RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Транспорт світу: Вертикальний Лісабон

Транспорт світу: Вертикальний Лісабон

Автор: 06.03.2019 | подорожі, Португалія
Лісабон – це не тільки одне з найгарніших і старовинних міст Європи, але й не надто легкий для життя і будівництва простір, якщо говорити про рельєф місцевості. Португальський мегаполіс розкинувся на семи густозаселених пагорбах. Саме тому його візитівкою вважаються три фунікулери та ліфт, без яких туристам і місцевим жителям було б вельми складно пересуватися містом.

Транспортна система Лісабона, завдяки цікавим інженерним рішенням і сучасним технологіям, працює бездоганно. Попри складні геологічні умови жителям португальської столиці і семи мільйонам туристів, які приїздять сюди щороку, є з чого вибирати – метрополітен, раритетні, але маневрені трамваї, комфортабельні автобуси і навіть прогулянкові кабріолети. Одначе символами міста й улюбленцями всіх його гостей справедливо вважаються саме фунікулери, які тут прийнято називати «калькада». Вони з'єднують центр, зокрема район Байшу, і важкодоступні околиці з їхніми чудовими оглядовими майданчиками. Ну і як бонус – вертикальний ліфт Санта Жушта, його просто неможливо не помітити через грандіозну чергу з туристів.Thanasis-Geo.jpgФото umapernaatrasdaoutra.wordpress.com

Усі ці об'єкти, які здобули 2002 року статус національного надбання, входять у загальну систему лісабонського транспорту, тому ними можна користуватися за допомогою картки-абонемента, а також купуючи окремий квиток. Залежно від цього вартість однієї поїздки варіюється від 1,20 євро до 1,45. Краєвиди, котрі постають під час підйому, незвичайні ракурси пам'яток і сама атмосфера всередині підйомників сповна виправдовують таку ціну

Глорія

Найпопулярніший фунікулер Лісабона за рік перевозить близько трьох мільйонів пасажирів, тобто ним користується практично кожен другий турист у місті. Довжина шляху – 265 метрів, це ніби й небагато, але крутизна схилу в 17 градусів змусить будь-якого сміливця, який вирішив пройтися пішки, гарненько замислитися. Ця калькада з'єднує центральний проспект Авеніда да Лібердаде з вельми популярним серед мандрівників районом Байру-Алту, де можна не тільки побродити вузькими вуличками, а й помилуватися старовинними особняками, кількома храмами та прогулятися парком «Сан-Педро-де-Алькантара». Поїздка триває близько трьох хвилин, під час яких усі намагаються встигнути і сфотографуватися, і виставити голову у відчинене вікно, і гарненько оглянути дерев'яний салон самого фунікулера. «Глорія» невтомно працює з 1885 року. Спочатку її рух здійснювався за допомогою гідравліки, потім завдяки парі, а з 1915 року весь процес електрифіковано. Ідейним натхненником і творцем калькади був Рауль Месньєр, він же, до речі, й автор ліфта «Санта Жушта».744.jpgФото visitlisboa.com

Біка

Цей фунікулер курсує по схилу між вулицями Rua de São Paulo і Largo de Calhariz, приваблюючи туристів тим, що його шлях проходить буквально в декількох метрах від старовинних будинків, оздоблених знаменитою блакитною плиткою азулежу. Так само неподалік натягнуто десятки мотузок для білизни, на яких сушаться речі, занурюючи людину в затишну суто лісабонську атмосферу. Під час чотирихвилинної поїздки хочеться, аби вона не закінчувалася, адже виникає відчуття, що це не калькада, а справжня машина часу, яка перенесла тебе в кінець дев'ятнадцятого століття. «Біка» побачила за свою більш ніж 120-річну історію чимало: і кілька серйозних поломок, і багаторічний простій, і навіть розмови про можливе закриття об'єкта. Однак усе це вона пройшла гідно і на радість усім продовжує свою справу.lisbon-portugal-shutterstock_86309014.jpgФото roadaffair.com20171128173009_alevador_da_gloria.jpgФото portugaldenorteasul.pt

Лавра

Найстаріший не тільки в Лісабоні, але і у світі фунікулер почав працювати 19 квітня 1884 року. Він міститься практично навпроти «Глорії», а маршрут простягається від площі Largo da Anunciada до району Torel. «Лавра» серед усіх португальських калькад – найкоротша і простягається на 188 метрів, але разом з тим і найкрутіша з кутом 23 градуси. 2011 року її закрили на реконструкцію, яку через вимоги лісабонців довелося проводити в рекордний термін. Як наслідок, за декілька місяців жовті вагончики знову з'явилися на рейках, полегшуючи життя мешканцям пагорбів. Пасажири, які дісталися до верхньої станції, одразу потрапляють у тихий центр столиці, де, крім пам'ятників архітектури, можна насолодитися спокоєм і відпочити від галасливої і метушливої Байші.Lavra2parados.jpgФото en.wikipedia.org

Ліфт Санта Жушта

Знаменитий на всю планету Elevador de Santa Justa, спроектований Раулем Месньєром у неоготичному стилі, крім суто естетичних, має ще й важливі практичні функції, поєднуючи вулиці Rua do Ouro і Rua do Carmo з площею Largo do Carmo. Його будували протягом десяти років з 1892-го до 1902-го. Як і фунікулери, спочатку він працював на парі, і лише потім був електрифікований. Головний бонус його верхньої станції – фантастичний оглядовий майданчик, з якого постає неймовірний краєвид на центральну частину міста і річку Тежу. Години там минають наче мить, а знамениті червоні черепичні дахи лісабонських будиночків назавжди закарбовуються в пам'яті. Сам 45-метровий ліфт вміщує 29 чоловік – 19 з яких сидять, решта стоїть. Його кабіни, оздоблені дзеркальними панелями і деревиною, зачаровують не менше, ніж краєвиди, тому, діставшись нагору, важливо все-таки вийти звідти. Популярну легенду, пов'язану з підйомником, мовляв, його побудував сам Густав Ейфель, уже сотні разів було розвінчано, та, як і будь-яка інша легенда, вона продовжує жити. Ще одна цікава деталь-підказка, пов'язана з ліфтом: щоб потрапити на верхню зупинку, необов'язково купувати квиток на «Санта Жушта». Якщо є сили, можна видертися туди пішки від площі Карму.elevador-de-santa-justa_1.jpgФото orangesmile.com

Головне фото mylisbonholidays.com

Вам это будет интересно:
Бельгія очима Марини Орлової: Як живуть бельгійці
Марина Орлова – проектний менеджер у культурно-громадській організації. На одному з міжнародних проектів вона зустріла своє кохання – Віма, хлопця з Бельгії. Поїхати в його країну їй вдалося тільки тоді, коли Україна отримала безвіз і саме про те, як живуть бельгійці, що вони їдять на сніданок і як у них заведено відпочивати, Марина розповіла OUTLOOK.
Посольства відзначили Європейський день мов-2020!
Рада Європи спільно з Європейським Союзом оголосила 2001 рік роком Європейських мов, який став дуже успішним у всіх 45 країнах-учасницях. Цього року посольства, акредитовані в Україні, а також їх культурні центри, організували онлайн та офлайн заходи для всіх охочих долучились до розуміння культури через мову.
Departure: Мальдіви
Подивитися на визначні пам’ятки країни, а не готелів, і наблизитися до життя мальдівців, а не сусідів по номеру, пропонує одна з найменших столиць – Мале. Перша асоціація, яка виникає при згадці Мальдів, – це щось блакитно-пасторальне. Морська гладь і невтомне сліпуче сонце, від якого хочеться закопатися в теплий розніжений пісок...
Нормандія очима Корнія Грицюка: батьківщина парасольок і субмарин.
Корній Грицюк продовжує ділитися враженнями від французької Нормандії. У попередньому матеріалі він розповідав про свій вояж до Довіля. Тепер на черзі Шербург, або Шербур-Октевіль. Подвійна назва міста з'явилася на початку 2000-х, коли Шербург злився з Октевілем.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 3. "Дух самурая"
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану...
Індійське село Кодхіні: таємниця близнюків, котру ніхто не розгадав
У світі є незвичайне місце, де народжується найбільше близнюків. Хоча на перший погляд це схоже на містичний збіг, статистика змушує вірити в чудеса. Індійський штат Керала може похвалитися селом, де відбуваються незвичайні речі. Кодхіні – те саме місце, де близнюків більше, ніж у будь-якій іншій точці світу. І цьому немає майже жодних пояснень.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 2 “Рибний день”
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Британська глибинка: У пошуках таємниць Альбіону
Зелені схили, порослі вересовими кущами, безлюдні приміські дороги, вузькі вулички з маленькими котеджами і садами, що п’янять своїми пахощами, – здається, що британські сільця не підкоряються плинові часу. Немов завмерлі картини героїчного фентезі, всі вони мають свою історію і готові розповісти про великі битви, хоробрих воїнів і легендарні артефакти.
Країна, що вміє подобатися: Вірменія
Олена Расенко побувала у Вірменії і тепер готова поділитися з читачами самобутністю цієї чарівної країни, в якій дійсно хочеться залишитися.
Історія однієї вулиці: Шпігельгассе
Шпігельгассе, що у перекладі з німецької означає «Дзеркальна вулиця» чи «Дзеркальний провулок» – це зовсім не найбільша і не найголовніша вулиця в Цюриху. Навіть зовсім навпаки – вона феноменально коротка і вузька, але розташована в затишних куточках міста так, що навіть рідкісний турист зможе її відшукати.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Інсбрук – казкове місто в обрамленні Альпійських гір
Тірольська місцевість Австрії надзвичайно самобутня. Тут своя кухня і навіть своя манера співу, а багатовікова історія відмінно поєднується з природними красотами і спортивними об’єктами. Пік різноманіття – невелике гірське містечко Інсбрук. Це адміністративний центр Тіроля, а також одне з найчистіших місць у Європі...
Листівки з Болгарії
Озброївшись закордонним паспортом та гарним настроєм, вирушайте на у так зване «ближнє зарубіжжя» - Болгарія - саме та країна, де старовинна архітектура вдало поєднується із розслабляючим морським бризом. Не вірите? А от OUTLOOK впевнений, що Павло Хоменський через свої світлини зможе вас переконати! Яскрава, по-своєму велична Софія - це must see! Гайда з нами!
Фіджі: подорож до романтиків-нащадків людожерів
Гостинність місцевих – ось що відразу ж дивує на Фіджі, а особливо враховуючи те, що всі вони – нащадки канібалів. На щастя, приготування їжі з людського м’яса вже кілька століть як не практикують. А ось стравами, наприклад, зі смаженого кажанка тут зовсім не гидують і охоче діляться рецептами з туристами.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Австралійський едем – острів Кенгуру
Грізні хвилі то підіймаються, немов воїни на чатах, то розбиваються об скелястий берег і, складаючи зброю і покірно відступаючи, розсипаються у піну. Вітер вільно гуляє поміж лавандових полів, а евкаліптові діброви ховають у своїх заростях сонних коал. От-от сутінки накриють усе живе темним ковшем, і нічне життя похапцем розправить свої крила.
Закрыть
Outlook facebook page