RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Макулеле: танцюють – аж іскри летять!

Макулеле: танцюють – аж іскри летять!

Коли перші переселенці з Африки навідалися до Бразилії, вони привезли запальні дійства в країну, що жила за принципом «Життя – це карнавал». Як пояснювали жителі Африки, танок маку леле з’явився в середовищі, де раби змушені захищатися від посягань господарів. А тому в народі майстрували палиці і ножі, причому зброю тримали в руках навіть під час танців…

Не всі дослідники давніх культур впевнені, що макулеле має потайний сенс. За однією з версій, африканці відстукують ритм дисками, виточеними з дерева, а бойовий характер видовища забезпечується особливостями африканського менталітету. Мовляв, макулеле підтримує погляд на чоловіка як на сміливого, витривалого захисника, а палиця – лише символічний атрибут.

Згідно з другою оповіддю про походження танцю з палицями, за допомогою макулеле африканці заявляли про свої інтереси. Працюючи на цукрових плантаціях, вони зрізали тростинові палички і практично падали знесилені у стані виснаження… та все ж знаходили сили танцювати. Раби знали, що танець був сакральним способом висловити обурення через непосильну працю. Що сильніше вибухав гнів на несправедливі робочі умови, то яскравіше палали факели, котрі тримали в руках танцюристи. До речі, «факельний ритуал» має войовниче підґрунтя. Якось раби влаштували повстання і, зв’язавши, підпалили найбільш жорстоких мучителів, бажаючи помститися за все безрадісне життя. Декому вдавалося вибритися з полум’я палаючих полін, та їм не судилося врятуватися: раби молотили їх палицями. Можливо, саме ця історія стала причиною, за якою палиці виступають підручним засобом у цій комбінації бойових мистецтв і танців. Принаймні, про це йдеться в легендах.Capoeira_Maculele_03.jpgФото dudu-tucci-brasil-power-drums.com

Однак деякі історики схиляються до думки, що африканці не мстили кривдникам, бо не могли взяти до рук зброю (це було небезпечно через покарання). Зате палиці із цукрової тростини додавали безстрашності і без того жвавому танцю.

Історія танцю макулеле була актуальною до скасування рабства 1888 року. У бойовому дійстві більше не бачать сенсу, а через кілька років помирає один із видатних танцюристів макулеле. Танець практично канув у Лету, але про нього раптом згадали під час фестивалю, присвяченого Носса Сеньйора да Пурифакакао (Очищення Пречистої Богородиці) – так звучало одне з імен Матері Божої. Людину, що відродила макулеле до життя, звали Пауліно Алузіо де Андраде, більш відомого як Местре Попо де Макулеле, і він проживав у місті Санто Амаро. Уперше Местре Попо виконав рухи макулеле зі своїм другом прямо посеред вулиці, щоб привабити увагу жінок. Танець мав популярність серед прекрасних дам, і невдовзі Местре навчав йому всіх охочих, пропонуючи виконувати рухи під час народних фестивалів з релігійним нахилом. Зараз бразильці вважають Местре Попо «батьком макулеле».Capoeira_Maculele_02.jpg
Фото dudu-tucci-brasil-power-drums.com

Саме він надав безоглядному танцеві постановочної строгості, встановив певні правила. Танцюристам слід було ставати в коло, всередині якого за командою старшого наставника «местре» заходили двоє. При цьому Попо просив учасників танцю не надто захоплюватися шоу заради видовищності і пам’ятати про високе призначення макулеле: «Наш танець ми присвячуємо Богоматері і принцесі Ізабел, котра звільнила негрів від рабства». Учитель пояснював що під час пісень, які виконували в колі, стародавні танцюристи просили африканських богів дарувати фізичну міць і спритність, а також визволити з оков рабства. Для створення акомпанементу використовували три різновиди барабана атабаке – рум, що видає низький звук, румпі, що концентрується на середній тональності, і ле, що бере пронизливі високі ноти. Що стосується використання випуклих клинків мачете, котрі танцюристи норовили брати для макулеле, Местре Попо виступав проти такого нововведення. Він твердив, що жоден знавець давньої африканської культури не візьме мачете для цього танцю. Не варто ламати традиції, адже в них більше сенсу, ніж може видаватися на перший погляд: «Якби і в танцюристів були мачете, вони тренувалися б на головах своїх гнобителів».

Ось так 1943 року це незвичайне дійство перейшло з розряду диких рухів у категорію екзотичних танцювальних стилів. Першим групам знадобилося понад двадцять років, щоб зробити макулеле популярним у всій Бразилії, котра здавна звикла святкувати радісні події на широку ногу. Карнавальна культура з радістю прийняла «біснуватий» танець у свої лави. Бразильців було не злякати розфарбованими обличчями виконавців і спідницями, котрі танцюристи носили незалежно від статевої приналежності.

Танцювальна процесія наспівувала прямо на вулиці нехитру пісеньку, що складалася із двох слів: «Олеле макулеле». Потім виконавці приділяли увагу національним пісням і вихваляли бразильську націю у патріотичних віршах. Якщо компанія в строкатому одязі зупинялася біля чийогось будинку, і господар виглядав, щоб помилуватися екзотичним боєм, у процесії на ходу народжувалася хвальна ода власникові будинку. І тільки після цього розгорталася битва на палицях, причому учасники потребували не тільки спритності, але й уваги: коли наставник проводив палицею довкола голови, всі повинні були повернутися в коло. На цьому етапі у макулеле з’являлися ігрові елементи. У коло входив «пастух корів» (котрого в танці називають «вакейру») – він і намагається внести розбрат і накинути ласо на шию одного з учасників. Якщо останньому не вдавалося ухилитися, танцюристи виконували насмішкувату пісню з легким кепкуванням над «спійманим» героєм, котрий лежить на землі. Потім йому нібито давали випити журему – настій галюциногенної трави, але насправді цю дію лиш зображали в танці.Фото pinterest.it

…Весь танець макулеле просякнутий елементами, взятими із бойових мистецтв. Палиці і ножі покликані нагадати про боротьбу африканських рабів, що не бажали опускати руки і миритися зі своєю долею. На сьогоднішній день макулеле виконують танцюристи, утворюючи коло під дзвінкі удари барабанів, що вводять в транс, щоб в імітації бою ухилитися від символічного удару клинком. А який вигляд мали подібні брої раніше? Про це розповідає африканська легенда.

Відбувалося це у напівпокинутому селі, що сховалося в потаємних куточках Нігерії. Якось усі чоловіки залишили поселення і вирішили в ліси у пошуках дичини. Вони наказали одному хлопцеві уважно стежити, щоб ворог не пробрався за сільську огорожу і не порушив спокій жінок і дітей. Як водиться у будь-якій оповіді, ворог не змусив себе чекати і, щойно в селі стихли чоловічі голоси, прийшов, щоб поживитися чимось чужим. Хлопцеві нічого не лишалося, окрім озброїтися палицями і спробувати зупинити ворога. Той покликав допомогу, і юнак виявився безсилим протистояти цілій ватазі. На щастя, у той момент, коли його сили були майже вичерпані, решта чоловіків повернулися в село – і з палицями кинулися на ворогів, прогнавши чужоземців геть. Щоб відзначити хоробрість героя, котрий наодинці захищав рідне село, і придумали танець макулеле (можливо, взявши ім’я молодого чоловіка як назву). Фото edelfaule.files.wordpress.com

Головне фото pinterest.it

Вам это будет интересно:
Весільні традиції народів світу: від гусей до ласо
Вкрасти черевичок нареченої в розпал торжества і вимагати від її обранця несусвітній викуп – цікаве дійство, заради якого варто сходити на весільну вечірку. Це далеко не єдина весільна традиція наших країв, завдяки якій законне поєднання двох сердець набуває особливого колориту. А які цікаві обряди існують в різних куточках нашої планети?
Смачна Японія: скуштувати країну на зуб
Морозиво зі смаком конини, мариновані комахи, риба зі смертельною отрутою – японській кухні є чим дивувати, вражати й шокувати. І чесно кажучи, перелік цих страв не завжды сприяє апетитові. Але ми не женемося за екзотикою. Істинний гастротуризм – це спроба збагнути менталітет і відчути національний колорит через традиційну кухню...
Найкрасивіші костьоли світу: Чарівність і божественна сила
Архітектура храмів має багату, цікаву, а часом і неоднозначну історію. Часто саме з будівництва храмів, архітектура котрих вирізнялася особливою педантичністю і хитромудрістю, розпочиналися новаторства і закладалися основи течій в архітектурному мистецтві. Сьогодні розглядаємо і насолоджуємося найяскравішими у своїй красі зразками костьолів.
Мешуї: важке частування з верблюда
Доля часто підносить нам сюрпризи, і ніколи не знаєш непевне, що скуштуєш за святковим столом, особливо якщо подорожуєш країнами Близького Сходу.
Несповідимі шляхи щастя: де загадувати бажання в Латвії?
Мандрівка в Латвію обриває ланцюг повсякденності, впускаючи у світ потаємні фантазії, котрим немає виходу в коловороті буднів. Блукаючи у вікових соснах, свіжий балтійський бриз млосно перебирає струни очікування чогось незвичного. Мрії справді збуваються – тільки треба знати, де загадувати бажання.
Кава – напій з гірських вершин
Замовляючи каву, ми зазвичай кажемо: американо чи еспресо, латте… Але у справжніх кав’ярнях, котрі пропонують справді якісну каву, уточнюють ще й вид зерен і країну-виробника. Багатьох це вганяє у ступор. Сьогодні понад 70 країн вирощують каву в найбільш спекотних куточках світу – це Африка, Азія, Латинська й Центральна Америка, Океанія.
ВІДЕО: Ремесла Узбекистану. Шиття золотом
OUTLOOK пощастило побувати в гостинному Узбекистані і ближче познайомитися з ремеслами цієї дивовижної країни. Сьогодні ми розповімо вам про мистецтво шиття золотом, яке здавна вважалось мистецтвом знаті,. Розкажемо ми й про те, які матеріали використовує майстер, в чому секрети і унікальні особливості цього ремесла. Відчувайте світ з нами!
Що вони їдять: кухня Риму
OUTLOOK часто розповідає про кухні народів світу, але, коли йдеться про Італію, писати про країну загалом було б злочином. Кожен з її двадцяти регіонів – це окремий світ зі своїми тонкощами і спеціалітетами. І нехай звання гастрономічної столиці Італії носить Болонья, її офіційній столиці Риму теж є чим похизуватися.
Гаїті - країна контрастів
Держава контрастів, де пляжі схожі на райські сади, а міста і села нагадують звалища. Де понад 80% населення – віруючі католики, які паралельно практикують кривавий культ вуду. Де уживаються абсолютна бідність, з одного боку, і неймовірна розкіш – з іншого. Поїздка на Гаїті змусить вас відчути себе в своєрідному «королівстві кривих дзеркал», де Олею і Яло можна побути одночасно...
Баски: між Францією та Іспанією
Буваючи в Іспанії, мабуть, кожен турист бодай раз чув про бажання жителів успішної Барселони і сусідніх із нею міст проголосити незалежність. Ця тема час від часу спливає і у міжнародних новинах, перетягуючи на себе загальну увагу і затьмарюючи собою історію басків – ще одного особливого народу на Піренеях.
Гетто світу: Маре - Париж по-еврейські
Свіжі і хрумкі піти, намолені синагоги, кошерні ресторани і милі люди з пейсами і добрими очами – щоб побачити все це не конче летіти до Ізраїлю. Досить просто зазирнути у паризький квартал Маре, розповідь про який і продовжує нашу рубрику про національні гетто.
Гребені краси. Таджицькі гребінці
"...Коли Бахріддінова мама збиралася на роботу, вона старанно укладала свої довгі коси навколо тюбетейки. Виходило щось схоже на корону. На свята жінка вплітала у своє чорне волосся спеціальні прикраси. При ходьбі вони ледь подзвонювали, створюючи відчуття танцю. А ввечері маленький Бахріддін не міг заснути, якщо не стискав у своїх руках тугу мамину косу.
Національні напої: Нуль градусів і море енергії
Всі знають, що перебуваючи в Шотландії, варто неодмінно скуштувати віскі, у Франції – вина, а в Японії – саке. Та мало хто замислюється про національні безалкогольні напої. Але ж їх різні народи створювали з куди більш практичними намірами – прохолоджувальні і зігрівальні...
Продається все: найкращі ринки планети
У наш час складно здивувати людину, особливо міську, якимось великим магазином або ринком, оскільки навіть у міні-маркеті біля будинку можна купити все. Утім, по всій планеті продовжують працювати легендарні базари, про які століттями складають легенди і розказують із захватом, розуміючи, що вони – набагато більше, ніж просто місце для збуту товарів.
Священні тварини інків
Наш «перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу. Мудрі предки сучасних перуанців, давні інки, жили у повній гармонії з усім живим, що їх оточувало. Мудрі предки сучасних перуанців, давні інки, жили у повній гармонії з усім живим, що їх оточувало.
Гульнути в... Пакистані!
OUTLOOK вивчив найяскравіші пакистанські свята. Не даремно ж кажуть: як народ гуляє, так він і живе. Дивовижна гра історії. Пакистан на політичній карті світу з’явився порівняно недавно, але назвати цю державу «молодою» язик не повертається.
Хто як танцює?
Що найкраще характеризує будь-яку націю без зайвих слів і довгих пояснень? Звичайно ж, танці! Адже саме століттями відточені рухи можуть розповісти іноземцеві про інші народи набагато більше, ніж підручники з історії. Якщо уважно придивитися і відчути, як танцюють у різних країнах, то менталітет народів стане набагато зрозумілішим. І це не тільки слова.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Гетто світу: Самураї на карнавалі
Сьогодні в нашій уже традиційній рубриці про національні гетто розповідь про один із найбільш екзотичних для Бразилії районів Сан-Паулу – Лібердаді. Саме тут живе найчисленніша японська діаспора у світі. Імміграція вихідців з Країни висхідного сонця почалася 1908 р тоді на бразильську землю прибутку 165 сімей ...
Водоспади Ігуасу - Ніагара «відпочиває»!
П’ять тонн води щомиті зриваються в ущелину, ревучи, піднімаючи пар і розплескуючи бризки на всі боки. «Рідка стіна» водоспадів Ігуасу півмісяцем, у три кілометри, розкинулася на кордоні Аргентини, Бразилії та Парагваю...
Закрыть
Outlook facebook page