RU  UK  EN
Статьи  >  Насолодись  >  Мікеланджело Антоніоні – співець пустелі людських душ

Мікеланджело Антоніоні – співець пустелі людських душ

Непростий духовний світ людей ХХ століття став вдячною темою для багатьох кінематографістів, але особливе місце в її розробці належить Антоніоні. Режисер здобув світову славу фільмами, що зобразили внутрішній світ сучасника, його самотність, некомунікабельність (слово, що стало ключовим для творчості майстра).

«Що непокоїть сучасну людину? Який відгук знаходять в її душі події, що відбуваються у світі? Ось ті питання, які ми повинні ставити перед собою у своїй творчості», – пояснював він.

І Антоніоні зображує духовний стан людини за умов розпаду сімейних стосунків («Ніч»), панування грошей («Затемнення»), тиску державної системи («Забріскі Пойнт») і прогресу («Червона пустеля»). Загалом за всього декларованого західною культурою індивідуалізму характерне тут відчуття безпорадності окремо взятої особи, навіть її непотрібності. Вона може просто зникнути, як Анна у «Пригоді», покінчити з собою, як Альдо у «Крику», найчастіше ж поневолена рутиною (хай і такою підкреслено богемною, як у «Збільшенні»). Не дивно, що виникає відчуття хибності, ілюзорності життя, бажання змінити його, почати з нового аркуша, як це зробив, хай і невдало, герой стрічки «Професія: репортер».Maratone-TV70-Michelangelo-Antonioni-2.jpgФото fondazioneprada.org

Сам режисер частково пояснив проблему своїх героїв невідповідністю сучасників технічному поступу: змінюється не лише матеріальний світ, але й сама людина, зміна ж моральних, духовних цінностей відбувається надто повільно. Виникає розрив, проблема адаптації до мінливого світу. Це і є проблемою Джуліани з «Червоної пустелі», як і багатьох наших сучасників (недарма все частіше звучать нарікання на шалений ритм життя, що поневолює, пригноблює людину!).

Так чи інакше у своєму світі герої Антоніоні почуваються некомфортно і нерідко намагаються з нього втекти. Кудись – у такий собі антицивілізаційний пустельний рай («Забріскі Пойнт»), особисті стосунки («Затемнення») чи навіть смерть («Крик»). Але втеча ця безперспективна.monica-vitti-michelangelo-antonioni-venezia-antonioni-e1deb562edab1f9efa8c3154485cf023-large-1395234-1280x967.jpgФото flashbak.com

Героя (чи антигероя?) своєї «Червоної пустелі» режисер пояснював так: «Він (Коррадо) тікає і намагається таким чином вирішити головну проблему свого життя. Але ця проблема не зовні, а всередині нього». Отож, як зауважує сам персонаж: «Кожен з нас крутиться, вертиться, а потім опиняється таким, яким був раніше».От звичайний робітник у фільмі не бажає нікуди їхати: йому затишно на своєму місці, якого у Коррадо просто немає. Втратила його і Джуліана. «У душі кожний італієць прагне, можливо, не стільки втечі, скільки пригоди. Ми зовсім не вміємо організувати своє дозвілля, дати вихід енергії, що зрештою знаходить розрядку в сексі чи злочині», – писав майстер. У випадку «Червоної пустелі» можна побачити і дещо інше. Проблема героїв у тому, що світ не просто «впіймав», а обігнав їх, лишивши у своєрідному вакуумі. Виходу з нього шукають по-різному: Коррадо – у переїздах, Джуліана – у потягу до самогубства, також своєрідної втечі. Недарма наскрізним образом стрічки є корабель. Героїня у фіналі стрічки так і не наважилась зійти на нього. Можливо, і на краще. Втеча, різка зміна долі навряд чи принесли б щастя героїні, загалом відірваної від реальності...zabriskie-point-1970-002-00m-swr-antonioni-in-canyon.jpgФото bfi.org.uk

А як щодо спроб змінити цей світ? У світі Антоніоні, схоже, і вони приречені на невдачу. Характерним тут є образ «лівих» студентів у «Забріскі Пойнт».Суспільна система в цьому фільмі нагадує прес, під яким безсило борсаються бунтівники (чи не тому головний герой викрадає літака, щоб злетіти?). Сцени з ними змальовують фактично образ поліційної держави. «Справжнім революціонером стаєш тоді, коли тобі проламують голову, висаджують ногою двері, коли тобі не дають жити, ходити до школи, працювати», – каже темношкірий студент. «Наша країна скочується до фашизму, зараз свині-поліцейські вже тут, в університеті. Що буде далі – вони сидітимуть поряд з нами в аудиторії? Прийдуть у наш дім? Переслідуватимуть нас на вулиці?» – обурюються активісти. Не дивно, що молодь тягне до боротьби: вона лише входить до великого життя і не звикла до його атмосфери, відчуває задуху суспільної системи. Разом із тим важко визначити конкретну програму цих досить неоднозначних (попри всю симпатію режисера) персонажів. Що, як вони бунтують просто для того, щоб бунтувати? Утім, у них є те, чого бракує багатьом іншим героям Антоніоні (і, зрештою, не лише їм): спільна справа, «ідеологічна спорідненість», на думку автора, «стає засобом комунікабельності, досягнення взаєморозуміння». Чи було це виходом із суспільної кризи в очах режисера? Схоже, що ні. Антоніоні не вважав себе пророком. Він лише досліджував, намагався показати і за можливості пояснити проблеми людей ХХ століття.На жаль, актуальні вони і сьогодні, тож Мікеланджело Антоніоні ще довго не втрачатиме свого глядача…

Головне фото rivegauche-filmecritica.com

Вам это будет интересно:
Перфекціонізм – справа ювелірна
Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів.
Зроблено у Швеції: далекарлійська конячка
Відтоді, як крилаті коні валькірій назавжди поскакали до Вальхалли, на сторожі традицій вікінгів стоїть далекарлійська конячка – розписна народна іграшка, вперше згадана в літописі XVII століття. Далекарлійський коник є талісманом нетуристичної Швеції, рятуючи від забуття старовинні перекази і вірування.
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Золото Балтики: у їхніх жилах тече бурштин
«У наших жилах тече бурштин», – жартують балтійці. Вони вірять, що сонячний камінь – це сльози їхньої богині Юрате. За легендою, вона мала необачність покохати простого рибалку Кастітіса, який щодня приходив закидати сіті в Балтійське море.
Цукровий живопис Китаю: мистецтво з ложки
Квіти і дерева, тварини і птахи, дракони і герої казок – словом, все, що тільки спаде на думку, може тут перетворитися на об’єкт… їстівного мистецтва. Дивовижною технікою малювання гарячим цукром володіють китайські майстри із провінції Сичуань. Картини, виконані практично карамеллю, не можуть бути ні "відредаговані", ні перемальовані наново.
Божественний мугам: музика Азербайджану
Є музика, від якої хочеться жити. Навіть якщо при її звучанні по щоках течуть сльози. Музичний жанр мугам розмовляє зі слухачем на зрозумілій йому мові. Кожен з нас переживав нещасну любов або крах ідеалів. Ці теми стали джерелом натхнення для музикантів азербайджанського напрямку мугам. Про цей унікальний стиль OUTLOOK розповість в матеріалі.
Заклиначі: Як змусити змію танцювати
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі.
Точка на карті: музей Ілани Гур
Складання маршрутів для сучасних туристів вже давно виходять за межі класичного розуміння поїздок за кордон. Мандрівники сьогодні є настільки вибагливими, що стандартний набір — історичні місця та крамниці з сувенірами скоро турагенціям пропонувати буде нікому, адже попит зростає не на традиційні екскурсії, а на отримання емоцій.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Полотно з рису. Мистецтво Тамбо
Японці дуже творчий народ, особливо якщо це стосується рису. А якщо в них є ще трохи вільного часу і великі просторі поля, тоді доволі буденний процес вирощування агрокультури перетворюється на мистецтво…
Зліпи собі хобі. Історія гончарства
У краєзнавчий музей якої країни не зайди, неодмінно помітиш схожі археологічні знахідки – уламки глиняних виробів. Гончарне ремесло, що народилося кілька тисячоліть тому, однак існує й сьогодні, по праву може вважатися одним із найбільш довговічних.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Фламенко: Коли плаче гітара та стукотять підбори
Те, що більшість людей знає про фламенко – зовсім не любов і не пестощі, це далеко не розвага і не розгул веселощів. Вогненно-експресивне фламенко – відображення страждань і болю людини всередині цілого народу, вічно гнаного і позбавленого даху над головою. А сам танець, який став всесвітнім символом Іспанії – не тільки її національне надбання...
Мехенді – замість тисячі татуювань
Про те, щоб зробити татуювання, нехай і не справжнє, а всього лиш тимчасове, замислювався кожен другий. Абсолютно безболісне нанесення малюнків, які можна змінити через кілька тижнів, пропонує мистецтво мехенді – розпис хною.
Кінцугі. Японське мистецтво реставрації
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в OUTLOOK.
За підтримки Посольства Угорщини в Україні в Києві проходять концерти Дьордя Оравца, Андраша Габора Вірага та Ержебет Шевельо.
В Національній філармонії України триває проект «Магія живої музики», в рамках якого за підтримки посольства Угорщини в Україні відбувся концерт «КвінтоФест. Камерні акценти осені» та пройде щорічний концерт-присвята Ференцу Лісту.
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Закрыть
Outlook facebook page