RU  UK  EN
Статьи  >  Відвідай  >  Гадамес: Квітучий оазис найвідомішої пустелі

Гадамес: Квітучий оазис найвідомішої пустелі

Автор: 06.10.2020 | подорожі, Лівія
П’ятдесятиградусна Сахара – одне з найвідоміших місць на планеті, більша частина якого абсолютно не придатна для життя. Утім, сьогодні ми вирушимо саме в її піски, щоб побачити неймовірне місто Гадамес, чиї жителі тисячоліттями виживають серед тутешньої спеки і надають усім, хто цього потребує, такий необхідний притулок.

Північ Сахари, її невелика ділянка, де сходяться три державних кордони – Алжиру, Лівії і Тунісу, вражає, немов міраж, своїм пальмовим лісом, джерелами і квітучими садами. Саме тут розташоване стародавнє торгове місто Гадамес, а прилеглі території називають не інакше як оазисом. Цей рятівний для мандрівників у всі часи ринковий центр вважають воістину легендарним, оскільки саме тут каравани, давні племена, іноземні купці мали змогу бодай трохи перепочити, перш ніж продовжити свій шлях через розпечену пустелю, котра не дає дихнути спокійно і ночами, перетворюючись на сувору морозильну камеру з вітрами, що пронизують до самих кісток.Ghadames1.jpgФото theguidetolibya.com

Читайте також: Що вони їдять: Алжир

STNMTZ_20120612_09307.jpgФото авторства George Steinmetz georgesteinmetz.com

Дібратися до Гадамеса можна як трасою із Тріполі – лівійської столиці, до котрої майже 600 кілометрів, або ж із розташованого неподалік аеропорту Гадеймс. Будь-який шлях , яким би складним він не виявився, вартий того, оскільки Гадамес, а точніше стародавня його частина, переважає навіть найбагатшу уяву своїм виглядом. І справа тут навіть зовсім не в освіжаючій у порівнянні з околицями природі, а в самому місті, його архітектурі, що дає змогу містянам (тут у всі часи живе приблизно одна кількість людей – близько десяти тисяч) рятуватися від вбивчого клімату Сахари. Багатоповерхові глинобитні будинки з плоскими дахами, що витримують позамежні перепади температур, розставлені по Старому Місту таким чином, щоб жителі мали змогу переміщатися спеціальними терасами, переходами і галереями між ними, до мінімуму скорочуючи своє перебування просто неба, оскільки хоч пальми і квітнуть під шум тисячолітніх джерел, у денний час доби спека стає нестерпною. Що цікаво, саме тому багато лівійців, що вже давно переїхали у більш сучасні міста і в «новий Гадамес» біля аеропорту, не продають свою нерухомість тут, використовуючи старовинне місто як таку собі дачу в особливо спекотні місяці, коли навіть кондиціонери не виручають.STNMTZ_20120612_10054.jpgФото авторства George Steinmetz georgesteinmetz.com

Читайте також: За водними процедурами – в пустелю!

Old_Town_Of_Ghadames.jpgФото commons.wikimedia.org

Либонь, мало хто на нашій планеті може похизуватися «дачею» зі статусом об’єкта Всесвітнього Спадку ЮНЕСКО, а от лівійці – можуть. Їхнє місто, що бачило на своєму віку і правління римлян, і прихід візантійців, і переселення мусульман – це як музей просто неба з типовими близькосхідними площами, релігійними об’єктами, ринками. Соні років тут існувало власне літочислення: спеціальний чоловік «гадус» на центральній площі з водяним годинником ніс службу і визначав час молитов і поливу, а вода і релігія завжди були поруч, оскільки ніде більше вона так не цінується, як у пустелі. Спеціальна система із каменів регулювала напір і напрямок тутешніх джерел, рівномірно зрошуючи дерева та інші рослини. Друга після води валюта Гадмеса в середні віки – фініки. Ними можна було розплатитися за все, оскільки вони – легкі, поживні, довго зберігаються, а, значить, знадобляться абсолютно всім мандрівникам. Фінікові каравани розходилися звідси по всій Африці і Близькому Сходу.bb8e1dde2e1fc71c3141b86bfb446525.jpgФото pinterest.com

Читайте також: Алжир – яскравий птах Магрибу

Сьогодні, звісно, в цьому оазисі зовсім інше життя, і основний його напрямок – туризм. Тисячі людей з усіх континентів прагнуть на власні очі побачити одне з найдавніших міст нашої планети, яке до того ж чудово збереглося. Його унікальне планування, підземні частини, квітучі сади, поселення кочівників, ремесла, настінний живопис закохують у себе все нових і нових туристів. Навіть незважаючи на дуже нестабільну обстановку в самій Лівії останнім часом, місцева влада разом з міжнародними донорами намагаються підтримувати інфраструктуру на належному рівні, оскільки зберігати такі об’єкти – це першочергове завдання всього людства. Не може не тішити і той факт, що останніми десятиліттями Гадамес потроху оживає і реставрується, адже в середині двадцятого століття на нього практично махнули рукою. Особливо він розквітає у дні національних свят, коли мечеті і базари заповнюються лівійцями, алжирцями і тунісцями, а біля міських стін розбивають свої поселення кочові народи – туареги і бедуїни. І, дивлячись на все це, розумієш, що незважаючи на ні на що, деякі речі в нашому житті не підвладні часові, тим більше в цьому місті, де час взагалі розуміли по-своєму.5282815855_38fb5c0fc8_b.jpgФото авторства David Stanley flickr.com

Головне фото thoughtco.com

Вам это будет интересно:
Історія однієї вулиці: Проспект Багдад у Стамбулі.
Якщо весь величний Стамбул – це серце регіональної торгівлі, то одна з його розкішних вулиць – проспект Багдад – безумовно, головна артерія. Опинившись там, навіть заперечуючи шопінг усією душею, вельми складно встояти і не піддатися бажанням усе ж вирушити по крамницях і ринках. Хоча, і крім цього, тут також є що робити.
ВІДЕО: Старенька Братислава
Не поділитися з нашими улюбленими читачами враженнями після відвідин Братислави OUTLOOK не може. Площа Братислави всього 368 квадратиних кілометри (для порівняння: Київ - 839 кілометрів квадратних), а до 1936 року між Віднем та Братиславою курсував трамвай, який сполучав два неймовірно чудових міста. Детальніше - дивіться у відео.
Транспорт світу: Вертикальний Лісабон
Лісабон – це не тільки одне з найгарніших і старовинних міст Європи, але й не надто легкий для життя і будівництва простір, якщо говорити про рельєф місцевості. Португальський мегаполіс розкинувся на семи густозаселених пагорбах. Саме тому його візитівкою вважаються три фунікулери та ліфт...
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?»
Бельгія очима Марини Орлової: Як живуть бельгійці
Марина Орлова – проектний менеджер у культурно-громадській організації. На одному з міжнародних проектів вона зустріла своє кохання – Віма, хлопця з Бельгії. Поїхати в його країну їй вдалося тільки тоді, коли Україна отримала безвіз і саме про те, як живуть бельгійці, що вони їдять на сніданок і як у них заведено відпочивати, Марина розповіла OUTLOOK.
Departure: Мальдіви
Подивитися на визначні пам’ятки країни, а не готелів, і наблизитися до життя мальдівців, а не сусідів по номеру, пропонує одна з найменших столиць – Мале. Перша асоціація, яка виникає при згадці Мальдів, – це щось блакитно-пасторальне. Морська гладь і невтомне сліпуче сонце, від якого хочеться закопатися в теплий розніжений пісок...
Нормандія очима Корнія Грицюка: батьківщина парасольок і субмарин.
Корній Грицюк продовжує ділитися враженнями від французької Нормандії. У попередньому матеріалі він розповідав про свій вояж до Довіля. Тепер на черзі Шербург, або Шербур-Октевіль. Подвійна назва міста з'явилася на початку 2000-х, коли Шербург злився з Октевілем.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 3. "Дух самурая"
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Країна, що вміє подобатися: Вірменія. Частина 2
Олена Расенко побувала у Вірменії і тепер готова поділитися з читачами самобутністю цієї чарівної країни, в якій дійсно хочеться залишитися.
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану...
Індійське село Кодхіні: таємниця близнюків, котру ніхто не розгадав
У світі є незвичайне місце, де народжується найбільше близнюків. Хоча на перший погляд це схоже на містичний збіг, статистика змушує вірити в чудеса. Індійський штат Керала може похвалитися селом, де відбуваються незвичайні речі. Кодхіні – те саме місце, де близнюків більше, ніж у будь-якій іншій точці світу. І цьому немає майже жодних пояснень.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 2 “Рибний день”
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Британська глибинка: У пошуках таємниць Альбіону
Зелені схили, порослі вересовими кущами, безлюдні приміські дороги, вузькі вулички з маленькими котеджами і садами, що п’янять своїми пахощами, – здається, що британські сільця не підкоряються плинові часу. Немов завмерлі картини героїчного фентезі, всі вони мають свою історію і готові розповісти про великі битви, хоробрих воїнів і легендарні артефакти.
Країна, що вміє подобатися: Вірменія
Олена Расенко побувала у Вірменії і тепер готова поділитися з читачами самобутністю цієї чарівної країни, в якій дійсно хочеться залишитися.
Історія однієї вулиці: Шпігельгассе
Шпігельгассе, що у перекладі з німецької означає «Дзеркальна вулиця» чи «Дзеркальний провулок» – це зовсім не найбільша і не найголовніша вулиця в Цюриху. Навіть зовсім навпаки – вона феноменально коротка і вузька, але розташована в затишних куточках міста так, що навіть рідкісний турист зможе її відшукати.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Інсбрук – казкове місто в обрамленні Альпійських гір
Тірольська місцевість Австрії надзвичайно самобутня. Тут своя кухня і навіть своя манера співу, а багатовікова історія відмінно поєднується з природними красотами і спортивними об’єктами. Пік різноманіття – невелике гірське містечко Інсбрук. Це адміністративний центр Тіроля, а також одне з найчистіших місць у Європі...
Закрыть
Outlook facebook page