RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Історія створення фільма "Нескінченна історія!

Історія створення фільма "Нескінченна історія!

Фантастична повість про хлопчика Бастіана, який викрав книгу з амулетом на обкладинці, і пригоди хороброго Атрейу – «Нескінченна історія» по праву вважається культовою. Ця кінокласика знята 1984 року, до комп’ютерної графіки, до віртуальних студій, до намальованих на екрані чудес. І мало хто знає, що являв собою зворотний бік цієї стрічки.

А там – і справжні болота з комахами, і некеровані равлики з моторчиками, і актори, які махають волохатими лапами вервольфа. Якщо поставити «Історію» в один ряд із сучасними «Хроніками Нарнії», то режисерові першої, Вольфгангу Петерсену, довелося виконувати буквально ювелірну роботу зазубреною столовою ложкою. Заняття не лише «нескінченне», а й «нескінченно складне».

У 80-ті спецефекти народжувалися за принципом очманілих ручок, із замовлених, а часом і просто підручних матеріалів. Тож усіх казкових персонажів «Нескінченної історії» можна було помацати руками. Власне, доторкнутися до багатьох із них цілком реально і зараз. У музеї Bavaria Film Studios можна запросто піднятися на шию епічному літаючому дракону Фалькору (вражаюча 15-метрова конструкція з каркасом із авіаційної сталі). Сил на її виготовлення витратили неміряно: тулуб ляльки було вкрито 10 тисячами лусочок і обклеєно центнером ангорської вовни рожевого кольору. Одна тільки миловидна собача морда важить під сотню кілограмів, а всього у цього саморобного велетня 16 рухомих деталей, які управлялися 36 снастями.

Створення кам’яного гіганта Скелеїда супроводжувалося не меншим розмахом – було виготовлено цілих три моделі, найпростіша з яких, навіть у сидячому положенні, досягала висоти 1,6 метра. Друга – персонаж верхи на своєму кам’яному велосипеді – важила добрий центнер. При цьому у нього могли рухатися тільки очі та ноги, а от сам транспортний засіб був цілком їздовим – виручив вбудований електромотор. Втім, механізми і ляльки були не скрізь. В епізоді, де кам’яний чоловік злазить з веломобіля, не впоралися без допомоги актора. Для цього створили неймовірно важкий і жаркий гумовий костюм, у якому просто дихати і рухатися вже було досягненням. Підтверджує це той факт, що одного разу «дублер» Скелеїда спіткнувся, впав навзнаки і... без допомоги колег не зміг піднятися.

За аналогією до велосипеду функціонуючий мотор було вбудовано і в равлика, і це незважаючи на те, що додатково ним управляли сім ляльководів. Щоправда, навіть такого контролю виявилося недостатньо, і якось під час зйомок равлик на великій швидкості злетів з рейок, ледь не покалічивши актора, який сидів на ньому. Втішає те, що цей гонщик використовувався на майданчику фільму всього три дні і обійшлося без жертв.

Сонний кажан в реальності був понад 2 метри довжиною. Для того щоб він «ожив» у кадрі, двоє ляльководів накачували хутро, імітуючи дихання, а ще один управляв ніздрями і повіками.

Гігантську 15-метрову черепаху Морлу в повний розмір не виготовляли. Замість цього окремо створили рухому мордочку і панцир із замаскованого водного атракціону. Незважаючи на всі хитрощі, 12-річному Атрейу в епізоді все одно довелося б падати з великої висоти. Дитину зрештою забрали з кадру і задіяли єдиного у світі професійного каскадера з комплекцією підлітка.

У ролі величезного вовка-перевертня Гморка спочатку хотіли використати датського дога. Однак, примірявши на собаку грим, довелося визнати, що вона навіть у камуфляжі не схожа на персонажа. У результаті ситуацію знову врятувала лялька, з рухомими очима, губами, носом і навіть язиком. Сцену ж, де монстр женеться за Атрейу, вирішили знімати від особи переслідувача: для цього на платформу поклали актора з надітими волохатими лапами, який активно розмахував ними в повітрі. Ось такі елементарні «шви» на вивороті, здавалося б, реалістичної погоні.

Та найбільше труднощів виникло з казковими декораціями, у тому числі з Вежею зі слонової кістки, де мешкала Імператриця Фантазії. Модель вийшла, що не кажи, вражаючою, однак яскрава лампа, якою вона підсвічувалася зсередини, і аномальна спека того літа не пішли їй на користь... Башта помітно підплавилась прямо на майданчику.

Окремо варто розповісти про створення Боліт Суму. Режисер вирішив не мудрувати, і з найближчих територій осушувальних робіт завезли кілька вантажівок звичайної багнюки. Не врахували тільки однієї дрібниці: в натуральному місиві причаїлися зовсім не бутафорські личинки. Через спеку та палючі софіти на знімальному майданчику розплодилися полчища комарів і мошкари – робота перетворилась на тортури. У результаті справді «сумну» «жижу» довелося терміново вивозити і замінювати на штучну, а фахівці ще два дні витравлювали комах.

Думаю, усі пам’ятають найтрагічніший епізод, коли вірний товариш Атрейу, кінь Артакс, падає духом і приречено тоне у прірві... Та де там! У реальності кінь не збирався здаватися й наполегливо вилазив із резервуара з багном. Промучившись з ним два тижні, дресирувальник був змушений виписати іншу тварину. І знову конфуз – привезли не білого, а буланого скакуна. Довелося перефарбовувати.

Наостанок варто сказати, що, пройшовши через усі дев’ять кіл знімального процесу, перед творцями раптом намалювався десятий – несхвалення письменника. Міхаель Енде, автор однойменного роману, був вкрай розчарований фільмом і навіть вимагав припинити зйомку. Мовляв, за книгою хлопчик Бастіан мав страждати від зайвої ваги, Імператриця – бути сніжно-білою блондинкою, а Атрейу – мати зелену шкіру і синє волосся. Енді навіть подав до суду, та, на щастя кіноманів, програв, і «Нескінченна історія» таки побачила світ.

Вам це буде цікаво:
Зліпи собі хобі. Історія гончарства
У краєзнавчий музей якої країни не зайди, неодмінно помітиш схожі археологічні знахідки – уламки глиняних виробів. Гончарне ремесло, що народилося кілька тисячоліть тому, однак існує й сьогодні, по праву може вважатися одним із найбільш довговічних.
Великий шовковий шлях по-таджицьки
Зачувши словосполучення «великий шовковий шлях», одразу уявляєш собі відважних мандрівників і нескінченні каравани, повні коштовностей і дивовижних товарів, що перетинають країни та континенти. Сьогодні ми розповімо про таджицькі міста, котрі слугували у давнину найважливішими перевалочними пунктами цієї торговельної артерії.
У Києві відбувся транскордонний молодіжний табір «Європейські цінності та культурна дипломатія: молодіжні зустрічі»
З 5 по 8 листопада 2019 року у рамках проєкту відбулись заходи, до участі в яких долучились студенти та викладачі з Білорусі й України, поважні гості та дипломати​.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Фламенко: Коли плаче гітара та стукотять підбори
Те, що більшість людей знає про фламенко – зовсім не любов і не пестощі, це далеко не розвага і не розгул веселощів. Вогненно-експресивне фламенко – відображення страждань і болю людини всередині цілого народу, вічно гнаного і позбавленого даху над головою. А сам танець, який став всесвітнім символом Іспанії – не тільки її національне надбання...
Мехенді – замість тисячі татуювань
Про те, щоб зробити татуювання, нехай і не справжнє, а всього лиш тимчасове, замислювався кожен другий. Абсолютно безболісне нанесення малюнків, які можна змінити через кілька тижнів, пропонує мистецтво мехенді – розпис хною.
Підземний полиск імперії: будапештське метро
Провівши всього годину в польоті, я раптом дізнався, що опинився в місті, де є найстаріше в континентальній Європі метро. І це ще не все, чим примітна будапештська підземка. OUTLOOK вирушає на прогулянку метрополітеном одного з найгарніших міст світу. Спускаємось?
Кінцугі. Японське мистецтво реставрації
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в OUTLOOK.
За підтримки Посольства Угорщини в Україні в Києві проходять концерти Дьордя Оравца, Андраша Габора Вірага та Ержебет Шевельо.
В Національній філармонії України триває проект «Магія живої музики», в рамках якого за підтримки посольства Угорщини в Україні відбувся концерт «КвінтоФест. Камерні акценти осені» та пройде щорічний концерт-присвята Ференцу Лісту.
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Ручна робота: персидські килими
У ті часи, коли перським воїнам не було рівних, а їхній силі підкорилися Римська імперія та Аравійський півострів, з-під пальців майстринь народу-переможця вийшов перший шедевр. «Весняний килим» став найдорожчим в історії людства. Він символізував владу і міць персів, а його краса оповідала про божественне походження царя Хосрова І.
Мікеланджело Антоніоні – співець пустелі людських душ
Непростий духовний світ людей ХХ століття став вдячною темою для багатьох кінематографістів, але особливе місце в її розробці належить Антоніоні. Режисер здобув світову славу фільмами, що зобразили внутрішній світ сучасника, його самотність, некомунікабельність (слово, що стало ключовим для творчості майстра).
Куди сходити? П’ять найцікавіших музеїв сучасного мистецтва Європи
Франсуаза Барб-Галль вчить, як розмовляти з дітьми про мистецтво. Вона у своїх книгах наводить приклади, навчає бачити те, що не бачать інші. Помічати деталі і забувати про ярлики. Але варто визнати, що серед дорослих вкрай мало людей, котрі можуть похизуватися знаннями у цій сфері.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
БагатоМЕТРОва краса
Жителі великих міст чи не щодня користуються метрополітеном. На жаль, у стрімкому ритмі сучасного життя мало хто може дозволити собі насолоджуватись дизайном підземок. OUTLOOK не навчився зупиняти час, однак ми змогли підібрати для вас п'ятнадцять найдивовижніших станцій з усього світу.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті.
Дім, який побудував…
«Халабуди» на деревах, землянки, схованки – що ми тільки не будували в дитинстві. На жаль, коли дорослішаєш, фантазія втрачається, і більшість із нас тепер живе в незручних сірих «коробках». Однак є люди, які самостійно створили житло своєї мрії.
Леніну й не снилося... Вражаючі мавзолеї
Великі й не дуже світу цього змушують голосно говорити про себе не тільки за життя, але й після смерті. А як, власне, можна промовчати, дивлячись на помпезну усипальню того чи іншого діяча, навіть не беручи до уваги єгипетські піраміди. Outlook переконався в тому, що мавзолей Володимира Ілліча на Красній площі – досить скромний притулок на відміну від...
Посидимо? Частина друга
Не так давно ми вже писали про незвичайні лавочки, які можна побачити на вулицях різних міст. В один матеріал не вдалося «вмістити» всі об’єкти, які нам сподобалися, тому сьогодні – друга частина огляду. Почнемо із французького дизайнера Пабло Рейносо. Уже кілька років він подорожує країнами і залишає за собою «сліди». Ми вибрали дві найцікавіші його роботи.
Закрити
Outlook facebook page