Весь світ на мотоциклі. Частина 2
Країни
Подорож я розпочала у східному напрямку – проїхала всю Росію. Потім я була в Таїланді, Малайзії, Сінгапурі, Австралії, Сполучених Штатах Америки, Мексиці, Гватемалі, Сальвадорі, Гондурасі. Зараз я в Нікарагуа, а через кілька днів буду в Коста-Риці. По суті, мені лишилося подолати два величезних континенти – Південну Америку й Африку. Після них поїздка в Європі, через яку я буду повертатися, видається вже зовсім легкою прогулянкою. Хоча все це гадання на кавовій гущі: ніколи не знаєш, що і де з тобою відбудеться.
Ось навіть зараз, коли фінансова складова у порядку, я все одно не знаю, що буде через тиждень чи місяць. Це змушує одночасно і жити сьогоднішнім днем, і планувати своє життя наперед. Єдине, що я точно знаю: незважаючи на те, що я бачу прекрасні міста і країни, і присутня спокуса залишитися чи переїхати потім, жити мені хочеться в Україні. Хоча зізнаюсь, що відчуваючи такі пригоди, як зараз, дуже складно буде всидіти на одному місці. Якщо вже вибирати не рідну країну, то найбільше сподобалося в Австралії, США й азійських країнах. Я кажу це свідомо, адже під час зупинок живу серед звичайних людей, і держава відкривається мені з боку її громадян, без туристичних листівок. Це безцінний досвід.
Їжа
Коли намагаєшся економити, перебірливість зникає сама по собі. Але інколи випадає можливість скуштувати щось зовсім екзотичне. З останнього – м’ясо кенгуру в Австралії. Воно вже дуже на любителя, бо надто солодке. Ще спадають на думку малайзійські смажені жаби, тайські комахи і смажені огірки з Лос-Анджелеса – ці страви, мабуть, вразили найбільше. Загалом кухня – це вкрай важлива частина культури того чи іншого народу. Посидівши з людьми за столом і скуштувавши їхню їжу, починаєш більше розуміти їхній менталітет.
Життя в дорозі
Звичайно, та тисяча доларів, що була у мене при собі у момент, коли поїздка починалася, – не гумова, і вона вже давно скінчилася. Утім, окрім підтримки від різних людей я навчилася і сама потроху заробляти. У мене є фандрайзингова сторінка в Інтернеті, і я ще пишу для кількох видань. Часу не це зовсім обмаль, та коли він є – виливаю свої враження на папір, розповідаю про цікаві місця, маршрути.
Окрім іншого, куди б мене не закидала доля – кругом стараюся не тільки приймати допомогу, а й сама бути корисною: відвідую різноманітні лікарні, дитячі будинки, навчальні заклади, де розповідаю про свій досвід, мотивую людей. Мимоволі доводиться розбиратися у психології, оскільки, зустрічаючи щодня дуже багато найрізноманітніших людей, необхідно вміти з ними спілкуватися, бути терпимим, гнучким і толерантним.
І, незважаючи на те, що країни цікаві й унікальні всі по-своєму, якісь більш комфортні для життя, якісь менш, але прекрасні чуйні люди є всюди. Навіть ті, хто ніяк не може допомогти, завжди пропонують або нічліг, або продукти. Тому інколи мені здається, що у мене є друзі по всій земній кулі. У це складно повірити, але я практично не ночую у наметі, та й у готелях-хостелах теж зупинялася лічену кількість разів. Зазвичай ті, хто надає мені можливість заночувати, потім розповідають своїм знайомим в інших країнах про мою поїздку, і там на мене вже чекають. Інколи просто кидаю клич через соціальні мережі – справжнісіньке сарафанне радіо 21-го століття!
Команда OUTLOOK продовжує надихатися сміливими мандрівниками, котрих не лякають відстані, дороги і ментальні відмінності! Якщо ви також побували в цікавих поїздках і хочете поділитися враженнями з іншими, чекаємо на ваші розповіді!
