Синдром Гобі. Загадкова земля Монголії

Ті, хто будь-коли потрапляє у пустелю Гобі, повертаються сюди знову і знову. І якщо це неможливо фізично, то думки мандрівника мимоволі губляться між вивітреними, відполірованими до блиску скелями, знову і знову грузнуть у червоному піску його барханів. Науковці між собою називають це синдромом Гобі – бажанням повертатися у пустелю.Фото toursmongolia.com

Люди яким поталанило ступити на ці землі, називають себе зачарованими. Вони розповідають про незвичайно яскраве нічне небо з неймовірною кількістю зірок, до яких, здається, рукою подати, про тіні, схожі на доісторичних тварин, котрі відкидають на пісок кострубаті скелі, про червоні заходи сонця, які забарвлюють у пронизливо-червоний колір не лише землю, але й в’язке повітря пустелі. Мандрівники в захваті від її оазисів, повних життя і води, дивуються витривалості тварин, що обрали для себе настільки незвичне середовище проживання, і підтверджують слова кочівників, що розповідають про співучі піски. Комусь у цих просторах увижається собачий гавкіт, інші чують флейту, треті – звуки органу. Знавці пустелі Гобі твердять, що таким чином небіжчики хочуть щось розповісти блукаючим у пісках. Науковці ж вважають, що дивні слухові галюцинації, що трапляються у мандрівників у Гобі, не що інше, як рух піску під впливом сильного вітру. Тут нерідко трапляються і зорові містифікації. Мандрівники часто бачать міражі з примарними містами і рослинами. Крім того, люди часто тут гублять своє звичне сприйняття простору. І коли їм здається, що найближчого села всього пару годин ходьби, і можна розгледіти навіть віслюка, що пасеться біля чийогось будинку, виявляється, село розташоване в двадцяти, а то й тридцяти кілометрах.Фото travelask.ru

Пустеля Гобі утворилася на місці стародавнього океану Тетіс 65 мільйонів років тому. Сьогодні її найвищі точки сягають висоти 3000 метрів над рівнем моря. Територія Гобі належить до земель Монголії і Китаю. Її загальна площа трохи менш ніж півтора мільйона квадратних кілометрів. Тут завжди вітряно. Сонце заходить рано, а ночі такі холодні, що, здається, стигнуть кістки. У спекотні дні повітря розжарюється до п’ятдесяти градусів. Це не найбільш завидні умови для життя, проте і тут свій дім знайшли багато птахів і тварин. Серед кам’яних скель тут бродять сайгаки, барани, кулани і джейрани. У Гобі можна зустріти диких верблюдів і ведмедів. Із часів Чингізхана тут поселились і люди. Кочівники живуть в юртах, розводять вогонь і пасуть овець. Риска між цивілізацією та іншим світом проходить вздовж Немегетинської впадини. За неї заходять лише рідкісні групи вчених чи дуже сміливі мандрівники. До їхніх заслуг можна віднести й одне з яскравих відкриттів на території пустелі. Так, у каньйоні Баянзак дослідники відкопали найбільший у світі цвинтар рослиноїдних динозаврів та їхні яйця. Кістки чудово вціліли, і це дало змогу зібрати з решток не один експонат для численних музеїв. Над причиною такого масового захоронення науковці думають і нині. Відомо, що в кістках доісторичних тварин знайшли багато іридію, у більшій концентрації, ніж у землі. А це, як припускають деякі знавці, наштовхує на думку про космічну катастрофу.Фото votpusk.ru

Іншою загадкою Гобі є олгой-хорхой. Це дивовижний черв’як, котрий, як твердять місцеві, мешкає у безлюдних районах пустелі. Він бурого кольору і завдовжки з метр. Живе під землею, а на поверхню виповзає, тільки коли сонце розжарює повітря до краю. Монголи відчувають містичний жах, коли мова заходить про нього. Адже, згідно з переказами, черв’як може вбивати на відстані кількох метрів, випльовуючи отруту в супротивника.

Ще один нерозгаданий секрет Гобі – рогатий череп. Недавно на кордоні Китаю і Монголії було знайдено людські останки, і все б нічого, але з рогами на черепах. Після аналізу науковці припустили: або ці люди так і були народжені з рогами, або ж роги були майстерно імплантовані в голови за допомогою якоїсь магії. Дивовижні знахідки віднесли у музейні запасники, а остаточні висновки так і не стали оголошувати, щоб не руйнувати загальноприйняті уявлення про наше походження.Фото travelask.ru

Інші дослідники у пустелі Гобі, неподалік від міста Уулах, знайшли закам’янілі рештки велетня. Це були кістки людиноподібної істоти заввишки 15 метрів. Вивчення будови скелета і черепа підтвердило той факт, що ця істота могла говорити і мала розум.

Таємницею овіяні розповіді кочівників про підземну державу, котра нібито розташована під землею сучасної пустелі. Про численні населені тунелі, прориті під скелями і пісками Гобі, розповідають різні джерела. Практично всюди її називають країною Агарті. Перекази твердять, що це печерний комплекс, розрахований на проживання там мільйонів людей, а також про те, що саме так, під товстим шаром землі, сховані всі знання світу про людство. Говорячи про походження загадкового підземного світу, старики розповідають, що давно якийсь народ, втікаючи від гніву Чингізхана, пішов у пустелю і прорив тунелі в землі, щоб жити подалі від очей кровожерливого хана. За переказами, вхід в Агарті розташований поблизу озера Ноган-Куль. Живучи під землею, цей народ досяг просвітлення. Кажуть, що столиця підземного царства нагадує палац лами. Вона височіє на горі, густо всіяній монастирями і житлами гуру. Підземний народ багатоликий, складається з багатьох племен. У печерах – особливе освітлення, що дає змогу вирощувати зерно й овочі. Пересуваються жителі загадкового підземного царства крізь вузькі розколини в горах на колісницях. Прибічники теорії підземного царства розповідають, що в Агарті насправді побувало чимало людей, але всі вони дали обітницю мовчання. Підтвердження існування якоїсь підземної держави на території сучасної Гобі можна знайти в давньобуддійських, індійських, європейських джерелах. Зрештою на користь цієї держави на території Гобі свідчать факти. Підтвердив наявність складних печерних комплексів у пустелі вчений-археолог Авірмеда, що працює в інституті географії Академії наук Монголії. Під його керівництвом було організовано понад десяток експедицій у важкодоступні райони Гобі, вивчено понад сотню печер. У деяких із них науковці знайшли закам’янілі свитки з письменами, наскельні малюнки. У деяких з печер було виявлено підлогу, прикрашену плиткою з глини, пірамідки і знаряддя праці. Вивчення печер відбувається доволі повільно, оскільки більшість із них розташовані на великій відстані від цивілізації.Фото travelask.ru

У пустиню Гобі часто приїжджають романтики. Хтось шукає відповіді на нескінченні її загадки, інші їдуть за натхненням чи новими враженнями. З року в рік її піски прорізають дедалі більше чобіт і коліс джипів. Песимісти бурчать: колись і це майже не порушене людьми місце перетворять на активно відвідуваний туристичний об’єкт, прокладуть асфальт і зведуть п’ятизіркові готелі. Оптимісти ж вірять, що це станеться не скоро і продовжують шукати дорогу в легендарну Агарті, все більше й більше страждаючи на синдром Гобі.

Головне фото qantas.com