руки. З ранку до вечора вони намагаються вичавити з кам'янистої землі максимум. Для багатьох вона стала єдиним годувальником. У стареньких пенсії невеликі, та й молодь у містечках і селах роками сидить без роботи. Але всі впевнені, що це тимчасово.
Фото armenia-tour.com

Простягати руку допомоги своїм – давня добра традиція. Чимало представників цієї нації живе закордоном, всього три мільйони – на землі предків. Кожен вірменин, який більш-менш стоїть на ногах, вважає своїм обов'язком допомогти рідній державі. Так, нещодавно місцеві школи попросили підтримки. Їм були потрібні дошки, парти, ремонт. Тож за півроку вірменська діаспора зібрала на реконструкцію навчальних закладів близько трьох мільйонів доларів. Переважно робили пожертви анонімно, не претендуючи навіть на елементарне «спасибі». Окрилені щедрістю співвітчизників, єреванці почали збирати гроші на садки, лікарні, музеї та дитячі будинки. Однак добрими вірмени себе не вважають, вони просто знають, що зобов'язані змінити ситуацію в країні на краще і робити це треба всією великою родиною.

Далі буде...

Головне фото horizonguides.com/