RU  UK  EN
Статьи  >  Дізнайся  >  Старт Місяцю литовської фотографії MOLPIK!

Старт Місяцю литовської фотографії MOLPIK!

Автор: 22.09.2020 | мистецтво, Литва
Вже у вівторок, 22 вересня, для всіх охочих долучитись до мистецтва фотографії, в Києві відбудуться заходи одразу на 8 локаціях за підтримки Посольства Литовської Республіки в Україні. Вони будуть присвячені становленню Литовської школи фотографії у часи СРСР.

Нова команда Клайпедського осередку Спілки фотографів Литви протягом кількох років вивчала творчість своїх самобутніх авторів, займалася показом та їхньою популяризацією в Литві та інших європейських країнах. І нарешті її побачать у Києві.

У об’єктиви литовських фотографів потрапили мешканці сіл, їхній побут та звичаї. Вони зверталися до теми провінційного життя, як до можливості зберегти основи литовської ідентичності в радянський період. Це могло інтерпретуватися, як спроба протистояння політичній та ідеологічній системі того часу, яка, однак, не вступала з нею у відкриту конфронтацію. У часи СРСР фотографи не могли займатися комерційною діяльністю. Але саме литовські фотографи у 1969 році першими у Радянському Союзі створили своє професійне об’єднання. Таким чином, вони були працевлаштовані й офіційно заробляли фотографією, хоча в інших республіках це було неможливо. Автори Литовської школи фотографії започаткували не тільки унікальний напрямок фотографії, але і певний спосіб сприйняття та уявлення світу, через який ми сьогодні маємо можливість зануритися у минуле й порівняти його з сьогоденням.

Виставки супроводжуватиме паралельна освітня програма, яка охоплюватиме кінопокази, презентації фотокниг, перформанси та низку відкритих лекцій литовських критиків й істориків фотографії.

В рамках заходу відбудуться:

22 вересня – відкриття фестивалю виставкою «Цвітіння повсякденності» о 18:00 у Національному музеї Тараса Шевченка (пров. Тараса Шевченка, 8а), яка триватиме до 25 жовтня. Виставка «Цвітіння повсякденності» представляє два покоління фотографів, а саме класиків литовської фотографії (Антанаса Суткуса, Александраса Маціяускас, Вітаса Луцкуса, Ромуальдаса Ракаускаса, Рімантаса Діхавічюса і Ромуальдаса Пожерскіса) та їх послідовників, які акумулювали стилістичні конструкції, естетику та психологізм своїх вчителів.

22 вересня – відкриття виставки Вітаса Луцкуса «Подорожі. В Тбілісі» у київській галереї «РА» (вул. Богдана Хмельницького, 32). Вітас Луцкус одним з перших виїхав за межі Литви, щоб зняти на плівку життя в інших радянських республіках. Відвідувачі матимуть можливість побачити серію унікальних фотонотаток, яка розповідає про те, як в Грузії починалися часи Перебудови. Луцкус був легендарною постаттю та одним з найзнаковіших документалістів, але за життя його роботи майже ніде не експонувалися, а про персональні виставки марно було і мріяти.. А ще тримав у квартирі живого лева, але про це згодом. Його надбанням стало поєднання документалістики з вигадкою, працювати з двома протилежними жанрами одночасно.

23 вересня – відкриття виставки фотознімків Рімальдаса Вікшрайтіса «Гримаси втомленого села», що розповідають про спільну для Литви і України пострадянську історію, у вільному просторі «Цех» (вул. М. Пимоненко 13, корпус 6а/21, БЦ «Форум»). Його чорно-біла фотосерія, над якою Вікшрайтіс працював протягом 30 років, розповідає про занепад місцевих ферм та традиційне сільське життя під час та після падіння Радянського Союзу.

23 вересня - відеолекція «Гуманізм у литовській фотографії: міжнародні тенденції та відмінні риси» литовського куратора Томаса Пабедінскаса о 17:00 у київській галереї «РА» (вул. Богдана Хмельницького, 32), де мистецтвознавець розповість про загальні риси Литовської школи фотографії, її вписаність у світовий контекст гуманістичної фотографії, спроби протистояння політичній та ідеологічній системі того часу.

24 вересня відкриття виставки Гінтаутаса Трімакаса і фотосерії «Плакати» Гінтараса Зінкевічюса спільно з Агне Нарушіте, де яскраво передане народження естетики «нудьги» в литовській фотографії, в арт-центрі Павла Гудімова «Я Галерея» (вул. Хорива, 49-Б).

24 вересня відеолекція «Реперзентація людини в сучасній литовській фотографії» від куратора та кандидата мистецтвознавства Томаса Пабедінскаса о 17:00 у київській галереї «РА» (вул. Богдана Хмельницького, 32). У рамках відеолекції Томас покаже, як сучасна фотографія показує різні аспекти самоідентифікації у формі дискурсивних знаків. Фотографи, які фіксують навмисні дії, що чинить людина відповідно до певних поведінкових моделей, її особистих речей, приватного простору чи середовища проживання, допомагають наочно побачити, що фотографія не лише репрезентує ідентичність, але й допомагає створювати її як колекцію образів.

25 вересня – показ кураторського проекту Даріуса Вайчекаускаса «Lost Time» о 18:00, присвяченого фотоекспериментам сучасних авторів, у Малій галереї центру «Мистецький Арсенал» (вул.Лаврська 10-12), а о 19:00 у Муніципальній галерея «Лавра» (вулиця Лаврська, 7В) відбудеться перформанс Даріуса Вайчекаускаса «Деконструкція Саші Курмаза».

25 вересня – відкриття фотовиставки з колекціями знімків художника Йонаса Мекаса «Frozen Film Frames», учасника художнього руху Fluxus, в Муніципальній галереї «Лавра» (вулиця Лаврська, 7В). Автор – гуру авангардного кіно, художник, критик, поет, фотограф, який змінив кінокритику, виробництво фільмів та їх показ в 1960-х і 1970-х роках. Він один з найвідоміших литовських митців. Уся богема Нью-Йорку називала його «хрещеним батьком» американського авангардного експериментального кіно.

25 вересня – відкриття фотовиставки ню-фотографій Віолетти Бубеліте «Своє тіло», яка з 1981 року знімала трансформацію тіла у трьох частинах: «З дзеркалом» (1982 р.), «Автопортрет» (1983-1994 рр.) та «Оголені тіла» (1981-2003 рр.) в Муніципальній галереї «Лавра» (вулиця Лаврська, 7В). До уваги відвідувачів також будуть представлені ню-автопортрети Віолети останніх років (2015 – 2019).

26 вересня – відкриття виставки Віргіліуса Шонте «Оголений», який протягом усього життя шукав баланс між власним інтимним світом і світським життям, триватиме до 4 жовтня в галереї The Naked Room (вул. Рейтарська 21). Фотограф у своїх роботах часто підіймав теми екології, субкультур, інклюзії та чоловічого тіла. Все життя конфлікт між інтимним та публічним впливав на фотографічну практику Віргіліуса Шонти, тому йому доводилось жити з виваженим публічним образом та одночасно знімати чоловіче ню.

26 вересня – показ короткометражних фільмів про литовських фотографів (Антанаса Суткуса, Станісловаса Жвіргждаса, Арунаса Балтенаса), серед яких буде представлений фільм «Майстер і Тетяна» про відомого литовського фотографа Вітаса Луцкуса у київському кінотеатрі «Ліра» (вул. Велика Житомирська, 40).

27 вересня кураторська екскурсія Даріуса Вайчекаускаса виставкою «Цвітіння повсякденності», який розповість про започаткування ідеї спільних творчих поглядів українських та литовських фотографів, у Національному музеї Тараса Шевченка (пров. Тараса Шевченка, 8а).

— серія «Burning Slides Аурелії Макніте — серія фото, зачеплених полум'ям зображень з чужих архівів. Тут зображена природа і міські пейзажі перетворюються в абстрактні відблиски паралельних світів.

— серія «Деконструкції» Даріуса Вайчекаускаса, де одним з найбільш помітних елементів є посилання на авторство оригінальної роботи, яка включена в назву кожної. Вказуючи ім'я іншого автора, Даріус використовує роботу останнього як семантичну вісь.

— фотороботи Довіле Дагене представляє фотографії, які створюють враження свідка місця і часу.

— фотороботи Вітаутаса Кумжа концентрує свою увагу на початковому етапі створення фотографії, який здається йому куди цікавішим, ніж рендеринг або постобробка зображень.

— серія «Процес» Валентини Однов’юн представляє фотографії шматків викинутого фотопаперу, які були знайдені в фотолабораторії в’язниці «Патара» в Таллінні. Ця в'язниця використовувалася гестапо, а потім і КДБ.

— серія «Тінь, тіні або складена фотографічна перспектива» Юозапаса Калнюса використовує техніку зйомки без камери, щоб зобразити на згорнутому сріблясто-желатиновому папері тіні впізнаваних об’'єктів.

27 вересня – в арт-центрі Павла Гудімова «Я Галерея» (вул. Хорива, 49-Б) відбудеться презентація резиденції міста Клайпеда для фотографів. Під час зустрічі куратор резиденції Даріус Вайчекаускас розповість про історію створення резиденції. А своїми результатами резиденції поділяться учасники — Андрій Бойко, Станіслав Остроус та Анастасія Леонова.


Вам это будет интересно:
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Бельгійське мереживо: Вальс тисячі ниток
Дивлячись на фламандські мережива, важко позбутися думки, що дивовижні квіти, спритно вплетені у вінок візерунка, народжені розсипом іскор, що зірвалися з чарівної палички. На зворотному боці краси лишаються труди і дні неприкаяних дівчат, викрадені у життя лабіринтом ажурних петель.
Заклиначі: Як змусити змію танцювати
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі.
Новини іноземних дипустанов в Україні
Протягом березня акредитовані в Україні посольства брали активну участь у культурному та соціальному житті, адаптованому під сучасні реалії. Тож пропонуємо вашій увазі їх добірку.
Золото Балтики: у їхніх жилах тече бурштин
«У наших жилах тече бурштин», – жартують балтійці. Вони вірять, що сонячний камінь – це сльози їхньої богині Юрате. За легендою, вона мала необачність покохати простого рибалку Кастітіса, який щодня приходив закидати сіті в Балтійське море.
Дудук: Музика, що пробуджує кохання
Цій музиці півтори тисячі років. Ніжні, обволікаючі мелодії, зіграні на флейті дудук, називають «голосом вічності». У Вірменії, де люди шанують народні мотиви, вірять, що в дудук вселилася душа абрикосового дерева – і змусила дерево зазвучати. Вони вписуються протяжним і пронизливим звучанням, що пробуджують легку ностальгію.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті.
Якщо у тебе 10 доларів і ти у Вільнюсі
Сьогодні ми знову будемо витрачати заповітну хрустку зелену папірчину, на котрій зображений видатний американський фінансист Александер Гамільтон. На що нам її вистачить у затишному литовському Вільнюсі – далі в OUTLOOK. У наші дні Вільнюс, як і вся Литва, перебуває в стані поступового, але впевненого економічного зростання...
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
БагатоМЕТРОва краса
Жителі великих міст чи не щодня користуються метрополітеном. На жаль, у стрімкому ритмі сучасного життя мало хто може дозволити собі насолоджуватись дизайном підземок. OUTLOOK не навчився зупиняти час, однак ми змогли підібрати для вас п'ятнадцять найдивовижніших станцій з усього світу.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Ужупіс – Монмартр по-литовськи
Ужупіс – найвідоміший район у всій Прибалтиці. І хай вона невелика, цей вільнюський осередок свободи, гармонії і креативу заслуговує на свою славу. Ми провели там кілька чудових днів, тому з радістю ділимося своїми враженнями.
Дім, який побудував…
«Халабуди» на деревах, землянки, схованки – що ми тільки не будували в дитинстві. На жаль, коли дорослішаєш, фантазія втрачається, і більшість із нас тепер живе в незручних сірих «коробках». Однак є люди, які самостійно створили житло своєї мрії.
Зліпи собі хобі. Історія гончарства
У краєзнавчий музей якої країни не зайди, неодмінно помітиш схожі археологічні знахідки – уламки глиняних виробів. Гончарне ремесло, що народилося кілька тисячоліть тому, однак існує й сьогодні, по праву може вважатися одним із найбільш довговічних.
Полотно з рису. Мистецтво Тамбо
Японці дуже творчий народ, особливо якщо це стосується рису. А якщо в них є ще трохи вільного часу і великі просторі поля, тоді доволі буденний процес вирощування агрокультури перетворюється на мистецтво…
Стріт-арт: від французьких революціонерів до Бенксі
Слово «арт» сьогодні використовують на кожнім кроці. Та, на жаль, звичайна їдальня з брудними столами і мухами не стає від цього приємним закладом харчування з креативним дизайном. І все ж, коли мова заходить про справжнє мистецтво, речі треба називати своїми іменами. Тому ми занурюємося в кам'яні джунглі мегаполісів, щоб насолодитися одним з напрямів street-art – стенсілами.
Скляний handmade
Ексклюзивні скляні вази та ялинкові іграшки, наявні всього в одному-двох екземплярах, окрім високої ціни, найчастіше об’єднує ще й унікальна технологія виготовлення, якою володіють представники рідкісної професії – склодуви. Історія цього ремесла триває вже протягом кількох тисячоліть, а деякі старі таємниці handmade-виробництва досі зберігаються під грифом секретності.
Мистецтво тату: заворожлива магія натільних малюнків
Історія цього мистецтва налічує близько 6 тисяч років. Примітно, що своїм народженням модне нині ремесло завдячує випадку… Одного дня хтось із первісних людей помітив, що після того, як на місце опіків і порізів потрапляє будь-який натуральний барвник, на шкірі з’являються дуже стійкі малюнки.
Закрыть
Outlook facebook page