RU  UK  EN
Статьи  >  Насолодись  >  Мікеланджело Антоніоні – співець пустелі людських душ

Мікеланджело Антоніоні – співець пустелі людських душ

Непростий духовний світ людей ХХ століття став вдячною темою для багатьох кінематографістів, але особливе місце в її розробці належить Антоніоні. Режисер здобув світову славу фільмами, що зобразили внутрішній світ сучасника, його самотність, некомунікабельність (слово, що стало ключовим для творчості майстра).

«Що непокоїть сучасну людину? Який відгук знаходять в її душі події, що відбуваються у світі? Ось ті питання, які ми повинні ставити перед собою у своїй творчості», – пояснював він.

І Антоніоні зображує духовний стан людини за умов розпаду сімейних стосунків («Ніч»), панування грошей («Затемнення»), тиску державної системи («Забріскі Пойнт») і прогресу («Червона пустеля»). Загалом за всього декларованого західною культурою індивідуалізму характерне тут відчуття безпорадності окремо взятої особи, навіть її непотрібності. Вона може просто зникнути, як Анна у «Пригоді», покінчити з собою, як Альдо у «Крику», найчастіше ж поневолена рутиною (хай і такою підкреслено богемною, як у «Збільшенні»). Не дивно, що виникає відчуття хибності, ілюзорності життя, бажання змінити його, почати з нового аркуша, як це зробив, хай і невдало, герой стрічки «Професія: репортер».Maratone-TV70-Michelangelo-Antonioni-2.jpgФото fondazioneprada.org

Сам режисер частково пояснив проблему своїх героїв невідповідністю сучасників технічному поступу: змінюється не лише матеріальний світ, але й сама людина, зміна ж моральних, духовних цінностей відбувається надто повільно. Виникає розрив, проблема адаптації до мінливого світу. Це і є проблемою Джуліани з «Червоної пустелі», як і багатьох наших сучасників (недарма все частіше звучать нарікання на шалений ритм життя, що поневолює, пригноблює людину!).

Так чи інакше у своєму світі герої Антоніоні почуваються некомфортно і нерідко намагаються з нього втекти. Кудись – у такий собі антицивілізаційний пустельний рай («Забріскі Пойнт»), особисті стосунки («Затемнення») чи навіть смерть («Крик»). Але втеча ця безперспективна.monica-vitti-michelangelo-antonioni-venezia-antonioni-e1deb562edab1f9efa8c3154485cf023-large-1395234-1280x967.jpgФото flashbak.com

Героя (чи антигероя?) своєї «Червоної пустелі» режисер пояснював так: «Він (Коррадо) тікає і намагається таким чином вирішити головну проблему свого життя. Але ця проблема не зовні, а всередині нього». Отож, як зауважує сам персонаж: «Кожен з нас крутиться, вертиться, а потім опиняється таким, яким був раніше».От звичайний робітник у фільмі не бажає нікуди їхати: йому затишно на своєму місці, якого у Коррадо просто немає. Втратила його і Джуліана. «У душі кожний італієць прагне, можливо, не стільки втечі, скільки пригоди. Ми зовсім не вміємо організувати своє дозвілля, дати вихід енергії, що зрештою знаходить розрядку в сексі чи злочині», – писав майстер. У випадку «Червоної пустелі» можна побачити і дещо інше. Проблема героїв у тому, що світ не просто «впіймав», а обігнав їх, лишивши у своєрідному вакуумі. Виходу з нього шукають по-різному: Коррадо – у переїздах, Джуліана – у потягу до самогубства, також своєрідної втечі. Недарма наскрізним образом стрічки є корабель. Героїня у фіналі стрічки так і не наважилась зійти на нього. Можливо, і на краще. Втеча, різка зміна долі навряд чи принесли б щастя героїні, загалом відірваної від реальності...zabriskie-point-1970-002-00m-swr-antonioni-in-canyon.jpgФото bfi.org.uk

А як щодо спроб змінити цей світ? У світі Антоніоні, схоже, і вони приречені на невдачу. Характерним тут є образ «лівих» студентів у «Забріскі Пойнт».Суспільна система в цьому фільмі нагадує прес, під яким безсило борсаються бунтівники (чи не тому головний герой викрадає літака, щоб злетіти?). Сцени з ними змальовують фактично образ поліційної держави. «Справжнім революціонером стаєш тоді, коли тобі проламують голову, висаджують ногою двері, коли тобі не дають жити, ходити до школи, працювати», – каже темношкірий студент. «Наша країна скочується до фашизму, зараз свині-поліцейські вже тут, в університеті. Що буде далі – вони сидітимуть поряд з нами в аудиторії? Прийдуть у наш дім? Переслідуватимуть нас на вулиці?» – обурюються активісти. Не дивно, що молодь тягне до боротьби: вона лише входить до великого життя і не звикла до його атмосфери, відчуває задуху суспільної системи. Разом із тим важко визначити конкретну програму цих досить неоднозначних (попри всю симпатію режисера) персонажів. Що, як вони бунтують просто для того, щоб бунтувати? Утім, у них є те, чого бракує багатьом іншим героям Антоніоні (і, зрештою, не лише їм): спільна справа, «ідеологічна спорідненість», на думку автора, «стає засобом комунікабельності, досягнення взаєморозуміння». Чи було це виходом із суспільної кризи в очах режисера? Схоже, що ні. Антоніоні не вважав себе пророком. Він лише досліджував, намагався показати і за можливості пояснити проблеми людей ХХ століття.На жаль, актуальні вони і сьогодні, тож Мікеланджело Антоніоні ще довго не втрачатиме свого глядача…

Головне фото rivegauche-filmecritica.com

Вам это будет интересно:
Золото Балтики: у їхніх жилах тече бурштин
«У наших жилах тече бурштин», – жартують балтійці. Вони вірять, що сонячний камінь – це сльози їхньої богині Юрате. За легендою, вона мала необачність покохати простого рибалку Кастітіса, який щодня приходив закидати сіті в Балтійське море.
Дудук: Музика, що пробуджує кохання
Цій музиці півтори тисячі років. Ніжні, обволікаючі мелодії, зіграні на флейті дудук, називають «голосом вічності». У Вірменії, де люди шанують народні мотиви, вірять, що в дудук вселилася душа абрикосового дерева – і змусила дерево зазвучати. Вони вписуються протяжним і пронизливим звучанням, що пробуджують легку ностальгію.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті.
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
БагатоМЕТРОва краса
Жителі великих міст чи не щодня користуються метрополітеном. На жаль, у стрімкому ритмі сучасного життя мало хто може дозволити собі насолоджуватись дизайном підземок. OUTLOOK не навчився зупиняти час, однак ми змогли підібрати для вас п'ятнадцять найдивовижніших станцій з усього світу.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Дім, який побудував…
«Халабуди» на деревах, землянки, схованки – що ми тільки не будували в дитинстві. На жаль, коли дорослішаєш, фантазія втрачається, і більшість із нас тепер живе в незручних сірих «коробках». Однак є люди, які самостійно створили житло своєї мрії.
Зліпи собі хобі. Історія гончарства
У краєзнавчий музей якої країни не зайди, неодмінно помітиш схожі археологічні знахідки – уламки глиняних виробів. Гончарне ремесло, що народилося кілька тисячоліть тому, однак існує й сьогодні, по праву може вважатися одним із найбільш довговічних.
Полотно з рису. Мистецтво Тамбо
Японці дуже творчий народ, особливо якщо це стосується рису. А якщо в них є ще трохи вільного часу і великі просторі поля, тоді доволі буденний процес вирощування агрокультури перетворюється на мистецтво…
Стріт-арт: від французьких революціонерів до Бенксі
Слово «арт» сьогодні використовують на кожнім кроці. Та, на жаль, звичайна їдальня з брудними столами і мухами не стає від цього приємним закладом харчування з креативним дизайном. І все ж, коли мова заходить про справжнє мистецтво, речі треба називати своїми іменами. Тому ми занурюємося в кам'яні джунглі мегаполісів, щоб насолодитися одним з напрямів street-art – стенсілами.
Скляний handmade
Ексклюзивні скляні вази та ялинкові іграшки, наявні всього в одному-двох екземплярах, окрім високої ціни, найчастіше об’єднує ще й унікальна технологія виготовлення, якою володіють представники рідкісної професії – склодуви. Історія цього ремесла триває вже протягом кількох тисячоліть, а деякі старі таємниці handmade-виробництва досі зберігаються під грифом секретності.
Мистецтво тату: заворожлива магія натільних малюнків
Історія цього мистецтва налічує близько 6 тисяч років. Примітно, що своїм народженням модне нині ремесло завдячує випадку… Одного дня хтось із первісних людей помітив, що після того, як на місце опіків і порізів потрапляє будь-який натуральний барвник, на шкірі з’являються дуже стійкі малюнки.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
Сьогодні виповнюється 120 років з дня народження відомої української художниці - Катерини Білокур. Її талант був визнаний за життя, її роботами захоплювався Пабло Пікассо, а в наші дні її картини виставлені у музеях, а Google присвячує їй свій дудл. А розпочиналось все за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролювались...
Камасан: Поселення із шедеврами на Балі
Балі – одне з найпопулярніших місць для зимівлі. Океан, вулкани, чудова природа й екзотичні фрукти... Але є ще одна причина, про яку мало хто знає – унікальне арт-село Камасан, що дало початок однойменному балійському живопису. Про нього ми і розкажемо сьогодні на сторінках OUTLOOK.
Ручна робота: персидські килими
У ті часи, коли перським воїнам не було рівних, а їхній силі підкорилися Римська імперія та Аравійський півострів, з-під пальців майстринь народу-переможця вийшов перший шедевр. «Весняний килим» став найдорожчим в історії людства. Він символізував владу і міць персів, а його краса оповідала про божественне походження царя Хосрова І.
Мехенді – замість тисячі татуювань
Про те, щоб зробити татуювання, нехай і не справжнє, а всього лиш тимчасове, замислювався кожен другий. Абсолютно безболісне нанесення малюнків, які можна змінити через кілька тижнів, пропонує мистецтво мехенді – розпис хною.
Пабло Пікассо: Поет для своєї епохи
Про Пікассо як про самобутнього художника, графіка та скульптора нам так чи інакше відомо все або майже все, тоді як інші його іпостасі опинилися на другому плані. Ілля Еренбург одного разу дуже коротко описав відносини Пабло Пікассо зі своєю епохою: «ХХ століття знайшло в ньому власного експерта-динаміта, філософа та поета».
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
Старт Місяцю литовської фотографії MOLPIK!
Вже у вівторок, 22 вересня, для всіх охочих долучитись до мистецтва фотографії, в Києві відбудуться заходи одразу на 8 локаціях за підтримки Посольства Литовської Республіки в Україні. Вони будуть присвячені становленню Литовської школи фотографії у часи СРСР.
Закрыть
Outlook facebook page