RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Мікеланджело Антоніоні – співець пустелі людських душ

Мікеланджело Антоніоні – співець пустелі людських душ

Непростий духовний світ людей ХХ століття став вдячною темою для багатьох кінематографістів, але особливе місце в її розробці належить Антоніоні. Режисер здобув світову славу фільмами, що зобразили внутрішній світ сучасника, його самотність, некомунікабельність (слово, що стало ключовим для творчості майстра).

«Що непокоїть сучасну людину? Який відгук знаходять в її душі події, що відбуваються у світі? Ось ті питання, які ми повинні ставити перед собою у своїй творчості», – пояснював він.

І Антоніоні зображує духовний стан людини за умов розпаду сімейних стосунків («Ніч»), панування грошей («Затемнення»), тиску державної системи («Забріскі Пойнт») і прогресу («Червона пустеля»). Загалом за всього декларованого західною культурою індивідуалізму характерне тут відчуття безпорадності окремо взятої особи, навіть її непотрібності. Вона може просто зникнути, як Анна у «Пригоді», покінчити з собою, як Альдо у «Крику», найчастіше ж поневолена рутиною (хай і такою підкреслено богемною, як у «Збільшенні»). Не дивно, що виникає відчуття хибності, ілюзорності життя, бажання змінити його, почати з нового аркуша, як це зробив, хай і невдало, герой стрічки «Професія: репортер».Maratone-TV70-Michelangelo-Antonioni-2.jpgФото fondazioneprada.org

Сам режисер частково пояснив проблему своїх героїв невідповідністю сучасників технічному поступу: змінюється не лише матеріальний світ, але й сама людина, зміна ж моральних, духовних цінностей відбувається надто повільно. Виникає розрив, проблема адаптації до мінливого світу. Це і є проблемою Джуліани з «Червоної пустелі», як і багатьох наших сучасників (недарма все частіше звучать нарікання на шалений ритм життя, що поневолює, пригноблює людину!).

Так чи інакше у своєму світі герої Антоніоні почуваються некомфортно і нерідко намагаються з нього втекти. Кудись – у такий собі антицивілізаційний пустельний рай («Забріскі Пойнт»), особисті стосунки («Затемнення») чи навіть смерть («Крик»). Але втеча ця безперспективна.monica-vitti-michelangelo-antonioni-venezia-antonioni-e1deb562edab1f9efa8c3154485cf023-large-1395234-1280x967.jpgФото flashbak.com

Героя (чи антигероя?) своєї «Червоної пустелі» режисер пояснював так: «Він (Коррадо) тікає і намагається таким чином вирішити головну проблему свого життя. Але ця проблема не зовні, а всередині нього». Отож, як зауважує сам персонаж: «Кожен з нас крутиться, вертиться, а потім опиняється таким, яким був раніше».От звичайний робітник у фільмі не бажає нікуди їхати: йому затишно на своєму місці, якого у Коррадо просто немає. Втратила його і Джуліана. «У душі кожний італієць прагне, можливо, не стільки втечі, скільки пригоди. Ми зовсім не вміємо організувати своє дозвілля, дати вихід енергії, що зрештою знаходить розрядку в сексі чи злочині», – писав майстер. У випадку «Червоної пустелі» можна побачити і дещо інше. Проблема героїв у тому, що світ не просто «впіймав», а обігнав їх, лишивши у своєрідному вакуумі. Виходу з нього шукають по-різному: Коррадо – у переїздах, Джуліана – у потягу до самогубства, також своєрідної втечі. Недарма наскрізним образом стрічки є корабель. Героїня у фіналі стрічки так і не наважилась зійти на нього. Можливо, і на краще. Втеча, різка зміна долі навряд чи принесли б щастя героїні, загалом відірваної від реальності...zabriskie-point-1970-002-00m-swr-antonioni-in-canyon.jpgФото bfi.org.uk

А як щодо спроб змінити цей світ? У світі Антоніоні, схоже, і вони приречені на невдачу. Характерним тут є образ «лівих» студентів у «Забріскі Пойнт».Суспільна система в цьому фільмі нагадує прес, під яким безсило борсаються бунтівники (чи не тому головний герой викрадає літака, щоб злетіти?). Сцени з ними змальовують фактично образ поліційної держави. «Справжнім революціонером стаєш тоді, коли тобі проламують голову, висаджують ногою двері, коли тобі не дають жити, ходити до школи, працювати», – каже темношкірий студент. «Наша країна скочується до фашизму, зараз свині-поліцейські вже тут, в університеті. Що буде далі – вони сидітимуть поряд з нами в аудиторії? Прийдуть у наш дім? Переслідуватимуть нас на вулиці?» – обурюються активісти. Не дивно, що молодь тягне до боротьби: вона лише входить до великого життя і не звикла до його атмосфери, відчуває задуху суспільної системи. Разом із тим важко визначити конкретну програму цих досить неоднозначних (попри всю симпатію режисера) персонажів. Що, як вони бунтують просто для того, щоб бунтувати? Утім, у них є те, чого бракує багатьом іншим героям Антоніоні (і, зрештою, не лише їм): спільна справа, «ідеологічна спорідненість», на думку автора, «стає засобом комунікабельності, досягнення взаєморозуміння». Чи було це виходом із суспільної кризи в очах режисера? Схоже, що ні. Антоніоні не вважав себе пророком. Він лише досліджував, намагався показати і за можливості пояснити проблеми людей ХХ століття.На жаль, актуальні вони і сьогодні, тож Мікеланджело Антоніоні ще довго не втрачатиме свого глядача…

Головне фото rivegauche-filmecritica.com

Вам це буде цікаво:
Мехенді – замість тисячі татуювань
Про те, щоб зробити татуювання, нехай і не справжнє, а всього лиш тимчасове, замислювався кожен другий. Абсолютно безболісне нанесення малюнків, які можна змінити через кілька тижнів, пропонує мистецтво мехенді – розпис хною.
Кінцугі. Японське мистецтво реставрації
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в OUTLOOK.
За підтримки Посольства Угорщини в Україні в Києві проходять концерти Дьордя Оравца, Андраша Габора Вірага та Ержебет Шевельо.
В Національній філармонії України триває проект «Магія живої музики», в рамках якого за підтримки посольства Угорщини в Україні відбувся концерт «КвінтоФест. Камерні акценти осені» та пройде щорічний концерт-присвята Ференцу Лісту.
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Ручна робота: персидські килими
У ті часи, коли перським воїнам не було рівних, а їхній силі підкорилися Римська імперія та Аравійський півострів, з-під пальців майстринь народу-переможця вийшов перший шедевр. «Весняний килим» став найдорожчим в історії людства. Він символізував владу і міць персів, а його краса оповідала про божественне походження царя Хосрова І.
Куди сходити? П’ять найцікавіших музеїв сучасного мистецтва Європи
Франсуаза Барб-Галль вчить, як розмовляти з дітьми про мистецтво. Вона у своїх книгах наводить приклади, навчає бачити те, що не бачать інші. Помічати деталі і забувати про ярлики. Але варто визнати, що серед дорослих вкрай мало людей, котрі можуть похизуватися знаннями у цій сфері.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
БагатоМЕТРОва краса
Жителі великих міст чи не щодня користуються метрополітеном. На жаль, у стрімкому ритмі сучасного життя мало хто може дозволити собі насолоджуватись дизайном підземок. OUTLOOK не навчився зупиняти час, однак ми змогли підібрати для вас п'ятнадцять найдивовижніших станцій з усього світу.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті.
Дім, який побудував…
«Халабуди» на деревах, землянки, схованки – що ми тільки не будували в дитинстві. На жаль, коли дорослішаєш, фантазія втрачається, і більшість із нас тепер живе в незручних сірих «коробках». Однак є люди, які самостійно створили житло своєї мрії.
Посидимо? Частина друга
Не так давно ми вже писали про незвичайні лавочки, які можна побачити на вулицях різних міст. В один матеріал не вдалося «вмістити» всі об’єкти, які нам сподобалися, тому сьогодні – друга частина огляду. Почнемо із французького дизайнера Пабло Рейносо. Уже кілька років він подорожує країнами і залишає за собою «сліди». Ми вибрали дві найцікавіші його роботи.
Посол Елена Летісія Тереса Мікусінскі провела дипломатичний прийом, почесним гостем став всесвітньо відомий аргентинський співак Хіронімо Рауч
Колонна зала КМДА 11 червня приймала гостей Посольства Аргентинської Республіки в Україні з нагоди національного свята. Надзвичайні та Повноважні Посли, представники уряду та державних органів, партнери посольства, бізнес спільнота та ЗМІ вишикувалися у довгу чергу, аби привітати очільницю іноземної дипломатичної установи та висловити свої вітання дружній Аргентині.
Посидимо?
Гуляючи київською Пейзажною алеєю, завжди помічаєш дивовижні лавки, створені українськими майстрами. Моя улюблена – з пледом і подушкою, адже вона здається затишною навіть у негоду. Сидячи на ній, я згадав картину з дитинства: бабусі виносять з дому довгу дошку, кладуть її одним кінцем на пеньок, іншим – на перила під’їзду, і виходить лавочка. Чим не дизайнерське диво?
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
Книжковий Арсенал 2019: іноземні гості
IX Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» завершився, а ми пропонуємо вам ще пролонгувати відчуття ейфорії від перебування в книжковій «оазі» у центрі столиці України. Наш портал, висвітлюючи дипломатичне життя в Україні, приділить свою увагу огляду цікавих заходів, що відбулися за підтримки іноземних посольств, і спілкуванню із закордонними гостями.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
Бельгійське мереживо: Вальс тисячі ниток
Дивлячись на фламандські мережива, важко позбутися думки, що дивовижні квіти, спритно вплетені у вінок візерунка, народжені розсипом іскор, що зірвалися з чарівної палички. На зворотному боці краси лишаються труди і дні неприкаяних дівчат, викрадені у життя лабіринтом ажурних петель.
Рисові поля: Злаки неземної краси
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
Закрити
Outlook facebook page