Транспорт світу: Вертикальний Лісабон
...без яких туристам і місцевим жителям було б вельми складно пересуватися містом.
Транспортна система Лісабона, завдяки цікавим інженерним рішенням і сучасним технологіям, працює бездоганно. Попри складні геологічні умови жителям португальської столиці і семи мільйонам туристів, які приїздять сюди щороку, є з чого вибирати – метрополітен, раритетні, але маневрені трамваї, комфортабельні автобуси і навіть прогулянкові кабріолети. Одначе символами міста й улюбленцями всіх його гостей справедливо вважаються саме фунікулери, які тут прийнято називати «калькада». Вони з'єднують центр, зокрема район Байшу, і важкодоступні околиці з їхніми чудовими оглядовими майданчиками. Ну і як бонус – вертикальний ліфт Санта Жушта, його просто неможливо не помітити через грандіозну чергу з туристів.
Фото umapernaatrasdaoutra.wordpress.com
Усі ці об'єкти, які здобули 2002 року статус національного надбання, входять у загальну систему лісабонського транспорту, тому ними можна користуватися за допомогою картки-абонемента, а також купуючи окремий квиток. Залежно від цього вартість однієї поїздки варіюється від 1,20 євро до 1,45. Краєвиди, котрі постають під час підйому, незвичайні ракурси пам'яток і сама атмосфера всередині підйомників сповна виправдовують таку ціну
Глорія
Найпопулярніший фунікулер Лісабона за рік перевозить близько трьох мільйонів пасажирів, тобто ним користується практично кожен другий турист у місті. Довжина шляху – 265 метрів, це ніби й небагато, але крутизна схилу в 17 градусів змусить будь-якого сміливця, який вирішив пройтися пішки, гарненько замислитися. Ця калькада з'єднує центральний проспект Авеніда да Лібердаде з вельми популярним серед мандрівників районом Байру-Алту, де можна не тільки побродити вузькими вуличками, а й помилуватися старовинними особняками, кількома храмами та прогулятися парком «Сан-Педро-де-Алькантара». Поїздка триває близько трьох хвилин, під час яких усі намагаються встигнути і сфотографуватися, і виставити голову у відчинене вікно, і гарненько оглянути дерев'яний салон самого фунікулера. «Глорія» невтомно працює з 1885 року. Спочатку її рух здійснювався за допомогою гідравліки, потім завдяки парі, а з 1915 року весь процес електрифіковано. Ідейним натхненником і творцем калькади був Рауль Месньєр, він же, до речі, й автор ліфта «Санта Жушта».
Фото visitlisboa.com
Біка
Цей фунікулер курсує по схилу між вулицями Rua de São Paulo і Largo de Calhariz, приваблюючи туристів тим, що його шлях проходить буквально в декількох метрах від старовинних будинків, оздоблених знаменитою блакитною плиткою азулежу. Так само неподалік натягнуто десятки мотузок для білизни, на яких сушаться речі, занурюючи людину в затишну суто лісабонську атмосферу. Під час чотирихвилинної поїздки хочеться, аби вона не закінчувалася, адже виникає відчуття, що це не калькада, а справжня машина часу, яка перенесла тебе в кінець дев'ятнадцятого століття. «Біка» побачила за свою більш ніж 120-річну історію чимало: і кілька серйозних поломок, і багаторічний простій, і навіть розмови про можливе закриття об'єкта. Однак усе це вона пройшла гідно і на радість усім продовжує свою справу.
Фото trip.com
Лавра
Найстаріший не тільки в Лісабоні, але і у світі фунікулер почав працювати 19 квітня 1884 року. Він міститься практично навпроти «Глорії», а маршрут простягається від площі Largo da Anunciada до району Torel. «Лавра» серед усіх португальських калькад – найкоротша і простягається на 188 метрів, але разом з тим і найкрутіша з кутом 23 градуси. 2011 року її закрили на реконструкцію, яку через вимоги лісабонців довелося проводити в рекордний термін. Як наслідок, за декілька місяців жовті вагончики знову з'явилися на рейках, полегшуючи життя мешканцям пагорбів. Пасажири, які дісталися до верхньої станції, одразу потрапляють у тихий центр столиці, де, крім пам'ятників архітектури, можна насолодитися спокоєм і відпочити від галасливої і метушливої Байші.
Фото en.wikipedia.org
Ліфт Санта Жушта
Знаменитий на всю планету Elevador de Santa Justa, спроектований Раулем Месньєром у неоготичному стилі, крім суто естетичних, має ще й важливі практичні функції, поєднуючи вулиці Rua do Ouro і Rua do Carmo з площею Largo do Carmo. Його будували протягом десяти років з 1892-го до 1902-го. Як і фунікулери, спочатку він працював на парі, і лише потім був електрифікований. Головний бонус його верхньої станції – фантастичний оглядовий майданчик, з якого постає неймовірний краєвид на центральну частину міста і річку Тежу. Години там минають наче мить, а знамениті червоні черепичні дахи лісабонських будиночків назавжди закарбовуються в пам'яті. Сам 45-метровий ліфт вміщує 29 чоловік – 19 з яких сидять, решта стоїть. Його кабіни, оздоблені дзеркальними панелями і деревиною, зачаровують не менше, ніж краєвиди, тому, діставшись нагору, важливо все-таки вийти звідти. Популярну легенду, пов'язану з підйомником, мовляв, його побудував сам Густав Ейфель, уже сотні разів було розвінчано, та, як і будь-яка інша легенда, вона продовжує жити. Ще одна цікава деталь-підказка, пов'язана з ліфтом: щоб потрапити на верхню зупинку, необов'язково купувати квиток на «Санта Жушта». Якщо є сили, можна видертися туди пішки від площі Карму.
Фото orangesmile.com
Головне фото mylisbonholidays.com
